Рішення № 85889787, 25.11.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 листопада 2019 р. Справа № 120/3013/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2019 року до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправність формування Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області вимоги про сплату боргу №Ф-Ф48У від 22 серпня 2019 року, якою вимагалося сплатити недоїмку в розмірі 5541,71 гривню, оскільки законність нарахування відповідних сум була предметом дослідження Вінницьким окружним адміністративним та Сьомим апеляційним адміністративним судами. Проте, вимога про сплату боргу (недоїмки), що скаржується, була сформована передчасно.

Ухвалою від 24 вересня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 21 жовтня 2019 року

15 жовтня 2019 року до суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що вимогу про сплату боргу, що оскаржується, сформовано правомірно, адже згідно з обліковими даними інформаційної системи органу доходів і зборів ОСОБА_1 є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а згідно з вимогами пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Сума єдиного внеску, що своєчасно не нарахована та/або не сплачена у встановлені законом строки, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Відтак, на думку представника відповідача, позовні вимоги є необгрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити.

15 жовтня 2019 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 щодо розгляду справи за його відсутності.

Представники сторін у судове засідання, що призначалося на 21 жовтня 2019 року, не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністартивного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на клопотання позивача щодо розгляду справи без його участі, суд дійшов висновку розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

З урахуванням приписів частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження не здійснюється.

Водночас, при ухваленні даного рішення суд зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Разом із тим суд звертає увагу на частину 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якою датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, аналіз приписів статтей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмовго провадження має співпадати з датою складення повного рішення.

Зважаючи на те, що ухвалою суду від 24 вересня 2019 року вирішено розгляд цієї справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, а також з огляду на те, що суд вирішив розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження у зв`язку із неявкою представників сторін у судове засідання, призначене на 21 жовтня 2019 року, тому повний текст рішення складено до закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 03 березня 2008 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії НОМЕР_1 , та з 07 березня 2008 року взятий на облік в органах державної податкової служби за №6066.

29 серпня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області прийнято рішення №0022855102, яким до ОСОБА_1 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування застосовано штраф у розмірі 1702,62 гривні та нараховано пеню у розмірі 4585,91 гривень.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в судовому порядку.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року у справі №120/764/19-а відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Проте, позивач подав до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

22 серпня 2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-Ф48У, якою вимагалося від ОСОБА_1 сплатити штрафні санкції в розмірі 955,80 гривень та пеню у розмрі 4585,91 гривень.

Водночас, за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року у справі №120/764/19-а Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 24 вересня 2019 року рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року скасував та прийняв постанову, якою позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задоволено шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області №0033855102 від 29 серпня 2018 року про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій та нарахування пені.

З урахуванням приписів частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду набрала законної сили 24 вересня 2019 року.

Надаючи правову оцінку вимозі про сплату боргу (недоїмки), що оскаржується, суд зважає на таке.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон), який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 4 Закону платниками єдиного внеску є, зокрема, і фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Приписами пункту 1 частини 3 статті 7 Закону врегульовано, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною 5 статті 8 Закону визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Положеннями частини 11 статті 9 Закону передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Про фінансові санкції за несвоєчасність або не в повному обсязі сплати єдиного внеску йдеться у статті 25 Закону, якою визначено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Цієї нормою також передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу та визначено випадки, за яких орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції.

Водночас, судом встановлено, що 29 серпня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області прийнято рішення №0022855102, яким до ОСОБА_1 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування застосовано штраф у розмірі 1702,62 гривні та нараховано пеню у розмірі 4585,91 гривень.

Отже, на підставі вказаного вище рішення податкового органу до позивача застовано штрафні санкції в розмірі 1702,62 гривні та нараховано пеню в розмірі 4585,91 гривень.

22 серпня 2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-Ф48У, якою вимагалося від ОСОБА_1 сплатити штрафні санкції в розмірі 955,80 гривень та пеню у розмрі 4585,91 гривень.

Як свідчать обставини справи, сума пені, визначена до сплати позивачеві на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки), ідентична тій, що нарахована рішенням №0022855102, а сума штрафної санкції, визначена до сплати у вимозі є меншою, ніж та, що застосована рішенням №0022855102.

Разом із тим, слід звернути увагу на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року у справі №120/764/19-а, якою визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області №0033855102 від 29 серпня 2018 року про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 1702,62 гривні та нарахування пені в розмірі 4585,91 гривень.

Зі змісту судового рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року, що набрало законної сили, слідує, що у 2017 та 2018 роках фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не лише повністю сплатив суми єдиного внеску, але й фактично здійснив переплату, що вказує на неправомірність застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені.

Положеннями частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, обставини безпідставності застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені встановлено постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року у справі №120/764/19-а, що, в свою чергу, свідчить про необгрунтованість вимоги про сплату боргу (недоїмки), що оскаржується, яка сформована на підставі рішення №0022855102.

Відповідно статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, суд доходить висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог, а отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 768,40 гривень, про що свідчить квитанція №84909 від 15 вересня 2019 року.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення позову, тому судові витрати позивача, пов`язані з оплатою судового збору в розмірі 768,40 гривень, належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

У зв`язку із викладеним та керуючись статтями 5, 9, 72-78, 90, 139, 194, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-Ф48У, що сформована Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області 22 серпня 2019 року.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України/

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (мсіцезнаходження: Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39402165)

Повний тескт рішення складено 25.11.2019

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович