Рішення № 85879909, 19.11.2019, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/2099/19

Провадження № 2/553/1126/2019

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19.11.2019м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Крючко Н.І.

при секретарі - Конновій Є.В.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Корнієнко Н.Ю.,

представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Мирко Р.О.,

третьої оосби на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державний реєстратор виконавчого комітету Полтавської міської ради - Гончаренко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державний реєстратор виконавчого комітету Полтавської міської ради Гончаренко Віталіна Миколаївна про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки ,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державний реєстратор виконавчого комітету Полтавської міської ради Гончаренко Віталіна Миколаївна про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 34,6 кв.м., житловою 17,3 кв.м, за Публічним акціонерним товариством «ДЕЛЬТА БАНК» та стягнути судові витрати з відповідача.

В ході підготовчого провадження стороною відповідача подано відзив на позов, в якому ПАТ «Дельта Банк» та Державний реєстратор виконавчого комітету Полтавської міської ради Гончаренко В.М. просили відмовити в задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Корнієнко Н.Ю. позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про причини своєї неявки суд не повідомила, хоча про день та час слухання справи була повідомлена належним чином.

В судовому засіданні представник ПАТ «Дельта Банк» позовні вимоги не визнав в повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державний реєстратор виконавчого комітету Полтавської міської ради Гончаренко В.М. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала за обставин наведених у відзиві, на підставі того, що державний реєстратор не несе відпоаідальності за надані заявником документи.

Суд вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов необхідно задовольнити з наступних підстав.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

22 січня 2008 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «СВЕДБАНК» був укладений Іпотечний договір б/н, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округ Руденко Н.Ю., за реєстровим № 379 ( а.с.17-19).

Позивачем ОСОБА_1 було передано в іпотеку ВАТ «СВЕДБАНК» квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 34,6 кв.м., житловою 17,3 кв.м. Вказана квартира належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 30.01.2003 року (а.с.13,14-15).

Іпотечним договором забезпечувалось належне виконання ОСОБА_2 зобов`язань, що випливають з Кредитного договору № 1603/0108/88-001 від 22.01.2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ «СВЕДБАНК».

25 травня 2012 року між ПАТ «СведБанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «СведБанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «СведБанк»» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «СведБанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «СведБанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Судом встановлено, що 30 серпня 2019 року з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно позивачу стало відомо, що 13 лютого 2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Полтавської міської ради Гончаренко В.М. зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ДЕЛЬТА БАНК» код ЄДРПОУ 34047020 на підставі іпотечного договору б/н від 22.01.2008 року укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ «СВЕДБАНК»

В ході судового розгляду справи стороною позивача наголошувалось на тому, що до 28 серпня 2019 року позивач про будь - які відносини з АТ «ДЕЛЬТА БАНК» не було відомо, та дізналась від особи яка прийшла оглядати квартиру позивача перед придбанням її на торгах.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитора в зобов`язанні можна замінити іншою особою, у результаті передачі ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Після укладення договору відступлення права вимоги (купівлі-продажу дебіторської заборгованості тощо) відбувається заміна кредитора в зобов`язанні. У даному разі новий кредитор займає місце старого (первісного).

Про те, що відбулася зміна кредитора з ВАТ «СВЕДБАНК» на АТ «ДЕЛЬТА БАНК», позивач довідалася лише 30.08.2019 року коли отримала інформаційний витяг Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Твердження представника відповідача про те, що лист - вимога від 26.09.2018 року був отриманий позивачкою, не заслуговують на увагу суду, оскільки з даних поштового повідомлення не вбачається чіткою дати вручення та особистого підпису ОСОБА_1 , як особи, котра особисто отримала дане відправлення, та відповідно до відмітки працівника поштового зв`язку в графі "особисто" ( а.с.42).

Таким чином, суд констатує, що ОСОБА_1 , як майнового поручителя за зобов`язаннями боржника в письмовому вигляді не повідомили про заміну кредитора в зобов`язанні, тому новий кредитор, а саме АТ «ДЕЛЬТА БАНК» поніс ризик настання несприятливих для нього наслідків. У подібній ситуації виконання боржником свого боргу первісному кредитору є належним виконанням (ч. 2 ст. 516 ЦК України).

На підставі ч.2 ст. 517 ЦК України, де вказано, що:« Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні», будь яких доказів про перехід права вимоги від ВАТ «СВЕДБАНК» до АТ «ДЕЛЬТА БАНК» Пушкіна ОСОБА_3 не отримувала і про перехід права вимоги їй не було невідомо, повідомлень про відступлення права вимоги від ВАТ «СВЕДБАНК» до АТ «ДЕЛЬТА БАНК», вона ні від ВАТ «СВЕДБАНК», не від АТ «ДЕЛЬТА БАНК» не отримувала.

Дані обставини не були спростовані стороною відповідача шляхом подання належних та допустимих доказів.

13 лютого 2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Полтавської міської ради Гончаренко В.М. зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ДЕЛЬТА БАНК» код ЄДРПОУ 34047020 на підставі іпотечного договору б/н від 22.01.2008 року, укладеного між мною та ВАТ «СВЕДБАНК» (прошу звернути увагу, що іпотечний договір укладався з ВАТ «СВЕДБАНК», а право власності зареєстроване за АТ «ДЕЛЬТА БАНК».

Таким чином, АТ «ДЕЛЬТА БАНК» на сьогоднішній день оформлено право власності на квартиру АДРЕСА_1 , та проведено дії по реалізації квартири на підставі Рішення виконавчої дирекції № 341 від 21.08.2019 року.

Положеннями ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. Положення цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 1 та 2 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах наявність обтяжень права на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації, а також перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку; формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовому форматі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такої реєстрації; відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Щодо обов`язкової наявності у Договорі іпотеки відповідного застереження та/або наявності окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя Верховний Суд у постанові від 16 січня 2019 року по справі № 727/1593/16-ц дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судом встановлено, що АТ «ДЕЛЬТА БАНК» оформлено право власності на квартиру з порушенням норм Закону України «Про іпотеку», так у ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» - «Повідомлення про порушення основного зобов`язання та/або іпотечного договору» вказано, що: «У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотеко держателя залишається без задоволенні, іпотеко держатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору».

Суд констатує, що позивач ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» повідомлення від банківської установи, зокрема АТ «Дельта Банк» не отримувала».

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону: право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

При цьому згідно із ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Отже, позасудова передача предмету іпотеки у власність іпотекодержателю здійснюється лише в добровільному порядку та за згодою сторін на підставі складання окремого договору, що не було дотримано відповідачем у даному випадку.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 759/6979/16-ц.

При цьому, переоформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 порушило вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-УІІ від 03.06.2014 року, який 07 червня 2014 року набрав чинності.

Відповідно до статті 1 цього Закону визначено, що протягом його дії:

1)не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

-таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

-загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;

2)не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);

3)кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм (частина 4).

На підставі п. 1 іпотечного договору б/н від 22.01.2008 року – даним договором забезпечується належне виконання боржником зобов`язань, що випливають (та/або випливатимуть) з Кредитного договору № 1602/0108/88-001 від 22.01.2008 року. укладеного між Іпотекодержателем та Боржником, а також всіх додаткових угод, що будуть укладені до нього, що будуть укладені до нього, в тому числі щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов (надалі - «Кредитний договір»), у тому числі щодо: повернення Боржником Іпотекодержателю кредиту у сумі 30000 доларів США (тридцять тисяч ) доларів США 00 центів, (надалі - кредит) в строк до «22» січня 2018 року.

Як вбачається з вище наведеного строк дії зобов`язань по кредитному договору та іпотечному договору закінчився 22 січня 2018 року, але АТ «ДЕЛЬТА БАНК» з порушенням позовної давності, більш чим через рік після закінчення строку дії договору, а саме 13 лютого 2019 року - переоформив право власності на квартиру позивача ОСОБА_1 ..

Згідно рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 30.03.2015 року у справі № 553/348/15-ц за позовом АТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, яким задоволено вимоги АТ «Дельта Банк» частково, а саме відмовлено у зверненні стягнення на предмет іпотеки, що належав ОСОБА_1 , саме з підстав дії ЗУ "«Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-УІІ від 03.06.2014 року", але представником відповідача було безпідставно проігноравано дане рішення суду, котре набрало законної сили.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1952-І\/ державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення Факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень:. 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 16 цього Закону; 6) надання витягів з державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною другою статті 9 Закону № 1952-І\/ визначено, що державний реєстратор, серед іншого, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав (пункт 1); приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав (пункт 2).

Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно- правовими актами (частина третя статті 17 Закону № 1952-І\/).

Згідно з частиною першою статті 35 Закону № 898-І\/ у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав, як і порядок проведення такої реєстрації встановлює Кабінет Міністрів України (частини друга, тринадцята статті 15 Закону № 1952-І\/).

Так, відповідно до пункту 46 Порядку для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

- завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавиеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця. в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов`язання, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш як 30- денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги:

- документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавием та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця. письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строкне зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавиеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця:

-заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Таким чином, пунктом 46 Порядку визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 9 та 15 Закону № 1952- IV порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, останній приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Враховуючи ті обставини, що сторонами не було досягнуто згоди для передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателю ПАТ «Дельта Банк» у позасудовому порядку, повно, об`єктивно та всебічно дослідивши всі надані письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що рішення 46341910 від 08 квітня 2019 року про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 , за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» - підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений останьою судовий збір в дохід держави в сумі 768,40 грн..

На підставі вищевикладеного та ст. 33, 35, 37, 38 Закону України «Про іпотеку», ст. 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», керуючись ст. 12, 81, 89, 141, 263, 269 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державний реєстратор виконавчого комітету Полтавської міської ради Гончаренко Віталіна Миколаївна про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 46341910 від 08.04.2019 року про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 34,6 кв.м., житловою 17,3 кв.м, за Публічним акціонерним товариством «ДЕЛЬТА БАНК».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 768,40 грн..

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиН. І. Крючко