Рішення № 85890909, 26.11.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

26 листопада 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4639/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про скасування постанови про накладення штрафу від 07 червня 2019 року ВП № 57668268,

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про скасування постанови про накладення штрафу від 07 червня 2019 року ВП № 57668268.

В обґрунтування зазначено, що рішенням Лисичанського міського суду Луганської області у справі № 415/7090/17 зобов`язано управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області відновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01 квітня 2017 року.

Управлінням повідомлялося про фактичне добровільне виконання рішення суду щодо поновлення щомісячного нарахування пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2017 року, відповідно до розпорядження від 19 червня 2018 року пенсія за квітень 2017 року нарахована та виплачена на основну відомість червня 2018 року у розмірі 3841,00 грн. Пенсія за період з квітня 2017 року по червень 2018 року у сумі 79386,86 грн нарахована, але не виплачена на виконання судового рішення у справі № 415/7090/17.

Не враховуючи отриману інформацію про виконання рішення суду, головним державним виконавцем 07 червня 2019 року винесена постанова про накладення штрафу за невиконання без поважних причин боржником рішення суду. В обґрунтування головним державним виконавцем постанови про накладення штрафу зазначено, що управлінням Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області рішення суду не виконано в повному обсязі.

Відповідно до вищевказаного виплата донарахованої суми пенсії за період з 01 вересня 2017 року по 30 липня 2018 року у розмірі 31161,54 грн буде проведена в окремому порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З посиланням на норми Закону України «Про виконавче провадження» та Бюджетного кодексу України, позивач вважає, що накладення штрафу є протиправним, оскільки суперечить нормам чинного законодавства та дійсним обставинам справи.

25 листопада 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 42-47) в якому відповідач просить суд відмовити у задоволені позову за необґрунтованістю.

У відзиві зазначено, що 12 листопада 2018 року на виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області надійшов виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року № 415/7090/17 про зобов`язання управління Пенсійного Фонду України в місті Лисичанську Луганської області відновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01 квітня 2017 року.

12 листопада 2018 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” державним виконавцем направлено вимогу боржнику щодо стану виконання рішення суду та попереджено про наслідки невиконання рішення суду.

На адресу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області надійшли відповіді від боржника з яких встановлено, що рішення суду не виконано.

07 червня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн. Копію постанови направлено боржнику для виконання.

У постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а (К/9901/1598) викладено правовий висновок, шо невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу, у такому випадку, жодним чином не захишає право особи на отримання бюджетних коштів.

Разом з тим, в даному випадку управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області зазначає про неможливість застосування такої практики Верховного Суду, оскільки відсутність фінансування не доведена документально, не надано доказів вчинення будь-яких дій на отримання фінансування для виконання судового рішення на момент накладення штрафу на боржника.

Таким чином, позивачем не вжито всіх можливих та необхідних заходів для виконання судового рішення в повному обсязі.

Отже, дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області є правомірними та не підлягають скасуванню відповідно до норм Закону України “Про виконавче провадження”.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2019 року позовну заяву управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області залишено без руху (арк. спр. 19-21).

07 листопада 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду через канцелярію на виконання ухвали суду від 28 жовтня 2019 року позивачем надано лише клопотання про поновлення процесуального строку та оригінал документу про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 11 листопада 2019 року позовну заяву залишено без руху та продовжено строк усунення недоліків (арк. спр. 33).

Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою суду від 20 листопада 2019 року відкрито провадження у справі (арк. спр. 1-2).

Позивач участь у судовому засіданні свого представника не забезпечив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. спр. 38).

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. спр. 39).

Згідно з частиною третьою статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином і відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 19 квітня 2018 року у справі № 415/7090/17 позов задоволено, визнано протиправними дії управління Пенсійного Фонду України в місті Лисичанську Луганської області щодо призупинення з 01 квітня 2017 року виплати пенсії за віком позивачу, зобов`язано управління Пенсійного Фонду України в місті Лисичанську Луганської області відновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01 квітня 2017 року (арк. спр. 65-70).

На підставі рішення Лисичанського міського суду Луганської області суду у справі № 415/7090/17, 19 квітня 2018 року видано виконавчий лист (арк. спр. 63-64).

12 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про прийняття на виконання виконавчого листа № 415/7090/17 (арк. спр. 62).

Постановою державного виконавця від 12 листопада 2018 року відкрито виконавче провадження № 57668268 (арк. спр. 6 зв. б, 59, 61).

Листом від 23 листопада 2018 року № 9357/07-33 позивач повідомив відповідача, що 19 червня 2018 року розпорядженням управління Пенсійного фонду України м. Лисичанська з 01 квітня 2017 року поновлено щомісячне нарахування пенсії ОСОБА_1 . Розмір призначеної пенсії з 01 квітня 2017 року склав 3841,00 грн та нараховано на відомість червня 2018 року. Сума доплати за період з 01 квітня 2017 року по 30 червня 2018 року складає 79386,86 грн (арк. спр. 55).

Листом від 18 грудня 2018 року № 18603/07-33 позивач додатково повідомив відповідача, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №335 що відноситься до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року №365 Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (арк. спр. 9, 52).

У зв`язку з невиконанням рішення суду державним виконавцем 07 червня 2019 року винесено постанову про накладення штрафу на позивача у розмірі 5100,00 грн (арк. спр. 10 зв. б, 50).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом

Частиною першою статті 255 КАС України визначено, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII “Про виконавче провадження” (далі – Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:

- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);

- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята);

- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).

Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З вищевикладеного слідує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Судом з вищеописаних письмових доказів встановлено, що управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області рішення суду у встановлений державним виконавцем строк не виконано.

Як зазначає управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, часткове невиконання рішення суду сталося з незалежних від нього причин, а саме через відсутність відповідних бюджетних асигнувань.

Згідно з пунктом 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 41/26486 (далі - Положення), управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління (далі – управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі – Фонд).

Управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі – головні управління Фонду), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Відповідно до пункту 4 Положення управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду (підпункт 3); призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства (підпункт 7); забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункт 8).

Суд переконаний, що невиконання судового рішення в частини виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, яке здійснюється з Державного бюджету України, не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. У такому випадку накладення штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Таку правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 71834551) та від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 85450386).

Зважаючи на вищевикладене, суд погоджується з твердженнями управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, що відсутність коштів на виплату заборгованості за судовим рішенням, тобто відсутність відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин.

Відповідно, суд вважає, що управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області безпідставно та всупереч рішення суду у справі № 415/7090/17 продовжує поширювати положення Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”, на правовідносини, які виникли між сторонами виконавчого провадження, що підтверджено листом від 23 листопада 2018 року № 9357/07-33 та листом від 18 грудня 2018 року № 18603/07-33.

Більш того, суд вважає за необхідне зазначити, що Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”, жодним чином не поширюється та не врегульовує правовідносини щодо виплати соціальних виплат за судовим рішенням.

Однак, як вже вищевказано, зважаючи на відсутність фінансування управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області на виконання рішення суду у справі № 415/7090/17, суд вважає, що у відповідача відсутні підстави для накладення на боржника штрафу за невиконання рішення без поважних причин.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Твердження відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду, судом вважаються необґрунтованими, з підстав викладених судом в ухвалі від 20 листопада 2019 року якою визнано причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду поважними та поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позовні вимоги носять майновий характер і позов підлягає задоволенню повністю, на користь позивача, який у спірних правовідносинах не є суб`єктом владних повноважень, необхідно стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 1921,00 грн.

Враховуючи те, що управління державної виконавчої служби є структурним підрозділом Головного територіального управління юстиції у Луганській області, яке, в свою чергу, є юридичною особою, судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 1921,00 грн необхідно стягнути саме за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про скасування постанови про накладення штрафу від 07 червня 2019 року ВП № 57668268 задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про накладення штрафу від 07 червня 2019 року ВП №57668268 у розмірі 5100,00 грн.

Стягнути на користь управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до управління (93113, м. Лисичанськ, вул. Сосюри, 347, Луганська область, ЄДРПОУ 21792407) за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Луганській області (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд. 22, ЄДРПОУ 34941884) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну гривню 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т.В. Смішлива