Рішення № 85891249, 25.11.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2019 р. Справа № 400/2883/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії; скасування рішення від від 12.06.2019 р. № 11/03.19-р,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України (далі – відповідач, ГУ ПФУ), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови в призначені пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 12.06.2019 року № 11/03.19-р про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до пільгового (підземного гірничого) стажу ОСОБА_1 період з 08.04.1985 року по 04.11.1991 року у державному підприємстві «Шахта імені О.Ф. Засядька»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, починаючи з 03.06.2019 року.

Ухвалою від 17.09.2019 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ним разом із заявою про призначення пенсії на підтвердження трудового стажу надано усі необхідні документи: трудову книжку, військовий білет та довідки про пільговий характер роботи. Проте, відповідачем вказані довідки не прийняті, оскільки вони видані ДП «Шахта імені Л.Ф. Засядька» Міністерством вугілля та енергетики ДНР, що розташоване в м. Донецьк. Неправомірні дії ГУ ПФУ щодо неврахування зазначених довідок, які видані підприємством з непідконтрольної території, порушують права позивача на отримання пенсії.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти вимог позивача, відповідач вказав, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є документальне підтвердження виконання робіт повний робочий день, передбачених Списком та особливий характер роботи. До трудової книжки повинен вноситись запис, що підтверджує право на пільгових умовах, на підставі наказу. Такий запис в трудовій книжці позивача відсутній. Крім того, усі довідки, свідоцтва та інші документи, видані органами «ДНР» на території України, вважаються недійсними та не мають юридичної сили.

У відповіді на відзив позивач свої вимоги підтримав у повному обсязі а також додав, що неможливість пенсійного органу скористатись правом на перевірку довідки особи не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

За клопотаннями сторін суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

03.06.2019 року позивач звернувся до ГУ ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі – Закон України № 1058).

До заяви позивачем було надано: паспорт; ідентифікаційний номер; трудову книжку диплом НОМЕР_1 ; військовий квиток НОМЕР_2 ; довідку про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки чи відповідних записів у ній від 13.04.2018 року № 266о/к та довідку про заробіток для обчислення пенсії від 04.04.2018 року № 777, видані ДП «Шахта імені О.Ф. Засядька» Міністерства вугілля та енергетики ДНР.

Рішенням про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 12.06.2019 року № 11/03.19-р позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України № 1058 у зв`язку з відсутністю стажу роботи з- особливо важкими та особливо шкідливими умовами.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 114 Закону України № 1058, Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років – на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України № 1058, На пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, – після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім – тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року – не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок.

Аналогічні норми містяться у п «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі – Закон України № 1788).

Відповідно до ст. 62 Закону України № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» № 637 від 12.08.1993 року (далі та раніше за текстом – Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 20 Порядку № 637, у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професі або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності) (п.23 Порядку № 637).

Згідно п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 5В (далі – Інструкція), у графі З розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства.

У графі 3 пишеться: Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій». Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

З трудової книжки позивача вбачається, що він працював, зокрема, на шахті імені О. Ф. Засядька підземним гірничим робітником з 08.04.1985 року згідно наказу № 359к від 08.04.1985 року. Наказом № 1329к від 02.10.1990 року позивач переведений підземним гірничим майстром з 03.10.1990 року та звільнений з шахти 04.11.1991 року наказом № 1650к від 15.11.1991 року.

Таким чином, робота, пов`язана з шкідливими умовами праці позивача охоплювала період, коли були чинні Списки виробництв, цехів, професій та посад, робота в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173.

Разом із заявою про призначення пенсії позивачем на підтвердження трудового стажу надано, зокрема, довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки чи відповідних записів у ній від 13.04.2018 року № 266о/к та довідку про заробіток для обчислення пенсії від 04.04.2018 року № 777, які відповідають вимогам Порядку № 637. Проте, відповідачем вказані довідки не прийняті, оскільки вони видані ДП «Шахта імені О.Ф. Засядька» Міністерством вугілля та енергетики ДРН, що розташоване в м. Донецьк.

З даного приводу суд зазначає наступне:

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р м. Донецьк, де розташоване ДП «Шахта імені О.Ф. Засядька», відносяться до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупований території України» від 15ю04ю2014 року № 1207-VII (далі – Закон України № 1207), тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

У відповідності до ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України № 1207, на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України № 1207 передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території (ст. 18 Закону України № 1207).

Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом України № 1207.

Згідно із ч. 1 – 3 ст. 9 Закону України № 1207, державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з цим, суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). А саме: Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, – вважають судді ЄСПЛ. – Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать.

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення як громадянину, який працював на роботах зі шкідливими умовами праці.

Те, що ГУ ПФУ через проведення АТО позбавлене можливості провести перевірку відповідності запису довідки первинним документам, не повинно покладати надмірного тягаря та обов`язку на позивача, оскільки довідка містить усі необхідні відомості.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 23.01.2018 року у справі № 583/392/17, від 30.10.2018 року у справі № 234/3038/17, від 11.12.2018 року у справі №360/1628/17.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, періоди та характер роботи позивача, зазначені у довідках ДП «Шахта імені О.Ф. Засядька» кореспондується із записами в трудовій книжці позивача.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив в призначенні пенсії за віком позивачу.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Разом з тим, від адвоката Фуртатової М.Ю. надійшла заява про відшкодування судових витрат у розмірі 6468,40 грн, з яких: 768,40 грн. – витрати на сплату судового збору та 5700,00 грн. – витрати на професійну правничу допомогу.

З урахування того, що сума судового збору буде стягнуто на користь позивачу у зв`язку з задоволенням позовних вимог, суд розглядає питання про стягнення суми 5700,00 грн. окремо.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

У відповідності до ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідач надав заперечення на заяву про відшкодування судових витрат, в яких зазначив, що в заяві про відшкодування судових витрат не зазначено час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тому неможливо визначити складність та обсяг наданих ним послуг.

Так, на думку відповідача, вимога про відшкодування 1000,00 грн. на підготовку відповіді на відзив є безпідставною, оскільки станом на подання заяви про відшкодування судових витрат відповіді на відзив не отримано. Отже, на думку відповідача, витрати понесені не були.

В квитанціях № 35265610 від 11.09.2019 року, № 34517608 від 28.08.2019 року, № 36919385 від 10.10.2019 року та № 37632469 від 22.10.2019 року не зазначено вид правової допомоги, за який здійснено оплату. Відтак, на думку відповідача, відсутні докази підготовки і оплати правничої допомоги.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено:

23.08.2019 року позивач уклав з адвокатським об`єднанням «Регіональна колегія адвокатів» договір про надання правової допомоги № 23/08. Відповідно до додаткового договору № 1 від 23.08.2019 року до договору про надання правової допомоги від 23.08.2019 року № 23/08 розмір гонорару за вказаним договором про надання правової допомоги складає: написання та подання позовної заяви – 4000,00 грн; написання та подання відповіді на відзив, заперечень та інших письмових заяв у суді першої інстанції – 2000,00 грн.; участь у судовому засіданні – 700,00 грн. за одне засідання.

В матеріалах справи наявні квитанції про оплату: № 34517608 від 28.08.2019 року на суму 3000,00 грн., призначення платежу: «гонорар за договором про надання правової допомоги», платник – ОСОБА_1 , отримувач – Регіональна колегія адвокатів; № 35265610 від 11.09.2019 року на суму 1000,00 грн., призначення платежу: «гонорар за договором про надання правової допомоги», платник – ОСОБА_1 , отримувач – Регіональна колегія адвокатів; № 36919385 від 10.10.2019 року на суму 1000,00 грн., призначення платежу: «гонорар за договором про надання правової допомоги», платник – ОСОБА_1 , отримувач – Регіональна колегія адвокатів; № 37632469 від 22.10.2019 року на суму 700,00 грн., призначення платежу: «гонорар за договором про надання правової допомоги», платник – ОСОБА_1 , отримувач – Регіональна колегія адвокатів.

Загальна сума – 5700,00 грн.

При цьому, 24.10.2019 року судове засідання не проводилось, а від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, в порядку письмового провадження.

Отже, стягненню підлягає сума правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 134, 139, 194, 241 – 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) – задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови в призначені пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

3. Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 12.06.2019 року № 11/03.19-р про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) зарахувати до пільгового (підземного гірничого) стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) період роботи з 08.04.1985 року по 04.11.1991 року у державному підприємстві «Шахта імені О.Ф. Засядька».

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) призначити та виплачувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, починаючи з 03.06.2019 року.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) судові витрати у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

7. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25.11.2019 року.

Суддя О.В. Малих