Рішення № 85890236, 07.11.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2019 року м.Житомир справа № 240/6873/19

категорія 113040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

секретар судового засідання Біляченко Д.О.,

за участю: позивача, представника позивача - Стеценка Д.О.,

представника відповідача - Горбовського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправними та скасування припису і постанови про накладення штрафу,

встановив:

Позивач звернувся до суду з даним позовом у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Житомирській області №ЖТ0239/617/АВ/П від 05.02.2019 винесений щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Житомирській області №ЖИ45/ЖТ0239/617/АВ/П/ТД-ФС від 22.02.2019 про накладення штрафу в сумі 125190,00 грн на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову зазначив, що припис про усунення виявлених порушень та постанова про накладення штрафу, прийняті посадовими особами Управління Держпраці у Житомирській області, є незаконними, адже відповідачем було порушено порядок здійснення державного контролю у формі інспекційного відвідування встановленого законодавством.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання у справі на 17.07.2019.

17.07.2019 підготовче судове засідання відкладено на 25.07.2019, у зв`язку з клопотанням представника відповідача про відкладення.

Управлінням Держпраці у Житомирській області на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі до суду надано відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти позову відповідач стверджує, що припис та постанова, прийняті уповноваженими посадовими особами Управління у порядку, в межах та у спосіб передбачений законодавством. Зазначив, що захід державного контролю проведений з метою перевірки достовірності інформації, яка надійшла до Управління Держпраці у Житомирській області, про те, що ФОП ОСОБА_1 використовує працю неоформлених працівників. Зауважив, що всі необхідні для проведення інспекційного відвідування та складені за результатами такого заходу документи були надані та отримані позивачем, а отже захід державного контролю є правомірним. Відповідно до ст.265 КЗпП України та враховуючи встановлені в ході перевірки порушення, прийнято постанову про накладення штрафу.

25.07.2019 до суду позивачем надано відповідь на відзив, у якому ФОП ОСОБА_1 зазначив, що не погоджується з доводами викладеними у відзиві на позов, оскільки вони не відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

У підготовчому засіданні 25.07.2019 вирішено питання про виклик свідків. Також судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 05.08.2019.

05.08.2019 судове засідання не відбулося, у зв`язку із заявою представника відповідача про відкладення розгляду справи. Судове засідання призначено на 19.08.2019.

19.08.2019 у зв`язку із клопотанням представника позивача про відкладення розгляду справи через неможливість забезпечення явки в судове засідання двох свідків одночасно, судове засідання відкладено на 16.09.2019.

16.09.2019 у зв`язку з наданням часу для подання до суду додаткових доказів по справі та викликом інспектора оголошено перерву у справі до 26.09.2019.

26.09.2019 у зв`язку із визнанням явки інспектора Омелянчук О.А. обов`язковою, продовжено перерву у справі до 09.10.2019.

09.10.2019 у зв`язку із підготовкою запитів до Управління ДМС у Житомирській області та ГУ ДФС у Житомирській області, у справі продовжено перерву до 28.10.2019.

28.10.2019 у зв`язку із клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено до 07.11.2019.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Установлено, що 21.01.2019 начальником Управління Держпраці у Житомирській області видано наказ №139 "Про проведення заходу державного контролю у ФОП ОСОБА_1 ", яким наказано провести в період з 23.01.2019 по 24.01.2019 позаплановий захід державного контролю у формі інспекційного відвідування/невиїзного інспектування у ФОП ОСОБА_1 за юридичною адресою: АДРЕСА_1 , фактичною адресою: Житомирська обл., Житомирський район, с. Двірець з питань додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з визначенням головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Омелянчук О.А. відповідальною за проведення заходу державного контролю та залученням головного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_2

На підставі вказаного наказу 21.01.2019 виписано направлення на проведення заходу державного контролю у ФОП ОСОБА_1 з 23.01.2019 по 24.01.2019.

23.01.2019 інспектором праці Омелянчук О.А. складено акт №ЖТ0206/617/НП/АВ про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування у якому зазначено, що було здійснено спробу проведення інспекційного відвідування та встановлено неможливість його проведення у зв`язку з відсутністю об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням.

На підставі доповідної записки інспектора праці Омелянчук О.А. від 24.01.2019 видано наказ №194 від 28.01.2019 відповідно до якого наказ та направлення на проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 вважати такими, що втратили чинність.

28.01.2019 начальником Управління Держпраці у Житомирській області видано наказ №191 "Про проведення заходу державного контролю у ФОП ОСОБА_1 ", яким наказано провести в період з 28.01.2019 по 29.01.2019 позаплановий захід державного контролю у формі інспекційного відвідування/невиїзного інспектування у ФОП ОСОБА_1 за юридичною адресою: АДРЕСА_1 , фактичною адресою: Житомирська обл., Житомирський район, с. Двірець з питань додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з визначенням головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Омелянчук О.А. відповідальною за проведення заходу державного контролю та залученням головного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Чепурного М .М.

На підставі вказаного наказу 28.01.2019 виписано направлення на проведення заходу державного контролю у ФОП ОСОБА_1 з 28.01.2019 по 29.01.2019.

За результатами інспекційного відвідування складено акт №ЖТ0239/617/АВ від 28.01.2019, яким зафіксовано порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України та Постанови КМУ "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" №413 від 17.06.2015 та встановлено, що гр. ОСОБА_3 (працівник) був допущений до роботи без оформлення трудових відносин.

05.02.2019 Управлінням Держпраці у Житомирській області винесено припис про усунення виявлених порушень №ЖТ0239/617/АВ/П, яким зобов`язано ФОП ОСОБА_1 усунути порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП України, Постанови КМУ "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" №413 від 17.06.2015.

Не погоджуючись із вказаним приписом, 15.02.2019 ФОП ОСОБА_4 звернувся до начальника управління Держпраці у Житомирській області із скаргою, в якій просив скасувати припис про усунення виявлених порушень №ЖТ0239/617/АВ/П від 05.02.2019.

22.02.2019 Управлінням Держпраці у Житомирській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЖИ45/ЖТ0239/617/АВ/П/ТД-ФС, якою на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України накладено на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 125 190 грн.

Листом №1302 від 13.03.2019 Управління Держпраці у Житомирській області повідомило позивача про розгляд скарги.

Не погоджуючись із приписом про усунення виявлених порушень та постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність критеріям, установленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абзацу сьомого частини другої статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Абзацом шостим частини другої статті 265 КЗпП України передбачена відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Згідно із абз. 2 ч. 2 вказаної статті КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Положеннями частини третьої статті 265 КЗпП України встановлено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За приписами пп. 9 п. 4 Положення №96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Відповідно до п. 7 Положення №96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Держпраці може покладати виконання завдань на утворені територіальні органи за міжрегіональним принципом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року N 100 утворено як юридичну особу публічного права Управління Держпраці у Житомирській області шляхом злиття Територіального управління Держгірпромнагляду у Житомирській області та Територіальної державної інспекції з питань праці у Житомирській області.

Відповідно до пункту 4 Положення про Управління Держпраці у Житомирській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 04 лютого 2016 року N 8 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення), Управління Держпраці у Житомирській області відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

За змістом приписів пункту 6 Положення Управління Держпраці має право проводити безперешкодно відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень Управління Держпраці.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (Закон №877-V).

Статтею 1 Закону №877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються, зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно з частиною 5 вказаної вище статті Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Статтею 6 Закону № 877-V визначено, що підставою для здійснення позапланового заходу є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Поміж іншого, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. N 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"", відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України, затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю.

Пунктом 1 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. N 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"", який набрав чинності з 16.05.2017 (далі - Порядок № 295) визначено процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Згідно із п. 2 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку, що державний контроль за додержанням законодавства про працю може бути здійснений як у формі проведення перевірок (планові та позапланові), так і в формі інспекційних відвідувань.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Управління Держпраці в Житомирській області від 28.01.2019 №191 та направлення від 28.01.2019 № 172/04 у ФОП ОСОБА_1 з 28 по 29 січня 2019 року проведений захід державного контролю за додержанням законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин у формі інспекційного відвідування.

Відповідно до п. 5 Порядку № 295, інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів; Пенсійного фонду України та його територіальних органів;

7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Звернення фізичних осіб, стосовно яких порушено правила оформлення трудових відносин, працівників і роботодавців може бути подане через уповноваженого представника.

Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5 - 7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.

Інспекційне відвідування або рішення інспектора праці про відвідування роботодавця, передбачене пунктом 33 цього Порядку, підлягає повідомній реєстрації Держпраці чи її територіальним органом до початку його проведення.

Пунктом 8 Порядку № 295 визначено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення (п. 9 Порядку № 295).

Згідно із п. 10 Порядку № 295, тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

В абзаці 9 частини першої статті 6 Закону № 877-V зазначено, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Це положення покликане запобігти зловживанням державними органами з питань праці у проведенні перевірок з ширшим обсягом питань.

У пункті 19 Порядку № 295 закріплено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Відповідно до п. 27 згаданого Порядку, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Згідно із п. 24 Порядку № 295, припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю. Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 509 (далі - Порядок № 509).

З матеріалів справи вбачається, що наказ № 191 від 28.01.2019 про проведення заходу державного контролю у ФОП ОСОБА_1 винесено начальником Управління Держпраці у Житомирській області на підставі підпункту 3 пунктом 5 Порядку №295.

Разом з цим суд ураховує, що зазначений наказ не містить жодних відомостей щодо аналізу відповідачем інформації отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту 5 Порядку №295, яка могла б вказувати про обставини з приводу неоформлених трудових відносин.

Натомість судом установлено, що фактичною підставою для проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 слугувало саме звернення №37 від 14.01.2019 гр. ОСОБА_5 .

З дослідженої судом заяви гр. ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ) слідує, що останній повідомляє Управлінню Держпраці у Житомирській області інформацію про те, що у ОСОБА_7 , яка займається підприємницькою діяльністю в с.Двірець, працівники допущені до роботи без оформлення трудових відносин, а тому він просив провести перевірку. Окрім цього, гр. ОСОБА_5 повідомлено у вказаній заяві, що ФОП ОСОБА_7 , знаходиться в селі Двірець на території колгоспу.

Суд звертає увагу на те, що в заяві містилась інформація про необхідність проведення перевірки, а саме ОСОБА_7 , яка займається підприємницькою діяльністю в с.Двірець та допускає до роботи працівників без оформлення трудових відносин. Однак, як вбачається з матеріалів справи позаплановий захід державного контролю було призначено саме відносно ФОП ОСОБА_1 ..

Також суд наголошує, що зміст заяви гр. ОСОБА_5 виключає можливість віднесення її до підпунктів 1, 2 пункту 5 Порядку № 295 (звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю чи звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин).

В судовому засіданні представники відповідача не надали документального підтвердження та не пояснили на якій підставі було ініційовано проведення перевірки саме ФОП ОСОБА_1 .

Окрім цього, під час судового розгляду справи допитати громадянина ОСОБА_5 , який звертався з відповідною заявою до управління не вдалося за відсутністю даних, які могли б ідентифікувати вказану особу (паспортні данні, ід.код, тощо).

За наведених обставин, суд вважає, що відповідачем наявність правових підстав для прийняття керівником відповідача рішення про проведення інспекційного відвідування позивача за наслідками аналізу відповідачем або його посадовими особами (на дату прийняття наказу) інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту 5 Порядку №295, яка могла б вказувати про обставини з приводу неоформлення позивачем трудових відносин не підтверджено.

Стосовно порушень трудового законодавства, виявлених за результатами інспекційного відвідування, а саме допущення до роботи без оформлення трудових відносин гр. ОСОБА_3 , які стали підставою для прийняття оскаржуваних припису та постанови, то суд ураховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно із пп. 6 ч. 1 ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Частиною 2 статті 24 КЗпП України передбачено, що при укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 24 КЗпП України).

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку про те, що забороняється, а також є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України, факт допущення без укладення трудового договору до роботи особи, яка за характером виконуваних робіт виконує трудову функцію, що у сукупності з іншими притаманними ознаками надає їй статусу працівника, а підприємство (чи ФОП) щодо неї є суб`єктом, яке використовує саме її найману працю у розумінні КЗпП України. При цьому, відносини між сторонами фактично є такими, що регулюються законодавством про працю, сторони розуміють цей факт, але жодним чином не оформляють своїх відносин, у першу чергу, з мотивів ухилення від сплати податків та інших обов`язкових платежів.

Суд зауважує, що диспозиція ч. 2 ст. 265 КЗпП України встановлює відповідальність саме за «фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору».

За змістом наведеної норми відповідальність настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, фізичної особи-підприємця. Тобто, повинен бути встановлений факт використання фізичною особою-підприємцем найманої праці.

В ході інспектування встановлено та підтверджено під час судового розгляду справи, що Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 використовується праця найманих працівників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ..

Так, ОСОБА_12 прийнятий на посаду підсобного працівника ФОП ОСОБА_1 15.11.2018, про що свідчить запис у трудовій книжці та відповідно наказ №2 від 14.11.2018. ОСОБА_11 прийнятий на посаду підсобного працівника ФОП ОСОБА_1 15.11.2018, про що свідчить запис у трудовій книжці та відповідно наказ №3 від 14.11.2018 та укладений трудовий договір №3 від 15.11.2018. ОСОБА_10 прийнятий на посаду підсобного працівника ФОП ОСОБА_1 15.11.2018, про що свідчить запис у трудовій книжці та відповідно наказ №1 від 14.11.2018 та укладений трудовий договір №1 від 15.11.2018.

Про прийняття вказаних працівників на роботу повідомлено позивачем Житомирську об`єднану ДПІ ГУ ДФС у Житомирській області.

Водночас, із матеріалів перевірки вбачається, що під час спроби проведення заходу державного контролю та виходу за фактичною адресою здійснення діяльності ФОП ОСОБА_1 на робочому місці знаходились гр. ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_3 , який, на думку інспектора, був допущений до роботи без оформлення трудових відносин.

У судовому засіданні свідки ОСОБА_10 , та ОСОБА_11 повідомили, що в ході проведення заходу державного контролю перевіряючим було повідомлено, що вони працюють у ФОП ОСОБА_1 відповідно до трудових договорів, а гр. ОСОБА_3 , перебував у приміщенні з метою з`ясування наявності вільних робочих місць. Свідки повідомили його про відсутність ФОП ОСОБА_13 з огляду на закордонне відрядження та не можливість працевлаштування без його присутності. Факт допуску до роботи гр. ОСОБА_3 заперечили.

ФОП ОСОБА_1 в засіданні суду повідомив, що з 20.01.2019 перебував за межами України, що підтверджується закордонним паспортом позивача, та не допускав до роботи гр. ОСОБА_3 .. Також зазначив, що взагалі не знає цієї особи, повноважень щодо допуску чи працевлаштуванню нікому не передавав.

Будь-яких доказів на підтвердження допуску до роботи позивачем гр. ОСОБА_3 суду надано не було, факт виконання вказаним громадянином будь-якої роботи за фактичною адресою здійснення діяльності ФОП ОСОБА_1 не підтверджено.

Суд звертає увагу, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід відмітити, що відповідач під час прийняття оскаржуваної постанови не мав належного та допустимого доказу на підтвердження того, що громадянин ОСОБА_3 працював у ФОП ОСОБА_1 без оформлення трудових відносин.

Крім наведеного, у матеріалах справи відсутні документи щодо питання оформлення та використання у господарській діяльності праці найманих працівників, табелів робочого часу, відомостей про оплату праці, у яких значився б гр. ОСОБА_3 , також відсутні дані щодо функціональних обов`язків, об`єму виконаних робіт, кількості відпрацьованого часу вказаного громадянина.

Встановлені обставини свідчать про те, що відповідачем не вжито усіх заходів з метою зібрання достатньої доказової бази під час проведення інспекційного відвідування та передчасного висновку, що громадянин ОСОБА_3 працює у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ..

Окрім цьому суд зауважує, що відповідно до пункту другого Порядку № 509 штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Відтак, пунктом 3 Порядку № 509 визначено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа), яка відповідно до пункту 4 цього Порядку № 509 розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Пунктами 3-8 зазначеного вище Порядку уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову.

Таким чином, вказаними положеннями Порядку №509 передбачено право суб`єкта господарювання, стосовно якого розглядається справа про накладення штрафу, на його участь (в порядку самопредставництва або через представника) у розгляді такої справи, про що останній в обов`язковому порядку повідомляється не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду. Справу може бути розглянуто без участі такого суб`єкта господарювання (його представника) лише у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, вжите законодавцем словосполучення «у спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії, повинен обирати лише визначені законом способи.

Прийняття ж рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення - критерій, який виплаває з принципу гласності прийняття рішень суб`єктом владних повноважень, який підлягає застосуванню при прийнятті свого рішення, що може мати несприятливі наслідки для особи стосовно якої таке рішення приймається. Вказана особа має право бути вислуханою суб`єктом владних повноважень, може наводити обставини щодо суті питання і подавати докази на їх підтвердження, правові аргументи тощо. Принцип гласності включає й право особи на допомогу з боку суб`єкта владних повноважень, зокрема, у вигляді роз`яснення її прав, процедур тощо, а також право на захист, право мати представника, право знати про прийняте відносно неї рішення.

У даному ж випадку встановлено, що відповідач не повідомив позивача про розгляд справи про притягнення його до відповідальності за порушення трудового законодавства із застосуванням до нього штрафу, розмір якого є суттєвим, що, як наслідок, позбавило позивача встановлених щодо нього законодавством процедурних гарантій, унеможливило здійснення належного захисту своїх прав, представлення аргументів і доказів на їх підтвердження. В справі відсутні відомості про вручення позивачу повідомлення про дату та час розгляду справи. Саме по собі направлення повідомлення про дату та час розгляду справи не є доказом вручення такого повідомлення. Такі процедурні порушення з боку суб`єкта владних повноважень є суттєвими, а прийняте ним рішення без дотримання визначеного законом способу його прийняття, не може вважатись законним.

Згідно з п.7 Порядку справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Уповноважена посадова особа вправі розпочати розгляд справи про накладення штрафу за умови встановлення факту повідомлення суб`єкта господарювання чи роботодавця про розгляд справи не пізніше ніж за п`ять днів до дати такого розгляду у один із способів, що передбачений пунктом 6 Порядку № 509.

При цьому за загальним правилом справа повинна розглядатися за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Можливість розгляду справи без їх участі чітко обмежена наявністю інформації про повідомлення вказаних осіб відповідно до пункту 6 Порядку № 509 та відсутністю обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд враховує і те, що держава в особі органів влади, що діють як суб`єкти владних повноважень та є учасниками правовідносин, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених законодавством, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх обов`язків.

З урахуванням встановлених обставин та вищевикладених правових норм, суд приходить до висновку, що посадовими особами при проведенні інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 було допущено порушення порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Згідно ст. 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та оцінці всіх фактів і обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Як зазначено в рішенні по справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 згаданого Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Усупереч наведеним нормам, відповідачем не доведено існування обставин на підставі яких прийнято оскаржуваний припис та постанова.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Відповідно до положень статті 139 КАС України, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 3172,91 грн судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Житомирській області.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Житомирській області (вул. Шевченка, 18-а, м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ: 39790560) про визнання протиправними та скасування припису і постанови про накладення штрафу задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати припис Управління Держпраці у Житомирській області № ЖТ0239/617/АВ/П від 05.02.2019.

Визнати протиправною і скасувати постанову Управління Держпраці у Житомирській області № ЖИ45/ЖТ0239/617/АВ/П/ТД-ФС від 22.02.2019 про накладення штрафу в сумі 125190,00 грн на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Житомирській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 3172,91 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко

Повний текст рішення складено: 21.11.2019