Рішення № 85889927, 25.11.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року ЛуцькСправа № 140/2806/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ) про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії по втраті годувальника, визнання протиправним та скасування рішення від 12.08.2019 року №12980/02-39 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника, зобов`язання призначити пенсію по втраті годувальника відповідно до статей 29 та 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких осіб» з 30.07.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.07.2019 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за померлого чоловіка, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, отриманого при виконанні службових обов`язків в період проходження військових зборів по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Однак, рішенням від 12.08.2019 року №12980/02-39 ГУ ПФУ відмовило у призначені пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у зв`язку з тим, що годувальник не відноситься до кола осіб, які підпадають під дію Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Позивач вважає, що відмова відповідача у призначенні їй пенсії по втраті годувальника порушує її конституційні права, свободи та інтереси та є протиправною, оскільки її чоловік прирівнюється до військовослужбовців, оскільки був призваний на спеціальні збори для участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та в подальшому визнаний інвалідом внаслідок захворювання при виконанні обов`язків військової служби під час ліквідації аварії на ЧАЕС, а відтак вона має право на призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до статей 29 та 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З наведених підстав просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 року прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

В поданому до суду відзиві від 09.10.2019 року №19436/06-39 відповідач позовних вимог не визнав та просить відмовити в їх задоволенні з тих мотивів, що Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не поширюється на осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС як військовозобов`язані, призвані на військові збори і стали інвалідами внаслідок захворювання, отриманого під час виконання службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та членів їх сімей, а тому у позивачки відсутнє право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Позивач 16.10.2019 року за вх. №16946/19 подала відповідь на відзив у якій просила позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є вдовою померлого учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 09.06.2009 року, посвідченням № НОМЕР_2 від 01.10.2009 року, посвідченням № НОМЕР_3 від 16.09.2009 року.

Позивач ОСОБА_1 має вік більше 55 років, перебувала з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі з 28.03.1987 ІНФОРМАЦІЯ_1 по день його смерті, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 28.03.1987 року. Після смерті чоловіка повторний шлюб не брала.

30.07.2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

12.08.2019 року №12980/02-39 ГУ ПФУ прийнято рішення про відмову у призначені пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у зв`язку з тим, що годувальник не відноситься до кола осіб, які підпадають під дію Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статтями 1-2 та 3 якого визначено коло осіб, які мають право на призначення пенсії за цим Законом.

Так, згідно зі статтею 6 вказаного Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» сім`ї померлих пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом мають право на пенсію в разі втрати годувальника на загальних підставах із членами сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Згідно з частинами першою-другою статті 30 цього ж Закону право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Частиною четвертою статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема: а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» або є особами з інвалідністю; в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», або якщо вони є особами з інвалідністю. Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Таким чином обов`язковими умовами для визнання за членами сім`ї померлого права на пенсію в разі втрати годувальника є не тільки наявність права померлого на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а й те, що ці члени сім`ї мають бути непрацездатними та перебувати на утриманні померлого, або доходи померлого були для них єдиним джерелом засобів до існування.

Так, як вбачається з матеріалів справи та вже зазначалось вище, відповідач, приймаючи рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії відповідно до статей 29, 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» посилався на те, що її померлий чоловік не був військовослужбовцем та не належав до кола осіб, які мали право на призначення пенсії згідно із зазначеним законом. При цьому, суд звертає увагу, що відповідач не заперечує той факт, що позивач є непрацездатною особою.

Відповідно до посвідчення № НОМЕР_2 від 01.10.2009 року виданого Волинською обласною державною адміністрацією Грицюк Т. ОСОБА_3 . є дружиною опікуна дітей померлого громадянина із числа ліквідаторів першої категорії, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

НОМЕР_5 № НОМЕР_3 від 16.09.2009 року виданим Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області Грицюк Т. ОСОБА_3 . маґ право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.

Разом з тим, відповідно до ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців (особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань), працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладене суд зазначає, що вищевказана норма визначає коло осіб, які є військовослужбовцями. Виходячи з того, що померлий ОСОБА_2 перебував на військових зборах пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, під час перебування на таких зборах він вважався військовослужбовцем, як військовозобов`язаний, призваний на військові збори. Експертним висновком встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 з захворюванням, набутим під час перебування на військових зборах.

Абзацом 6 пункту 3 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що тимчасово, до прийняття відповідного закону: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6, інваліда війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, інваліда війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до абзаців шостого та сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.

Таким чином, ОСОБА_1 є непрацездатним членом сім`ї загиблого військовослужбовця та має право на призначення дострокової пенсії.

З врахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про наявність у позивачки, яка є непрацездатним членом сім`ї загиблого військовослужбовця, права на призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до статей 29, 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а відтак відмова відповідача у призначені такої пенсії є протиправною.

Згідно із частиною першою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 заявою про призначення пенсії зверталася 30.07.2019 року, а тому саме з цієї дати позивачу повинна бути призначена пенсія.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_4 необхідно задовольнити повністю.

Відтак, порушене право позивача підлягає поновленню шляхом визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії по втраті годувальника, визнання протиправним та скасування рішення від 12.08.2019 року №12980/02-39 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника, зобов`язання призначити пенсію по втраті годувальника відповідно до статей 29 та 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких осіб» з 30.07.2019 року.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Зaкoну Укрaїни «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд

ВИРІШИВ:

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 12.08.2019 року №12980/02-39 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника відповідно до статей 29 та 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких осіб» з 30.07.2019 року.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код 13358826).

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич