Ухвала суду № 85890889, 26.11.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

26 листопада 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4993/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову по справі № 360/4993/19 за позовом ОСОБА_1 до Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення від 12.09.2019 № 41/39 та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

25 листопада 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області (далі – відповідач, селищна рада) про визнання протиправним та скасування рішення від 12.09.2019 № 41/39 та зобов`язання вчинити певні дії, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 41/39 від 12 вересня 2019 року Троїцької селищної ради сьомого скликання сорок першої сесії «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 » про відмову у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,63 га, цільове призначення - для сінокосіння та випасання худоби, що розташована за адресою: вул. Садова АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 );

- зобов`язати Троїцьку селищну раду Троїцького району Луганської області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,63 га, цільове призначення - для сінокосіння та випасання худоби, що розташована за адресою: вул. Садова АДРЕСА_2 ).

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування доцільності застосування такого заходу забезпечення позову як заборона відповідачу – Троїцькій селищній раді Троїцького району Луганської області вчиняти будь-які дії, пов`язані із наданням у власність земельної ділянки площею 0,63 га для сінокосіння та випасання худоби, що розташована за адресою: вул. АДРЕСА_3 Деміно- АДРЕСА_2 ) до набрання законної сили судовим рішенням у справі, позивач послався на те, що з позовної заяви та наданих доказів вбачається, що дії відповідача містять ознаки протиправності. Окрім того, з наданих суду доказів вбачається, що спірна земельна ділянка багато років перебуває в користуванні позивача, а тому існує реальна загроза того, що поки справа буде розглядатися в суді, спірна земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність, буде передана іншій особі, що призведе до не виконання рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали заяви, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

З матеріалів позовної заяви слідує, що у серпні 2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,63 га для сінокосіння та випасання худоби (землі особистого селянського господарства), що розташована за адресою: вул. Садова, АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 . Демино- АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ), однак рішенням № 41/39 від 12 вересня 2019 року відповідач відмовив у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,63 га цільове призначення - для сінокосіння та випасання худоби, що розташована за адресою: вул. Садова, АДРЕСА_2 ). Відмова мотивована тим, що позивачем не надано довідку про наявність у домогосподарстві великої рогатої худоби.

Станом на дату розгляду клопотання питання про відкриття провадження у справі № 360/4993/19 не вирішено.

Вирішуючи заяву по суті, суд виходить з такого.

Положеннями частини другої статті 150 КАС України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналізуючи вказані вище норми у сукупності, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.

Позивач у заяві про забезпечення позову просить суд заборонити відповідачу вчиняти дії, пов`язані з наданням у власність земельної ділянки площею 0,63 га для сінокосіння та випасання худоби, що розташована за адресою: вул. Садова, б АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 Деміно- АДРЕСА_2 ).

Водночас, суд наголошує на тому, що порушене право позивача буде відновлене з моменту його порушення, якщо таке буде судом встановлено при розгляді справи по суті.

Слід зазначити, що сама лише незгода позивача із рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про його скасування ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Окрім того, порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні правові наслідки для особи у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю. Іншими словами, таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами (постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 826/15718/16).

Стосовно посилання заявника на наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача, суд зазначає, що таке, в даному випадку, може бути виявлено судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Правомірність оскаржуваного рішення відповідача буде предметом дослідження при судовому розгляді справи № 360/4993/19, тому суд не може надавати при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову оцінки діям та рішенню відповідача до ухвалення рішення по суті.

Проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує дану заяву, суд дійшов висновку про відсутність об`єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів.

Позивачем до клопотання про забезпечення позову не додано належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити подальше виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідачем вживаються заходи з метою передачі спірної ділянки іншим особам.

Суд вказує, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований представником позивача спосіб є неможливим, оскільки встановлення уповноваженому органу заборони вчиняти дії, які відносяться до дискреційних повноважень останнього, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Враховуючи зазначене, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову та доводів наведених на його обґрунтування, суд дійшов висновку про його необґрунтованість та не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною п`ятою статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до частини восьмої статті 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову по справі № 360/4993/19 за позовом ОСОБА_1 до Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення від 12.09.2019 № 41/39 та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяА.Г. Секірська