Рішення № 85889798, 19.11.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 листопада 2019 р. Справа № 120/3284/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Свентуха Віталія Михайловича,

за участю:

секретаря судового засідання: Назарук А.В.,

представника позивача: Зарічнюк Я.О.,

представника відповідача: Літвіна С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що у травні 2019 року через Вінницький міський військовий комісаріат подав заяву до Міністерства оборони України про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як особі з інвалідністю ІІ групи. Однак, рішенням засідання комісії Міністерства оборони України позивачу відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 16.10.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

05.11.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи із наступного.

Законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності, однак право на отримання такої допомоги обмежено дворічним строком з моменту первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Разом з тим, частиною 8 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізовувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права, однак у даних правовідносинах такого строку не дотримано.

11.11.2019 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якому вказав, що доводи викладені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими та такими, що базуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини які викладені в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши думку учасників справи, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 22.03.1982 року по 20.08.1984 рік проходив військову службу у Збройних Силах, що підтверджується довідкою Вінницького об`єднаного міського військового комісаріату №969 від 06.12.2018 року /а.с. 12/.

В період з 16.12.1982 року по 20.08.1984 рік позивач проходив військову службу в Республіці Афганістан та приймав участь у бойових діях у складі Військової частини польова пошта 51884 (довідка Вінницького об`єднаного міського військового комісаріату №1127 від 06.12.2018 року /а.с. 13/).

23.01.2001 року Вінницькою обласною медико-соціальною експертною комісією позивачу первинно встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується витягом із акту огляду у МСЕК до довідки серії МСЕ №027105 /а.с. 17/.

04.10.2017 року Вінницькою обласною медико-соціальною експертною комісією № 1 під час повторного огляду ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності, яка настала внаслідок поранення, травми отриманої при виконанні обов`язків військової служби ( довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №598205 від 04.10.2017 року /а.с. 2/).

Рішенням військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України, оформленого протоколом №148 від 06.05.2019 року, встановлено, що позивач отримав: "травма, ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії" (витяг з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 06.05.2019 року №148 /а.с. 14/).

14.05.2019 року позивачем через Вінницький об`єднаний міський військовий комісаріат подана заява до Міністерства оборони України про виплату одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи з 04.10.2017 року /а.с. 15/.

Рішенням засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум оформленого протоколом від 14.06.2019 року №78, позивачу відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно частини 9 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі- Порядок № 975).

Пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331; допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Предметом спору у цій справі є вимога про зобов`язання Міністерства оборони України про призначення ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням інвалідності ІІ групи.

Вперше групу інвалідності (ІІІ) позивачу було встановлено 23 січня 2001 року, а отже до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги - у січні 2001 року.

Статтею 16 Закону № 2011-ХІІ (в редакції на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) передбачено, що військовослужбовці, а також військовозобов`язані, призвані на збори, підлягають державному обов`язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов`язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом "б" пункту 6 Умов державного обов`язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 488 (далі - Постанова № 488), встановлено, що НАСК "Оранта" виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Отже, позивач у зв`язку із встановленням йому у 2001 році ІІІ групи інвалідності набув право на отримання страхової суми за державним обов`язковим особистим страхуванням на умовах, визначених Постановою №488.

Верховний Суд у постанові від 22 березня 2018 року у справі №278/307/17 зазначив, що «обов`язкове особисте державне страхування» та «одноразова грошова допомога» є двома рівнозначними компенсаційними механізмами соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Позивачу у жовтні 2017 році було встановлено ІІ групу інвалідності, у зв`язку із чим він вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії.

Проте, відповідно до частини 6 статті 16 Закону № 2011-XII (у редакції чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Оскільки позивача звільнено зі строкової військової служби 20 серпня 1984 року, а інвалідність встановлено після спливу трьох місяців від дня звільнення, то права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону № 2011-XII у нього немає.

Аналогічну позицію висловлено судовою палатою для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 26 червня 2018 року по справі №750/5074/17. У цій же справі Верховний Суд відійшов від своїх попередніх позицій про те, що військовослужбовці строкової військової служби мають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у разі встановленні їм інвалідності, незалежно від часу її настання.

Крім того, норми чинного законодавства все ж передбачають механізм отримання військовослужбовцем одноразової грошової допомоги у разі встановлення вищої групи інвалідності.

Так, відповідно до частини 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ (у редакції чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Аналогічні положення містяться й у пункті 8 Порядку №975.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у разі встановлення вищої групи інвалідності може виникнути у військовослужбовця лише у випадку, коли від первинного встановлення інвалідності до моменту її підвищення минуло не більше двох років.

Як зазначалося, вперше позивачу інвалідність ІІІ групи було встановлено у січні 2001 році, а інвалідність ІІ групи - у жовтні 2017 році, тобто минуло значно більше ніж два роки, а тому права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі відповідно до ч. 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ позивач не має.

Отже, доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеними матеріалами справи. Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до положень КАС України, судові витрати у цій справі не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, ст. 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII, ст. 16, 16-2, 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, п. 2, 3 Порядоку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Міністерство оборони України ( пр-т. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022).

Рішення у повному обсязі складено 25.11.2019 року.

Суддя /підпис/ Свентух Віталій Михайлович

Згідно з оригіналом:

суддя: помічник: