Рішення № 85882835, 01.11.2019, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/2505/17

№ 2/183/166/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2019 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Пащенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Комунального некомерційного підприємства «Новомосковський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» до ОСОБА_1 , третя особа - виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, про відшкодування шкоди, заданої працівником під час виконання трудових обов`язків, -

за участю сторін:

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_4

в с т а н о в и в:

31.05.2017 року Комунальне некомерційне підприємство «Новомосковський міський центр медико-санітарної допомоги» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків, у розмірі 1695,54 грн.

Ухвалою судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Парфьонова Д.О. від 29 червня 2017 року відкрите провадження по справі (а.с. 69).

В зв`язку з закінченням повноважень судді Парфьонова Д.О. 31.05.2019 року справа передана в провадження судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Майній Г.Є., а в зв`язку з закінченням її повноважень - 21.11.2018 року в провадження судді Сороки О.В. (а.с. 127).

19.06.2018 року позивач звернувся з уточненим позовом до ОСОБА_1 , який обґрунтовує тим, що відповідач перебував у трудових відносинах з КНП «Новомосковський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» з 10.10.2012 року по 24.03.2017 року, де працював на посаді водія.

08.02.2017 року комісією для проведення контрольних замірів відстаней на дільницях амбулаторій загальної практики - сімейної медицини КНП «Новомосковський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», за результатами перевірки було виявлено завищення показників відстаней викликів у подорожніх листах ОСОБА_1 . Подорожні листи заповнюються водіями власноручно. В результаті завищення показників відстаней викликів водієм ОСОБА_1 в період з листопада 2016 року по грудень 2016 року, а також січень 2017 року було надлишково списано палива у розмірі 38,045 літрів на суму 794, 39 грн.

02.03.2017 року ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання своїх трудових обов`язків, а саме за навмисне завищення відстаней викликів, що призвело до надлишкового списання палива та завдання збитків.

Після притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності 17.03.2017 року останній надав доповідну записку про те, що у ввіреному йому автомобілі Geely СК, реєстраційний номер НОМЕР_1 , залишок палива в баку становить 5 літрів, однак за даними подорожнього листа від 17.03.2017 року залишок палива в баку автомобіля становить 34,656 літрів, внаслідок чого утворилася нестача палива в зазначеному автомобілі у розмірі 29,656 літрів, на суму 619,552 грн.

Таким чином, позивач посилається на те, що за вказаний період нестача палива складала 67,701 літрів на суму 1413,91 грн.

Посилаючись на ч.3 ст. 26 Бюджетного Кодексу України, п.5 Постанови КМУ від 28.09.2011 року № 1001 «Про деякі питання здійснення внутрішнього аудиту та утворення підрозділів внутрішнього аудиту», КНП «Новомосковський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» зазначає про те, що є комунальним підприємством, фінансування якого здійснювалося за рахунок коштів місцевого бюджету, тому в комунальній установі визначена посадова особа, відповідальна за проведення внутрішнього контролю за витрачанням бюджетних коштів. З підстав, визначених ст.ст. 130, 135-3 КЗпП України, позивач просить стягнути з відповідача спричинену шкоду, завдану вналсідок порушення покладених на ОСОБА_1 трудових обов`язків.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримала, з підстав, визначених у ньому.

Представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнала, посилаючись на те, що позивачем не доведена наявність прямої дійсної шкода, завданої відповідачем його протиправна поведінка працівника та вина, а також прямий причинний зв`язок між протиправним і винним діянням працівника і шкодою, яка на думку представника відповідача є надуманою, створеною лише задля звільнення ОСОБА_1 з роботи.

Суд, дослідивши подані докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлені наступні обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що 10 жовтня 2012 року, згідно наказу №192-к ОСОБА_1 прийнятий на роботу до Комунального некомерційного підприємства «Новомосковський міський центр медико-санітарної допомоги», на посаду водія автотранспортного засобу господарчого персоналу (а.с. 144).

24.03.2017 року, в зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, посадовою інструкцією, правилами внутрішнього трудового розпорядку, ОСОБА_1 , на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України, звільнений з посади водія автотранспортних засобів господарчого персоналу, відповідно до наказу № 109-П з 24.03.2017 року (а.с. 145).

Згідно Статуту Комунального некомерційного підприємства «Новомосковський міський центр медико-санітарної допомоги» останнє є комунальним некомерційним підприємством охорони здоров`я Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, уповноваженим органом управління є виконавчий комітет Новомосковської міської ради (а.с. 36), фінансування позивача, відповідно до поданої довідки (а.с. 151) здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, у відповідності до вимог ст. 89 Бюджетного Кодексу України.

03 січня 2017 року, у Комунальному некомерційному підприємстві «Новомосковський міський центр медико-санітарної допомоги», на виконання вимог ст.. 26 Бюджетного Кодексу України, з метою внутрішнього фінансового контролю за витрачанням бюджетних коштів та зміцнення фінансової дисципліни у бюджетній сфері призначено відповідального за проведення внутрішнього фінансового контролю за витрачанням бюджетних коштів, про що свідчить наказ № 17 (а.с. 146), створено відповідну комісію, план перевірок у 2017 році (а.с. 147-149).

Крім того, на підприємстві відповідним наказом № 139 від 06 липня 2016 року затверджено Порядок визначення нормативних втрат палива для службових легкових автомобілів (а.с. 156-162).

Суду подано відомість обліку зайво списаного бензину А-95 автомобілем, державний номер НОМЕР_1 за листопада 2016 року, відповідно до якої пробіг автомобіля під керуванням водія ОСОБА_1 складає 160 км, витрачено пального за нормами 12,031 л, фактично - 12,031 літрів (а.с. 154). У грудні 2016 року пробіг автомобіля АЕ 5104 НС під керуванням водія ОСОБА_1 складав 228 км, за нормою витрачено 17,336 літрів, фактично витрачено 17,336 літрів (а.с. 153). У січні 2017 року пробіг автомобіля АЕ 5104 НС під керуванням водія ОСОБА_1 складав 114 км, за нормою витрачено 8,678 літрів, фактично витрачено 8,678 літрів (а.с. 152).

Згідно акту № 5 перевірки відповідності відомостей, вказаних у шляхових листах водія ОСОБА_1 за період з листопада 2016 року по січень 2017 року останнім завищено показники відстаней у подорожніх листах на 502 км, внаслідок чого надлишково списано 51,536 літрів на суму 1076,08 грн. (а.с. 5). Задля визначення замрів маршрутів було використано карту доріг м.Новомосковська з використанням інтернет-ресурсу.

08 лютого 2017 року Комунальним некомерційним підприємством «Новомосковський міський центр медико-санітарної допомоги» було складено акт № 6 контрольних замірів маршрутів по дільниці, закріпленої за АЗПСМ № 6, відповідно до якого для проведення контрольних замірів відстаней маршрутів та викликів, з метою порівняння даних замрів з картографічними даними та даними водія ОСОБА_1 у подорожніх листах, отримано результати, що підтверджують достовірність картографічних даних, чисельні випадки завищення водієм ОСОБА_1 довжини маршрутів викликів (а.с. 9).

Задля усунення виявлених порушень на підприємстві створено відповідну комісії, про що свідчить акт № 7 (а.с. 10).

27.02.2017 року наказом № 59 від 27.02.2017 року водію ОСОБА_1 наказано внести кошти у сумі 1076, 08 грн, згідно акту перевірки, а головному бухгалтеру наказано провести належним чином оформленні відповідно до Національних (стандартів) бухгалтерського обліку (а.с. 11).

При ознайомленні з наказом водій ОСОБА_1 відмовився його підписувати, про що складено акт (а.с. 12).

20.03.2017 року наказом № 68 року водію ОСОБА_1 наказано внести кошти у сумі 619,46 грн (а.с. 19), згідно акту перевірки (а.с. 11), а головному бухгалтеру наказано провести необхідні дії, належним чином оформленні, відповідно до Національних (стандартів) бухгалтерського обліку (а.с. 11).

17.03.2017 року водій ОСОБА_1 надав доповідну записку щодо неможливості експлуатації автомобіля через відсутність палива в бензобаку (а.с. 22).

20.03.2017 року було створено комісію, яка провела перевірку щодо наявності розбіжностей між залишком палива в баку та даними у подорожньому листі. За подорожнім листом залишок складав 34,565 грн., фактично - 5 літрів (а.с. 23)

Згідно розрахунку, поданого до суду за підписом головного бухгалтера за період 3 листопада 2016 року по січень 2017 року різниця між даними акту та дійсними витратами складає 13,491 літрів на суму 281, 69 грн. (а.с. 155).

Даних про укладення з відповідачем договору про повну матеріальну відповідальність чи індивідуальну відповідальність суду не подано.

Правовідносини, що виникли між підприємством та працівником з приводу відшкодування матеріальної шкоди, регулюються наступними нормами закону.

Згідно з ч. 1 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності, права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

За наявності зазначених підстав та умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 130 КЗпП України умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) пряма дійсна шкода; 2) протиправна поведінка працівника; 3) вина в діях чи бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв`язок між протиправним і винним діянням працівника і шкодою, яка настала.

Згідно положення ч. 3 ст. 130 КЗпП України на працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за неодержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами.

Таким чином, обов`язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності, зокрема, і повної матеріальної відповідальності згідно зі ст. 134 КЗпП України, є встановлення вини особи, у взаємозв`язку із іншими умовами такої відповідальності, що передбачені ст. 130 КЗпП України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Згідно ст. 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, затвердженого постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях, Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 28 грудня 1977 року №477/24, експедитори при перевезенні вантажів належать до посад або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

Статтею 136 КЗпП України, визначено, що покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, а керівникам підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Згідно ч. 2 ст. 136 КЗпП, розпорядження власника або уповноваженого ним органу або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.

У пунктах 3 та 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам роз`яснено, що виходячи з вимог ст. 15 ЦПК України суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі ст.ст. 130, 135-3,137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Пункт 1 частини 2 статті 133 КЗпП України встановлює обмежену матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих працівникові за користування. За умисне знищення та умисне зіпсуття того ж майна п. 5 ч. 1 ст. 134 КЗпП України встановлена повна матеріальна відповідальність.

Причинний зв`язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і майновою шкодою, яка сталася, повинен бути прямим (безпосереднім).

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати. Згідно ст. 130 КЗпП України неодержані підприємством, установою, організацією прибутки не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню працівником. Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що причиною виникнення збитків є завищення ОСОБА_1 показників відстаней, зазначених у подорожніх листах за період з листопада 2016 року по грудень 2017 року включно. Невідповідність показників відстаней, зазначених у подорожніх листах позивач виявив шляхом застосування методики замірів маршрутів по карті доріг м.Новомосковська з використанням інтернет - ресурсів, внаслідок чого позивач вважав, що цивільну відповідальність по відшкодуванню заподіяної підприємству шкоди, слід покласти на відповідача, який здійснював внесення відомостей у подорожні листи власноручно.

Позивач зазначав, що відповідачем допущено нестачу палива за вказаний період у розмірі 67,701 літрів на суму 1413, 91 грн.

При цьому суд позбавлений можливості оцінювати методику замірів маршрутів по карті доріг м.Новомосковська з використанням інтернет - ресурсів, яку використав позивач при проведенні внутрішнього фінансового контролю за витрачанням бюджетних коштів.

У зв`язку з виявленою нестачею підприємством прийнято накази № 59 від 27.02.2017 року та 68 від 20.03.2017 року про відшкодування завданих збитків, наслідком яких повинно бути утримання із заробітної плати водія ОСОБА_1 на відшкодування завданої шкоди.

Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (ст. 138 КЗпП України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, які саме винні, протиправні дії вчинив відповідач, що призвели до заподіяння шкоди, як обов`язкові умови покладення на працівника матеріальної відповідальності, позивачем не доведено.

Крім того, слід звернути увагу на наступні норми закону, які регулюють правовідносини щодо бухгалтерського обліку на підприємстві.

Так, статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» встановлено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Водночас згідно зі ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено основні принципи на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, серед яких зокрема: повне висвітлення, послідовність, безперервність, превалювання сутності за формою.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.1995:

- п.1.2. Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

- п. 2.4. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз поданих суду письмових доказів, в тому числі подорожніх листів (а.с. 44-65) не доводять суду тієї обставини, що керівництвом підприємства вживалися достатні заходи щодо встановлення причин виявленої недостачі, пояснення у відповідача з приводу нестачі на протязі листопада 2016 року - грудня 2017 року не відбиралися, службове розслідування безлічі фактів нестачі продукції не проводилося, обставини систематичної нестачі не з`ясовувалися.

Також недоведеним залишилось те, що підприємство створило належні умови для забезпечення повного збереження палива у автомобілі, яким керував відповідач, в той час, коли автомобіль перебував у гаражі.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови у задоволенні позову в повному обсязі.

Питання щодо судових витрат належить вирішити у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 263, 265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити Комунальному некомерційному підприємству «Новомосковський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» у задоволенні позову до ОСОБА_1 , третя особа - виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, про відшкодування шкоди, заданої працівником під час виконання трудових обов`язків.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач - Комунальне некомерційне підприємства «Новомосковський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», код ЄДРПОУ, юридична адреса: Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул.Сучкова, 40.

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа - виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, юридична адреса: Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул.Гетьманська, 14.

Суддя Сорока О.В.