Ухвала суду № 85889700, 25.11.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

25 листопада 2019 р. Справа № 120/3784/19-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Богоніс М.Б., перевіривши матеріали позовної заяви заступника керівника Могилів - Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Приватного акціонерного товариства "Могилів - Подільський машинобудівельний завод" про стягнення заборгованості

УСТАНОВИВ

У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов заступника керівника Могилів - Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Приватного акціонерного товариства "Могилів - Подільський машинобудівельний завод". У позовній заяві прокурор просить стягнути з відповідача на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області заборгованість по виплаті та доставці пільгових пенсій за списками № 1 та № 2 в сумі 128416,36 грн.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 7 ст. 160 КАС України, у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Як передбачено частинами третьою - четвертою статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10. 2014 № 1697-VII (далі - Закон від 14.10. 2014 № 1697-VII) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз частин третьої, четвертої статті 53 КАС України у взаємозв'язку з частиною третьою статті 23 Закону від 14.10.2014 № 1697-VII дає підстави вважати, що участь прокурора в судовому процесі в адміністративних судах стає можливою за умови, крім іншого, обґрунтування у позовній заяві підстав для звернення до суду, а саме нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу. При цьому, відсутність у позовній заяві належного обґрунтування прокурором підстав для звернення до суду вказує на її невідповідність вимогам ч. 7 ст. 160 КАС України.

Щодо змісту такого обґрунтування, то слід звернути увагу, що згідно з ч. 3 ст. 23 Закону від 14.10. 2014 № 1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що чинним процесуальним законом (ст. 53, ч. 7 ст. 160 КАС України) до позовної заяви прокурора встановлені окрім загальних, ще й спеціальні вимоги. Такі вимоги стосуються обґрунтування передбачених ст. 23 Закону від 14.10. 2014 № 1697-VII підстав для представництва інтересів держави у суді.

Із тексту позовної заяви встановлено, що спір у цій справі пов'язаний із стягненням з відповідача на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області заборгованість по виплаті та доставці пільгових пенсій за списками № 1 та № 2 в сумі 128416,36 грн.

З метою обґрунтування підстав для представництва інтересів держави у суді і звернення до суду із позовом у цій справі прокурор зіслався на неможливість звернення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до суду у зв'язку із відсутністю у позивача коштів на сплату судового збору. Як на доказ відсутності у Головного управління коштів, прокурор посилається на лист від 11.11.2019 № 1045/02-15-26/08-02, у якому орган пенсійного фонду зазначив, що причиною не звернення управління до суду є відсутність фінансування судового збору.

Однак, суд критично оцінює наведений аргумент прокурора як встановлену законом підставу для представництва інтересів держави із таких мотивів.

Обґрунтовуючи у позовній заяві існування передбачених ст. 23 Закону від 14.10.2014 № 1697-VII підстав для представництва інтересів держави у суді прокурор є носієм встановленого ч. 1 ст. 77 КАС України обов'язку. В силу норми цієї статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Процесуальним Законом передбачені критерії оцінки засобів доказування. Зокрема докази перевіряються судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 75 КАС України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України).

Щодо належності листа від 11.11.2019 № 1045/02-15-26/08-02 як доказу повноважень прокурора на представництво інтересів держави, то суд зазначає, що відсутність коштів на сплату судового збору в Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не є поважною причиною бездіяльності пов'язаною із непред'явлення адміністративного позову до суду органом Пенсійного фонду України. Оцінка питанню відсутності коштів у суб'єкта владних повноважень як причини неподання позову неодноразово була об'єктом дослідження у Верховному Суді. Суд касаційної інстанції у своїй усталеній практиці звертає увагу на те, що відсутність у державного органу коштів для сплати судового збору, не може вважатися поважною причиною для невиконання повноважень та не звернення до суду, як і підставою для звільнення від сплати судового збору, відстрочення чи розстрочення його сплати, а звідси і не може вважатися достатньою підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі такого державного органу (ухвали Верховного Суду від 14.01.2019 по справі № 808/3396/17, від 09.01.2019 по справі № 826/15395/17, від 24.01.2019 по справі № 826/1850/17, від 25.04.2019 по справі № 822/1630,18, від 25.04.2019 по справі № 814/1908/17).

Зокрема в ухвалі від 14.01.2019 по справі № 808/3396/17 Верховний Суд зазначив, що фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

На підставі зазначеного, суд доходить висновку, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору може бути підставою для вжиття бюджетною установою чи організацією передбачених бюджетним законодавством заходів для отримання коштів, однак не може вважатися достатньою підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави від імені цього органу.

Відносно достатності вказівки у листі від 11.11.2019 № 1045/02-15-26/08-02 на відсутність коштів з метою підтвердження юридичного факт, що дає прокурору повноваження на звернення до суду, необхідно звернути увагу на таке.

Як встановлено судом, Пенсійний фонд України є бюджетною установою та має відкриті рахунки в установах банків. Тому, з метою встановлення факту відсутності коштів на рахунках, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повинно було надати прокурору, а прокурор суду підтверджуючі документи про стан відкритих рахунків, звіти по рахунках на яких акумулюються кошти із сплати судового збору, тощо з метою підтвердження обставин на які прокурор зіслався у позові.

Однак, в матеріалах позовної заяви відсутні довідки, виписки про стан рахунку із сплати судового збору Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, а тому суд не може брати до уваги лист від 11.11.2019 № 1045/02-15-26/08-02, оскільки він не є належним доказом.

Щодо достовірності листа від 11.11.2019 № 1045/02-15-26/08-02, як доказу наявності підстав для звернення прокурора до суду, суд зазначає, що відповідно до даних комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" встановлено, що в період з 01.01.2019 по дату звернення заступника керівника Могилів - Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з адміністративним позовом (19.11.2019), Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області неодноразово самостійно зверталося до суду з позовними заявами про стягнення заборгованості, а також самостійно здійснювало сплату судового збору при зверненні до суду. Тому, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі виникли обґрунтовані сумніви у достовірності інформації зазначеної у листі від 11.11.2019 № 1045/02-15-26/08-02.

Крім того, прокурором у позовній заяві зазначено, що інформацію про наявність заборгованості у відповідача в цій справі виявлено у результаті "опрацювання стану додержання пенсійного законодавства на території Могилів - Подільського району". Однак до суду не надано доказів щодо виду, форми, способу та законних підстав проведених прокурором заходів за результатом яких встановлені факти неналежного виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області своїх функцій, що є підставою для представництва інтересів держави прокурором.

Таким чином, прокурором не виконано вимог ст. 53, ч. 7 ст. 160 КАС України щодо обґрунтування законних підстав для звернення до суду в інтересах держави від імені органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах. Водночас це має наслідком застосування судом положень, визначених статтею 169 КАС України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене та беручи до уваги те, що прокурором належно не обґрунтовано наявності законних підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, позовну заяву слід залишити без руху з наданням прокурору строку для усунення виявлених судом недоліків, у спосіб подання доказів, які підтверджують існування передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із урахуванням висновків суду у цій справі.

Керуючись ст. 53, 160, 161, 169, 248, 256 КАС України

УХВАЛИВ

1. Залишити без руху позовну заяву заступника керівника Могилів - Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Приватного акціонерного товариства "Могилів - Подільський машинобудівельний завод" про стягнення заборгованості.

2. Надати прокурору 5-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені у мотивувальній частині ухвали суду.

3. Копію ухвалу направити позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 293 КАС України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович