Рішення № 85889882, 25.11.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року ЛуцькСправа № 140/2873/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі – відповідач, Луцький прикордонний загін) про визнання протиправними дій в частині не виплати індексації грошового забезпечення з 01 липня 2015 року по 01 серпня 2019 року та зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з 01 липня 2015 року по 01 серпня 2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 , проходив військову службу в Луцькому прикордонному загоні на підставі контракту. 01 серпня 2019 року припинено контракт та звільнено позивача з військової служби в запас та виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Позивачу стало відомо, що відповідач протягом 2015 - 2018 років не здійснював виплату позивачу індексацію грошового забезпечення, чим порушив вимоги Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (зі змінами, далі - Порядок № 1978).

З урахуванням викладеного позивач просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 27 вересня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечує. В обґрунтування своєї позиції вказав, що з 01 грудня 2018 року по 01 серпня 2019 року позивачу була нарахована та виплачена у повному обсязі індексація грошового забезпечення, в інші періоди нарахування та виплата індексації не здійснювалося у зв`язку із відсутністю в кошторисних призначеннях відповідних видатків.

З наведених підстав просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Інші заяви по суті справи не надходили.

Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з січня 2015 року по 01 серпня 2019 року проходив військову службу в Луцькому прикордонному загоні.

Наказом начальника Луцького прикордонного загону від 22 липня 2019 року № 384-ос «Про особовий склад» припинено контракт та звільнено з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту старшого прапорщика ОСОБА_1 , старшого техніка відділення інспекторів прикордонної служби «Римачі» (тип А) відділу прикордонної служби «Римачі» І категорії (тип Б), з правом носіння військової форми одягу (а.с.23), та наказом начальника Луцького прикордонного загону від 01 серпня 2019 року №4081-ос «Про особовий склад» ОСОБА_1 виключено із списків особового складу і всіх видів забезпечення (а. с. 24).

Із довідок та особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 слідує, що в період проходження військової служби в Луцькому прикордонному загоні з 01 липня 2015 року по 30 листопада 2018 року індексація грошового забезпечення позивачу не була нарахована та не виплачена, в грудні 2018 року, в січні 2019 року та в лютому 2019 року позивачу нараховано та виплачено по 71,08 грн. індексації грошового забезпечення за кожен із вказаних місяців, в серпні 2019 року нараховано та виплачено 751,27 грн. в тому числі: за березень 2019 року – 134,47 грн., за квітень 2019 року – 134,47 грн., за травень 2019 року – 134,47 грн., за червень 2019 року – 134,47 грн., за липень 2019 року – 206,72 грн., за серпень 2016 року – 6,67 грн. (а.с. 6, 27-35).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-ХІІ).

У статті 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону № 282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Частинами першою - другою статті 5 Закону № 1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону № 1282-XII).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (зі змінами, далі - Порядок № 1978), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку №1078).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

При вирішенні даного спору, в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, відповідно до яких виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Як вбачається із матеріалів справи (особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_3 за 2015 - 2018 роки, відзиву на позовну заяву, довідки нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ), позивачу ОСОБА_1 , була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у такі періоди та у таких розмірах: в грудні 2018 року в сумі 71,08 грн., в січні 2019 року в сумі 71,08 грн., лютому 2019 року в сумі 71,08 грн., в серпні 2019 року в сумі 751,27 грн. в тому числі: за березень 2019 року – 134,47 грн., за квітень 2019 року – 134,47 грн., за травень 2019 року – 134,47 грн., за червень 2019 року – 134,47 грн., за липень 2019 року – 206,72 грн., за серпень 2016 року – 6,67 грн. (а.с. 6, 16-22, 27-35), тому необхідно дійти висновку про те, що з 01 грудня 2018 року по 01 серпня 2019 року позивачу була нарахована та виплачена у повному обсязі індексація грошового забезпечення.

Разом з тим, у період з 01 липня 2015 року по 30 листопада 2018 року індексація грошового забезпечення, всупереч вимогам наведених вище нормативно-правових актів, позивачу не була нарахована та не виплачена.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01 липня 2015 року по 30 листопада 2018 року, зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по 30 листопада 2018 року та про відмову у задоволенні решти позовних вимог (а саме про визнання протиправними дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2018 року по 01 серпня 2019 року).

Керуючись статтями 243-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9971) щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по 30 листопада 2018 року.

Зобов`язати Луцький прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9971) (43005, Волинська область, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 6, ідентифікаційний код 14321661) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по 30 листопада 2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк