Рішення № 85890680, 22.11.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2019 року справа № 320/5007/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування заявленої митної вартості товару № UА125000/2019/000290/2 від 03.04.2019; № UA125000/2019/000380/2 від 31.05.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивачем було визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Цей показник було заявлено у митних деклараціях до яких додавалися усі необхідні документи для підтвердження ціни. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.

Відповідач позову не визнав, просив суд відмовити в його задоволенні, в обґрунтування чого зазначив, що під час митного оформлення товару позивачем було надано документи, при здійсненні аналізу яких виявлено, що документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

02.12.2016 між ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» та «ARC FRANCE» (Франція) укладено контракт купівлі-продажу товарів № 1461 (далі - «Контракт»).

02.04.2019 року декларантом позивача ОСОБА_1 (далі - декларант), було подано до митного оформлення електронну митну декларацію №UA125220/2019/704348 на товар: «Посуд столовий (крім посудин для пиття) або кухонний, із зміцненого скла. Виробник товару: Arc France. Торгівельна марка: Luminarc. Країна виробництва: FR (Франція).

Декларант визначив митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості товарів тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту.

Для підтвердження заявленого рівня митної вартості декларантом були надані документи за переліком, викладеним у графі 44 митної декларації.

Під час проведення контролю правильності визначення митної вартості вищезазначеного товару встановлено, що документи, зазначені у частині 2 статті 53 Кодексу, містять розбіжності та не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

З метою підтвердження понесених транспортних витрат, декларантом позивача надано до митного оформлення наступні документи:

- автотранспортна накладна від 27.03.2019 № б/н;

- рахунок на оплату транспортних витрат від 02.04.2019 № 189/7009;

- довідка про транспортні витрати від 02.04.2019 № 1461 -22_3;

- договір перевезення від 15.09.2018 № ЛОГ_МТ-152.

Митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товару № UА 25000/2019/000290/2 від 03.04.2019. Таким чином, митна вартість товарів була збільшена і відповідно збільшений розмір переплаченого ПДВ на загальну суму 24 659,20 грн.

Досліджуючи обставини, за яких було прийняте рішення, судом встановлено наступне.

Позивач не було надано до митниці жодних платіжних доручень на оплату транспортних витрат. Тому, на думку відповідача, перевірити достовірність декларування транспортних витрат не має можливості.

Окрім того, відповідно до рахунку на оплату транспортних витрат від 02.04.2019 № 189/7009, Міжнародні транспортні послуги по маршруту ARQUES (FRANCE) - п/п Ягодин (Україна) здійснюються відповідно до заявки від 20.03.2019 № 7342, однак позивачем не було надано до митного оформлення заявку від 20.03.2019 № 7342, яка зазначена у рахунку на оплату транспортних витрат від 02.04.2019 № 189/7009 та передбачена договором перевезення від 15.09.2018 № ЛОГ_МТ-152.

Разом з тим, відповідно до п. 4.3. договору перевезення від 15.09.2018 № ЛОГ_МТ- 152, у заявці відображаються усі дані, які попередньо погоджувались сторонами. Саме серед переліку таких даних зазначається вартість перевезення.

Окрім того, декларантом також не було надано акту виконаних робіт, який також, окрім іншого, передбачений договором перевезення від 15.09.2018 № ЛОГ_МТ-152.

Також, довідка про транспортні витрати від 02.04.2019 № 1461-22_3 містить інформацію, що вантаж не страхувався, однак у гр. 44 ЕМД присутній сертифікат від 28.03.2019 № 12775 до Генерального договору добровільного страхування від 12.12.2018 № 101043703 та декларантом зазначені документи приєднано до бази митниці ДФС.

Крім того, страховій сертифікат від 28.03.2019 № 12775 до Генерального договору добровільного страхування від 12.12.2018 № 101043703, містить суму страхової премії, проте слід зазначити, що вартість товару згідно інвойсу від 27.03.2019 № 7001450990 визначається в Євро, а для проведення розрахунку страхової суми, згідно умов Генерального договору добровільного страхування від 12.12.2018 № 101043703, сума товару переводиться у гривню за курсом, що визначається на день здійснення розрахунку страхової суми, проте в наданому сертифікаті від 28.03.2019 № 12775 відсутній курс валют згідно якого здійснено вищевказаний розрахунок.

Отже, зазначена у страховому сертифікаті від 28.03.2019 № 12775 страхова сума розрахована у невідповідності до п. 3.2 генерального договору добровільного страхування вантажів від 12.12.2018 № 101043703, що не дає можливості перевірити таку складову митної вартості як витрат на страхування.

Пунктом 5.4.5 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 02.12.2016 № 1461 передбачено наявність декларації країни відправлення, проте зазначений документ відсутній та не подавався до митного оформлення.

Вищевикладені обставини, на думку відповідача, підтверджують, що надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тому відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

02.04.2019 року декларантом позивача ОСОБА_1 , було подано до митного оформлення електронну митну декларацію № UA125220/2019/704348 на товар: «Посуд столовий (крім посудин для пиття) або кухонний, із зміцненого скла. Виробник товару: Arc France. Торгівельна марка: Luminarc. Країна виробництва: FR (Франція).

Декларант визначив митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості товарів тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту.

Для підтвердження заявленого рівня митної вартості декларантом були надані документи за переліком, викладеним у графі 44 митної декларації.

Під час проведення контролю правильності визначення митної вартості вищезазначеного товару встановлено, що документи, зазначені у частині 2 статті 53 Кодексу, містять розбіжності та не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

З метою підтвердження понесених транспортних витрат, декларантом позивача надано до митного оформлення наступні документи:

- автотранспортна накладна від 27.03.2019 № б/н;

- рахунок на оплату транспортних витрат від 02.04.2019 № 189/7009;

- довідка про транспортні витрати від 02.04.2019 № 1461 -22_3;

- договір перевезення від 15.09.2018 № ЛОГ_МТ-152.

Митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товару №UА125000/2019/000380/2 від 31.05.2019.Таким чином, митна вартість товарів була збільшена і відповідно збільшений розмір переплаченого ПДВ на загальну суму 129 780,25 грн.

Досліджуючи обставини, за яких було прийняте рішення, судом встановлено наступне.

Позивач не було надано до митниці жодних платіжних доручень на оплату транспортних витрат. Тому, на думку відповідача, перевірити достовірність декларування транспортних витрат не має можливості.

При цьому, митниця зазначає, що відповідно до рахунку на оплату транспортних витрат від 02.04.2019 № 189/7009, Міжнародні транспортні послуги по маршруту ARQUES (FRANCE) - п/п Ягодин (Україна) здійснюються відповідно до заявки від 20.03.2019 № 7342, однак позивачем не було надано до митного оформлення заявку від 20.03.2019 № 7342, яка зазначена у рахунку на оплату транспортних витрат від 02.04.2019 № 189/7009 та передбачена договором перевезення від 15.09.2018 № ЛОГ_МТ-152.

Разом з тим, відповідно до п. 4.3. договору перевезення від 15.09.2018 № ЛОГ_МТ- 152, у заявці відображаються усі дані, які попередньо погоджувались сторонами. Саме серед переліку таких даних зазначається вартість перевезення.

Окрім того, декларантом також не було надано акту виконаних робіт, який також, окрім іншого, передбачений договором перевезення від 15.09.2018 № ЛОГ_МТ-152.

Також, довідка про транспортні витрати від 02.04.2019 № 1461-22_3 містить інформацію, що вантаж не страхувався, однак у гр. 44 ЕМД присутній сертифікат від 28.03.2019 № 12775 до Генерального договору добровільного страхування від 12.12.2018 № 101043703 та декларантом зазначені документи приєднано до бази митниці ДФС.

Крім того, страховий сертифікат від 28.03.2019 № 12775 до Генерального договору добровільного страхування від 12.12.2018 № 101043703, містить суму страхової премії, проте відповідач зазначає, що вартість товару згідно інвойсу від 27.03.2019 № 7001450990 визначається в Євро, а для проведення розрахунку страхової суми, згідно умов Генерального договору добровільного страхування від 12.12.2018 № 101043703, сума товару переводиться у гривню за курсом, що визначається на день здійснення розрахунку страхової суми, проте в наданому сертифікаті від 28.03.2019 № 12775 відсутній курс валют згідно якого здійснено вищевказаний розрахунок.

Отже, зазначена у страховому сертифікаті від 28.03.2019 № 12775 страхова сума розрахована у невідповідності до п. 3.2 генерального договору добровільного страхування вантажів від 12.12.2018 № 101043703, що на думку митниці, не дає можливості перевірити таку складову митної вартості як витрат на страхування.

Пунктом 5.4.5 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 02.12.2016 № 1461 передбачено наявність декларації країни відправлення, проте зазначений документ відсутній та не подавався до митного оформлення.

Вищевикладені обставини, на думку митного органу, підтверджують, що надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тому відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

Не погоджуючись з оспорюваними рішеннями митного органу щодо коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини врегульовані: Конституцією України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР, Митним кодексом України від 13 березня 2012 р. № 4495-VІ (далі – МК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 р. № 631 (далі – Порядок № 631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 р. № 3018-VI (далі – Конвенція).

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

МК України, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 52 МК України з`явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як вбачається ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як вбачається ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Крім того, ч. 1 ст. 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Як вбачається п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

- у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Крім того, ч. 6 ст. 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Як вбачається ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог ч. 2 10 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Як вбачається ч. 4 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Крім того, п. 10 ст. 58 МК України, визначається, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Разом з тим, в оспорюваних рішеннях митний орган вказує на розбіжності, які не стосуються саме числового значення заявленої митної вартості та можуть бути дослідженні під час здійснення іншої митної формальності - митного контролю.

Відповідно до ч.ч. 2, ст. 353 МК України, митні формальності, що здійснюються під час митного контролю та митного оформлення транспортних засобів комерційного призначення, якими переміщуються пасажири та/або товари через митний кордон України, мають уніфікований характер і не залежать від країни реєстрації або країни - власника транспортного засобу, країни, з якої прибув цей транспортний засіб, або країни, куди він прямує, крім випадків, передбачених міжнародними договорами України, укладеними відповідно до закону, та відповідними міжнародними актами, в частині застосування санкцій та обмежень у торгівлі з окремими країнами.

Органи доходів і зборів виконують митні формальності в зонах митного контролю, створених відповідно до положень глави 48 цього Кодексу, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

З метою забезпечення здійснення органами доходів і зборів митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, проведення заходів, пов`язаних з виявленням, попередженням та припиненням контрабанди і порушень митних правил, у пунктах пропуску через державний кордон України, на територіях морських і річкових портів, аеропортів, на залізничних станціях та на територіях підприємств, вільних митних зон, митних складів, складів тимчасового зберігання, а також в інших місцях, визначених відповідно до цього Кодексу, створюються зони митного контролю (ст. 329 МК України).

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Митний контроль товарів, транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється відповідно до типових технологічних схем митного контролю, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

За приписами, наведеними в ст. 336 МК України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом:

1) перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України;

2) митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян);

3) обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України;

4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;

5) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на органи доходів і зборів;

6) перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем;

7) проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

8) направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів.

При цьому суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу (здійснення митної формальності - "митне оформлення") на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.

Суд зазначає, що з аналізу ст.ст. 53, 54 МК України вбачається, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження мають здійснюватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Крім того, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість, зокрема й в інвойсі.

Разом з тим, відповідачем не доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У рішеннях про коригування митної вартості товару митний орган посилається на те, що не може прийняти до уваги поданий декларантом ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» висновок експерта.

Суд не погоджується із тим, що цей висновок не може бути доказом ціни товару, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 року № 671/97-ВР, методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

Дана правова позиція також відображена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 01 вересня 2010 року у справі № К-20882/10, від 16 березня 2010 року у справі №К-40508/09.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІП, рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власного ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Таким чином, митниця маючи сумнів щодо змісту наданого ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» експертного висновку, мала право звернутися до іншого суб`єкту оціночної діяльності із письмовим запитом рецензувати такі висновки, але митниця зазначене не зробила.

Крім того, відповідно до положень ст. 327 МК України, митниця могла самостійно залучити для участі у здійсненні митного контролю митної вартості товарів спеціалістів та експертів, якщо висновок експерта, зроблений на замовлення декларанта вона вважала сумнівним, але не зробила цього.

Із вищевказаним погоджується ВАСУ у постанові від 03.09.2013 у справі №K/800/13605/13.

Окрім того, підстави, за яких митниця не приймає до уваги висновок експерта, це те, що при його підготовці використана цінова пропозиція не від виробника товару, а безпосередньо від його продавця AMON GROUP LIMITED, - не може бути підставою, про що наведена аргументація вище.

Такої ж думки дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 19.03.2019 у справі №810/4116/17 у аналогічній справі: «Крім того, твердження відповідача про те, що при складанні експертного висновку від 29 травня 2017 р. № Ц-451 використовувалися документи, що мають розбіжності та не містять достовірних і об`єктивних даних, суди попередніх інстанцій також обґрунтовано відхилили, оскільки твердження становлять лише суб`єктивні судження за відсутності жодних належних і допустимих у розумінні статей 73 74 Кодексу адміністративного судочинства України доказів, зокрема недійсності даного експертного висновку. Також, Суд зазначає, що експертний висновок не відноситься до основних документів, які підтверджують митну вартість товару, і такий висновок носить виключно консультаційний характер.».

Стосовно зауважень митного органу до транспортних документів Митниця вказує на те, що декларантом надано лише рахунок на перевезення або довідка про транспорті витрати, а в гр.44 ЕМД зазначений договір на перевезення з літерою м, який не приєднаний до МД. Тоді як, відповідно до частини 2 статті 53 МК України, декларантом для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599:

- акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання тpaнспортно-експедиційиих послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- заявка на здійснення послуг по доставці товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

У випадках, коли декларантом ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» під час митного оформлення додатково надавалися заявка на перевезення, договір на перевезення, то митний орган не приймав до уваги вказані документи для підтвердження митної вартості товару.

Щодо наданих довідок про транспортні витрати, то митний орган зазначає, що довідка про витрати на транспортування не належить до первинних документів, а відповідно до ст.44.1 Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Дані зауваження митного органу є безпідставними, оскільки положеннями п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ передбачено, що документами, які підтверджують вартість транспортування є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 р. за № 984/21296 (далі - Правила заповнення ДМВ), до таких документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості рро маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Враховуючи невиключний характер переліку документів у Правилах заповнення ДМВ, імпортером може бути наданий будь-який з документів, які можуть підтвердити транспортні витрати, а не усі перелічені документи.

Зокрема, ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» разом з митними деклараціями до митного оформлення надало: міжнародну автомобільну накладну, рахунок та/або довідка про транспортні витрати, договір на перевезення і здійснення транспортно-експедиційних послуг.

Таким чином, суд вважає, що цими документами повністю була підтверджена така складова митної вартості, як витрати на транспортування.

Також, безпідставними є вимоги митного органу про надання заявок на перевезення. Це документ жодним чином не підтверджує витрати, які були понесені ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» на транспортування вантажу, оскільки він є лише замовленням для перевезення.

Такої ж думки дотримується Київський окружний адміністративний суд у своїй постанові у справі №810/1788/16: «Більш того, як вже було зазначено судом для розрахунку транспортних послуг за перевезення вантажів, здійснюваних на підставі заявок на перевезення, до уваги слід брати вартість перевезення, яка вказана в заявках замовника, що прямо передбачено п. 5.1 договору, а позивачем під час митного оформлення було надано спеціально складені документи, а саме, довідки про транспортні послуги, що по суті<є калькуляціями транспортних витрат, які містять всю необхідну інформацію для митного оформлення товарів, що відповідає положенням чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства з питань митної справи, з огляду на це заперечення відповідача в цій частині є безпідставними.»

У рішеннях про коригування митної вартості товару митний орган посилається на те, що залишається не підтвердженою така складова митної вартості, як витрати на страхування товару.

Суд не погоджується з таким висновком митного органу, з огляду на наступне.

Під час митного оформлення ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» для підтвердження витрат на страхування вантажу надало митному органу договір страхування та страховий поліс.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про страхування» факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

При цьому, згідно із п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Отже, страховий поліс є належним і достатнім страховим документом, що підтверджує укладення договору страхування і вартість страхування.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому випадку, групі страхових випадків, договору страхування у цілому.

При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування або законом.

Так, положеннями п.4.2 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 12.12.2018 № 101043703 (далі - Договір страхування) страховий тариф - це відсоткова ставка, яку Сторони визначають самостійно для кожної партії товару окремо і її розмір вказується у страховому сертифікаті. Страховий тариф для кожної партії товару може відрізнятись.

Згідно із п.18.8 Договору страхання страховий тариф - ставка страхової премії, що розраховується в процентах від страхової суми.

Положеннями абз.2 ст. 10 Закону України «Про страхування» визначено, що страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.

Відповідно до абз.1 ст. 10 Закону України «Про страхування» страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов`язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Пунктом 4.1. Договору страхування визначено, що страхова премія - це плата за страхування, яку Страхувальник (ТОВ «СІЛЬПО-ФУД») оплачує Страховику (ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна») у порядку передбаченому цим Договором.

Таким чином, враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства та договору страхування, страховий тариф - це відсоткова ставка від страхової суми, яка визначається Сторонами самостійно для кожної партії товару окремо.

У страхових сертифікатах, які були надані під час митного оформлення для підтвердження витрат на страхування, сторони погодили, що страховий тариф складає 0,0800%.

Таким чином, сума страхової премії, що підлягає сплаті Страхувальнику, розраховується за формулою Страхова премія (грн.) = Страхова сума (грн.)*Страховий тариф (%).

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до статті 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом.

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів чи за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, - комерційних умов тощо; у разі визначенню митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того 'ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

Верховний суд виловлює правову позицію, відповідно до якої рішення не може бути визнане правомірним, якщо у ньому не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційні умови тощо та не зазначено докладної інформації та джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у справі № 820/7133/15 Верховний суд підтримав суди першої та апеляційної інстанцій, які «Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

Судами обгрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості,

У рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.» (постанова від 18.12.2018).

Такий підхід Верховного суду узгоджується з положеннями пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України про те, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити не лише наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, але й обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Також слід зазначити, що пунктом 3.2. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012» передбачено: «суди повинні мати на увазі, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки. комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу».

Окрім того, митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в ціновій базі даних Держмитслужби України, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктом 3.16, 3.39 та 6.2 розділу 3 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15:02.2011 № 3018-УІ «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила:

На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.

Митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Отже, відповідно до наявних у справі доказів, Митний орган не мав передбачених ч. З ст. 53 МК України підстав на витребування додаткових документів, оскільки керувався виключно інформацією з цінової бази даних Міністерства доходів і зборів України.

Разом із цим, та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.

Відповідно до статті 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом.

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за таким другорядним методом, як за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

Верховний суд у своїй постанові від 28.08.2018 №810/3879/17, дійшов висновку, що: «Оцінюючи обґрунтованість обрання відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товару (резервний), Суд зазначає, що сама лише наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.» (від 12 вересня 2014 року, ЄДРСР - 40557368).

Також Верховний суд у своїй постанові від 21.08.2018 №804/1755/17, зазначає що: «Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 14.02.2017 М500060702/2017/000005/2, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації) на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.».

Окрім того, слід зазначити, що пунктом 3.3. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012» передбачено: «судам варто мати на увазі, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС Міндоходів інформація про вантажну митну декларацію, на яку орган доходів і зборів посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом».

При цьому, суд зазначає, що відповідач не обґрунтував та не довів неможливості визначення митної вартості за ціною контракту та неможливості її визначення за жодним методом, що передує резервному.

Зазначене дає підстави суду висновувати, що оскаржувані рішення про застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару не відповідають критеріям законності, обгрунтованості та достовірності рішення, визначеними частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого не було зроблено відповідачем.

Крім того, судом не може бути взято до уваги обставини, викладені у відзиві відповідача, оскільки вони спростовуються наданими позивачем доказами, які були досліджені судом і свідчать про те, що позивачем було надано відповідачу усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару.

З урахуванням викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір відповідно до платіжного доручення від 11.09.2019 №5414612 у сумі 2316,60 грн. За таких обставин на вказані витрати підлягають присудженню користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної фіскальної служби.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39470947) про коригування заявленої митної вартості товару №UА125000/2019/000290/2 від 03.04.2019 та № UA125000/2019/000380/2 від 31.05.2019.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" (код ЄДРПОУ 40720198) сплачений ним судовий збір у розмірі 2 316 (дві тисячі триста шістнадцять) грн 60 коп за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39470947).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.