Рішення № 85891009, 19.11.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.003271

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,

представника позивача Шимборської О.А.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Дельта Банк” Кадирова Владислава Володимировича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Дельта Банк” Кадирова Владислава Володимировича з вимогою: зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Дельта Банк” Кадирова Владислава Володимировича надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду відповідно до договору банківського вкладу від 12.02.2015 року № 003-13997-120215.

Ухвалою суду від 08.07.2019 вказану позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків. На виконання вимог зазначеної ухвали суду позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 24.07.2019 відкрито загальне позовне провадження у даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

21.08.2019 за вх. №30105 надійшли пояснення від представника третьої особи, позовні вимоги заперечив.

09.09.2019 за вх. № 32131 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, позовні вимоги заперечив.

24.09.2019 за вх.№ 34402 представником позивача подано відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 26.09.2019 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

17.10.2019 ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено сраву до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 12.02.2015 між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» № 003-13997-120215. Разом з тим зазначає, що 12.02.2015 на особовий рахунок зараховано кошти в сумі 7800,00 доларів США, з рахунку відкритого на ім`я ОСОБА_2 , що підтверджується дорученням в іноземній валюті фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності від 12.02.2015 № 45782090. Вказує на те, що 02.10.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про ліквідацію АТ «Дельта банк», процедура якої розпочата 05.10.2015. Позивач стверджує, що 08.12.2015 отримав через відділення АТ «Укрексімбанк» 792,85 грн. відсотків за договором банківського вкладу та повідомлення про відсутність інформації щодо виплати решти гарантованої суми відшкодування за вкладом, розміщеним у банку.

Крім того, позивач зазначає, що 23.09.2015 на його адресу представником ПАТ «Дельта банк» Сичевською Ю.К. скеровано повідомлення про нікчемність правочину, у відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Наголошує, що оскільки Великою Палатою Верховного Суду неодноразово розглядались аналогічні спори за участю Відповідачів (в тому числі за вкладами «Найкращий від Миколая») та було сформовано ряд правових позицій, тому 05.06.2019 позивач звернувся до відповідача із вимогою подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду. Проте, 21.06.2016 представником позивача отримано відповідь від 14.06.2019 № 2736/3, в якій відповідач вказує на відсутність правових підстав для включення даних позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду у зв`язку із нікчемністю договору банківського вкладу. На думку позивача, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадировим В.В. протиправно не надано Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо виплати відшкодування вкладу за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. За таких обставин позивач вважає, що дії відповідача є неправомірними та порушують його право на отримання банківського вкладу.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадиров В.В. подав відзив на позовну заяву 09.09.2019 за вх. № 32131. Зазначає, що не погоджується з вимогами позовної заяви та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. Посилаючись на пункт 8 частини 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вказує на те, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Вважає, що уповноважена особа Фонду застосувала у своїй діяльності норми статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виключно в період тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк».

Третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надіслав пояснення на позовну заяву, згідно з яким просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Зазначає, що Фондом включено позивача до загального реєстру гарантування на ту суму, яка була визначена уповноваженою особою Фонду, а саме - 792,85 грн., яку позивач отримав 08.12.2015 в АТ «Укрексімбанк». Вказує на те, що з матеріалів позовної заяви не вбачається жодних доводів та доказів, наведених в обґрунтування протиправних дій, бездіяльності або рішень, вчинених з боку Фонду гарантування. Вважає, що в даному випадку відсутня та не доведена вина Фонду у відсутності позивача в реєстрі вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування. Наголошує, що згідно з правовою позицією судді Великої Палати Верховного Суду, викладеної в окремій думці у справі № 826/1476/15 Фонд чи його уповноважена особа можуть віднести до нікчемних як договір банківського вкладу, так і правочини, які пов`язані із залученням коштів на банківський рахунок вкладника. Також третя особа зазначає, що нікчемним правочин є не в силу рішення Уповноваженої особи та не з моменту прийняття такого рішення, а є нікчемним в силу Закону та з моменту укладення (проведення) правочину.

Дослідивши доводи позову, зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

12.02.2015 між ОСОБА_1 (Вкладник), з однієї сторони, та ПАТ «Дельта Банк» (Банк), з іншого сторони, укладено Договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» № 003-13997-120215 (а.с.16).

Згідно з пункту 1.2 зазначеного Договору, сума вкладу складає 7800,00 доларів США.

Відповідно до пункту 1.3 Договору, вклад залучається на строк із моменту зарахування вкладу на рахунок, вказаний у п. 1.6 цього Договору, та по 11.08.2015, включно.

Пунктом 1.8 Договору визначено, що зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору.

12.02.2015 між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» укладено додаткову угоду № 1 до Договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» № № 003-13997-120215 від 12.02.2015 (а.с. 17).

Згідно з пунктом 1 додаткової угоди № 1 сторони домовились викласти пункт 1.8. статті 1 Договору в такій редакції: « 1.8. зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору. Виключно для цілей цього договору сторони домовились, що умови п. 5.11. Правил до відносин, що виникають на підставі до цього договору, не застосовуються. У разі, якщо в день укладання сторонами цього договору не буде здійснено зарахування / перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладений.».

12.02.2015 відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності №45794023 від 12.05.2015 з рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_3 на вкладний депозитний рахунок позивача за договором № 003-13997-120215 зараховано кошти в сумі 7800,00 доларів США (а.с.18).

Згідно з листом тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» від 23.09.2015 № 8821/1167 позивачу, за підписом представника АТ «Дельта Банк» Сичевської Ю.К. надіслано повідомлення про нікчемність правочину, в якому повідомлено про наступне: «На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 прийнято рішення № 51 про запровадження в банку з 03.03.2015 тимчасової адміністрації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк». Керуючись статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повідомлено позивача про нікчемність Договору банківського вкладу (депозиту) № 003-13997-120215 від 12.02.2015, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Дельта Банк», згідно з пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

08.12.2015 позивач отримав через відділення АТ «Укрексімбанк» 792,85 грн. відсотків за договором банківського вкладу, що підтверджується копією заяви на видачу готівки від 08.12.2015 № 22245 та копією заяви на отримання переказу (а.с. 19-20).

05.06.2019 представник позивача звернулася із заявою № 04/19 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., в якій просила невідкладно подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» від 12.02.2015 № 003-13997-120215 (а.с.24).

За результатами розгляду заяви уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадиров В.В., листом від 14.06.2019 № 2736/3 повідомив представника позивача про відсутність підстав для включення даних ОСОБА_1 згідно з договором «Найкращий від Миколая» від 12.02.2015 № 003-13997-120215 до переліку вкладників АТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Така відмова мотивована тим, що за результатами проведеної перевірки на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, було виявлено, що Договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» від 12.02.2015 № 003-13997-120215, укладений між гр. ОСОБА_1 та Банком, є нікчемним відповідно до п. 7 частини 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Незгода позивача з відмовою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» від 12.02.2015 № 003-13997-120215, стала підставою звернення позивача до суду.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно з частиною 2 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

При цьому, відповідно до частини 6 цієї статті уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню фондом відповідно до частини четвертої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно з частиною 5 статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Відповідно до пунктів 3, 4 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14, уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Пунктом 6 розділу ІІІ Положення порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Згідно з пунктами 2, 4 розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

За змістом частини 1 статті 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.

Гарантії Фонду є гарантіями держави, передбаченими Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» пов`язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн.; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонду не здійснюється.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Підстави для визнання правочину (у тому числі договору) нікчемним визначені, зокрема, у частині третій статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції до 12.08.2015, до набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» від 16.07.2015 № 629-VIII), яка визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.02.2015 між ОСОБА_1 (Вкладник), з однієї сторони, та ПАТ «Дельта Банк» (Банк), з іншої сторони, укладено Договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» № 003-13997-120215.

Згідно з пункту 1.2 зазначеного Договору, сума вкладу складає 7800,00 доларів США.

12.02.2015 відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності № 45794023 від 12.05.2015 з рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_3 на вкладний депозитний рахунок позивача за договором № 003-13997-120215 зараховано кошти в сумі 7800,00 доларів США.

Постановою Правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії проблемних банків та заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 прийнято рішення № 51 про запровадження в банку з 03.03.2015 тимчасової адміністрації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк».

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 08.04.2015 прийнято рішення № 71 «Про внесення змін до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 № 51» та тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» запроваджено на шість місяців з 03.03.2015 по 02.09.2015 включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.08.2015 № 147 «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» строк здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» продовжено по 02.10.2015 включно.

Листом тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» від 23.09.2015 № 8821/1174 Позивачу, за підписом представника АТ «Дельта Банк» Сичевської Ю.К. надіслано повідомлення про нікчемність правочину, в якому повідомлено позивача про нікчемність Договору банківського вкладу (депозиту) № 003-13997-120215 від 12.02.2015, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Дельта Банк», згідно з пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Як вбачається з вищенаведеного, ПАТ Дельта Банк віднесений до категорії неплатоспроможних на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150, тоді як депозитний договір з ОСОБА_1 укладений 12.02.2015, тобто до початку віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних, а згідно з пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочин уже має бути вчинений неплатоспроможним банком.

Суд зауважує,що постанова Правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ стосується встановлення вимог та обмежень щодо діяльності самого банку, а не його клієнтів, а також не містить прямих заборон, право накладання яких визначені статтею 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» для Національного банку України.

Під час вирішення справи № 826/1476/15 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 прийшла до висновку про те, що перелік передбачених ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення ст. 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У вказаному рішенні Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що поняття подрібнення вкладів, розбивка вкладів, вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під подрібненням чи розбивкою розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої.

Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини 2 статті 215 ЦК та частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною 2 статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін в силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.

Крім того, як зазначалося вище згідно з пунктом 1 додаткової угоди № 1 сторони домовились викласти пункт 1.8. статті 1 Договору в такій редакції: «1.8. зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору. Виключно для цілей цього договору сторони домовились, що умови п. 5.11. Правил до відносин, що виникають на підставі до цього договору, не застосовуються. У разі, якщо в день укладання сторонами цього договору не буде здійснено зарахування / перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладений.».

Відповідно до частини 1 статті 1062 Цивільного кодексу України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім`я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Отже, додатковою угодою № 1 до Договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» № 003-13997-120215 від 12.02.2015 знято обмеження щодо надходження коштів на рахунок позивача шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента.

Доказів на підтвердження наявності підстав, передбачених частиною 4 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для відмови у відшкодуванні коштів по рахунку позивача, відповідачем не надано, а суд не встановив.

Як видно з платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності № 45794023 від 12.05.2015 зарахування коштів на вкладний депозитний рахунок позивача за договором № 003-13997-120215 відбулось шляхом перерахування з поточного рахунку ОСОБА_2 .

Отже, позивач та ПАТ «Дельта Банк» самим договором визначили, що кошти можуть бути перераховані з відкритого поточного рахунку або внесені через касу, а тому у відповідача були відсутні підстави вважати операції за договором банківського вкладу (депозиту) від 12.02.2015 № 003-13997-120215 такими, що здійснювались за рахунок внутрішньобанківських проводок та не передбачали фактичного переміщення реальних грошових коштів, а також визнавати договір нікчемним.

Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, та договорами з відповідними клієнтами банку. Жодних доказів того, що при укладенні типового договору банківського вкладу позивач отримав певні переваги порівняно з іншими клієнтами банку відповідачем не надано.

Таким чином, суд дійшов до переконаненя, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вклад розміщено на рахунку ПАТ «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

При цьому уповноваженою особою осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» Кадировим В.В. не наведено правових підстав для невключення Позивача до переліку вкладників ПАТ «Дельта банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Суд вважає, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова В.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду відповідно до договору банківського вкладу від 12.02.2015 № 003-13997-120215.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 802/351/16-а. Та у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 820/167/16, від 10 квітня 2019 року у справі № 826/561/16, від 24 липня 2019 року у справі № 813/4247/15, від 01.08.2019 за № 813/4394/15.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Зокрема, відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини в справі «Золотас проти Греції» стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99).

У справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (пункт 35, № 68385/10 та № 71378/10).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Суб`єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій.

Положення ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, з врахуванням вимог чинного податкового законодавства України, практики Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб .

Керуючись ст.ст. 14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Дельта Банк” Кадирова Владислава Володимировича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити дії,- задоволити повністю.

Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Дельта Банк” Кадирова Владислава Володимировича (01014ё м. Київ, бульвар Дружби Народів,38) надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців,17) додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду відповідно до договору банківського вкладу від 12.02.2015 року № 003-13997-120215.

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців,17) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім ) грн.40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення складено та підписано 26 листопада 2019 року.