Рішення № 85889850, 26.11.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року ЛуцькСправа № 140/3139/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Цуманської селищної ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом що Цуманської селищної ради про визнання протиправними дій щодо відмови в задоволенні запиту на отримання публічної інформації від 15.05.2019 та зобов`язання надати відповідь на запит.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 15.05.2019 звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації, у якому просив надати копії всіх рішень Цуманської селищної ради та всіх розпоряджень селищного голови за період з 01.01.2018 по 31.12.2018. Відповідь позивач просив надіслати на вказану у запиті електронну адресу ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Цуманська селищна рада відмовила позивачу у задоволенні запиту на підставі п. 3 ч.1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» згідно з яким розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком. Позивач вказує на те, що просив надати копії запитуваних документів виключно в електронній формі, що виключає понесення будь-яких інших додаткових витрат на копіювання та друк копій запитуваних документів, а тому відмова з вказаної підстави є протиправною. Просив позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 13.11.2019 за вх. № 19313/19 позовні вимоги не визнав та зазначив, що для того, щоб задовольнити запит громадянина та відправити йому на електронну адресу копії рішень селищної ради та розпоряджень селищного голови, необхідно спочатку зробити копії таких актів, завірити ці копії відповідно до вимог діловодства, відсканувати їх та відправити запитувачу інформації. Описані дії потребують використання значної кількості паперу, вартість копіювання якого має бути фактично відшкодована. Відтак, відмова у задоволенні запиту громадянина ОСОБА_1 була правомірною. Крім того, вважає, що витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн є значно завищеними, оскільки справа не є складною, а для підготовки позовної заяви не потрібно було аналізувати значний обсяг нормативної бази.

Враховуючи вимоги статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 15.05.2019 звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації, у якому просив надати копії всіх рішень Цуманської селищної ради та всіх розпоряджень селищного голови за період з 01.01.2018 по 31.12.2018. Відповідь на запит просив надати у визначений законом термін електронною поштою (ІНФОРМАЦІЯ_1) (а.с. 13).

Листом від 29.05.2019 № 593/01-30 селищний голова повідомив позивача, що відповідно до ст. 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформація на запит надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Згідно з п. 3 ч.1 ст. 22 вказаного Закону, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у випадку, коли особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком. У листі вказано, що задоволення запиту позивача передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок. В той же час, позивач, як особа, яка подала запит, не оплатив фактичні витрати, пов`язані з копіюванням та друком. Враховуючи наведене, селищна рада відмовляє у задоволенні запиту (а.с. 15).

Вважаючи відмову Цуманської селищної ради у наданні публічної інформації протиправною, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

У статті 40 Конституції України визначено гарантії держави, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до статей 5, 7 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Право на інформацію охороняється законом.

Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати право особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес є Закон України "Про доступ до публічної інформації" №2939-VI від 13.01.2011 (далі - Закон №2939-VI).

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, приписи чинного законодавства надають будь-якій фізичній особі звернутися до відповідного розпорядника публічної інформації із запитом про надання інформації.

При цьому Законом №2939-VI регламентований порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Відповідно до положень статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (стаття 3 Закону №2939-VI).

Відповідно до пункту 2 статті 5 Закону України №2939-VI право на доступ до публічної інформації забезпечується шляхом надання відповіді на інформаційний запит. Право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених Законом (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №2939-VI).

Згідно з приписами частин першої, другої статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

У статті 13 Закону №2939-VІ закріплено, що публічною інформацією є відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях:

- уся інформація, що перебуває у володінні суб`єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб`єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (пункт 1 частини першої статті 13 Закону №2939-VІ);

- інформація щодо використання бюджетних коштів юридичними особами, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим (пункт 2 частини першої статті 13 Закону №2939-VІ);

- інформація, пов`язана з виконанням особами делегованих повноважень суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг (пункт 3 частини першої статті 13 Закону №2939-VІ);

- інформація щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них, якщо йдеться про суб`єктів господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями (пункт 4 частини першої статті 13 Закону №2939-VІ);

- інформація про стан довкілля; якість харчових продуктів і предметів побуту; аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян;

- інша інформація, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідна інформація) (частина друга статті 13 Закону №2939-VІ).

Отже, визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Така інформація є відкритою і розкривається необмеженому колу осіб.

Статтею 22 вищезазначеного Закону передбачено право розпорядника інформації відмовити в задоволенні запиту, якщо:

- розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

- інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

- особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

- не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону).

Тобто, законодавцем визначено вичерпний перелік підстав для відмови в задоволенні запиту на отримання публічної інформації.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

У частині другій цієї статті зазначено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

При цьому таке обмеження можливе при дотриманні всіх указаних вимог. Відповідність одному із зазначених критеріїв не відносить інформацію до службової.

Разом з тим, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 22 Закону №2939-VI відмова в задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, наведених у пунктах 1-3 частини другої статті 6 цього Закону.

Матеріалами справи підтверджується та обставина, що 15.05.2019 позивач звернувся до відповідача із запитом про надання інформації, яка стосується всіх рішень Цуманської сільської ради та всіх розпоряджень селищного голови за період з 01.01.2018 по 31.12.2018. Вказана інформація є публічною та перебуває у розпорядженні відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Відмова Цуманської селищної ради у наданні публічної інформації є необгрунтованою, безпідставною, і протиправною з огляду на наступне.

Згідно з ч.2 ст. 7 Закону України від 02.10.1992 N 2657-XII «Про інформацію» ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» не містить переліку способів ознайомлення запитувача інформації із запитуваною інформацією.

Зважаючи на частину другу статті 34 Конституції України та частину другу статті 7 Закону №2657-XII про те, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом, спосіб ознайомлення визначається самим запитувачем інформації. Винятком є випадок, коли розпорядник надсилає відповідь, в якій міститься відмова або відстрочка розгляду запиту. Для таких випадків законом передбачена обов`язкова письмова форма (частини п`ята і шоста статті 22 Закону №2939-VI).

У пункті 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» вказано, що частиною п`ятою статті 19 Закону №2939-VI, зокрема, передбачено можливість зазначення у запиті лише електронної адреси. Це свідчить про можливість обрання виключно електронної форми листування з розпорядником інформації і, відповідно, отримання відповіді на запит тільки на електронну адресу.

У разі якщо запитувач просить надати відповідь на електронну адресу, розпорядник інформації повинен з дотриманням вимог діловодства оформити лист-відповідь (поставити підпис, указати посаду, дату і номер реєстрації листа) та надіслати його у сканованому вигляді на електронну адресу запитувача.

Аналіз частини другої статті 34 Конституції України та частини другої статті 7 Закону № 2657-XII свідчить, що особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів, які вона запитує, а саме паперову чи електронну. У разі якщо переведення в електронну форму (сканування) не є технічно неможливим та не покладає на розпорядника надмірний тягар, враховуючи ресурсні можливості, вимога щодо надання копії документів у сканованій формі повинна бути задоволена.

Суд констатує, що у даній справі, відповідач не довів жодними доказами тієї обставини, що проведення робіт із сканування запитаних позивачем документів покладе на відповідача надмірний тягар.

У пункті 3 частини першої статті 22 Закону № 2939-VІ вказано, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у випадку, коли особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком. Згідно з частиною 3 статті 21 розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

Із наведених положень закону вбачається, що відмова у задоволенні запиту з підстави не оплати фактичних витрат, пов`язаних з копіюванням або друком, можлива лише за наявності одночасно двох обставин: встановлення розпорядником інформації розміру плати за копіювання або друк, повідомлення розпорядником інформації запитувачу інформації про розмір та способи сплати фактичних витрат на копіювання та/або друк запитаної інформації.

Такі висновки суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 №10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації".

Цуманська селищна рада не надала жодних доказів про те, що нею встановлено розмір плати за копіювання або друк, а також відсутні докази щодо повідомлення позивача про розмір та способи сплати фактичних витрат на копіювання та/або друк запитаної інформації.

З урахуванням викладеного, суд вважає протиправною відмову у наданні запитаної інформації, а доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 не оплачені фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком (зважаючи, що позивач просив надати інформацію в електронній формі) є безпідставними та необгрунтованими.

При вирішенні даної справи суд враховує також ту обставину, що відповідь на інформаційний запит позивача не передбачає створення нової інформації, оскільки в даному випадку йдеться про переведення вже існуючої у відповідача інформації в електронний вигляд, тобто надання інформації, яка вже існує та розпорядником якої є відповідач.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені обставини справи у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними та такими, що підлягають до задоволення.

При цьому, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Зокрема, такого висновку дотримується також і Європейський суд з прав людини у справі "East/West Alliance Limited проти України" від 23.01.2014 (Заява №19336/04, рішення набуло статусу остаточного від 02.06.2014).

Суд акцентує увагу на тому, що в пункті 42 рішення "Бендерський проти України" від 15.11.2007 (заява № 22750/02), Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (див. рішення "Руїз Торійа проти Іспанії" від 09.12.1994). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення "Артіко проти Італії" від 13.05.1980). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (cf. "Дюлоранс проти Франції", п. 34553/97, п. 33, від 21.03.2000; "Донадзе проти Грузії", n 74644/01, пп. 32 et 35, від 07.03.2006).

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відтак, оскільки суд дійшов висновку, що розпорядником інформації допущено протиправну відмову у наданні публічної інформації, тому відповідача - Цуманську селищну раду слід зобов`язати надати позивачу інформацію на запит від 15.05.2019 відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації", а саме надіслати на електронну адресу ОСОБА_1 копії усіх рішень Цуманської селищної ради та всіх розпоряджень селищного голови в період з 01.01.2018 по 31.12.2018.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про інформацію", Закону України "Про доступ до публічної інформації", суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Цуманської селищної ради у наданні публічної інформації на запит ОСОБА_1 від 15.05.2019.

Зобов`язати Цуманську селищну раду (45233, Волинська область, Ківерцівський район, селище міського типу Цумань, вулиця Грушевського, 2, код ЄДРПОУ 04333885) надати відповідь на запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 15.05.2019, а саме надіслати на електронну адресу ОСОБА_1 копії всіх рішень Цуманської селищної ради та всіх розпоряджень селищного голови за період з 01.01.2018 по 31.12.2018.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

Відповідач: Цуманська селищна рада (45233, Волинська область, Ківерцівський район, селище міського типу Цумань, вулиця Грушевського, 2, код ЄДРПОУ 04333885)

Головуючий-суддя Т.М. Димарчук