Рішення № 85887143, 14.11.2019, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 241/44/18

№ провадження 2/646/1573/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.11.19 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі: головуючого - судді Шелест І.М., за участю секретаря - Ушакової Г.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, б.1 Д) до ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся 15.05.2018 до Першотравневого районного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 24.10.2008 року в розмірі 106 000,00 грн. та судових витрат в розмірі 1762,00 грн., посилаючись на те, що між КБ «ПриватБанк» та відповідачем 24.10.2008 року було укладено договір б/н про отримання кредитних коштів. Позивач вказує, що відповідно до договору відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 300 грн. на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36, 00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, а відповідач ОСОБА_1 взяла зобов`язання щодо повернення кредиту. Відповідач свої зобов`язання не виконала. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором станом на 31.10.2017 в сумі 106 000,00 грн., з яких: 14 868 02 - заборгованість за кредитом; 91 131,98 грн. - відсотки за користування кредитом.

Заочним рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 15.05.2018 позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволені в повному обсязі.

Ухвалою Першотравневого районного суду Донецької області від 26.03.2019 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Постановою Донецького апеляційного суду від 22.05.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; заочне рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 15.05.2018 скасовано, справу направлено на розгляд до Червонозаводського районного суду м. Харкова за підсудністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Шелест І.М.

18.07.2019 ухвалою судді відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін.

Відповідач ОСОБА_1 до суду 27.08.2019 подала заяву про застосування строків позовної давності, а також клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

24.09.2019 ухвалою судді було задоволено клопотання відповідача та здійснено перехід до розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У поданому 27.08.2019 відзиві на позов відповідач просить застосувати строки позовної давності, зазначає, що строк дії картки - січень 2010 року, ОСОБА_1 вважає, що строк звернення до суду закінчився 01 лютого 2013 року, тобто позивачем пропущено строк позовної давності. Позовну заяву ПАТ КБ «Приватбанк» подано до суду 09.01.2018. Крім того, позивач зазначила щодо відсутності доказів обізнаності споживача про істотні умови споживчого кредитування, та просить врахувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 по справі №342/180/17 та відмовити АТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позову.

23.09.2019 до суду надійшла відповідь на відзив в якому АТ КБ «Приватбанк» звертає увагу, що кредитні картки мають характерні зовнішні особливості, а сам зображення « Полуниці », що чітко можна побачити на долученому до матеріалів справи фото клієнта з картою. Це є підтвердженням, що відповідач отримав кредитну картку та користувався кредитними коштами. Щодо ознайомлення відповідача з Умовами кредитування позивач зазначає, що з копії анкети-заяви від 24.10.2008 вбачається така інформація: персональні дані, адреса проживання та ін. Вказана інформація заповнена особисто. Також до позовної заяви долучено «Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка власноруч підписана відповідачем, і де встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3% (26% річних), вказано розміри комісії. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені всі істотні умови. Щодо строку дії договору та кредитної картки. У відповідності до положень чинного законодавства 24.10.2008 відповідач пройшов ідентифікацію у Приватбанку та йому було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_2 та видана картка з таким самим номером. У послідуючому вказана картка перевипускалась та відповідач отримувала нові картки під номерами № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 . Перевипуск карти відповідачем підтверджується банківською випискою по картковому рахунку. Відповідач здійснював погашення заборгованості вже на перевипущену карту, оскільки перевипуск карти не являється укладенням нового кредитного договору в заповненні додаткових документів для перевипуску картки не мало необхідності, що не суперечить чинному законодавству України. Активація перевипущеної картки здійснюється за допомогою контактного телефону клієнта шляхом відправки коду авторизації на телефон клієнта, а відповідно карта не може бути активована без згоди клієнта. Подальше користування карткою, періодичні погашення заборгованості і тому числі після останнього перевипускукартки підтверджує, ща відповідач знав про наявність заборгованості, що утворилася і усвідомлював характер і наслідки невиконання договірних зобовязань. Щодо зміни відсоткової ставки. Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставкапо кредиту в розмірі 3% в місяць або 36 % на рік. Далі процентна ставка була змінена, що підтверджується наказами банку. Повідомлення про підвищення процентної ставки відповідачу було направлено, на сьогоднішній день заяв про розірвання кредитного договору від відповідача до банку не надходило. Щодо строків позовної давності. Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки. Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної картки до останнього дня 12.2017. Позивач звернувся до суду з позовом 03.01.2018 - до спливу строку позовної давності.

У запереченнях на відзив від 02.10.2019 відповідач ОСОБА_1 зазначила, що позивач повинен довести, що ним надавались до ознайомлення під підпис саме ці Умови та Правила, і саме з ними погодилась відповідач, під час подання заяви позичальника. Позивач стверджує, що 24.10.2008 під час подання заяви позичальника, позивачем не було надано жодних Умов та Правил надання банківських послуг для ознайомлення та погодження з ними. Щодо форми кредитного договору, позивач вважає, що не можуть бути кредитним договром додатким чи правила, які не укладені відповідно до вимог цивільного законодавства у письмовій формі, не підписані сторонами, а отже є нікчемними. Також позивач вважає, що автоматичне неодноразове продовження дії картки, не змінює терміну виконання кредитного зобов`язання. Щодо строків позовної давності позивач вважає, що у разі закінчення строку дії кредитної лінії для продовження кредитних відносинміж банком та клієнтом, що виникли внаслідок видачі попередньої кредитної картки, має переукладатися кредитний договір на таких саме умовах, на яких він був укладений, з видачею нової платіжної картки під підпис позичальника про її отримання. Відповідач не могла користуватись карткою НОМЕР_2 з 01 лютого 2010 року, оскільки строк дії картки закінчився 31 січня 2010 року.

У судове засідання представник позивача не з`явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи судовими повістками, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без його участі, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, в якій просить суд розглядати справу за її відсутності, проти задоволення позову заперечує в повному обсязі та просить суд в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з правилами ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено у судовому засіданні і вбачається з доданих до справи документів, між сторонами виникли правовідносини щодо виконання умов кредитного договору.

Із матеріалів справи вбачається, що 24.10.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, який разом з Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови), Правилами користування платіжною карткою складає між сторонами кредитний договір. Відповідно до зазначеного договору, позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає дії картки.

Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» у відділенні АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 було видано кредитну картку № НОМЕР_5 , дата відкриття 24.10.2008, строк дії якої встановлений - січень 2010 року включно, в послідуючому вказана картка перевипускалася та відповідач отримувала нові картки під номерами № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 .

Крім того, відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, з якої вбачається, що остання зміна кредитного ліміту відбулася 18.08.2015 (а.с. 13-14).

Відповідач належним чином умови договору не виконує, внаслідок чого, станом на 31.10.2017, утворилась заборгованість у розмірі 106 000,00 грн., яка складається: заборгованості за кредитом - 14 868,02 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 91 131, 98 грн.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», яка підписана сторонами (а.с. 14 т.1), також надано витяги з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 15 т.1) витяг з Умов та правил надання банківських послуг.(а.с. 16-21 т.1).

Як вбачається з анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії, кредитний ліміт, не містить, тобто, вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних, крім прізвища, адреси та підпису відповідача.

В матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, у відповідача станом на 31.10.2017 в сумі 106 000,00 грн., з яких: 14 868 02 - заборгованість за кредитом; 91 131,98 грн. - відсотки за користування кредитом.

При цьому, у самій анкеті-заяві від 24.10.2008 про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг домовленості сторін щодо процентів та штрафних санкцій немає.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовій формі ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Із норм ст. 549, 551, 1048-1050 ЦК України випливає, що в разі укладення договору, кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Позивач, пред`являючи вимоги погашення кредиту, просив у тому числі, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку 50 років (пункт 1.1.7.31 Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Суд вважає, що в даному випадку, також неможливо застосувати до правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин і до моменту звернення до суду з позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, щонайбільше сприятливі для задоволення позову.

Суд звертає увагу, що на виконання ухвали суду від 24.09.2019 про витребування доказів, до суду не було надано витребувані судом документи: кредитний договір б/н від 24.10.2008, укладений між ПАТ КБ "Приват Банк" та ОСОБА_1 ; заява ОСОБА_1 з її підписом на видачу кредитної картки; заява позичальника ОСОБА_1 ; заява та договір про відкриття банківського рахунку в ПАТ КБ "Приват Банк" на ім`я ОСОБА_1 ; первинні документи бухгалтерського обліку у банках, що підтверджують видачу кредиту та внесення сум, зазначених в розрахунку заборгованості (чеки, меморіальні ордери тощо); умови та правила надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи банку, які містять підпис ОСОБА_1 про письмове ознайомлення та згоду саме з цими правилами та тарифами.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем не надано підтверджень про конкретні, запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутні у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» процентів, за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві, так як Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/ не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору, та з огляду на відсутність обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем цих умов.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року(Справа № 342/180/17, Провадження № 14-131цс19) вказала, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ПАТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження, зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Також суд вказує, що фактично отримані та використані позичальником кошти ПАТ КБ «ПриватБанк» має право вимагати повернути, так як їх неповернення, буде свідчити про порушення його прав, і він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ПАТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. До такого висновку також дійшла Велика Палата Верховного Суду при розгляді вищезазначеної справи, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані сторонами докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення з відповідача 14 868,02 грн. заборгованості за тілом кредиту, в іншій частині позову слід відмовити за безпідставністю.

Посилання відповідача на застосування строку позовної давності до тіла кредиту суд вважає безпідставним, з наступних підстав.

Початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування.

Зазначені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у цивільній справі № 444/9519/12, що відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З наданого ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж було здійснено відповідачем ОСОБА_1 04.05.2015 (а.с. 12 т.1). З позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся 09.01.2018 року (а.с. 3).

Тобто, позивач звернувся до суду з позовом про захист порушених прав без пропуску строку позовної давності.

Щодо заперечень відповідача про перевипуск карток в послідуючому, даний факт підтверджується банківською випискою по картковому рахунку, з якого вбачається, що відповідач здійснювала погашення заборгованості вже на перевипущену картку (а.с. 7-12). Крім того, позивачем було збільшено кредитний ліміт, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти (а.с. 13).

Слід зазначити, що відповідач 10.02.2018 змінила ім`я ОСОБА_1 на ОСОБА_1 про що Центральним районним у м. Маріуполі відділом ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області складено відповідний актовий запис № 12 та видано свідоцтво про заміну імені.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 247, 15 грн. (14 868, 02 *1762, 00 грн./106 000, 00).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 13, 141, 258, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 598, 599, 610, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідн. НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приват-Банк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_6 , МФО 305299) заборгованість станом на 31.10.2008 за кредитним договором № б/н від 24.10.2008 року у розмірі 14 868 (чотирнадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім) гривень 02 коп., судові витрати пропорційно до задоволеної частини 247,15 грн., а всього 15 115,17 грн.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 91 131, 98 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Харківської області.

Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України( в ред. з 15.12.2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Червонозаводський районний суд м. Харкова, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Стягувач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, (код ЄДРПОУ 14360570, р/р - НОМЕР_6 , МФО - 305299).

Боржник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідн. НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25.11.2019.

Суддя : І.М. Шелест