Рішення № 85890647, 22.11.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2019 р. справа № 300/2030/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Станішевської В.Р.,

представника позивача - Фединяка Р.В.,

представника відповідача - Кононової О.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2019/000363/2 від 18.04.2019,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2019/000363/2 від 18.04.2019.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки SKODA, модель YETI, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 см3, та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом, внаслідок чого прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206010/2019/01643 від 15.04.2019 та оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206000/2019/000363/2 від 18.04.2019. Позивач стверджує, що на підставі рахунку-фактури №К18-020 від 02.04.2019 оплатив нерезиденту повну вартість автомобіля в сумі 4000,00 EUR, що підтверджується платіжним дорученням №0408004 від 03.04.2019 про переказ коштів у зазначеній сумі. При перетині кордону України і декларуванні, визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). На переконання позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів та визначену позивачем мину вартість товару. Відтак збільшення вартості автомобіля з 4000,00 EUR до 7200,00 EUR суттєво порушує права позивача. На підставі наведеного позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Івано-Франківська митниця ДФС скористалась правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 04.11.2019 (а.с.33-38). Згідно вказаного відзиву представник відповідача зазначив, що під час митного оформлення позивачем автомобіля марки SKODA, модель YETI, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 см3, не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України. Зокрема, не надано документи, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за даний товар. За вказаних обставин відповідачем прийнято картку відмови та спірне рішення про коригування митної вартості, при цьому митна вартість товару визначена в сумі 7200,00 EUR. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що прийняте відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечила з мотивів, наведених у відзиві, просила суд в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд встановив наступне.

На підставі рахунку-фактури №К18-020 від 02.04.2019 ОСОБА_1 придбав на території Німеччини у ОСОБА_3 (торгівля автомобілями ОСОБА_3) транспортний засіб - легковий автомобіль марки SKODA, модель YETI, номер кузова НОМЕР_1 , дата першої реєстрації 21.11.2013, за 4000,00 євро (а.с.10, 11).

Зі змісту вказаного рахунку-фактури №К18-020 від 02.04.2019 вбачається, що покупець ОСОБА_1 зобов`язується переправити транспортний засіб до України і передати продавцю експортне підтвердження. Продаж за експертною ціною до отримання підтвердження експорту стягується завдаток у розмірі 500 євро, який буде негайно повернений, як тільки надійдуть всі документи, що будуть підтвердженні митницею.

03.04.2019 третя особа - ОСОБА_5 сплатив ОСОБА_3 кошти в розмірі 4000 євро згідно рахунку-фактури №К18-020 від 02.04.2019 за машину марки SKODA YETI, номер кузова НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням №0408004 від 03.04.2019 (а.с. 14-17).

Декларантом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 , в інтересах позивача, подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію №206010/2019/409902 від 15.04.2019, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: легковий автомобіль, SKODA, модель YETI, номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, об`єм двигуна 1968 см3 (а.с.41).

У зазначеній митній декларації декларант самостійно визначив митну вартість транспортного засобу за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість автомобіля), а саме рахунку-фактури №К18-020 від 02.04.2019, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , згідно якого позивач придбав вживаний автомобіль марки SKODA, модель YETI, номер кузова НОМЕР_1 , за купівельною ціною 4000,00 євро.

Також судом встановлено та не заперечується сторонами, що декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, було надано такі документи: рахунок-фактура №К18-020 від 02.04.2019 (а.с.10-11); акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2018/25420 від 11.04.2019 (а.с.46-47); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 21.11.2013; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 09.04.2019 (а.с. 48-49), паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні інші некласифіковані документи HHE 261094 від 05.04.2019; копію митної декларації країни відправлення 19DE910404101430E5 ВІД 09.04.2019 (12-13).

Як зазначено представником відповідача, аналізуючи подані документи під час здійснення митного оформлення товару, представник Івано-Франківської митниці ДФС дійшов висновку, що декларантом не було подано повний перелік первинних документів, зазначених в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, підтверджуючих митну вартість вищевказаного транспортного засобу.

Івано-Франківською митницею ДФС розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме: інформацію з інтернет джерел за місцем придбання транспортного засобу, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи; за наявності, - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару (зворот а.с. 58).

На вказане електронне повідомлення декларант додатково надав декларацію країни відправлення, банківську квитанцію про оплату даного транспортного засобу та фактуру що підтверджує вартість, також повідомив відповідача, що надати інші документи не має можливості та надаватись не будуть та просив прийняти рішення про визначення митної вартості товару (а.с55).

Відповідач, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації №206010/2019/409902 від 15.04.2019 відмовив у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № №206010/2019/409902 від 15.04.2019. Згідно даної Картки відмови, митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості (ст. 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв`язку з ненаданням документів (експертного висновку про вартість), відповідно до ст. 53 МК України, 2-5 методи визначення митної вартості (ст. 56-63 Митного кодексу України) не застовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (ст. 59, ст. 60 Митного кодексу України), та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (ст. 62, ст. 63 Митного кодексу України). Джерело інформації: Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 7200,00. Крім того, подані декларантом документи містять ряд розбіжностей: проплати здіснювались третіми особами, не уповноважені на такі дії жодним документом; розбіжності в даних продавця; розбіжність в цифрових значеннях з поданими платіжними документами. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України (а.с.54).

У зв`язку з наведеним, Івано-Франківською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000363/2 від 18.04.2019, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 7200 EUR. (а.с.40).

Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації №206010/2019/409902 від 15.04.2019 та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA206000/2019/000363/2 від 18.04.2019.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.

Згідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 257 Митного кодексу України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).

За змістом частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 Митного кодексу України).

Згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Як встановлено судом вище, декларантом фізичною особою-підприємцем

ОСОБА_7 , в інтересах позивача, були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, як то, рахунок-фактура №К18-020 від 02.04.2019 (а.с.10-11); акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2018/25420 від 11.04.2019 (а.с.46-47); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 21.11.2013; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 09.04.2019 (а.с. 48-49), паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні інші некласифіковані документи HHE 261094 від 05.04.2019; копію митної декларації країни відправлення 19DE910404101430E5 ВІД 09.04.2019 (12-13).

Також за результатами митної консультації декларантом додатково було подано декларацію країни відправлення, банківську квитанцію про оплату даного транспортного засобу №0408004 від 03.04.2019 та фактуру що підтверджує вартість.

Вказані документи були надані в формі оригіналу, належним чином завірені печатками відповідних організацій, а їх зміст підтверджував заявлену митну вартість ввізного товару. Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною рахунку-фактури №К18-020 від 02.04.2019.

Тобто, судом встановлено, що подані 15.04.2019 декларантом позивача до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

Платіжне доручення №0408004 від 03.04.2019 містить ідентифікуючі дані транспортного засобу, як передбачено пунктом 2 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

Так, з даного платіжного документу вбачається, що грошові кошти в розмірі 4000,00 євро сплачено за автомобіль марки SKODA YETI, НОМЕР_1 згідно рахунку № № К18-020, К19-020. Натомість рахунок № НОМЕР_5 стосується саме транспортного засобу, митне оформлення якого здійснювалось декларантом та у даному рахунку-фактурі містяться всі необхідні дані щодо ідентифікації вказаного транспортного засобу.

Однак відповідачем дане платіжне доручення №0408004 від 03.04.2019 безпідставно не взято до уваги під час митної консультації, натомість прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару.

Частиною 1 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 Митного кодексу України).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).

Як встановлено судом вище, декларантом одночасно із митною декларацією, а також за наслідками митної консультації було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Наведені документи вказані представником відповідача в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206010/2019/01643 від 15.04.2019, а також у повідомленні декларанта від 18.04.2019 під час митної консультації та підтверджують митну вартість автомобіля, марки SKODA, модель YETI, номер кузова НОМЕР_1 .

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.

Згідно частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).

Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина 2 статті 58 кодексу).

Відповідно до частини 3 статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури №К18-020 від 02.04.2019, в тому числі будь-які відомості щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем ОСОБА_3 вживаного автомобіля та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 4000,00 євро та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивачем крім рахунку-фактури №К18-020 від 02.04.2019 подавалась і платіжне доручення №0408004 від 03.04.2019, яке, як встановлено судом вище, безпідставно не взяте відповідачем до уваги.

Згідно картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, декларанту відмовлено у митному оформленні з таких причин: «митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості (ст. 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв`язку з ненаданням документів (експертного висновку про вартість), відповідно до ст. 53 МК України, 2-5 методи визначення митної вартості (ст. 56-63 Митного кодексу України) не застовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (ст. 59, ст. 60 Митного кодексу України), та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (ст. 62, ст. 63 Митного кодексу України). Джерело інформації: Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 7200,00. Крім того, подані декларантом документи містять ряд розбіжностей: проплати здіснювалить третіми особами, не уповноважені на такі дії жодним документом; розбіжності в даних продавця; розбіжність в цифрових значеннях з поданими платіжними документами. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України (а.с.54)».

Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.

У даному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною рахунку щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною рахунку-фактури №К18-020 від 02.04.2019.

На спростування даного висновку відповідач не надав жодного доказу.

Натомість, позивач надав суду копію платіжного доручення №0408004 від 03.04.2019, яке підтверджує сплату третьою особою за придбаний позивачем автомобіль марки SKODA, модель YETI, номер кузова НОМЕР_1 саме в розмірі 4000,00 євро.

Що стосується посилань відповідача щодо оплати вартості придбаного транспортного засобу третьою особою, суд такі не приймає до уваги, оскільки законодавством не заборонена можливість сплачувати такі платежі на підставі усної домовленості.

Також позивачем подано копію банківського документа про повернення передбаченого рахунком-фактурою №К18-020 від 02.04.2019 завдатку у розмірі 500 євро, умовою повернення якого було надходження всіх документів, що будуть підтвердженні митницею (а.с. 72).

Відповідач в оскаржуваному рішенні від 18.04.2019 та відзиві на позов не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019, справа №809/278/17.

Також, представник Івано-Франківської митниці ДФС не надав суду жодних доказів про те, що при прийнятті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206000/2019/000363/2 від 18.04.2019 було враховано стан транспортного засобу (пошкодження автомобіля, показники одометра, які зазначені в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2018/25420 від 11.04.2019.

У даному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною рахунку щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною рахунку-фактури №К18-020 від 02.04.2019.

На підставі наведеного, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною рахунку-фактури №К18-020 від 02.04.2019, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Таким чином, визначення відповідачем митної вартості транспортного засобу марки SKODA, модель YETI, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 см3, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за резервним методомє необґрунтованим та безпідставним.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2019/000363/2 від 18.04.2019 є протиправним та підлягає скасуванню.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з Івано-Франківської митниці ДФС за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Івано-Франківської митниці ДФС про коригування митної вартості товару №UA206000/2019/000363/2 від 18.04.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС України (код 39640261, вул. Короля Данила, 20, м. Івано-Франківськ, 76010) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Івано-Франківська митниця Державної фіскальної служби України (код 39640261, вул. Короля Данила, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76010).

Суддя Главач І.А.

Рішення складене в повному обсязі 26 листопада 2019 р.