Рішення № 85890437, 20.11.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 листопада 2019 року м. Ужгород№ 260/583/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання – Кубічек Н.І.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 – не з`явилася;

за участі представника позивача – Мельника Петра Олексійовича;

відповідач – Міністерство оборони України – представник – не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

25 квітня 2019 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022), в якому просить суд: "1. Визнати протиправним та скасувати висновок комісії Міністерства оборони України розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.11.2018 р. про відмову мені у виплаті одноразової грошової допомоги; 2. Зобов`язати Міністерство оборони України подати документи на розгляд комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум мені - ОСОБА_1 ".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року дану позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року було відмовлено представнику Міністерства оборони України у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року було постановлено витребувати від Міністерства оборони України належним чином завірену копію довідки медико-соціальної експертної комісії серії АГ № 0009023 від 04 листопада 2015 року, докази коли та у зв`язку з чим позивачеві ОСОБА_1 була виплачена допомога у сумі 24115 грн..

Свої позовні вимоги позивач мотивував наступним. Що у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок поранення, контузії, захворювань, пов`язаних із проходженням військової служби, відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" він набув право на отримання одноразової грошової допомоги, встановленої законом, зазначаючи, що він є учасником АТО та звільнений з військової служби 01 вересня 2014 року. Однак, на звернення до територіального військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності отримав повідомлення про прийняте комісією Міністерства оборони України рішення, оформлене протоколом, про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, мотивоване тим, що групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності. Позивач вважає, що йому групу інвалідності змінено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності з поважних причин та з підстав, які не залежали від нього.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відмовити повністю в задоволенні позову, оскільки позивачем було пропущено передбачений статті 16-3 частини 4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дворічний строк, недотримання якого з врахуванням вимог пункту 8 абзацу 2 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, що є підставою для відмови у виплаті грошової допомоги, оскільки первинне встановлення ступеня (25 %) втрати працездатності відбулось 04 листопада 2015 року після огляду МСЕК.

Під час розгляду справи по суті представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов у повному обсязі з мотивів, що наведені у ньому.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча судом вживалися заходи щодо виклику позивача, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.

У відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 110), про судове засідання 19 листопада 2019 року відповідач був повідомлений, про що свідчить підпис про отримання повідомлення відповідачем 25 жовтня 2019 року.

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

А відтак, оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання неявка відповідача не перешкоджає розгляду даної справи по суті.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив військову службу, брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується довідками № 642 № 646 від 28 березня 2019 року про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (а.с.а.с. 28, 29).

Відповідно до довідки виданої військовою частиною польова пошта В 6266 від 26 січня 2015 року № 3 ОСОБА_1 одержав вивих лівого плечового суглобу при виконання бойових завдань (а.с. 59).

Відповідно до довідки виданої військовою частиною польова пошта В 6266 від 30 червня 2016 року № 22 ОСОБА_1 одержав вогнепальне кульове поранення верхньої третини лівої гомілки, вогнепальний крайовий перелом верхньої третини лівої малогомілкової кістки, вогнепальне пошкодження лівої великогомілкової артерії при виконання бойових завдань (а.с. 58).

Відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії серії АГ № 0009023 від 04 листопада 2015 року ОСОБА_1 було встановлено 25 відсотковий ступінь втрати працездатності внаслідок поранення, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби (а.с. 94).

Як вбачається з витягу з протоколу від 19 лютого 2016 року № 10, на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії серії АГ № 0009023 від 04 листопада 2015 року ОСОБА_1 було встановлено 25 відсотковий ступінь втрати працездатності внаслідок поранення, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби. Допомогу у зв`язку з встановленням 25% втрати працездатності позивачу виплачено в сумі 24115 грн. (а.с. 91).

Відповідно до наказу від 04 березня 2016 року № 189 "Про виплату грошової допомоги ОСОБА_1 ", позивачу було перераховано одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням 25-відсотковим ступенем втрати працездатності в сумі 24115 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 532 від 04 березня 2016 року (а.с.а.с. 98, 99).

За результатами медичного огляду, проведеного обласною медико-соціальною експертною комісією № 3 за наслідками травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, на підставі акту огляду МСЕК № 544 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності відповідно до довідку серії АВ № 0935198 від 09 липня 2018 року (а.с. 35).

Одночасно, довідкою Обласної медико-соціальної експертної комісія серії АГ № 002205 від 09 липня 2018 року на підставі акту огляду МСЕК № 544 ОСОБА_1 встановлено 50-відсотковий ступінь втрати працездатності (а.с. 36).

Таким чином, позивачу у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності за наслідками травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби було одночасно змінено ступінь втрати працездатності з 25 відсотків на 50 %відсотків.

Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія МОУ) на засіданні, яке відбулось 09 листопада 2018 року, дійшла висновку про необхідність відмовити позивачеві в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленою III-ю групою інвалідності, зафіксувавши таку відмову протоколом засідання комісії № 111 від 09 листопада 2018 року (а.с. 27).

Відмова мотивована тим, що 04 листопада 2015 року під час первинного огляду ОСОБА_1 органами МСЕК встановлено 25 відсотковий ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, без встановлення інвалідності (довідка МСЕК серія АГ № 0009023 від 04 листопада 2015 року); у зв`язку з встановленням 25 відсоткового ступеня втрати працездатності позивачеві виплачена допомога в сумі 24115 грн.. 09 липня 2018 року під час огляду органами МСЕК визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія АВ № 0935198 від 09 липня 2018 року). Покликаючись на статтю 16-3 пункт 4 абзац 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункт 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги від 25.12.2013 № 975, Комісія МОУ зазначила, що оскільки ОСОБА_1 групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності, в призначенні одноразової грошової допомоги слід відмовити.

Позивач, вважаючи рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю третьої групи протиправним, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, а також єдину систему їх соціального та правового захисту встановлює Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі по тексту - Закон України № 2011-XII) (тут і надалі чинний на час виникнення спірних правовідносин).

В розумінні статті 16 частини 1 Закону України № 2011-XIІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби (стаття 16 частина 2 пункти 4, 7 Закону України № 2011-XIІ).

Згідно із статтею 16-2 частиною 1 пунктом б) Закону України № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, прийнятою відповідно до статті 162 пункту 2 та статті 163 пункту 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі по тексту - Порядок № 975) (тут і надалі чинний на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 3 підпунктом 2 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як особі з інвалідністю ІІІ групи.

25 відсотковий ступінь втрати працездатності позивачеві встановлений 04 листопада 2015 року.

Третю групу інвалідності із встановленням 50 відсоткового ступеню втрати працездатності позивачу встановлено 09 липня 2018 року.

Згідно із статтею 163 пунктом 4 Закону України № 2011-XII якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Положення даної норми застосовується при вирішенні питання щодо отримання доплат між розміром раніше отриманої одноразової грошової допомоги при встановленні інвалідності нижчої групи (нижчого ступеня втрати працездатності) та розміром одноразової грошової допомоги яка повинна виплачуватись при встановлені інвалідності вищої групи (більшого відсотка втрати працездатності).

Аналогічні норми містить пункт 8 Порядку № 975 визначено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що у разі встановлення військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги за умови в межах встановлення більшого відсотка втрати працездатності або встановлення групи інвалідності дворічного строку.

Таким чином, можливість отримання особою різниці у виплаті була обмежена у часі - два роки з первинного встановлення інвалідності до зміни групи інвалідності.

Пунктом 12 Порядку № 975 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаним, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Судом встановлено, що 04 листопада 2015 року ОСОБА_1 первинно було встановлено 25 відсотковий ступінь втрати працездатності внаслідок поранення, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а 09 липня 2018 року було встановлено ІІІ групу інвалідності, одночасно із зміною ступеню втрати працездатності із 25 відсотків на 50 відсотків.

Таким чином, первинно втрата працездатності ОСОБА_1 встановлена 04 листопада 2015 року (а.с. 94), а визначення ІІІ групи інвалідності зміну ступеня втрати працездатності із 25 відсотків на 50 відсотків, встановлено 09 липня 2018 року (а.с.а.с. 35, 36). Отже, між цими подіями минуло 2 роки, 7 місяців та 5 днів, що суттєво перевищує встановлений законодавством дворічний термін. З огляду на це суд дійшов висновку, що відповідно до положень статті 163 частини 4 Закону України № 2011-XII та пункту 8 Порядку № 975 ОСОБА_1 не має законодавчо визначених підстав для отримання одноразової грошової допомоги.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки з дня первинного встановлення ступеня втрати працездатності до дня встановлення ІІІ групи інвалідності та зміни ступеня втрати працездатності з 25 відсотків на 50 відсотків минуло понад два роки, тому позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги.

Крім того, законодавцем не ставиться в залежність можливість отримання одноразової грошової допомоги від поважності підстав, які слугували встановленню, зокрема у спірному випадку, інвалідності III групи, понад встановлений законодавцем дох річний строк.

Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, у задоволенні яких необхідно відмовити.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 20 листопада 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Рішення суду у повному обсязі було складено 25 листопада 2019 року.

СуддяС.Є. Гаврилко