Ухвала суду № 85890900, 26.11.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

26 листопада 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4749/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі №360/4749/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, відповідно до якого позивач просить суд:

визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача та зобов`язати останнього вчинити певні дії;

зобов`язати відповідача доплатити позивачу несплачену в строк суму пенсії 3431,48 грн, порівняно з розпорядженням від 18.01.2018 за розрахунком виконаним відповідно до п.п. 4-7 Закону України №1058 від 15.01.2018 з послідуючою індексацією і змінами прожиткового мінімуму;

несплачену в строк суму пенсії виплатити разом з індексацією, що становить 72,09 грн і 3% річних – 57,84 грн (в підсумку – 129,93 грн), що обумовлено п.2 ст. 625 ЦКУ і ст. 46 Закону України №1058 (всього 3561,41 грн);

упорядочити нарахування і виплатити відносно розпорядження від 18.01.2018.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 позовну заяву ОСОБА_1 до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду: належним чином засвідчених копій письмових доказів, оригінали яких знаходяться у позивача, із зазначенням дати такого засвідчення; уточненої позовної заяви, приведеної у відповідність до вимог ст.ст. 160, 161 КАС України, конкретизувавши позовні вимоги у відповідності до положень ст.5 КАС України (для суду та відповідача); клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду разом з відповідними обгрунтуваннями та доказами.

25.11.2019 позивачем через канцелярію суду на виконання вищевказаної ухвали суду надано належним чином засвідчені копії письмових доказів, оригінали яких знаходяться у позивача, із зазначенням дати такого засвідчення, клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду, а також уточнену позовну, відповідно до якої позивач просить суд:

визнати дії та бездіяльність відповідача протиправними та зобов`язати вчинити певні дії;

визнати лист ПФУ від 03.08.2018 №14322/3-11 таким, що не відповідає нормам ЗУ №1058 в частині визначення періоду врахування заробітної плати без згоди пенсіонера (норми с. 40-45 ЗУ № 1058) при обчисленні розміру пенсії позивача;

зобов`язати відповідача поновити нарахування і виплату позивачу, відповідно розпорядження відповідача від 18.01.2018, враховуючи індексацію і зміни прожиткового мінімуму;

донарахувати і виплатити позивачу несплачену в строк суму пенсії з вини відповідача в сумі 3431,48 грн, порівняно з розпорядженням від 18.01.2018, відповідно до п.2 ст.625 ЦКУ і ст.46 ЗУ №1058 несплачену в строк суму пенсії виплатити разом з індексацією, що становить 72,09 грн і 3% річних – 57,84 грн;

упорядочити нарахування і виплати позивачу, відповідно до розпорядження від 18.01.2018 з урахуванням перерахунків та станом на 01.11.2019 внести виправлення.

Ухвалою суду від 26.11.2019 продовжено процесуальний строк на усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії. Запропоновано позивачеві протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня отримання цієї ухвали усунути зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви шляхом надання до суду: уточненої позовної заяви, уточнивши позовні вимоги або склад учасників справи; документа про сплату судового збору в сумі 768,40 грн в дохід Державного бюджету України.

Одночасно з уточненою позовною заявою, 25.11.2019 позивачем подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої ОСОБА_1 просить суд забезпечити позов шляхом: зупинення дії індивідуального акта – листа ПФУ № 14322/3-11 від 03.08.2018, зокрема, в частині самовільного вибору Пенсійним фондом України періоду врахування заробітної плати при обчисленні розміру пенсії позивачу; зобов`язання відповідача поновити нарахування і виплату пенсії позивачу в розмірі, встановленому розпорядженням від 18.01.2018 з послідуючими змінами згідно з законом, тобто зобов`язати вчинити певні дії.

В обгрунтування заяви про забезпечення адміністративного позову зазначено, що відповідачем не виконується рішення судів, зокрема, рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі №360/3706/18, і в разі задоволення судом позову, виконання рішення суду позивач за свого життя може не дочекатись. Відповідач, на звернення позивача, пояснив законність зниження пенсійних виплат із посиланням на лист ПФУ від 03.08.2018 №14322/3-11, дію якого, на думку позивача, необхідно зупинити.

Ухвалою суду від 26.11.2019 заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі №360/4749/19 постановлено розглянути без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) 26 листопада 2019 року.

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази обґрунтованості клопотання про забезпечення позову, суд прийшов до наступного.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, заходи забезпечення позову повинні відповідати критеріям обґрунтованості, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів учасників даного судового процесу.

Згідно частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обовязку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з частиною третьою цієї статті не допускається забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

З аналізу наведених норм слідує, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, проте не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 “Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ, розглядаючи заяву про забезпечення позову”, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на ту обставину, що предметом розгляду адміністративного позову є правомірність несплати відповідачем суми пенсії у розмірі 3431,48 грн, а також індексації в сумі 72,09 грн і 3% річних у розмірі 57,84 грн, при цьому на момент звернення позивача з даним клопотанням про забезпечення позову предметом позову не є правомірність листа ПФУ від 03.08.2018 №14322/3-11, оскільки ухвалою суду від 26.11.2019 уточнену позовну заяву позивача, де позивачем заявлено вимогу щодо визнання неправомірним вказаного листа, залишено без руху саме щодо цієї вимоги. Отже вимоги позивача щодо забезпечення позову шляхом зупинення дії листа ПФУ від 03.08.2018 №14322/3-11, що не є предметом оскарження в адміністративній справі, згідно з частиною третьою статті 151 КАС України не допускається.

Окрім того, суд звертає увагу позивача на те, що лист ПФУ від 03.08.2018 №14322/3-11 не є рішенням суб`єкта владних повноважень та, відповідно індивідуальним актом чи нормативно – правовим.

Щодо зобов`язання відповідача поновити нарахування і виплату пенсії позивачу в розмірі, встановленому розпорядженням від 18.01.2018 з послідуючими змінами згідно з законом, тобто зобов`язати вчинити певні дії, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

При цьому, суд звертає увагу, що в даному випадку така обов`язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як "наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення", може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Отже, на даному етапі суд позбавлений можливсті встановити наявність протиправних дій чи бездіяльності відповідача щодо не нарахування і невиплати пенсії позивачу в розмірі, встановленому розпорядженням від 18.01.2018. Тобто, забезпечення позову шляхом зобов`язання відповідача вчинити певні дії, за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

У випадку звернення сторони з вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Проте, заявником не наведено та не надано жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у даній адміністративній справі.

Застосування заходів забезпечення позову є виправданим у разі, якщо наявне достатньо обґрунтоване припущення, що їх невжиття може у подальшому ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, на думку суду, позивачем не надано доказів існування очевидної небезпеки його правам, свободам та інтересам, неможливості або ускладнення їх захисту без вжиття вищевказаних заходів забезпечення позову до моменту набрання рішення суду законної сили.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, через що, у задоволенні заяви позивачу належить відмовити.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 151-154, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі №360/4749/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,- відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяК.Є. Петросян