Рішення № 85890714, 25.11.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2019 року справа № 320/4623/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком із зниженням пенсійного віку, як потерпілому внаслідок аварії на ЧАЕС IV категорії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку, як потерпілому внаслідок аварії на ЧАЕС IV категорії.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач безпідставно не взяв до уваги подані ним документи, що підтверджують проживання позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю в період з 1986 року до 1993 року, у зв`язку з чим дійшов безпідставних висновків про відсутність у ОСОБА_1 права на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку.

Позивач вважає, що у відповідності норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, як потерпілому внаслідок аварії на ЧАЕС IV категорії, у зв`язку з чим відмову відповідача у перерахунку вважає протиправною.

Відповідач можливістю надати до суду відзив на позовну заяву не скористався.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 відкрите спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

22.06.1993 ОСОБА_1 отримала посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 від 22.06.1993 (а.с.12).

На підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.06.2019 року, Виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області видано довідку в тому, що з травня 1971 року по жовтень 2004 року ОСОБА_1 проживала без реєстрації у АДРЕСА_1 , згідно акту депутата Боярської міської ради Виборної З.А. від 30.10.2017 (а.с 13-15).

Після досягнення 55-річного віку ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 30.07.2019 №236\103-16 у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відмовлено, оскільки додані до заяви документи не підтверджують періоди проживання на територіях радіологічного контролю, відтак законні підстави для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відсутні.

Не погоджуючись з такою відповіддю відповідача, позивач звернувся до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту шостого частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, питання встановлення юридичного факту проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 в період з 1971 до 2004 року не підлягає доказуванню під час розгляду даної адміністративної справи, оскільки рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.06.2019 року в адміністративній справі № 369/4625/19, підтверджено юридичний факт проживання позивача.

Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:

1) особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1;

2) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:

- з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів;

- з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів;

- у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;

- евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);

- особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2;

3) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали:

- у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів;

- у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів;

- у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів;

- на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році,

а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які:

- постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій;

- постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3;

4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» регулюються Порядком, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1.

Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» документ, який засвідчує особливий статус особи, є посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях №122 від 09 березня 1988 року, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧЛЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування, (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України.

VI. Оцінка суду

Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та проживали визначену кількість років у зоні посиленого радіологічного контролю.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які станом на 01.01.1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчались в зоні посиленого радіологічного контролю не менше чотирьох років .

Відповідно до абзацу 1 статті 55 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років.

Водночас, обумовлена норма закону передбачає, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсійний фонд України є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» регулюються Порядком, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1.

Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» документ, який засвідчує особливий статус особи, є посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях №122 від 09 березня 1988 року, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧЛЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування, (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Посвідченням ОСОБА_1 від 22.06.1993 серії В-1 НОМЕР_2 підтверджується той факт, що позивач постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (а.с. 12).

Окрім того, згідно рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.06.2019 у справі №369/4625/19 встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 на території зони посиленого радіоекологічного контролю за адресою: АДРЕСА_1 в період з 1971 року до 2004 року.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і с обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно із статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначається, шо суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Складовою принципу верховенства є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади: «Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід`ємним аспектом всіх статтей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов`язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)» (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини: «Гасан і Чеус протии болгарії від 26.10.2000 року).

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З огляду на те, що позивач постійно проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується відповідними документами, відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області є необґрунтованою.

Інших підстав для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, як потерпілому внаслідок аварії на ЧАЕС IV категорії пенсійним органом не наведено.

VII. Висновок суду

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.1 ст.77 КАС України).

Відповідач відзив до суду не надав, інформації про поважність причин неподання відзиву від відповідача не надходило.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

VIII. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі в розмірі 768,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №42 від 12.10.2019 (а.с. 36).

Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню йому у повному обсязі за рахунок відповідача.

Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов – задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком із зниженням пенсійного віку, як потерпілому внаслідок аварії на ЧАЕС IV категорії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку, як потерпілому внаслідок аварії на ЧАЕС IV категорії.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ – 22933548, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складання повного рішення суду – 25.11.2019.

Суддя Леонтович А.М.