Вирок № 85885992, 26.11.2019, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/5980/13-к

Провадження № 1-КП/639/3/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Васильєвої Н.М.,

за участю секретаря - Погрібняк А.В.,

прокурора - Ємельянової М.В.,

обвинуваченої - ОСОБА_1 ,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкова обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12013220500000968 від 29.03.2013 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Ков`яги Валківського району Харківської області, громадянки України, з середньою освітою, розлученої, маючої на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_4 ,2002р.н., не працюючої, інваліда 3 групи, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , згідно умов трудового договору від 16.02.2012р. була прийнята продавцем в гастрономічний відділ продуктового магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , який належить ФОП ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).

Відповідно до вказаного договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, ОСОБА_3 як матеріально-відповідальна особа, зобов`язана була: виконувати роботу продавця, безпосередньо пов`язану із прийняттям, продажем (відпуском) переданих їй цінностей; приймати на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених їй матеріальних цінностей і у зв`язку з викладеним зобов`язана була: дбайливо ставитися до переданих їй матеріальних цінностей підприємства і вживати заходів до запобігання шкоди; своєчасно повідомляти керівництву підприємства про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження ввірених їй матеріальних цінностей; вести облік, складати і надавати у встановленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух і залишки ввірених їй матеріальних цінностей; приймати участь в інвентаризації ввірених їй матеріальних цінностей.

Під час роботи продавцем в гастрономічному відділі вказаного продуктового магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , який належить ФОП ОСОБА_2 , у вересні 2012 року у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на привласнення чужого майна, яке було їй ввірене.

Реалізовуючи протиправний умисел, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисних мотивів, знаходячись на своєму робочому місці та виконуючи покладені на неї обов`язки, в період з вересня 2012 року по грудень 2012 року, точної дати досудовим слідством не встановлено, здійснила привласнення ввіреного їй чужого майна, належного ФОП ОСОБА_2 , а саме товарно-матеріальних цінностей, які використала для власних потреб, на загальну суму 7611 грн., завдавши потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на вказану суму.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому їй злочині за ч.1 ст.191 КК України визнала в повному обсязі, та пояснила суду, що дійсно згідно умов трудового договору від 16.02.2012р. вона була прийнята продавцем в гастрономічний відділ продуктового магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, який належить ФОП ОСОБА_2 . Відповідно до умов договору вона зобов`язана була виконувати роботу продавця, безпосередньо пов`язану із прийняттям, продажем (відпуском) переданих їй цінностей; приймати на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених їй матеріальних цінностей тощо.

Під час роботи продавцем в гастрономічному відділі вищевказаного продуктового магазину, в період з вересня 2012 року по грудень 2012 року, здійснила привласнення ввіреного їй чужого майна, а саме товарно-матеріальних цінностей, які використовувала для власних потреб, на загальну суму 7611 грн. Заявлений цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 на суму 7611 грн. визнає у повному обсязі. У скоєному щиро розкаюється.

Допитаний в ході судового розгляду потерпілий ОСОБА_2 суду показав, що 16.02.2012 ним, як фізичною особою підприємцем, яка використовує найману працю та ОСОБА_3 було укладено трудовий договір , який зареєстровано Харківським міським центром зайнятості та договір про повну матеріальну відповідальність останньої.

Відповідно до вказаного договору ОСОБА_3 , будучи матеріально-відповідальною особою, зобов`язана була: виконувати роботу продавця, безпосередньо пов`язану із прийняттям, продажем (відпуском) переданих їй цінностей; приймати на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених їй матеріальних цінностей .Під час роботи продавцем у гастрономічному відділі продуктового магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , який належить йому, ОСОБА_3 , знаходячись на своєму робочому місці та виконуючи покладені обов`язки, в період з вересня 2012 року по грудень 2012 року, здійснила привласнення ввіреного їй чужого майна, а саме товарно-матеріальних цінностей, на загальну суму 7611 грн., чим спричинила йому матеріальну шкоду на вказану суму. Заявив цивільний позов до обвинуваченої про відшкодування спричиненої йому матеріальної шкоди у розмірі 7611 грн.

Обвинувачена вважала недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються. Цю позицію підтримала сторона обвинувачення і потерпілий.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченою ОСОБА_3 своєї вини, а також те, що вона не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченою змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченої, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ними не оспорюються, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз`яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілого, дослідженням матеріалів досудового розслідування, зокрема даних, що характеризують особу обвинуваченої та процесуальних витрат.

Аналізуючи обставини, що визнаються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_3 в обсязі пред`явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України) є доведеною. Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 191 КК України як привласнення чужого майна, яке було ввірене особі.

Вивченням особи обвинуваченої ОСОБА_3 встановлено, що вона на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, є особою з інвалідністю 3 групи, ніде не працює, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_4 , 2002 р.н., розлучена, раніше не судима, має постійне місце реєстрації та проживання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 ч.1 п.1 КК України, суд вважає щире каяття обвинуваченої.

Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 суд виходить із положень ст.ст.50, 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу обвинуваченої, її відношення до скоєного злочину, у зв`язку з чим суд вважає необхідним і достатнім призначити покарання ОСОБА_3 в межах санкції за ч.1 ст.191 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на певний строк.

На підставі ст.75 КК України суд вважає можливим звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі, встановивши їй іспитовий строк та поклавши на неї обов`язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, оскільки виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів можливо без ізоляції від суспільства.

Як вбачається із пред`явленого ОСОБА_3 обвинувачення, остання вчинила злочин, передбачений ч.1 ст. 191 КК України у період з вересня 2012 року по грудень 2012 року, відтак на час ухвалення вироку сплинув, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України п`ятирічний строк притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин.

Як вбачається із наявної в суді інформації, ОСОБА_3 раніше не судима, за час судового розгляду нового злочину не вчиняла.

Відтак, перебіг п`ятирічного строку давності притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.191 КК України не переривався та сплинув на час ухвалення вироку.

У зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 необхідно звільнити від призначеного покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на певний строк, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Крім того, потерпілим ОСОБА_2 заявлено цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої злочином, у розмірі 7611 грн.

Згідно частин 1,5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Суд вважає позовні вимоги потерпілого ОСОБА_2 про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_3 спричиненої матеріальної шкоди у розмірі 7611 грн. підлягають повному задоволенню, оскільки позовні вимоги повністю визнаються обвинуваченою, судовий розгляд був проведений в порядку ст.349 ч.3 КПК України.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню на проведення судово-бухгалтерської експертизи у розмірі 1532 грн. 50 коп. підлягають стягненню з обвинуваченої згідно ст. 124 КПК України.

Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст.369,370,374 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України та призначити їй покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі, з позбавленням права займати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо вона протягом іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на неї судом обов`язки.

На підставі п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки, а саме: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Згідно ст. 74 КК України, ОСОБА_3 звільнити від призначеного покарання, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Стягнути зі ОСОБА_3 процесуальні витрати за проведену по справі судово-бухгалтерську експертизу у розмірі 1532 грн. 50 коп. (одна тисяча п`ятсот тридцять дві гривні п`ятдесят копійок) на користь держави (отримувач НДЕКЦ при ГУМВСУ в Харківській області р/р 31419544700005, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, МФО 851011, код доходів 24060300, код банку 37999680, призначення платежу - за експертні послуги).

Цивільний позов ОСОБА_2 про відшкодування спричиненої матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задовольнити .

Стягнути зі ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 7611 грн. (сім тисяч шістсот одинадцять гривень).

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Васильєва Н.М.