Рішення № 85882431, 18.11.2019, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/1912/19

2/0203/878/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2019 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Дикаленко А.В.

за участю представника позивача - Герасименко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому посилався на те, що 31.03.2016 року на вул.Січеславська Набережна,9 в м.Дніпро сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля КАМАЗ 5511 н/з НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля Опель Кадет н/з НОМЕР_2 під керуванням позивача. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля отримали механічні пошкодження. Постановою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 06.05.2016 року було встановлено вину ОСОБА_3 . Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля КАМАЗ 5511 н/з НОМЕР_1 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПРОВІДНА», до якої позивач звернувся для отримання страхового відшкодування. Проте, до теперішнього часу відповідач страхову виплату не здійснив. В зв`язку з цим, посилаючись на норми ЦК України та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач просив суд стягнути з відповідача у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 34026 грн. 25 коп., а також судові витрати в сумі 6768 грн. 40 коп.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та, посилаючись на викладені в ньому підстави, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в наданому до суду відзиві просив розглядати справу без участі його представника. Проти позовних вимог заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не є належним позивачем, оскільки власником транспортного засобу Опель Кадет н/з НОМЕР_2 є ОСОБА_2 та саме останній зазнав збитків внаслідок пошкодження транспортного засобу. Виплата страхового відшкодування у таких випадках не власнику майна не допускається. Крім того, відповідач у своєму відзиві посилався на те, що згідно наданого позивачем висновку експертного дослідження №3705 від 15.04.2016 року вартість відновлювального ремонту визначена в сумі 97086 грн. 41 коп., що перевищує ринкову вартість автомобіля в розмірі 34026 грн. 25 коп., а тому розмір матеріального збитку дорівнює його ринковій вартості до пошкодження. З огляду на це, в даному випадку відповідно до положень ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхового відшкодування має розраховуватись як різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. Однак, у наданому позивачем експертному дослідженні не визначено вартість транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди, а тому неможливо провести розрахунок страхового відшкодування. Також відповідач просив відмовити в стягненні на користь позивача витрат на правову допомогу, посилаючись на ненадання належних доказів та обгрунтованих розрахунків цих витрат.

В додатковому відзиві відповідач також просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому, посилався на те, що відповідно до отриманого страховою компанією звіту про оцінку пошкодженого транспортного засобу від 12.08.2019 року, вартість пошкодженого автомобіля Опель Кадет н/з НОМЕР_2 після дорожньо-транспортної пригоди становить 3468 грн. 40 коп. Тому розмір страхового відшкодування мав становити 30057 грн. 85 коп. (34026 грн. 25 коп. - 500 грн. франшизи - 3468 грн. 40 коп.) та право на таке відшкодування має ОСОБА_2 , як власник автомобіля.

Третя особа - ОСОБА_2 , за викликами до суду не з`явився, про причини неявки не повідомив, пояснень по суті справи не надав.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши доводи, викладені у відзиві відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 31.03.2016 року на вул.Січеславська Набережна,9 в м .Дніпро сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля КАМАЗ 5511 н/з НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля Опель Кадет н/з НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля отримали механічні пошкодження.

Постановою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 06.05.2016 року, яка набрала законної сили, було встановлено, що дорожньо-транспортна пригода 31.03.2016 року сталась внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 п.10.1 ПДР України та останнього було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Також матеріалами справи підтверджено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу КАМАЗ 5511 н/з НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПРОВІДНА» згідно полісу №АЕ/4696889. Згідно вказаного полісу ліміт відповідальності за заподіяну майну шкоду визначений в розмірі 50000 грн., франшиза - 500 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається та не заперечувалось відповідачем, що позивач звернувся до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування, на яку отримав відповідь від 04.04.2016 року про те, що відповідно до ст.35.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування слід надати письмову заяву на отримання страхового відшкодування від власника, а також паспорт та ІПН власника, або довіреність на право отримання страхового відшкодування.

Вказані обставини свідчать про наявність між сторонами спору щодо права позивача на отримання страхового відшкодування та розміру страхового відшкодування.

Перевіряючи доводи та заперечення сторін, суд враховує наступне.

Пунктами 2.1,2.2 Правил дорожнього руху України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно до яких належить право володіння.

Речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб`єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб`єктами, хто його оточує.

Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини.

Відповідно до ст.396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно.

Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України.

Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.

Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до п.2.2 Правил дорожнього руху України.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Як роз`яснено в п.13 Постанови №4 від 01.03.2013 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», враховуючи, що відповідно до ст.ст.386,395,396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

При розгляді таких спорів суд має вирішити питання про залучення до участі у справі власника майна як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача у порядку, передбаченому ст.ст.35,36 ЦПК України, оскільки рішення у справі може вплинути на його права та обов`язки щодо однієї зі сторін.

Як встановлено судом, власником транспортного засобу Опель Кадет н/з НОМЕР_2 є залучена судом під час розгляду справи третя особа - ОСОБА_2 , який після дорожньо-транспортної пригоди не звертався до страхової компанії з приводу виплати страхового відшкодування. За викликами до суду останній також не з`явився та самостійних вимог щодо предмету спору не заявляв.

На момент дорожньо-транспортної пригоди 31.03.2016 року автомобіль Опель Кадет н/з НОМЕР_2 перебував у фактичному володінні та користуванні позивача ОСОБА_1 , який мав при собі свідоцтво про реєстрації вказаного транспортного засобу, копія якого долучена до матеріалів справи.

Представник позивача під час розгляду справи зазначив, що вказаний автомобіль було придбано позивачем у ОСОБА_2 , який проживає в м.Донецьку, але не був зареєстрований за позивачем на момент дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, суд вважає, що позивач на момент дорожньо-транспортної пригоди правомірно володів транспортним засобом Опель Кадет н/з НОМЕР_2 та має право на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок його пошкодження, у передбаченому законом порядку.

В зв`язку з цим, суд відхиляються заперечення відповідача стосовно того, що ОСОБА_1 не має право на отримання страхового відшкодування, оскільки не є власником транспортного засобу.

В частині обов`язку відповідача виплатити страхове відшкодування та розміру останнього, суд враховує наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 22.1 ст.22 Закону №1961-IV визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону №1961-IV встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 36.1 ст.36 Закону №1961-IV встановлено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Крім того, згідно п.12.1 ст.12 Закону №1961-IV страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Статтею 30 Закону №1961-IV визначено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно наданого позивачем висновку експертного дослідження автотоварознавця ОСОБА_4 №3705 від 15.04.2016 року вбачається, що вартість транспортного засобу Опель Кадет н/з НОМЕР_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди та до його пошкодження складала 34026 грн. 25 коп. Вартість відновлювального ремонту визначена в розмірі 97096 грн. 41 коп., що перевищує ринкову вартість транспортного засобу на момент дорожньо-транспортної пригоди.

В зв`язку з цим, відповідно до пп.а) п.8.2 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 року, вартість матеріального збитку була визначена в розмірі ринкової вартості пошкодженого транспортного засобу на момент пригоди в сумі 34026 грн. 25 коп.

За вказаних обставин, суд погоджується із запереченнями відповідача про те, що в даному випадку виплата страхового відшкодування повинна проводитись з урахуванням приписів ст.30 Закону №1961-IV, як різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому, суд враховує, що наданий позивачем висновок експертного дослідження автотоварознавця ОСОБА_4 №3705 від 15.04.2016 року не містить визначення вартості пошкодженого транспортного засобу Опель Кадет н/з НОМЕР_2 після дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з тим, відповідачем до відзиву надано звіт про оцінку пошкодженого транспортного засобу №82-D/57/6 від 12.08.2019 року, відповідно до якого ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу Опель Кадет н/з НОМЕР_2 після дорожньо-транспортної пригоди визначена в сумі 3468 грн. 40 коп.

Під час розгляду справи представник позивача правильність вказаного звіту не оспорював.

В зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди, слід стягнути різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, за виключенням суми франшизи, тобто матеріальну шкоду в розмірі 30057 грн. 85 коп. (34026 грн. 25 коп. - 500 грн. франшизи - 3468 грн. 40 коп.).

В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовити.

У відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також слід стягнути судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.

В частині стягнення витрат на правову допомогу в сумі 6000 грн., суд враховує, що під час розгляду справи приймав участь представник позивача за нотаріально посвідченою довіреністю, що не є адвокатом.

Будь-яких доказів надання професійної правничої допомоги адвокатом, виду наданих послуг, витраченого часу, розрахунків, а також фактичної сплати коштів за надані послуги, позивачем до позовної заяви та під час розгляду справи в суді не надано.

В зв`язку з цим, в стягненні з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 6000 грн. слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6,12,22,29,30,36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.2,4,5,10-13, 76-82,141,211,223,258,259,263-268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (03049, м.Київ, пр.Повітрофлотський,25, код ЄДРПОУ 23510137) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 30057 грн. 85 коп., судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп., а всього стягнути 30826 грн. 25 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21 листопада 2019 року.

Суддя С.Ю. Казак