Рішення № 85890485, 25.11.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 листопада 2019 року (16:00)Справа № 280/4958/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калашник Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича, третя особа: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

11.10.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича (далі - відповідач, приватний виконавець Трофименко М.М.), третя особа: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - третя особа, Відділ примусового виконання рішень) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника основної винагороди ВП №60132323 від 23.09.2019.

Ухвалою суду від 16.10.2019 позовну заяву залишено без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). 31.10.2019 позивачем до суду надано документи, якими усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 05.11.2019 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 13.11.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на примусовому виконанні в Відділі примусового виконання рішень перебував виконавчий лист, виданий на виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя у цивільній справі №335/3327/15-ц. Зазначає, що постановою державного виконавця від 20.06.2019 ВП №55182172 виконавчий документ повернуто стягувачу, на підставі п.3 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, 20.06.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 1347533,65 грн., яка наданий час перебуває на виконанні у зазначеному Відділі. Проте, 23.09.2019 стягувач пред`явив виконавчий документ, виданий на виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя у цивільній справі №335/3327/15-ц, до виконання приватному виконавцю Трофименку М . М. , який відкрив виконавче провадження №60132323, а також стягнув з ОСОБА_1 основну винагороду в розмірі 1347533,64 грн. Тобто, зазначені дії відповідача призвели до фактичного стягнення з відповідача подвійної суми виконавчого збору, що суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, а адміністративну справу розглядати в порядку письмового провадження.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що на зворотньому боці виконавчого листа №335/3327/15-ц виданого 07.09.2017 Орджонікідзевським районним судом міста Запоріжжя державним виконавцем при поверненні виконавчого документу стягувачу було чітко зазначено залишок боргу - 13 475 336,40 гривень. Зазначає, що ним, керуючись ст.ст.24, 26 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №335/3327/15-ц виданого 07.09.2017 Орджонікідзевським районним судом міста Запоріжжя на загальну суму 13 475 336,40 гривень. Відповідач зазначив, що відповідно до ч.7 ст.31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). При цьому, відповідач вказав, що розмір основної винагороди приватного виконавця для даного виду виконавчого документу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643, становить 10 відсотків стягнутої суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Відповідач вважає, що ним правомірно винесено спірну постанову, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від третьої особи пояснень по суті позову до суду не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 КАС України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до довідки Запорізького окружного адміністративного суду від 25.11.2019 №02-35/19/93, суддя Калашник Ю.В. була відсутня на роботі з 15.11.2019 по 22.11.2019 у зв`язку із перебуванням на лікарняному.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 18.05.2015 по справі №335/3327/15-ц задоволено позовні вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», а саме:

стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором від 04.06.2008 року №28808С108 у сумі 386 495 (триста вісімдесят шість тисяч чотириста дев`яносто п`ять) доларів США 28 центів та 3 238 617 (три мільйони двісті тридцять вісім тисяч шістсот сімнадцять) гривень 98 коп.

стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» судовий збір у розмірі 3654 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири) грн.

07.09.2017 Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя видано виконавчий лист, який був пред`явлений стягувачем до виконання до Відділу примусового виконання рішень.

20.06.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №55182172, на підставі положень п.3 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.9-10).

Крім того, 20.06.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень винесено постанову про стягнення виконавчого збору, якою стягнуто з боржника - ОСОБА_1 виконавчий збір в розмірі 1 347 533,65 грн. (а.с.12-13).

Також, судом встановлено, що 23.09.2019 приватним виконавцем Трофименком М.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60132323, з примусового виконання виконавчого листа №335/3327/15-ц виданого 07.09.2017 Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя (а.с.14).

Крім того, 23.09.2019 приватним виконавцем Трофименком М.М. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди ВП №60132323, якою стягнуто з боржника - ОСОБА_1 основну винагороду в розмірі 1 347 533,64 грн. (а.с.16).

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття відповідачем постанови про стягнення основної винагороди, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове - виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону №1404, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частиною 2 статті 27 Закону №1404 передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Судом встановлено та не заперечувалось учасниками справи, що постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень, в рамках примусового виконання виконавчого листа №335/3327/15-ц виданого 07.09.2017 Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя, винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 20.06.2019 ВП №55182172, якою з позивача стягнуто виконавчий збір в розмірі 1 347 533,65 грн., доказів скасування такої постанови матеріали адміністративної справи не містять.

Пунктом 5 частини 5 статті 27 Закону №1404 передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі виконання рішення приватним виконавцем.

В свою чергу, згідно частини 1 статті 42 Закону №1404, кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Відповідно до ч.3 ст.42 Закону №1404, витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Частиною 1 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №1403) передбачено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової (ч.2 ст.31 Закону №1403).

Відповідно до ч.3 ст.31 Закону №1403, основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:

1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;

2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.4 ст.31 Закону №1403, основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частиною 5 статті 31 Закону №1403 передбачено, що якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Відповідно до пункту 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 р. №643, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Приватний виконавець, який забезпечив у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», фактичне виконання в повному обсязі виконавчого документа немайнового характеру, за яким боржником є фізична особа, одержує основну винагороду в розмірі чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, та за виконавчим документом немайнового характеру, за яким боржником є юридична особа, - в розмірі вісьмох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.

Частиною 7 статті 31 Закону №1403 передбачено, що приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Судом встановлено, що приватним виконавцем в спірній постанові наведено розрахунок розміру основної винагороди, яка буде стягнута за проведення виконавчих дій, а також роз`яснено, що сума основної винагороди, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що чинне законодавство України передбачає надання приватному виконавцю права на отримання основної винагороди в розмірі 10 відсотків від стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом, в даному випадку від суми 13 475 336,40 грн., при цьому, сума основної винагороди підлягає фактичному стягненню лише після виконання вимог виконавчого документа та лише в частині, в якій виконано вимоги виконавчого документа.

За таких обставин, під час прийняття спірної постанови приватний виконавець діяв у межах наданих повноважень, а сама постанова, з урахуванням перебування на даний час на виконанні у приватного виконавця виконавчого документа, не порушує прав позивача, оскільки сума зазначена в постанові про стягнення з боржника основної винагороди буде стягнута з позивача лише у разі повного виконання вимог виконавчого документа або у відсотковому відношенні до виконаної частини рішення суду.

Стосовно посилань позивача на те, що сума в розмірі 1 347 533,64 грн. вже була стягнута з позивача державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень, суд зазначає таке.

Ані Закон України «Про виконавче провадження», ані Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», не містять випадків за яких з боржника не стягується основна винагорода приватного виконавця.

Тобто, отримання основної винагороди є безумовним та безспірним правом приватного виконавця, у разі якщо вжиті ним дії з примусового виконання рішення призвели до виконання вимог виконавчого документа повністю або у відповідній частині.

Суд зазначає, що в даному випадку, у разі скасування судом постанови про стягнення з боржника основної винагороди, буде порушено право приватного виконавця на оплату праці, оскільки основна винагорода фактично є єдиною оплатою за проведення ним виконавчих дій, за виключенням випадків укладення приватним виконавцем із стягувачем додаткових угод на отримання додаткової винагороди за вчинення виконавчих дій.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що згідно положень частини 8 статті 27 Закону №1404, під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

За таких обставин, виходячи з аналізу положень частини 8 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», суд приходить до висновку, що у разі передачі виконавчого документа від органу ДВС до приватного виконавця не підлягає стягненню з боржника саме виконавчий збір, а основна винагорода приватного виконавця підлягає стягненню на загальних засадах наведених судом вище.

При цьому, сума виконавчого збору, яка вже була фактично стягнута з боржника під час первинних виконавчих дій, у будь-якому випадку поверненню не підлягає.

Іншого регулювання спірних відносин чинне законодавство з питань примусового виконання рішень не містить.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду адміністративної справи приватним виконавцем Трофименком М.М. доведено правомірність прийняття спірної постанови, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича (07401, Київська область, м. Бровари, вул.Янченка Дмитра, буд.2, офіс 7), третя особа: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69035, м.Запоріжжя, пр.Металургів, 6, код ЄДРПОУ 02891463) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк з дня його підписання.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 25.11.2019.

Суддя Ю.В. Калашник