Рішення № 85891185, 25.11.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2019 р. № 400/2268/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Державної установи "Арбузинська виправна колонія (№ 83)", вул. Володимирська, 1, Костянтинівка, Арбузинський район, Миколаївська область,55340

до відповідача:Арбузинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, пл. Центральна, 88, Арбузинка, Арбузинський район, Миколаївська область, 55300

треті особи:Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, пр. Центральний, 141-В, м. Миколаїв, 54055

про:визнання дій неправомірними, визнання протиправними та скасування постанов від 07.02.2019 р. , від 15.05.2019 р. у ВП № 58312065,

ВСТАНОВИВ:

Державна установа "Арбузинська виправна колонія (№ 83)" звернулась до суду з позовом до Арбузинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області з вимогами визнати дії державного виконавця Арбузинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Дерій М.А., щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 07.02.2018 року (ВП 58312065) та похідної від неї постанови від 15.05.2018 року про відкриття виконавчого провадження № 58312065 щодо примусовою стягнення з позивача на користь держави виконавчого збору в сумі 16692,00 грн. неправомірними;

- визнати протиправною та скасувати постанову Арбузинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 07.02.2019 року про стягнення виконавчого збору у ВП № 58312065;

- визнати протиправною та скасувати постанову Арбузинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 15.05.2019 року про відкриття виконавчого провадження 58312065.

В обґрунтування позову позивач вказує на те, що на його адресу за вихідним № 4818/4 від 15.05.2019 відповідачем направлено для виконання та відома постанову про відкриття виконавчого провадження, винесену при примусовому виконанні Постанови 58312065 від 07.02.2019, що видав Арбузинський РВ ДВС Головного ТУЮ у Миколаївській області щодо стягнення з Державної установи "Арбузинська виправна колонія (83)" виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн., та за вихідним № 4821/4, направлено для виконання та відома постанову про відкриття виконавчого провадження, винесену при примусовому виконанні Постанови № 58312065 від 07.02.2019, витрат на проведення виконавчих дій у сумі 200,00 грн. Оскаржувані постанови є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки порушує права та інтереси позивача, крім того, позивачем в добровільному порядку виконано рішення суду, із зазначенням сум дати та платіжних доручень про сплату.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки ним правомірно винесено постанову про стягнення витрат на проведення виконавчий дій у сумі 200,00 грн. та постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 16692,00 грн., відповідно до вимог Закону України "Про виконавче проваджена", просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, матеріали, що містяться у справі, суд встановив таке.

Судом встановлено, що 07.02.2019 до відповідача надійшла заява ОСОБА_1 про прийняття до примусового виконання виконавчого листа по адміністративній справі 814/398/18 виданого 18.12.2018 року Миколаївським окружним адміністративним судом про зобов`язання Державної установи "Арбузинська виправна колонія (83)" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення та перерахувати та виплатити грошову допомогу при звільненні в частині оплати позивачу лікарняного з 09.08.2016 по 21.08.2016 року

07.02.2019 державним виконавцем, керуючись ст.ст. З, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження", винесена постанова про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання вищевказаного виконавчого листа. У постанові про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем відділу зазначено про необхідність виконання позивачем рішення Миколаївського окружного адміністративного суду по адміністративній справі 814/398/18 протягом 10 робочих днів.

Одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, 07.02.2019, державним виконавцем, керуючись ст.ст. 3, 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження" винесена постанова про стягнення виконавчого збору.

14.05.2019, керуючись пунктом 9 частини 1 статті 39, статтею 40 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, якою виведено постанову про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Статтями 40, 42 Закону № 1404-VIII передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Зокрема, відповідно до частини третьої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Тобто, виконавчий збір підлягає стягненню в порядку та розмірі, визначеному цим Законом № 1404-VІІІ, який в даному випадку, обумовлює можливість винесення постанови про стягнення виконавчого збору після закінчення виконавчого провадження в порядку статті 39 Закону чи повернення виконавчого документа згідно статті 37 Закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що частинами першою та другою статті 27 Закону № 1404-VIII встановлюють загальні правила стягнення виконавчого збору.

Так обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Крім того, статтею 27 Закону № 1404-VIII чітко визначено, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми; розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Отже, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 травня 2018 р. у справі № 908/2356/16.

Згідно ч. 2, 3 ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Частиною 4 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувану чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Пунктом 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Натомість обґрунтованого розрахунку стягнутих оскаржуваною постановою з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 200,00 грн. у ході розгляду справи владним суб`єктом до матеріалів справи не подано. Обставини понесення цих витрат не підтверджені жодними письмовими доказами.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду даної адміністративної справи відповідачем не доведено правомірність прийнятих постанов, що є підставою для скасування постанови державного виконавця Арбузинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївської області від 19.02.2019 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчий дій в сумі 200,00 грн. та від 07.02.2019 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 58312065.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Дослідивши матеріали справи у їх поєднанні з фактичними обставинами та заявленими позовними вимогами, суд вважає, що з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача та враховуючи встановлення безпідставного винесення постанови про стягнення виконавчого збору, суд дійшов висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 59117283 від 15.05.2019 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн. з Державної установи "Арбузинська виправна колонія (83) та дії з виконання такої постанови також є протиправними.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частинами 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 2 статті 76 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно зі статтею 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державної установи "Арбузинська виправна колонія (№ 83)" (вул. Володимирська, 1, Костянтинівка, Арбузинський район, Миколаївська область, 55340, ідентифікаційний код 08564038) до Арбузинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (пл. Центральна, 88, Арбузинка, Арбузинський район, Миколаївська область, 55300, ідентифікаційний код 34799621) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Арбузинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 07.02.2019 року про стягнення виконавчого збору у ВП № 58312065 у сумі 16692,00 грн.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову Арбузинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 07.02.2019 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій ВП № 58312065 у сумі 200,00 грн.

4. Визнати протиправною та скасувати постанову Арбузинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 15.05.2019 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 59117283 про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Арбузинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (пл. Центральна, 88, Арбузинка, Арбузинський район, Миколаївська область, 55300, ідентифікаційний код 34799621) на користь Державної установи "Арбузинська виправна колонія (№ 83)" (вул. Володимирська, 1, Костянтинівка, Арбузинський район, Миколаївська область, 55340, ідентифікаційний код 08564038) судові витрати в розмірі 1921,00 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Апеляційна скарга подається в порядку, визначеному ст. 297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя О.М. Мельник