Ухвала суду № 85879553, 26.11.2019, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/4448/19

Провадження №1-кп/524/320/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2019 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого судді -Гусача О.М.,

при секретарі -Поймай Я.А.

з участю прокурора - Карабаш Ю.О.

захисників - адвокатів Ялисоветського А.А., Кобзія Б.І., Самойленка М.О.

законних представників неповнолітніх обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

потерпілого - ОСОБА_7

представника потерпілого - адвоката Тищенко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Каменець-Подільський, Хмельницької області, громадянина України, освіта неповна середня, навчається в 10 класі Кременчуцького ліцею № 13 «Авіор», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-06.09.2018 року Каменець-Подільський міським судом Хмельницької області за ч.1 ст. 289 , ст..ст. 75, 104 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік;

-31.05.2019 року Автозаводським районним судом м. Кременчука за ч.1 ст. 16 , ст.. 71 КК України до 1 року 2 місяців позбавлення волі.

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Автозаводського районного суду м. Кременчука перебуває об`єднане кримінальне провадження №12019170090001756, №12019170090002900 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК Уктаїни та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України.

Під час судового розгляду встановлено, що відповідно до ухвали суду від 10.10.2019 року строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 спливає 06 грудня 2019 року.

В судовому засіданні судом на обговорення учасників процесу поставлено питання щодо доцільності продовження обвинуваченому строку тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні вважала за доцільне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , зазначивши, що наразі продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Потерпілий та його представник підтримали прокурора та просили продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 .

Захисник Кобзій Б.І. та законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 заперечував проти продовження строку тримання під вартою, зважаючи на не доведеність існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, також просили врахувати неповнолітній вік обвинуваченого, його каяття та застосувати менш суворий запобіжний захід

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника.

Інші учасники судового розгляду покладались на розсуд суду.

Суд, вислухавши думки сторін кримінального провадження, приходить до наступного.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ст..29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Наведені Конституційні гарантії права на свободу та особисту недоторканість поєднується з такими ж вимогами статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), яка відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції Україниратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположним свобод людини (1950 року), Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

У пункті 1 статті 1 цього Закону зазначено, що Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обовязковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а статтями 13, 17 Закону України «Про визнання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права» та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.

Так в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" вказано, що суворість передбаченого покарання є суттєвим моментом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 року вказано, що особлива якість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (п. 79 рішення ЄСП у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року).

З огляду на те, що до спливу строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою завершити судове провадження не виявляється можливим, оцінюючи суспільну небезпечність та тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, особу обвинуваченого, який раніше судимий до покарання у виді 1 року 2-х місяців позбавлення волі, покарання не відбув, вирок набрав законної сили 25 вересня 2019 року, злочин у якому обвинувачується вчинив у період коли інше кримінальне провадження відносно нього перебувало на розгляді в суді, з метою запобігання ризикам, що передбачені ст..177 КПК України, а саме запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд вважає недостатнім застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу та вважає необхідним продовжити обвинуваченому дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст. 331, 369-372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 60 днів, а саме: до 24 січня 2020 року включно.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського Апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом семи днів з дня її оголошення.

СУДДЯ: