Вирок № 85886348, 26.11.2019, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Номер провадження 1-кп/641/822/2019 Справа № 641/9123/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Ященко С.О.,

за участю секретаря судового засідання Сідорова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження № 12019220540002291 від 09 жовтня 2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, неодруженого, працюючого на ПП "Злагода" вантажником, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 23.11.1992 року Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 140 КК України до виправних робіт на строк 1 рік;

-18.01.1994 року Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 213, ч. 2 ст. 140, ст. 42, 43 КК України до позбавлення волі строком 3 роки 9 місяців з конфіскацією майна, звільненого умовно-достроково 21.03.1997 року на невідбутий строк 1 місяць 27днів;

- 23.09.1999 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 141 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки;

- 06.12.2000 року Московським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 142 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки з конфіскацією майна, звільненого умовно-достроково 24.10.2002 року на невідбутий строк 10 місяців 7днів;

- 16.01.2007 року Московським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 9 років, звільненого умовно-достроково 30.03.2010 року на невідбутий строк 2 роки 1 місяць 8 днів;

- 21.05.2008 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 8 років 10 місяців;

- 11.04.2017 року Московським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Косого О.М.,

потерпілої - ОСОБА_2 ,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 26.09.2019 року приблизно о 12 год. 00 хв., знаходячись в квартирі АДРЕСА_2 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, скориставшись відсутністю спостереження за ним з боку третіх осіб, шляхом вільного доступу таємно викрав мобільний телефон марки «Lenovo VIBE С (а2020а40)» в корпусі чорного кольору, що належав ОСОБА_2 , вартістю згідно з висновком судової товарознавчої експертизи 800 грн.

Після цього, ОСОБА_1 покинув місце вчинення злочину та в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв майнову шкоду ОСОБА_2 на суму 800 грн.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, в скоєному щиро розкаявся. В наданих суду показаннях зазначив, що дійсно він 26.09.2019 року приблизно о 12 год. 00 хв, знаходячись в квартирі АДРЕСА_2 , він вирішив викрасти мобільний телефон марки «Lenovo VIBE С (а2020а40)» в корпусі чорного кольору, для того щоб продати його. Переконавшись, що його ніхто не бачить, він викрав зазначений мобільний телефон та в подальшому здав його у ломбард за 200 грн. 00 коп. Матеріальна шкода на теперішній час ним ще не відшкодована, однак він вирішує це питання, до свого вчинку ставиться негативно.

Показання ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що після того, як ОСОБА_1 пішов з квартири АДРЕСА_2 , і вона виявила зникнення свого мобільного телефону, вона разом з чоловіком наздогнали на вулиці ОСОБА_1 та запропонували йому добровільно повернути телефон, однак він відмовився, внаслідок чого вони викликали співробітників поліції. Матеріальна шкода на теперішній час не відшкодована.

Враховуючи, що обвинувачений не оспорює фактичні обставини справи та судом встановлено, що він вірно розуміє ці обставини, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, вислухавши думку учасників судового процесу та роз`яснивши їм правові наслідки застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, вина ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд відповідно до ст. 66 КК України визнає його щире каяття у вчиненому злочині.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше неодноразово судимий за корисливі злочини проти власності, останній раз вироком Московського районного суду м. Харкова від 11.04.2017року за ч. 1 ст. 185 КК України, судимість в установленому законом порядку не знята та не погашена, знову вчинив злочин проти власності, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, працевлаштований на ПП "Злагода" вантажником, має зареєстроване місце проживання.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд керується ст. 65 КК України та практикою Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, негативне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого, а також вимоги ст. 50 КК України, згідно з якою метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, думку прокурора, який вважав за доцільне призначення покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України.

При цьому, суд не знаходить достатніх підстав для застосування у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням), враховуючи, що обвинувачений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, але після відбуття покарання продовжив свою злочину діяльність, вчинив новий умисний корисливий злочин проти власності.

У зв`язку з викладеним суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів не можливо без ізоляції від суспільства.

До набрання вироком законної сили у відношенні ОСОБА_1 обраний під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання залишити без змін.

Цивільний позов потерпілим не заявлявся.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України суд стягує з ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати по кримінальному провадженню, а саме 471 грн. 03 коп. витрат на проведення судової товарознавчої експертизи № 6/2526СЕ-19 від 21.10.2019 року.

Доля речових доказів вирішується у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили обраний під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання залишити без змін.

Після набрання вироком законної сили ОСОБА_1 затримати та через Державну установу «Харківський слідчий ізолятор» направити до місць відбування покарання.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту фактичного затримання та приведення вироку до виконання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Харківського НДЕКЦ (код ЄДРПОУ 25574728) 471 (чотириста сімдесят одну) грн. 03 коп. за проведення судової товарознавчої експертизи № 6/2526СЕ-19 від 21 жовтня 2019 року.

Речові докази: лазерний диск № 0582106142133 із відеозаписом, наданий ПТ " Попов і компанія" Ломбард Партнер", договір фінансового кредиту та застави № 1900615929 від 26.09.2019 року та специфікацію № 1 до нього, після набрання вироком законної сили залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 349 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 30 діб з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя С .О.Ященко