Рішення № 85891261, 26.11.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2019 р. № 400/1998/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001

третя особа:ОСОБА_2 , АДРЕСА_1

про:визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування наказу від 06.08.2019 р. № 9 о/с,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, за участю третьої особи ОСОБА_2 , про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги, зобов`язання здійснити нарахування та виплату грошової допомоги, передбаченої ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі – Закон № 2262) та п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" (далі – Порядок № 393).

Ухвалою від 23.10.2019 р. суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог (а. с. 60-68), якою позивач додала позовну вимогу про визнання протиправним та скасування наказу від 06.08.2019 р. № 9 о/с.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у травні 2019 р. її було звільнено зі служби. У наказі про звільнення від 02.05.2019 р. № 6 о/с визначено вислугу років у календарному обчисленні 13 років 1 день. На підставі ст. 9 Закону № 2262 і п. 10 Порядку № 393 позивачу не виплачено грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення. На звернення позивача відповідач відмовив у виплаті грошової допомоги. Наказом від 06.08.2019 р. № 9 о/с внесено зміни до наказу від 02.05.2019 р. № 6 о/с в частині визначення календарної вислуги років, загального трудового стажу та вислуги років для призначення пенсії. Вказаний наказ позивач вважає протиправним, а дані в наказі від 02.05.2019 р. № 6 о/с – вірними.

26.07.2019 р. відповідачем подано відзив на позов (а. с. 29-36), де вказано, що наказом МВС України від 06.11.2015 р. № 1388 повністю скасовано штати органів МВС України та скорочено всі посади, у тому числі, й посаду позивача, а всі працівники міліції були звільнені з різних підстав. Позивач не висловила бажання працювати в Національній поліції та була звільнена наказом від 06.11.2015 р. № 321 о/с. В подальшому наказ про звільнення позивача скасовано рішенням суду, а позивача поновлено на посаді. Позивача було повідомлено, що після виконання рішення суду вважати її такою, що вийшла з відпустки по домашньому догляду за дитиною та приступила до виконання службових обов`язків, неможливо у зв`язку з відсутністю штату УМВС України в Миколаївській області та відповідного фінансування. Після 06.11.2015 р. ані ліквідаційна комісія УМВС України в Миколаївській області, ані Головне управління Національної поліції в Миколаївській області з позивачем у трудові відносини не вступали і будь-яку роботу позивач не виконувала. Одноразова грошова допомога повинна бути обрахована з останнього місячного грошового забезпечення, яке позивач отримувала перед звільненням. Однак позивач отримувала грошове забезпечення лише в жовтні 2009 р., однак на той час вислуга років позивача складала 3 роки 4 місяці 6 днів і не давала права на отримання одноразової грошової допомоги. Для визначення вислуги років для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні відповідач звернувся за роз`ясненнями до МВС України.

05.08.2019 р. позивач подала відповідь на відзив (а. с. 54-57), де зазначила, що у трудові відносини з УМВС України в Миколаївській області не вступала, а проходила службу в органах внутрішніх справ. Одноразова грошова допомога обраховується просто з грошового забезпечення, жодний документ не встановлює, що саме з останнього місячного грошового забезпечення. Вислуга в органах внутрішніх справ має бути обрахована на день звільнення. Фактично, відповідач протиправно ухиляється від обов`язку виплатити одноразову грошову допомогу.

05.08.2019 р. третя особа надала письмові пояснення (а. с. 58-59), в яких підтримала позицію позивача.

05.11.2019 р. відповідач подав відзив на заяву про збільшення позовних вимоги (а. с. 93-97), в якому посилається на лист Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України від 23.07.2019 р. Так, Департамент роз`яснив, що згідно із Законом України "Про міліцію" та Прикінцевих положень Закону України "Про національну поліцію" служба в органах внутрішніх справ мала місце лише до 06.11.2015 р. включно. Викладене стало підставою для внесення відповідачем змін до наказу від 02.05.2019 р. № 6 о/с.

11.11.2019 р. позивач подала відповідь на відзив (а. а. 104-110), в якій вказала, що лист Департаменту від 23.07.2019 р. не міг вимагати від відповідача вчинити дії щодо зміни наказу про звільнення. Відповідач навмисно вводить суд в оману щодо існування наказу від 06.11.2015 р. № 321 о/с, однак його скасовано судом. Фактично мала місце реорганізація правоохоронного орану, оскільки відповідна функція держави не ліквідована. Поновлення на посаді означає, що в період вимушеного прогулу особа проходила службу в органах внутрішніх справ, відтак, відповідний період має зараховуватися до вислуги років. Відповідач не навів жодного доказу правомірності своїх дій.

Сторони подали клопотання про прийняття рішення за їх відсутності.

Заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач проходила службу в органах внутрішніх справ з 01.05.2006 р. по 02.05.2019 р. (а. с. 13).

Наказом голови Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області від 02.05.2019 р. № 6 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ (за віком) (а. с. 14).

В наказі зазначено, що вислуга років складає:

- у календарному обчисленні – 13 років 1 день;

- трудовий стаж – 14 років 7 місяців 15 днів;

- загальний трудовий стаж – 27 років 7 місяців 16 днів;

- вислуга років для призначення пенсії – 27 років 7 місяців 16 днів.

06.05.2019 р. позивач вперше звернулася до відповідача з заявою про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 9 Закону № 2262, у сумі 37383,29 грн (а. с. 15-16).

30.05.2019 р. відповідач надав відповідь, яка не містила по суті відповіді на поставлене позивачем питання (а. с. 17-19).

06.06.2019 р. позивач повторно звернулася до відповідача (а. с. 20) та отримала лист від 13.06.2019 р. про неможливість надати чітку та конкретну відповідь коли і в якому розмірі буде виплачена грошова допомога при звільненні, оскільки в наказі не вказана вислуга років для обчислення такої допомоги (а. с. 21).

05.07.2019 р. відповідач звернувся до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України за роз`ясненням щодо зарахування до календарної вислуги років позивача періодів служби між її звільненням та подальшим поновленням на службі за рішенням суду (а. с. 43).

Відповідні роз`яснення були надані 23.07.2019 р. про те, що позивачу до вислуги років для призначення пенсії згідно з Законом № 2262 підлягає зарахуванню служба в органах внутрішніх справ лише до 06.11.2015 р. (а. с. 99).

На підставі вказаних роз`яснень, відповідач наказом від 06.08.2019 р. № 9 о/с вніс зміни до наказу від 02.05.2019 р. № 6 о/с в частині визначення календарної вислуги років, загального трудового стажу та вислуги років для призначення пенсії.

Так, в наказі від 06.08.2019 р. № 9 о/с зазначено, що вислуга років складає:

- у календарному обчисленні – 9 років 6 місяців 5 днів;

- загальний трудовий стаж – 24 роки 1 місяць 20 днів;

- вилучено вислугу років для призначення пенсії – 27 років 7 місяців 16 днів.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Статтею 9 Закону № 2262 передбачено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється, серед іншого, Міністерством внутрішніх справ України за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на його утримання.

Поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, співробітникам Служби судової охорони, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Аналогічні положення містить і п. 10 Порядку № 393.

Аналізуючи викладені положення, суд дійшов висновку, що для отримання грошової допомоги при звільненні необхідним є дотримання таких умов:

- на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" (вперше опубліковано в газеті "Голос України" 06.08.2015 р.) проходити службу в органах внутрішніх справ та мати календарну вислугу не менше п`яти років;

- з 07.11.2015 р. продовжити роботу в Міністерстві внутрішніх справ;

- у разі звільнення за віком мати вислугу 10 років і більше.

Як встановлено судом з наказу від 02.05.2019 р. № 6 о/с станом на 02.05.2019 р. позивач мала вислугу 13 повних років. Таким чином, на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" вислуга років позивача складала більше 5 років, після 07.11.2015 р. вона продовжила роботу в Міністерстві внутрішніх справ, а на день звільнення зі служби за віком мала вислугу більше 10 років.

Подальше виключення відповідачем з вислуги років позивача років служби з 07.11.2015 р. суд вважає протиправним, оскільки позивач продовжила перебувати в складі органів внутрішніх справ, що підтверджується записом у трудовій книжці, та була звільнена лише 02.05.2019 р.

Той факт, що позивач за період з 01.05.2006 р. по 02.05.2019 р. неодноразово була звільнена зі служби та поновлена за рішеннями суду, не може переривати тривалість вислуги років. Суд критично оцінює посилання відповідача на роз`яснення Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України, оскільки лист Департаменту не є нормативно-правовим актом, який регулює порядок розрахунку вислуги років працівників органів внутрішніх справ.

Стаття 9 Закону № 2262 не ставить право на отримання грошової допомоги при звільненні в залежність від фактичного виконання службових обов`язків особою.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач, видавши наказ від 06.08.2019 р. № 9 о/с, порушив права позивача. Зменшення вислуги років позивача позбавило її права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, яка передбачена ст. 9 Закону № 2262.

Таким чином, позовні вимоги належить задовольнити.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного наказу та бездіяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надала квитанції про сплату судового збору в загальній сумі 1536,80 грн (а. с. 4, 75), що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 08592253), за участю третьої особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги, зобов`язання здійснити нарахування та виплату грошової допомоги, передбаченої ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393, визнання протиправним та скасування наказу від 06.08.2019 р. № 9 о/с – задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні.

3. Зобов`язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393.

4. Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області від 06.08.2019 р. № 9 о/с.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 08592253) судовий збір у сумі 1536,80 грн (одна тисяча п`ятсот тридцять шість грн 80 коп.) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 26.11.2019 р.

Суддя Н.В. Лісовська