Рішення № 85890113, 21.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2019 року Справа № 160/9194/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСліпець Н.Є. при секретарі судового засіданняШелгуновій І.А. за участі: представника позивача представника відповідача Коростельова С.В. Агаджанян О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Актіс Груп» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

20.09.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Актіс Груп» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому, просить:

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 10.05.2019 року №0013741411 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 210 000,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями – на суму 168 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – на суму 42 000,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи (а.с. 2).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Актіс Груп» з питання дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Аста ЮА» за період з 01.04.2017 року по 30.04.2017 року, за результатами якої складено акт перевірки №20750/04-36-14-11/35681608 від 11.04.2019 року, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що податковий орган протиправно дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Аста ЮА» за період з 01.04.2017 року по 30.04.2017 року, оскільки факт виконання договору купівлі-продажу підтверджується видатковою накладною акту здачі-приймання робіт (надання послуг), оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631, товарно-транспортною накладною, податковою накладною та платіжними дорученнями. Отже, прийнятим податковим повідомленням-рішенням неправомірно збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 210 000,00 грн., з яких 168 000,00 грн. - основний платіж, 42 000,00 грн. - штрафні санкції. Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком його неправомірність та є підставою для скасування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов з підстав, зазначених у позові та відповіді на відзив.

09.10.2019 року представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просила відмовити повністю, посилаючись на те, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача встановлені взаємовідносини з ТОВ «Аста ЮА», однак аналізом податкової та фінансової звітності даного контрагента встановлена відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині придбання, зберігання, виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг) в адресу ТОВ «АКТІС ГРУП». Крім того, ТОВ «Аста ЮА» є фігурантом кримінального провадження». У зв`язку з чим надані первинні документи не можуть належним чином підтверджувати реальність взаємовідносин позивача з контрагентом. Відповідач вважає, що викладені висновки в акті перевірки №20750/04-36-14-11/35681608 від 11.04.2019 року відповідають вимогам чинного законодавства, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та такими, що прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні обставини, викладені у відзиві на позов підтримала, проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Актіс Груп» зареєстроване 22.01.2008 року Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, є платником податку на додану вартість.

У період з 29.03.2019 року по 04.04.2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області на підставі п. 19-1.1 ст. 19-1 п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, згідно з наказом від 29.03.2019 року № 1943-п, направлення від 29.03.2019 року №2279, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Актіс Груп» з питання дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Аста ЮА» за період з 01.04.2017 року по 30.04.2017 року.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області складено акт від 11.04.2019 року №20750/04-36-14-11/35681608.

Перевіркою встановлені порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 168 000,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за квітень 2017 року на загальну суму 168 000,00 грн.

02.05.2019 року не погодившись з висновками акту перевірки від 11.04.2019 року №20750/04-36-14-11/35681608 ТОВ «Актіс Груп» звернулось до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області із запереченнями, якими просило скасувати висновки акту.

За результатом розгляду заперечень Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області листом від 08.05.2019 року № 54268/10/04-36-14-11, акт документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Аста ЮА» за період з 01.04.2017 року по 30.04.2017 року від 11.04.2019 року №20750/04-36-14-11/35681608 залишено без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі вказаного акта перевірки від 11.04.2019 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0013741411 від 10.05.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем 14010100 податок на додану вартість в розмірі 210 000,00 грн., з яких 168 000,00 грн. - основний платіж, 42 000,00 грн. - штрафні санкції.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням ТОВ «Актіс Груп» 06.06.2019 року звернулось до Державної фіскальної служби України зі скаргою з вимогою переглянути та скасувати прийняте податкове повідомлення-рішення №0013741411 від 10.05.2019 року.

За результатами розгляду скарги Державна фіскальна служба України рішенням від 01.08.2019 року №36811/6/99-99-11-04-02-25 залишена без змін податкове повідомлення-рішення №0013741411 від 10.05.2019 року, а скаргу - без задоволення.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення №0013741411 від 10.05.2019 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Згідно ст. 1 Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з положенням пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено: витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України вбачається, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Позивач та його контрагент на момент складання податкових накладних, зазначених в акті перевірки, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п. 2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Із зазначеного вбачається, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Із змісту статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» також вбачається, що первинні документи обов`язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Так, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Під час розгляду справи судом встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ «Актіс Груп» мало взаємовідносини з ТОВ «АСТА ЮА».

Так, між ТОВ «Актіс Груп» (покупець) та ТОВ «Аста ЮА» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу №7 від 15.04.2017 року.

Відповідно до умов договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупця Грохоm Extec S7, 2008 р.в., серійний номер 12340, за ціною згідно п. 2.1, а покупець зобов`язується оплатити та прийняти товар.

Товар, за даним договором придбавався ТОВ «Актіс Груп» для власних потреб для надання робіт з переробки гірничої маси та використовується і на цей час.

Згідно п. 2.1 договору ціна на товар складає 1 008 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.3, покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець може здійснити оплату товару шляхом передачі простого векселя, що оформляється актом прийому передачі векселя відповідно до чинного законодавства України.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем, у якості первинних бухгалтерських документів надано копії видаткової накладної №3 від 16.04.2017 року, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 24.04.2017 року №ОУ-0000129 на суму 23 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 833,33 грн., оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за квітень 2017 року, а також податкової накладної №3 від 16.04.2019 року.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною №3 від 16.04.2017 року та здійснено за рахунок ТОВ «Актіс Груп», що підтверджується копією платіжного доручення від 24.04.2017 року № 315 на суму 23 000,00 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі векселя від 18.05.2017 року в оплату за поставку грохоту (товару) за договором купівлі-продажу № 7 ТОВ «Аста ЮА» приймає, а ТОВ «АКТІС ГРУП» передає в рахунок поточної заборгованості вексель серії АА №2543703 номінальною вартістю 917 280,00 грн.

При цьому, оплата за поставлений товар здійснена ТОВ «АКТІС ГРУП» у безготівковій формі на адресу ТОВ «Піллерс» згідно платіжного доручення від 18.05.2017 року № 416 на суму 90 720,00 грн., оскільки згідно повідомлення про відступлення права вимоги від 18.05.2017 року, ТОВ «Аста ЮА» відступило ТОВ «Піллерс» право вимоги 90 720,00 грн., що виникло на підставі договору купівлі-продажу №7 від 15.04.2017 року.

У подальшому для роботи з придбаним товаром (грохт) ТОВ «АКТІС ГРУП» отримано Дозвіл №1115.17.12 від Державної служби України з питань праці Дніпропетровської області.

Разом з тим, податковим органом зроблено висновок про нереальність господарських операцій з даним контрагентом, оскільки аналізом податкової та фінансової звітності даного контрагента встановлена відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині придбання, зберігання, виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг) в адресу ТОВ «АКТІС ГРУП».

Проте, суд не може погодитись з висновками податкового органу щодо нереальності господарської операції виходячи з наступного.

Щодо того, що у штаті підприємства ТОВ «Аста ЮА» станом на квітень 2017 року рахувалась 1 особи, та щодо відсутності основних засобів, суд зазначає, що Верховним Судом по справі №К/990/4256/17 від 27.02.2018 року зроблено висновок, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договором цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Також, суд зазначає, що відсутність у контрагента позивача достатньої кількості трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності не є підставою для визнання господарської операції нереальною. Чинним законодавством не передбачено необхідної кількості трудових ресурсів, складських та виробничих приміщень для виконання того чи іншого виду діяльності. При цьому, підприємство може залучати необхідні трудові ресурси на підставі цивільно-правових договорів.

Судом встановлено, що на момент здійснення договору купівлі-продажу позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійними в судовому порядку не визнавались. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку – покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що під час здійснення останньої, податковим органом таких обставин не встановлено.

Як вбачається з письмових документів, наявних в матеріалах справи, первинні бухгалтерські документи ТОВ «Актіс Груп» в повній мірі відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто містять: назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, щодо отриманої податкової інформації слід зазначити, що позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв`язку з невиконанням своїх обов`язків його контрагентом, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України. Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв`язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту, про що також зазначено в рішенні Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10.

Суд зазначає, що у позивача на час розгляду справи наявні первинні документи, які підписані усіма сторонами та уповноваженими особами, контрагент на час здійснення операцій перебував на обліку в податкових органах та не припинений, має усі необхідні реквізити відповідно до ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підприємств». Факт підтвердження належними первинними бухгалтерськими документами фактичного виконання договору, укладеного між позивачем та його контрагентом, вказує на фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого останнім ПДВ до податкового кредиту та витрат.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилок та недоліків у їх оформленні не є підставою беззаперечною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Стосовно доводів відповідача щодо того, що ТОВ «Аста ЮА» є фігурантом кримінального провадження, суд зазначає, що в даному випадку відсутні вироки, що набрали законної сили, а сам по собі факт відкриття кримінального провадження, не має правового значення та жодним чином не стосується предмету доказування в даній справі. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 року у справі № 2а-7075/12/2670 та від 26.06.2018 року у справі № 808/2360/17.

За таких обставин, відповідачем не надано належних доказів, що фінансово-господарські операції між ТОВ «Актіс Груп» та ТОВ «Аста ЮА» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

З огляду на вказане вище, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 10.05.2019 року 0013741411, яке є предметом оскарження прийняте відповідачем не обґрунтовано, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача щодо протиправності податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3 150,00 грн., понесені позивачем згідно платіжного доручення №4338 від 19.09.2019 року (а.с. 4).

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку про не правомірність прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Актіс Груп» (пр. Дмира Яворницького, буд. 42/2, Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 35681608) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 10.05.2019 року № 0013741411 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 210 000 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями – на суму 168 000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – на суму 42 000 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Актіс Груп» судовий збір у сумі 3150,00 грн. (три тисячі сто п`ятдесят гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 26 листопада 2019 року.

Суддя Н.Є. Сліпець