Рішення № 85878011, 20.11.2019, Народицький районний суд Житомирської області

Народицький районний суд Житомирської області

Справа № 284/529/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року смт. Народичі

Народицький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Діброви О.В.,

з секретарем Жавнер І.А.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до суду та просить стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість по кредитному договору в сумі 11332 гривні 82 копійки, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 гривня, мотивуючи свої вимоги тим, що 04 серпня 2008 року між Акціонерним товариством Комерційний Банк „ПриватБанк" та відповідачем було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 10000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями не сплатив, тобто, свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, в результаті чого і виникла вищевказана заборгованість.

Відповідач у наданих суду заявах (а.с.58, 65) зазначив, що позовні вимоги він визнає частково в розмірі 5700 гривень, додаткових доказів та пояснень суду надати не може, а крім того, просить суд застосувати строк позовної давності.

Дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов такого висновку.

Матеріалами справи встановлено, що 04 серпня 2008 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк „ПриватБанк", правонаступником якого є Акціонерне товариства Комерційний Банк „ПриватБанк" (позивачем по справі) та ОСОБА_1 (відповідачем по справі) було укладено договір на отримання кредиту у розмірі 10000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (надалі - Договір).

Зазначені обставини підтверджуються копіями заяви (а.с.10), довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с.11) та Статуту Акціонерного товариства Комерційний Банк „ПриватБанк", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21 травня 2018 року №519 (а.с. 32-33).

В наданому суду розрахунку заборгованості за Договором (а.с. 8-9) позивач зазначив, що заборгованість відповідача станом на 13 червня 2019 становить 11332 гривень 82 копійки, в тому числі: 1708 гривень 37 копійок - заборгованість по тілу кредиту; 1667 гривень 62 копійки - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 7179 гривень 08 копійок - нарахована пеня за прострочення зобов`язання; 250 гривень - штраф (фіксована частина); 527 гривень 75 копійок - штраф (процентна ставка).

Перевіряючи законність та обґрунтованість вимог позивача, суд зважає на наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, атакож усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов переконання, що вимога позивача про стягнення з відповідача тіла кредиту на суму 1708 гривень 37 копійок є правомірною.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за простроченим тілом кредиту, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.

Обгрунтовуючи свою правову позицію, позивач посилався на копії заяви відповідача (а.с.10) та довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с.11), а також на витяг з Умов та правил надання банківських послуг (надалі-Умови) (а.с.12-26).

Оскільки наданий позивачем Витяг з Умов не підписаний відповідачем, з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), суд не вважає їх складовою Договору, а тому, дійшов переконання, що посилання відповідача на Умови, як на обґрунтування своїх вимог, є безпідставним.

Зазначений висновок суду узгоджується також зі змістом пункту 1.1.7.58 Умов, в якому вказано про анексію АР Крим, що мала місце в 2014 році, в той час, як Договір було укладено в серпні 2008 року, тобто, надана суду редакція Умов безумовно була складена після спливу тривалого часу з моменту виникнення правовідносин між сторонами.

Досліджена судом копія довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с.11) була підписана відповідачем 04 серпня 2008 року та містить умови щодо обов`язку відповідача сплатити позивачу пеню за несвоєчасне погашення заборгованості та штрафів за порушення строків платежів, однак, не містить обов`язку відповідача сплатити заборгованість за простроченим тілом кредиту.

Крім того, позивачем не зазначено норм закону, на підставі яких ним було пред`явлено вимогу про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, та які б слугували достатньою правовою підставою для її задоволення.

Отже, оскільки доведення факту укладення договору і наявності заборгованості є обов`язком позивача, суд вважає, що позивачем не доведено обов`язку сплати відповідачем суми простроченої заборгованості за тілом кредиту, а тому, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо правомірності заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача штрафів та пені, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №664/2784/15-ц (провадження № 61-4835св18), де також зазначено, що при виборі того, який вид неустойки (штраф чи пеня) повинен стягуватися, слід враховувати справедливість і розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Тому необхідно визначити стягнення якого виду неустойки (штрафу чи пені) є нерозумним і несправедливим, з урахуванням їх розміру.

З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги розмір заборгованості за тілом кредиту, а також розміри нарахованих позивачем пені та штрафів, суд дійшов переконання, що розумним та справедливим буде стягнення з відповідача на користь позивача пені.

Розглядаючи заявлене відповідачем клопотання про застосування позовної давності, суд зважає на висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), такого змісту.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Але відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.

Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.

На відміну від обчислення позовної давності для вимоги про стягнення штрафу, позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені.

У постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13 Верховний Суд України, аналізуючи приписи статей 266 і частини другоїстатті 258 ЦК України, дійшов висновку, що можливість стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається у межах позовної давності за основною вимогою з дня (місяця), з якого вона нараховується.

Перебіг позовної давності для стягнення неустойки (пені, штрафу) за кожним з прострочених щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги, що сторони не визначили строк Договору та не погодили строк кредитування, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та пені, нарахованої за прострочене зобов`язання протягом 12 місяців перед зверненням позивача до суду, на суму 5518 гривень 65 копійок (7179 гривень 08 копійок - 1660 гривень 43 копійки), а в задоволенні позовних вимог в частині стягнення решти суми пені - відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором в сумі 7227 гривень 02 копійки (1708 гривень 37 копійок (тіло кредиту) + 5518 гривень 65 копійок (пеня)).

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 1921 гривня, а тому, в порядку статті 141 ЦПК України, вказані судові витрати підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1225 гривень 02 копійки (1921 гривня (ціна позову)х63,77% (розмір задоволених вимог-7227,02х100:11332,82):100).

Керуючись статтями 3, 207, 526, 549, 611, 626, 628, 638, 1050, 1054 ЦК України та статтями 4, 12, 81, 141, 223, 245, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк „ПриватБанк" (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, р/р НОМЕР_2, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором від 04 серпня 2008 року в сумі 7227 гривень 02 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк „ПриватБанк" (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, р/р НОМЕР_2, МФО 305299) витрати по сплаті судового збору в сумі 1225 гривень 02 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду до Житомирського апеляційного суду через Народицький районний суд Житомирської області.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний Банк „ПриватБанк", місцезнаходження: м.Київ, вул.Грушевського, 1-Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повне рішення суду складено 26 листопада 2019 року.

Суддя: О. В. Діброва