Рішення № 85890529, 25.11.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 листопада 2019 року (о 17 год. 00 хв.)Справа № 280/4109/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання утриматись від вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

23.08.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6536-50 від 15.03.2019 та зобов`язання відповідача утриматись від вчинення дій по формуванню та видачі вимог про сплату недоїмки по ЄСВ, штрафів, пені, як заходів впливу та стягнення зазначених в ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та такою, що прийнята в супереч приписів чинного законодавства України. Зазначає, що позивач є інвалідом ІІ групи, проте, відповідачем при формуванні спірної вимоги не враховано положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яким встановлено, що особи з інвалідністю звільняються від сплати єдиного внеску. Так, позивач 02.04.2019 звертався до відділу доходів і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Запорізькій області, для з`ясування обставин справи, а саме: наявності боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, де йому повідомили, що він надав звіт ЄСВ та вказав, що є платником ЄСВ. Позивач зауважує, що такий звіт не подавав, та не уповноважував інших осіб на подачу звітності до контролюючих органів, довіреність нікому не давав. Хто міг подати такий звіт йому не відомо. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 13.09.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 15.10.2019. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

07.10.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 41469), в якому зазначає, що відповідно до приписів Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є як фізичні особи-підприємці, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно з частиною 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримають відповідно до закону пенсію або соціальною допомогу. Пунктом 3 розділу III Порядку Міністерства фінансів №435 від 14.04.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за №460/26905 передбачено, що у разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та які є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. У разі самостійного визначення такими платниками бази нарахування єдиного внеску, сплата єдиного внеску здійснюється на загальних підставах. Порядком № 435 не передбачено повторне подання звіту за один і той же період після граничного терміну подання звіту, також Порядком № 435 не передбачено самостійне виправлення зазначеного типу помилок. Відповідно до чинного законодавства та на підставі вищевказаних даних Вознесенівським управлінням у м. Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.03.2019 № Ф-6536-50 на суму 9672,19 грн. Просить відмовити у задоволенні позову.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

У період з 15.11.2019 по 22.11.2019 суддя Калашник Ю.В. була відсутня на роботі, що підтверджується довідкою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.11.2019 № 02-35/19/93, яка міститься в матеріалах справи.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Позивач є пенсіонером по інвалідності ІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК Серії АВ № 1005549, дата видачі 13.11.2017 (а.с.12-13).

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 зареєстрований та перебуває на обліку з 05.11.1993 як фізична особа-підприємець, запис про реєстрацію № 21030170000014889 000 0000 041612 (а.с.15-16).

15.03.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6536-50, відповідно до якої позивачу визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальну суму 9672,19 грн., у т.ч. недоїмка - 9672,19 грн. (а.с.7).

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 ч.1 ст. 4 вказаного Закону передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI, особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до Закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.3 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що позивач з 05.11.1993 має статус фізичної особи-підприємця, а з 13.11.2017 є інвалідом другої групи, та отримує соціальну допомогу.

Тобто, ОСОБА_1 є особою, яка звільняється від сплати за себе єдиного внеску.

Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 № 435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.05.2018 року № 511), фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.

Враховуючи вказані положення законодавства, суд зазначає, що фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування є платниками єдиного внеску, однак такі фізичні особи-підприємці звільняються від його сплати якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

У таких випадках фізичні особи-підприємці можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вказані особи не мають обов`язку щодо подання звіту про суми нарахованого єдиного внеску.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.04.2019 у справі №819/538/18.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які є особами з інвалідністю, і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на підставі ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI, проте, не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільних засадах.

Так, добровільна участь особи, яка виявили бажання бути платниками єдиного внеску, передбачає собою укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Проте, інформації про наявність такого договору, матеріали справи не містять, доказів спростування вказаної обставини відповідачем до матеріалів справи не надано.

Відповідачем також не надано суду жодних заяв поданих позивачем до контролюючого органу про добровільну участь зі сплати ЄСВ, отже, позивач не виявляв бажання сплачувати ЄСВ, тому, суд вважає, що нарахування податковим органом зобов`язання, від якого позивач звільнений є протиправним.

Разом з цим, відповідачем також не надано доказів подання позивачем звіту про суми нарахованого єдиного внеску.

Отже, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) від № Ф-6536-50 від 15.03.2019 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ураховуючи зазначене, суд зазначає, що контролюючим органом належним чином не доведено наявності підстав для формування та направлення позивачу спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача утриматись від вчинення дій по формуванню та видачі вимог про сплату недоїмки по ЄСВ, штрафів, пені, як заходів впливу та стягнення зазначених в ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Із наведених положень вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

З огляду на зазначене, оскільки Кодекс адміністративного судочинства України не встановлює можливості захисту порушених прав та інтересів осіб на майбутнє, а судове рішення не повинно містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та про зобов`язання відповідача вчинити чи утриматись від вчинення певних дій на майбутнє, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача утриматись від вчинення дій по формуванню та видачі вимог про сплату недоїмки по ЄСВ, штрафів, пені, як заходів впливу та стягнення зазначених в ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є передчасними та задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а позов таким що підлягає до часткового задоволення.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, тому розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання утриматись від вчинення дій, -задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6536-50 від 15.03.2019.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 25.11.2019.

Суддя Ю.В. Калашник