Рішення № 85883196, 22.11.2019, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/5340/19

2/214/2474/19

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 листопада 2019 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді - Ткаченка А.В.,

за участю: секретаря - Фастовець Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу № 214/5340/19 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» звернувсь до суду із позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 03.03.2017 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що відповідно до укладеного договору № б/н від 03.03.2017 року, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 700,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за договором і не здійснив повернення кредиту у встановлений строк та не сплатив заборгованість за кредитом. В зв`язку з чим, станом на 13.06.2019 року заборгованість відповідача перед АТ КБ «Приватбанк» склала 11895,83 грн. з яких: 1141,64 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту, 7261,53 грн. - нарахованої пені за прострочене зобов`язання, 2450,00 грн. - заборгованості за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 500 грн. - штрафу (фіксована частина), 542,66 грн. - штрафу (процентна складова), яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також стягнути з нього витрати на оплату судового збору у розмірі 1921,00 грн.

На підтвердження зазначених вимог позивач надав суду розрахунок заборгованості за договором б/н від 03.03.2017 року, укладеного між «ПриватБанком» та клієнтом - ОСОБА_1 , станом на 13.06.2019 року, анкету-заяву, витяг про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна», Витяг з Умов і правил надання банківських послуг в «ПриватБанку».

Представник позивача, до зали судового засідання не з`явився, просив суд у разі неявки в судове засідання відповідача, розглядати справу у його відсутності. Не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, до зали судового засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову за таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13, - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У судовому засіданні було встановлено, 03.03.2017 року між КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем був укладений кредитний договір № б/н у спосіб подання письмової згоди відповідачки на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, в рамках якого останній отримував кредитні кошти, що підтверджується копією анкети-заяви та розрахунком заборгованість (а.с. 7;8).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Здійснюючи оцінку обставин (фактів), якими обґрунтовані вимоги та заперечення учасників справи, та поданими ними доказами, суд звертає увагу на наступне.

У анкеті - заяві від 03.03.2017 року не зазначена процентна ставка, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку не містять підписів сторін договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

При цьому суд керується постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17, в якій Судом зроблено висновок про те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Таким чином, відповідно до встановлених судом обставин, без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, а вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема ст. ст. 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладанні зазначеного договору банк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження із споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк: 7261,53 грн. - нарахованої пені за прострочене зобов`язання, 2450,00 грн. - заборгованості за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 500 грн. - штрафу (фіксована частина), 542,66 грн. - штрафу (процентна складова).

Доводи позивача про те, що заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 141,64 грн. теж є складовою заборгованості за тілом кредиту та підлягає стягненню з відповідача в порядку повернення фактично використаних кредитних коштів, судом не приймаються з огляду на таке.

Як слідує з матеріалів справи, зокрема, з розрахунку заборгованості за кредитним договором, нарахування заборгованості за простроченим тілом кредиту на суму 19941,17 грн. здійснено АТ КБ «ПРИВАТБАНК» шляхом списання з карткового рахунку процентів за прострочений кредит та штрафів (а.с. 5-6), що не є фактично використаними позичальником коштами та не може вважатися складовою заборгованості за тілом кредиту.

При цьому, згідно з ч. 6 ст.81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Крім того, міжнародними актами, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, у зв`язку з чим сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах суд зазначає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих Правил тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Таким чином, суд зазначає про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 15, 16, 207, 258, 525, 526, 527, 530, 549, 598, 599, 612, 625, 629, 651, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 128, 141, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 280-284, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволені позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо повне рішення не було вручене в день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про сторін:

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського. Буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя А.В. Ткаченко