Ухвала суду № 85882277, 26.11.2019, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/5603/18

Провадження № 2/202/482/2019

УХВАЛА

Іменем України

26 листопада 2019 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: - Бєльченко Л.А.,

при секретарі: - Розсоха І.О.,

розглядаючи у відкритому судовому засідання в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Самара» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором і за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Самара» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває зазначена цивільна справа.

Суд, з`ясувавши думку представника позивача ОСОБА_2 , вважає, що зустрічний позов ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.

Відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до КС «Самара» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи шляхом направлення телефонограми, в судові засідання двічі поспіль 22.10.2019 року та 26.11.2019 року не з`явилася, про причини неявки не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності від відповідача не надходило (а.с. 86,89).

У судовому засіданні 26.10.2018 року, 17.12.2018 року, 16.04.2019 року відповідач приймала участь, однак в подальшому в судові засідання не з`являлася.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення Європейського суду з прав людини від 12.07.2001 року у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України особи, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків, про що наголошено в рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Каракуця проти України» від 16.02.2017 року.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах «Іззетов проти України», «Паскал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України» суду потрібно дотримуватися розумного строку для судового провадження.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, двічі поспіль в судові засідання не з`явилася, станом справи не цікавилася, про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не направила, суд вважає можливим залишити зустрічний позов ОСОБА_1 без розгляду.

Керуючись ст.ст. 257, 260 ЦПК України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Самара» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-ти денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Суддя Бєльченко Л.А.