Ухвала суду № 85882080, 13.06.2019, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/6842/17

провадження № 1-кп/208/139/19

УХВАЛА

13 червня 2019 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого, судді Савранського Т.А., при секретарі Луценко Л.О.,

за участю прокурора Ісакової Н.А., потерпілої ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 , захисника Полтавченко О.А.,

у відкритому судовому засіданні розглянувши матеріали обвинувального акта у кримінальному провадженні № 120170401600002185, відносно: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська, громадянина України, не працюючий, одружений, має 2-х неповнолітніх дітей, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз: 27.08.2014 року Петриківським районним судом Дніпропетровської області за ст. 125 ч.1 КК України до штрафу в розмірі 510 гривень, 24.09.2015 року на підставі ст. 53 ч.5 КК України штраф замінено на 30 годин громадських робіт,

по обвинуваченню у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська знаходиться вищезазначене кримінальне провадження. Обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор, з врахуванням тяжкості злочину в скоєні якого обвинувачується ОСОБА_4 та з врахуванням ризиків передбачених ст. 177 КПК України, характеризуючих даних особи, який раніше неодноразово судимий, незаконно може впливати на потерпілого, свідків, вважав доцільним продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Адвокат просив суд змінити запобіжний захід на не пов`язаний з триманням під вартою, так як прокурором не доведені ризики для застосування найбільш суворого запорбіжного заходу. Обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання прокурора

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, а у задоволенні клопотання захисника необхідно відмовити, з наступних підстав.

Вирішення питання судом щодо продовження дії запобіжного заходу у відповідності до положень чинного законодавства відбувається у порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно вимог ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігти вчинення особою правопорушення або втечу після його вчинення.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання неможливості виконання завдань кримінального провадження, передбачені ст. 177 КПК України.

Суд вважає, що у даному випадку, доводи про зміну запобіжного заходу не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків.

Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості, мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи, про що зазначається у справі ЄСПЛ «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти РФ», «Летельє проти Франції»

З матеріалів справи вбачається, що Середа раніше неодноразово судимий, обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який чинним законодавством передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 10 років.

Для відмови в звільненні особи з-під варти застосовуються принципи конвенційного прецендентного права, такі як ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд, ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя, про що зазначається у рішеннях ЄСПЛ «Штегмюллер протии Австрії» та «Вемгофф протии Німеччини»

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Москаленко проти України» зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим моментом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що враховуючи серйозність висунутого обвинувачення, державні органи могли виправдано вважати про існування такого ризику.

Вивчивши матеріали кримінального провадження, і оцінив в сукупності всі обставини відповідно до вимог ст. 178 КПК України, відносно обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, що свідчить про його стійку антисоціальну поведінку, обвинувачується у скоєні кримінального правопорушення, яке згідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, з огляду на термін покарання, який загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, тобто ризику ухилення від суду, суд приходить до висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, забезпечити його належну процесуальну поведінку та створити необхідні умови для виконання завдань кримінального провадження, передбачених положеннями ст. 2 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 177, 178, 331 КПК України, суд –

у х в а л и в :

Клопотання прокурора задовольнити.

Запобіжний захід обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, продовжити, строком до 10 серпня 2019 року.

У клопотання адвоката Полтавченко О.А. про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 на не пов`язану з триманням під вартою, відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Суддя Т.А. Савранський