Рішення № 85890602, 14.11.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року (о 16 год. 10 хв.)Справа № 280/1284/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача Гладкого В.К.,

представника відповідача Ванюшанік Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Еліт-дізайн»

до Головного управління ДФС в Запорізькій області

третя особа Комунальне підприємство «Управління капітального будівництва»

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Еліт-дізайн» (далі – ПП «ВКФ «Еліт-дізайн», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.03.2019 №0002981406 та №0002991406.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що підставою помилкового висновку відповідача є те, що на думку відповідача ТОВ «Універсал П.Р.О.», ТОВ «Вертікс-Трейд», ТОВ «Бізнес консепшен», ТОВ «Рандес інвест», ТОВ «Інтер – ТДК» в періоди, що перевіряються не могли здійснювати фінансово-господарські операції в задекларованих обсягах, в тому числі здійснювати поставку товару (послуг) для позивача. Крім того, як вказано у акті у зв`язку з ненаданням товарно-транспортних накладних ПП «ВКФ «Еліт-дізайн» та відсутність їх в наданих матеріалах кримінального провадження, інформація щодо перевезення товарів, наведених у перелічених видаткових накладних, відсутня. На думку позивача, вказані посилання не надавали права відповідачу приймати оскаржувані рішення, так як перевезення матеріалів не увійшло до складу витрат при купівлі-продажу матеріалів та при виконанні договорів підряду. Вказані товарно-транспортні накладні є документами підрядників позивача і їх відсутність не впливала на одержання позивачем будівельних матеріалів та сплату податків, таким чином, позивач не є стороною за договором на перевезення вантажу і не відповідає за наявність товарно-транспортних накладних, а лише є одержувачем вантажу. Наголошує також, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірності відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника. Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Вважає, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань. Висновки, викладені в акті перевірки, порушують закріплений в Конституції України принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб`єкт господарювання не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення., у зв`язку із чим просить суд скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області.

Ухвалою судді від 09.04.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 07 травня 2019 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 06 травня 2019 року надав суду відзив (вх. №17768), у якому пояснює, що первинні документи по взаємовідносинам ПП «ВКФ «Еліт-Дізайн» з ТОВ «Універсал П.Р.О.», ТОВ «Вертікс-Трейд», ТОВ «Бізнес консепшен», ТОВ «Рандес інвест», ТОВ «Інтер – ТДК» складено всупереч вимогам діючого законодавства України, які не мають юридичної сили первинних документів, що вказує на неможливість підтвердження реального факту постачання товарів від зазначених суб`єктів господарювання на адресу позивача. Зазначає, що перевіркою встановлено, що контрагенти позивача не могли фактично здійснити реальні товарні операції на адресу ПП «ВКФ «Еліт-Дізайн», надання яких не підтверджено та які фактично є ТМЦ невідомого походження, за відсутності можливості придбання товарів, що вказує на безоплатне їх отримання з невідомого джерела (товарна операція). Крім того, первинні документи укладені між позивачем та вказаними підприємствами складені всупереч вимогам діючого законодавства України внаслідок не підтвердження факту придбання ідентифікованих ТМЦ (невідповідність номенклатури придбаних перед реалізованими ТМЦ) в розумінні вимог Податкового кодексу України. Посилається також на практику Верховного Суду України та наголошує, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але не достовірності та у зв`язку з цим юридично-дефектних первинних документів, і не зважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій, при цьому, відсутність ділової мети є також підставою для відмови у наданні податкової вигоди. Крім того, посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.02.2018 по справі №К/9901/4617/18, згідно з якими надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та/або суперечливі. Будь-які первинні документи та податкові накладні, при недоведенні фактичного здійснення господарської операції не мають правового значення для цілей оподаткування, відповідно не можуть впливати на дані податкового обліку. На думку відповідача, відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних документів за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку – учасників відповідної операції. На підставі вищевикладеного, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

07 травня 2019 року підготовче засідання відкладене на 04 червня 2019 року.

Представником позивача надано суду відповідь на відзив (вх. №21131 від 24.05.2019), у яких додатково вказує, що усі порушення, які нібито здійснив позивач трактуються лише на припущеннях в діяльності третіх осіб. На даний час не має вироків про наявність вини саме позивача. Вказує також, що як свідчать фактичні дані, які підтверджує відповідач, у нього відсутні аналітичні дані бухгалтерського обліку (оборотно-сальдовіа відомість) по рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками», рахунку 6415 «ПДВ», рахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті» та відсутність їх в наданих матеріалах кримінального провадження, інформація щодо відображення в бухгалтерському обліку вищевказаних операцій, щодо проведених розрахунків, щодо заборгованості відсутні. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про те, що відповідач здійснив не повну перевірку належних документів, які були вилучені у позивача.

Відповідно до ухвали суду від 04.06.2019 вирішено залучити до участі у справі третю якості третьої особи Комунальне підприємство «Управління капітального будівництва» (далі – КП «УКБ», третя особа), продовжити строк підготовчого провадження та відкласти підготовче засідання на 03 липня 2019 року.

02 липня 2019 року від третьої особи на адресу суду надійшли пояснення по справі (вх. №27345), у яких зазначає, що між КП «УКБ» та ПП «ВКФ «Еліт-дізайн» укладені договори підряду на виконання робіт по наступним об`єктам: капітальний ремонт дитячого неврологічного відділення КУ «6-а міська клінічна лікарня» по вул. Правди, 32 в м. Запоріжжя; реконструкція будівлі дошкільного навчального закладу №220 по вул. Давидова, 11 Ленінського району м. Запоріжжя; реконструкція амбулаторії №6 Центру первинної медико-санітарної допомоги №2 по вул. Брюллова, 6 в м. Запоріжжя. Будівельно-монтажні роботи позивачем виконані відповідно до умов договору та проектно-кошторисної документації, зауважень у КП «УКБ», як замовника робіт, до позивача не має Оригінали первинних документів по взаємовідносинам КП «УКБ» та ПП «ВКФ Еліт-дізайн» були вилучені під час проведення обшуку на підприємстві на підставі ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.06.2018 №335/6545/18, у зв`язку з чим у підприємства відсутні можливості їх надати. Справу просить розглянути без участі представника третьої особи.

Згідно із ухвалою від 03.07.2019 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 23 вересня 2019 року.

Крім того, 16 та 19 липня 2019 року позивачем до матеріалів справи долучено заяви до адміністративного позову в порядку ст. 47 КАС України (вх. №29085, №29688 відповідно), за змістом яких стверджує, що як свідчать фактичні обставини, відповідно до змісту акту перевірки, перевірку проведено у відповідності до п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України на підставі наданих Слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Запорізькій області від 25.01.2019 №54/08-01-23-03, таким чином, позапланова невиїзна перевірка була проведена за ініціативою слідчого управління фінансових розслідувань, на даний час здійснюється досудове розслідування, що не надає права відповідачу посилатися на будь-які доводи та докази, які містяться у матеріалах досудового розслідування. Зауважує, що відповідач в акті перевірки не ставить під сумнів достовірності даних, вказаних в первинних документах підприємства, а також не зазначав про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства, в обґрунтування висновків в акті податковим органом не наведено обставин, які б вказували на без товарність операцій. Крім того, зазначає, що обставини, встановлені в акті перевірки та звірок контрагентів платника податків, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. При розгляді справи просить суд звернути увагу, що відповідачем порушені норми чинного законодавства в частині строків прийняття відповідного рішення, що також дає можливість задовольнити позов.

Відповідно до ухвали суду від 23.09.2019 продовжений процесуальний строк, визначений ухвалою суду від 03.07.2019, до 30 жовтня 2019 року.

30 жовтня 2019 року провадження у справі поновлено.

У той самий день судом вирішено закрити підготовче провадження у справі та призначене судове засідання після закінчення підготовчого провадження.

У судовому засіданні 30 жовтня 2019 року за клопотанням позивача як свідка допитано ОСОБА_1 , який був керівником ТОВ «Універсал П.Р.О.» та повністю підтвердив здійснення фінансово-господарських операцій вказаного підприємства з підприємством-позивачем, які підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

У подальшому, у судовому розгляді оголошена перерва до 14 листопада 2019 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, відповіді на відзив та додаткових письмових обґрунтуваннях позову. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ПП «ВКФ «Еліт-дізайн» (код ЄДРПОУ 33011339) є суб`єктом господарювання, офіційно зареєстрованим 25.06.2004, видами діяльності якого є: Код КВЕД 25.12 Виробництво металевих дверей і вікон; Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; Код КВЕД 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 71.11 Діяльність у сфері архітектури; Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); Код КВЕД 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій, про що свідать офіційні відомості, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України у період з 06.02.2019 по 12.02.2019 фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача за період діяльності 2016 рік з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами ТОВ «Універсал П.Р.О.», ТОВ «Вертікс-Трейд», ТОВ «Бізнес консепшен», ТОВ «Рандес інвест», ТОВ «Інтер – ТДК» за 2016 рік та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами ТОВ «Універсал П.Р.О.» за період лютий, березень, квітень, травень, червень, серпень 2016 року, ТОВ «Вертікс-Трейд» за період жовтень, листопад 2016 року, ТОВ «Бізнес консепшен» за період грудень 2016 року, ТОВ «Рандес інвест» за період вересень 2016 року, ТОВ «Інтер – ТДК» за період листопад 2016 року, за результатами якої складений відповідний акт від 19.02.2019 №95/08-01-14-06/33011339.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог, зокрема:

1. п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, а саме занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 960 821,00 грн., в т.ч. по періодам: 2016 рік на суму 960 821,00 грн.

2. пп. 14.1.36, п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 7 розділу V Порядку заповнення податкової декларації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що сплачується до державного бюджету (п. 18.1 декларації) у загальній сумі 1 528 423,00 грн., в т.ч. по періодам: березень 2016 року – 49 129,00 грн., квітень 2016 року – 34 207,00 грн.; травень 2016 року – 56 586,00 грн., червень 2016 року – 220 988,00 грн., серпень 2016 року – 149 185,00 грн., вересень 2016 року – 83 566,00 грн., жовтень 2016 року – 49 767,00 грн., листопад 2016 року – 268 408,00 грн., грудень 2016 року – 616 587,00 грн.

Вказані висновки податкового органу обґрунтовані тим, що первинні документи по взаємовідносинам ПП «ВКФ «Еліт-Дізайн» з ТОВ «Універсал П.Р.О.», ТОВ «Вертікс-Трейд», ТОВ «Бізнес консепшен», ТОВ «Рандес інвест», ТОВ «Інтер – ТДК» (за період взаємовідносин СГ) складено всупереч вимогам діючого законодавства України, які не мають юридичної сили первинних документів, що вказує на неможливість підтвердження реального факту постачання товарів від зазначених суб`єктів господарювання на адресу позивача. Перевіркою встановлено, що ТОВ «Універсал П.Р.О.», ТОВ «Вертікс-Трейд», ТОВ «Бізнес консепшен», ТОВ «Рандес інвест», ТОВ «Інтер – ТДК» не могли фактично здійснити реальні товарні операції на адресу ПП «ВКФ «Еліт-Дізайн», надання яких не підтверджено та які фактично є ТМЦ невідомого походження, за відсутності можливості придбання товарів, що вказує на безоплатне їх отримання з невідомого джерела (товарна операція). Крім того, первинні документи укладені між позивачем та ТОВ «Універсал П.Р.О.», ТОВ «Вертікс-Трейд», ТОВ «Бізнес консепшен», ТОВ «Рандес інвест», ТОВ «Інтер – ТДК» складені всупереч вимогам діючого законодавства України внаслідок не підтвердження факту придбання ідентифікованих ТМЦ (невідповідність номенклатури придбаних перед реалізованими ТМЦ) в розумінні вимог Податкового кодексу України. Таким чином, ПП «ВКФ «Еліт-Дізайн» отриманий активу вигляді товару невідомого походження, що вважається безоплатно отриманим.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем до відповідача подано письмові заперечення №25/02-01 від 25.02.2019, проте листом-відповіддю на заперечення № 12006/10/08-01-14-06-11 від 06.03.2019 повідомлено про залишення заперечень без задоволення.

На підставі Акту та вказаних порушень відповідачем 12.03.2019 були прийняті податкові повідомлення-рішення:

форми «Р» №0002991406, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 1 910 528,75 грн., в тому числі: за основним платежем 1 528 423,00 грн. та за штрафними санкціями – 382 105,75 грн.;

форми «Р» №0002981406, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 1 441 231,50 грн., в тому числі: за основним платежем 960 821,00 грн. та за штрафними санкціями – 480 410,50 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваного рішення, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

У відповідності до пункту 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов`язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, податкові накладні складені з порушенням вимог діючого законодавства, не можуть вважатися документами, підтверджуючими право покупця на включення до податкового кредиту сум ПДВ.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Кодексу необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Кодексу податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

За змістом статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, проведеною податковим органом перевіркою встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства.

Аналізуючи висновки відповідача, викладені в акті перевірки, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до такого.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПП «ВКФ «Еліт-Дізайн» (Підрядник) був укладений Договір підряду № 010/172 від 23.05.2016 з КП «УКБ» (Замовник) на здійснення будівельних об`єкта «Реконструкція будівлі дошкільного навчального закладу №220 по вул. Давидова, 11 Ленінського району м. Запоріжжя». Умови вказаного договору виконанні у повному обсязі, про що свідчать письмові пояснення представника третьої особи, долучені до матеріалів справи. Оригінали первинних документів по взаємовідносинам КП «УКБ» та ПП «ВКФ Еліт-дізайн» були вилучені під час проведення обшуку на підприємстві на підставі ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.06.2018 №335/6545/18, у зв`язку з чим у підприємства відсутні можливості їх надати.

Взагалі, між КП «УКБ» та ПП «ВКФ «Еліт-дізайн» укладені договори підряду на виконання робіт по наступним об`єктам: Капітальний ремонт дитячого неврологічного відділення КУ «6-а міська клінічна лікарня» по вул. Правди, 32 в м. Запоріжжя; Реконструкція будівлі дошкільного навчального закладу №220 по вул. Давидова, 11 Ленінського району м. Запоріжжя; Реконструкція амбулаторії №6 Центру первинної медико-санітарної допомоги №2 по вул. Брюллова, 6 в м. Запоріжжя. Будівельно-монтажні роботи позивачем виконані відповідно до умов договору та проектно-кошторисної документації, зауважень у КП «УКБ», як замовника робіт, до позивача не має.

Усі будівельні матеріали, які використані при виконанні вказаних договорів були поставлені підприємствами - контрагентами, діяльність яких відповідач ставить під сумнів: ТОВ «Універсал П.Р.О.», ТОВ «Вертікс-Трейд», ТОВ «Бізнес консепшен», ТОВ «Рандес інвест», ТОВ «Інтер – ТДК».

Первинні бухгалтерські та податкові документи, які підтверджують реальність здійснення вказаних господарських операцій також вилучені у позивача під час обшуку 04.07.2018 в межах кримінального провадження №42017080000000563 від 31.10.2017, проте судом враховано, що вказані первинні документи були надані відповідачу під час проведення перевірки, досліджені, їх детальний опис міститься на с. 5-15, 21-48 Акту перевірки, це: договори, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, акти приймання-виконання будівельних робіт, рахунки фактури, копії посадових інструкцій, видаткові накладні, що також підтверджено службовою начальника СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області. Аналіз наданих первинних документів свідчить про те, що операції позивача з придбання товару були належним чином оформлені, документально підтверджені; документи мають необхідні реквізити, скріплені підписами повноважних осіб і печаткою підприємств, що відповідає вимогам Закону № 996-ХIV та Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995. Документи відповідають вимогам чинного законодавства щодо форми та порядку оформлення податкових накладних.

Позивачем також частково долучено до матеріалів справи первинні документи щодо фінансово-господарських відносин з ТОВ «Універсал П.Р.О.» (видаткові накладні, податкові накладні), ТОВ «Рандес інвест» (видаткові накладні, податкові накладні), ТОВ «Вертікс-Трейд» (видаткові накладні, податкові накладні), які підтверджують придбання будівельних матеріалів у згаданих підприємств.

Наведені вище документи, які були додані до матеріалів справи та проаналізовані судом під час прийняття рішення по справі, свідчать про реальність здійснених операцій між позивачем та його контрагентами.

Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» позивач та контрагенти позивача є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених статті 228 Цивільного кодексу України та статей 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб`єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стосовно посилань на протоколи допиту директорів контрагентів позивача, в яких останні заперечують свою причетність до господарської діяльності ТОВ Бізнес консепшн», ТОВ «Рандес інвест» та ТОВ «Інтер ТДК» суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частина перша статті 72 вказаного Кодексу визначає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі – КПК України).

У частині першій статті 23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

При цьому, доказів, які б свідчили про наявність вироку суду стосовно контрагентів позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, податковим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою ніяких правових наслідків для позивача.

Щодо наявності висновків за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, суд зауважує також, що докази на які посилається відповідач не відповідають вимогам належності на допустимості в розумінні КАС України, оскільки контролюючий орган недовів, що такі отримано у розпорядження та має право їх використання у порядку визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України. Крім того, вказані висновки, які наявні в матеріалах справи, та на які посилається відповідач, як на підставу нереальності здійснення господарських операцій, не засвідчені у порядку передбаченому законом.

Разом із цим, необхідно зазначити, що сам факт наявності вироку у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили. Вироками у кримінальних справах, які набрали законної сили, встановлюється об`єктивна сторона складу злочинів посадових осіб контрагентів платника податків.

Обставини, встановлені у вироку, мають значення для правильного вирішення цієї адміністративної справи і повинні бути оціненими судом в силу дії принципу з`ясування обставин справи.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 року №808/1507/16.

Відповідно до частини першої статті 205 Кримінального кодексу України, фіктивне підприємництво це створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 №3 роз`яснюється, що як незаконну діяльність, про яку йдеться у статті 205 КК, слід розуміти такі види діяльності, які особа або не має права здійснювати взагалі, або ж, маючи право на це за певних умов чи з дотриманням певного порядку, здійснює з їх порушенням.

Правова оцінка доказам зібраним під час досудового слідства у кримінальному провадженні надається виключно судом під час судового розгляду кримінальної справи.

Відносно ухвали Запорізького районного суду Запорізької області від 20.03.2019 по справі №317/343/19 та ухвали Подільського районного суду міста Києва від 23.03.2019 у справі № 758/14610/18, яким обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 КК України звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд відхиляє їх, оскільки у вказаних судових рішеннях не надавалась оцінка господарським операціям ТОВ «Рандес інвест» та ТОВ «Бізнес консепшн» з позивачем, а лише встановлено факт реєстрації вказаних контрагентів, а тому таке рішення не може бути визнано належним доказом на підтвердження порушення позивачем вимог податкового законодавства, які зумовили визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням. Крім того, встановлення факту фіктивності підприємства-контрагента само по собі не може свідчити про незаконність господарських операцій.

Також суд зазначає, що притягнення до кримінальної відповідальності фізичної особи по собі не створює жодних юридичних наслідків для юридичної особи, засновником якої вона були і тим більше для контрагентів такої юридичної особи. Обставини щодо діяння фізичної особи (засновника чи директора підприємства), встановлені вироком суду по кримінальній справі відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов`язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Отже, обставини, встановлені рішенням суду в кримінальній справі відносно фізичної особи, не спростовують реальність операцій між позивачем та ТОВ «Рандес інвест», ТОВ «Бізнес консепшн». Крім того, вказані судові рішення не було покладені в основу перевірки.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Щодо наявності інших кримінальних проваджень стосовно контрагентів ТОВ «Універсал П.Р.О.», ТОВ «Вертікс-Трейд», ТОВ «Бізнес консепшен», ТОВ «Рандес інвест», ТОВ «Інтер – ТДК», відповідачем проігноровано, що позивач не може нести відповідальність за дії контрагента при відсутності власної вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід`ємного елементу верховенства права (стаття 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності, тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (стаття 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (стаття 129 Конституції України).

Таким чином, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, якщо платник ПДВ не знав і не міг знати про зловживання інших учасників ланцюга постачання.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх нереальність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагент чи інші учасники ланцюга постачання, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не надав.

В Податковому кодексі України відсутня будь-яка норма, яка б позбавляла платників податків права на податковий кредит або право на формування витрат у випадку, коли постачальники такого платника податків не виконують якісь вимоги діючого законодавства, а платник податку в свою чергу виконав усі передбачені законом умови та має необхідне документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Висновки про те, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, транспортні засоби, складські приміщення не підтверджені відповідачем та не приймаються судом, з огляду на той факт, що чинним законодавством для контрагентів не передбачено необхідної кількості кваліфікованого персоналу, складських приміщень, необхідних виробничих потужностей, власного чи орендованого нерухомого майна, транспортних засобів, тощо, що була би достатньою для фізичної та технічної можливості виконання умов укладених з позивачем договорів, що в свою чергу виключає залежність реальності виконання договірних зобов`язань від даних умов.

Суд звертає увагу відповідача, що Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов`язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов`язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбання товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов`язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

В акті перевірки контролюючим органом зазначено, що аналізом задекларованих податкових накладних встановлено невідповідність придбаних контрагентами товарів товарам, придбаним позивачем. Однак, при проведенні вказаного аналізу контролюючий орган обмежився лише операціями контрагента позивача за період виписування позивачу податкових накладних та не з`ясував можливість придбання такого товару в іншому періоді. Доказів з цього приводу відповідачем до матеріалів справи також не надано.

Щодо доводів відповідача, про неможливості встановлення походження товару, який в подальшому реалізований позивачу, суд зазначає про те, що позивач не зобов`язаний та не має об`єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента.

Окрім того, позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України.

Враховуючи наявність господарської мети при укладанні договорів, надання первинних документів, які свідчать про виконання правочинів та використання їх результатів у господарській діяльності позивачем, суд дійшов висновку щодо реальності вчинених правочинів з контрагентом.

Щодо посилань податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що вказані обставини не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.02.2019 по справі №№813/123/16.

Відповідач не надав будь-яких судових рішень, щодо визнання контрагентів фіктивним підприємством, визнання недійсними угод з цими контрагентами. Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаних правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Універсал П.Р.О.», ТОВ «Вертікс-Трейд», ТОВ «Бізнес консепшен», ТОВ «Рандес інвест», ТОВ «Інтер – ТДК», а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Еліт-дізайн» (69071, м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, буд. 1, офіс 64, код ЄДРПОУ 33011339) до Головного управління ДФС в Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146), третя особа Комунальне підприємство «Управління капітального будівництва» (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 60-б, код ЄДРПОУ 04054151) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.03.2019 №0002981406 та №0002991406, прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Стягнути з Головного управління ДФС у Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Еліт-дізайн» суму судового збору у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 25.11.2019.

Суддя І.В. Батрак