Рішення № 85890809, 25.11.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2019 року м. Київ № 320/5467/19

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., секретаря судового засідання Дишлевої О.І., за участю:

представників сторін:

від позивача - Гладкого Р.В.,

від відповідача - Коваля Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла

Володимировича

третя особа, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Телявський Анатолій

яка не заявляє Миколайович

самостійних

вимог щодо

предмета спору

про визнання протиправною та скасування постанови

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича про визнання постанови від 08.05.2018 про стягнення з боржника - ОСОБА_1 основної суми винагороди в розмірі 109226,90 грн. такою, що не підлягає виконанню; визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича від 08.05.2018 про стягнення з боржника - ОСОБА_1 основної суми винагороди в розмірі 109226,90 грн.

Позов мотивовано відсутністю правових підстав для стягнення з позивача, як боржника по виконавчому провадженню, винагороди приватного виконавця, оскільки жодних сум приватним виконавцем в рамках виконавчого провадження стягнуто не було, а згідно законодавства така винагорода вираховується з фактично стягнутої суми і підлягає стягненню з боржника лише у разі реального виконання судового рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 поновлено позивачу строк на звернення до суду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання, залучено до участі у розгляді справи приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Судове засідання 13.11.2019 відкладалось на підставі письмового клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, судове засідання 22.11.2019 не відбулось в зв`язку із перебуванням судді у відпустці.

В судове засідання 25.11.2019 прибули представники позивача та відповідача. Третя особа в судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце його проведення повідомлена належним чином.

Представником позивача в судовому засіданні позов підтримано, наголошено на протиправності оскаржуваної постанови, оскільки за основним виконавчим провадженням з позивача не було стягнуто будь-яких сум, які б свідчили про фактичне виконання судового рішення приватним виконавцем, відповідно, в силу положень законодавства та судової практики, виконавчий збір у таких випадках не підлягає стягненню з боржника.

Представником відповідача у судовому засіданні подано письмовий відзив на позов, в якому зазначено про помилковість наведених у позовній заяві мотивів щодо неправомірності оскаржуваної постанови у зв`язку зі зміною правового регулювання питання стягнення винагороди приватного виконавця, яке визначається спеціальним законом. В своїх поясненнях представником відповідача проти позову заперечено, наголошено на правомірності винесення державним виконавцем постанови про стягнення з боржника основної винагороди, оскільки така винагорода стягується незалежно від фактичного виконання рішення виконавцем.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.

Постановою приватного виконавця Говорова П.В. від 25.04.2018 відкрито виконавче провадження №56279700 на підставі виконавчого листа Оболонського районного суду міста Києва від 06.06.2016 №2-2676 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором від 22.05.2008 №2706/0508/77-27, а саме: 858285,22 грн. заборгованості за кредитом, 212331,88 грн. заборгованості по відсоткам, 21651,91 грн. пені.

ПАТ «Альфа-Банк» подано приватному виконавцю Говорову П.В. заяву від 03.05.2018 №36653-34-б/б про повернення виконавчого документу та дублікату виконавчого документу від 09.01.2015 №2/756/2676/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» боргу у розмірі 1092269,01 грн.

Приватним виконавцем Говоровим П.В. винесено постанову від 08.05.2018 №56279700 про повернення виконавчого листа Оболонського районного суду міста Києва від 06.06.2016 №2-2676 стягувачу.

Одночасно з вказаною постановою приватним виконавцем Говоровим П.В. винесено постанову від 08.05.2018 №56279700 про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 109226,90 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського А.М. від 03.06.2019 №59258989 відкрито виконавче провадження на виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 08.05.2018 №56279700.

Не погоджуючись з постановою про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 109226,90 грн. позивач звернулась з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Основним законом, що регламентує порядок примусового виконання рішень, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.

В свою чергу, основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус, визначені в Законі України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403-VIII.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода (частина перша). Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової (частина друга). Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина третя). Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (частина четверта). Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (частина п`ята). Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (частина шоста). Приватний виконавець протягом трьох днів з дня відкриття виконавчого провадження здійснює розрахунок основної винагороди, ознайомлює з ним сторони виконавчого провадження, роз`яснює їм порядок сплати та стягнення основної винагороди приватного виконавця (частина сьома).

Згідно частини третьої статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Системний аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у випадку повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою приватний виконавець виносить постанову про стягнення основної винагороди приватного виконавця, якщо така винагорода не була стягнута. При цьому, в даному випадку законодавство не ставить в залежність стягнення основної винагороди приватного виконавця від фактичного чи повного виконання таким виконавцем рішення. Для винесення приватним виконавцем постанови про стягнення основної винагороди мають існувати наступні умови: 1) повернення виконавчого документа стягувачу або закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною третьою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»; 2) відсутність факту стягнення виконавчого збору; 3) відсутність встановлених частиною п`ятою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» випадків, коли виконавчий збір не стягується.

Під час судового розгляду судом встановлено, що виконавчий лист Оболонського районного суду міста Києва від 06.06.2016 №2-2676 було повернуто стягувачу відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», про що приватним виконавцем винесено відповідну постанову від 08.05.2018. Матеріали справи не містять доказів стягнення з позивача винагороди у виконавчому провадженні №56279700, що також не заперечувалось представниками сторін під час судового розгляду. Також судом не встановлено в спірних відносинах наявності передбачених частиною п`ятою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» випадків, коли виконавчий збір не стягується.

Отже, суд дійшов висновку про правомірність винесення відповідачем постанови про стягнення з позивача основної винагороди у сумі 109226,90 грн. (10% від суми боргу), що відповідає розміру основної винагороди, встановленому «Порядком виплати винагороди державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, на відміну від Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV, який втратив чинність, не передбачає часу на добровільне виконання рішення боржником, при якому витрати виконавчого провадження та виконавчий збір не підлягали стягненню з боржника. Чинний Закон України «Про виконавче провадження» пов`язує початок примусового виконання рішення з фактом звернення стягувача до виконавця з відповідним виконавчим документом.

Відтак, посилання позивача на постанову Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 року №14, суд вважає безпідставним, оскільки вказаною постановою узагальнювалось правозастосування Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV, який, як уже зазначалось судом, втратив чинність.

Беручи до уваги висновок суду про правомірність винесення приватним виконавцем Говоровим П.В. постанови від 08.05.2018 №56279700 про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 109226,90 грн., суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача, а відтак, у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови від 08.05.2018 про стягнення з боржника основної суми винагороди в розмірі 109226,90 грн., слід відмовити.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров Павло Володимирович (місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, 6, оф.26).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства Українидо початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 26 листопада 2019 року