Ухвала суду № 85877172, 19.11.2019, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа №523/14754/19

Провадження №1-кп/523/1214/19

УХВАЛА

про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту

(повний текст)

19 листопада 2019 року

Колегія суддів Суворовського районного суду міста Одеси у складі:

головуючого - судді Шурупова В.В.

суддів - Аліної С.С., Деркачова О.В.

за участю: секретаря судового засідання - Смокіної Н.І.

прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 - Драгоєва М.О.

захисників - Лукіна О.О., Дерід Т.М., Тарасова Д.А., Рудниченко М.С., Клименко А.А., Фурман О.В., Климук А.П.

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

в ході розгляду у підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувального акту від 19.09.2019 року й додатків до нього у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12019160490001883 від 24.05.2019 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеси, громадянина України, українця за національністю, зі слів - має неповнолітню дитину 2015 року народження, офіційно непрацевлаштованого та розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , до затримання фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 21.11.2016 року Суворовським районним судом м.Одеси за ч.1 ст.121 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, з випробувальним терміном 3 роки,

у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.189, ч.4 ст.187 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Єреван, громадянина республіки Вірменія, вірменина за національністю, офіційно непрацевлаштованого та неодруженого, не маючого місця реєстрації на території України, до затримання фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.187 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Одеси, громадянина України, українця за національністю, офіційно непрацевлаштованого, зі слів - одружений та має 2-х неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.146, ч.2 ст.189, ч.4 ст.187 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м.Одеси, громадянина України, українця за національністю, офіційно непрацевлаштованого та неодруженого, зі слів - має неповноліиню дитину, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 , раніше не судимого,

у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки м.Інта республіки Комі, громадянки України, українки за національністю, офіційно непрацевлаштованої, зі слів - заміжня та має 2-х неповнолітніх дітей, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_7 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_8 , раніше не судимої,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.146 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки с.Мартинівка Вознесенського району Миколаївської області, громадянки України, українки за національністю, офіційно непрацевлаштованої та незаміжньої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_9 , до затримання фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_10 , раніше не судимої,

у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.187 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

04.11.2019 року в провадження Колегії суддів Суворовського районного суду м.Одеси надійшли матеріали підготовчого провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.189, ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.189, ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України, ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.146 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.187 КК України, судовий розгляд яких здійснюється іншим складом Колегії суддів під головуванням судді Лупенко А.В.

Як вбачається з переданих матеріалів судового провадження, строк застосування до ОСОБА_1 , ОСОБА_2., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6 відповідних запобіжних заходів, за останньою за часом ухвалою Колегії суддів від 26.09.2019 року, спливає 24.11.2019 року, а відносно обвинуваченого ОСОБА_3 за ухвалою від 18.10.2019 року, - 16.12.2019 року.

Перед початком підготовчого судового засідання, прокурором Драгоєвим М.О. подані клопотання від 05.11.2019 року з доданими до них матеріалами про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , мотивуючи їх тим, що судовий розгляд ще не розпочатий, строк тримання обвинувачених під вартою спливає, а ризики, які існували в ході досудового розслідування й передбачені ст.177 КПК України (зокрема, переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілого та свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином), не відпали.

Разом із тим, прокурором Драгоєвим М.О. до початку підготовчого судового засідання подані письмові клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з покладенням відповідних обов`язків, мотивуючи їх тим, що станом на теперішній час існують ризики, передбачені ст.177 КПК України (зокрема, переховування від органів досудового розслідування або суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином).

У свою чергу захисником Лукіним О.О. в підготовчому судовому засіданні подано та підтримано обвинуваченою ОСОБА_6 письмові заперечення на клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи його, зокрема, відсутністю обґрунтованої підозри та недоведеністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Заслухавши в судовому засідання прокурора Драгоєва М.О. на підтримку внесених клопотань, з`ясувавши позицію захисників Климук А.П. й Фурмана О.В. та обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , які заперечували проти задоволення клопотань прокурора, вислухавши думку захисника Дерід Т.М., який також не підтримав клопотання прокурора та пояснив, що обвинуваченому ОСОБА_3 вже обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та останній порушень не допускав, дослідивши матеріали клопотань та судового провадження, Колегія суддів доходить наступного.

За ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до ст.177 означеного Кодексу, метою застосування запобіжного заходу, наряду з іншим, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжувати злочинну діяльність.

З огляду на ст.178 вказаного Кодексу, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Пунктами 4, 5 ч.2 ст.183 цього ж Кодексу регламентовано, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, та до раніше судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

За обвинувальним актом, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 висунуте обвинувачення у скоєнні середньої тяжкості, тяжкого й особливо тяжкого злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.189, ч.4 ст.187 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконного позбавлення волі, вчиненого з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб; вимагання, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, з погрозою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень; нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло та із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, за сукупністю яких визначена можливість призначення покарання у виді позбавлення волі до п`ятнадцяти років, з конфіскацією майна.

Як також слідує з обвинувального акту, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 висунуте обвинувачення у скоєнні середньої тяжкості й особливо тяжкого злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.187 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконного позбавлення волі, вчиненого з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб; нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло та із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, за сукупністю яких визначена можливість призначення покарання у виді позбавлення волі до п`ятнадцяти років, з конфіскацією майна.

За змістом обвинувального акту, ОСОБА_4 висунуте обвинувачення у скоєнні середньої тяжкості й тяжкого злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконного позбавлення волі, вчиненого з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб; вимагання, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, з погрозою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, за сукупністю яких визначена можливість призначення покарання у виді позбавлення волі до семи років.

Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_5 висунуте обвинувачення у скоєнні середньої тяжкості злочину, передбаченого ч.2 ст.146 КК України, за кваліфікуючими ознаками незаконного позбавлення волі, вчиненого з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб, за яке визначена можливість призначення покарання у виді позбавлення волі строком до п`яти років.

Як встановлено під час судового провадження та слідує з обвинувального акту, незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 , зі слів, - має неповнолітню дитину 2015 року народження, забезпечений місцем реєстрації та проживання в Одеській області й м.Одесі, відповідно, але останній офіційно неодружений та непрацевлаштований, обвинувачується у вчиненні середньої тяжкості, тяжкого й особливо тяжкого злочинів, скоєних, за версією органу досудового розслідування, із застосуванням насильства, а також є раніше судимою особою за скоєння насильницького злочину та інкриміновані йому діяння мали місце в період іспитового строку за попереднім вироком Суворовського районного суду м.Одеси від 21.11.2016 року, що у випадку доведеності його провини в конкретному випадку тягне призначення покарання з урахуванням положень ст.71 КК України, яке належить відбувати реально, що свідчить про його схильність до скоєння протиправних дій та обумовлює ризик вчинення нових злочинів, переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого й свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Між тим, як слідує з обвинувального акту та встановлено під час підготовчого провадження, незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_2 , є раніше не судимою особою, зі слів, - одружений та має місце фактичного проживання в м.Одесі, але останній є громадянином іншої держави, офіційно неодружений та непрацевлаштований, не має місця реєстрації та постійного проживання на території України, обвинувачується у вчиненні середньої тяжкості й особливо тяжкого злочинів, скоєних, за версією органу досудового розслідування, із застосуванням насильства, що обумовлює ризик переховування від суду, вчинення нових злочинів, незаконного впливу на потерпілого й свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Оцінюючи ж доводи захисників Фурман О.В. й Климук А.П. щодо відмови у клопотаннях прокурора, у зв`язку з недоведеністю ризиків та зміни обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 запобіжного заходу на домашній арешт, Колегія суддів вважає їх недостатніми та безпідставними, з огляду на характер, обставини й тяжкість інкримінованих обвинуваченим діяння, на наведені вище характеризуючі осіб вказаних обвинувачених дані.

Попри те, визначені у розглядуваному клопотанні прокурора Драгоєва О.М. доводи щодо незастосування до обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, у зв`язку з вчиненням інкримінованих злочинів, із застосуванням насильства, - Колегією суддів до уваги не приймається, адже за ч.3 ст.183 КПК України суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті.

Частиною 4 ст.183 КПК України регламентовано, що не визначення розміру застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, належить до права суду, а не його обов`язків.

Аналогічні позиції викладені у п.2 Розділу 3.5 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» від 07.02.2014 року, погодженого Постановою Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 07.02.2014 року.

До того ж, за ст.8 КПК України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерел права.

Відповідно до вимог п.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п.63 рішення у справі «Доронін проти України» від 19 лютого 2009 року), при обранні чи продовженні застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у справах навіть про вбивство та при спробі обвинуваченого зникти, національні суди мають розглядати можливість застосування тих чи інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, а посилання при цьому головним чином на тяжкість обвинувачення, не уявляє собою «відповідної і достатньої» підстави.

Отже, приймаючи до уваги викладене та виходячи із визначених в обвинувальному акті обставин інкримінованих обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 злочинів, а також зважаючи на заперечення останніх та їх захисників, Колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість станом на теперішній час заявлених стороною захисту доводів, з огляду на що на даному етапі провадження жоден із більш м`яких запобіжних заходів до означених обвинувачених не зможе забезпечити виконання ними процесуальних обов`язків та запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а відтак клопотання прокурора Драгоєва О.М. підлягає частковому задоволенню.

Одночасно, дотримуючись справедливого балансу між інтересами суспільства і правами обвинувачених ОСОБА_1 й ОСОБА_2 на особисту свободу, враховуючи положення ч.3 ст.183, ч.5 ст.182 КПК України та на приписи суду конвенційного юрисдикції, зважаючи на тяжкість, характер і обставини інкримінованих обвинуваченим діянь, їх майновий і сімейний стан та на наявність встановлених в судовому засіданні ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, Колегія суддів вважає за необхідне одночасно визначити альтернативний вид запобіжного заходу - заставу в цьому кримінальному провадженні у розмірі, сукупному й визначеному ч.5 ст.182 означеного Кодексу та в межах Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік».

Поміж того, як встановлено під час підготовчого провадження та вбачається з розглядуваного клопотання, обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні середньої тяжкості й тяжкого злочинів, неодружений та офіційно непрацевлаштований, але останній є раніше не судимою особою, зі слів - має неповнолітню дитину, забезпечений місцем реєстрації й постійного проживання в м.Одесі.

Разом із тим, як вбачається з клопотання прокурора та встановлено в судовому засіданні, обвинувачена ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні середньої тяжкості злочину, офіційно непрацевлаштована, але остання, зі слів, - заміжня та має 2-х неповнолітніх дітей, є раніше не судимою особою, забезпечена місцем реєстрації й проживання на території Одеського регіону.

Сукупність наведених обставин підтверджують доводи сторони обвинувачення про достатню міцність соціальних зв`язків обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в місці їх реєстрації та постійного проживання.

На підставі викладеного, Колегія суддів в цілому погоджується з доводами сторони обвинувачення про неможливість в теперішній час застосування до обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 інших більш м`яких видів запобіжного заходу, які б повною мірою забезпечили належне виконання ними процесуальних обов`язків та дозволили б запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а відтак клопотання прокурора Драєгова М.О. відносно зазначених обвинувачених підлягає задоволенню.

При вирішенні ж питання щодо доцільності обрання обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, Колегія суддів доходить наступного.

Так, обґрунтовуючи необхідність обрання обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурор Драгоєв О.М. у своєму клопотанні зазначає про існування ризиків переховування обвинуваченої від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілого та свідків, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Проте, як слідує з обвинувального акту та встановлено під час підготовчого провадження, обвинувачена ОСОБА_6 є раніше не судимою особою, має місце роботи, забезпечена місцем реєстрації та проживання, що за своєю сукупністю обумовлює певну міцність соціальних зв`язків обвинуваченої в місці проживання.

З огляду на викладене, при вирішенні заявлених сторонами відповідних клопотань щодо застосування того чи іншого запобіжного заходу до обвинуваченої ОСОБА_6 (у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту), Колегією суддів приймається до уваги тривалість строку перебування обвинуваченої під вартою протягом майже двох місяців, наявність у останньої місця роботи і постійного проживання в м.Одесі, її другорядну роль у скоєнні інкримінованих діянь та відсутність порушень запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту, покладених на неї під час досудового розслідування означеного кримінального провадження, а також недоведеність прокурором Драгоєвим О.М. під час розгляду вказаного клопотання ризиків, передбачених ст.177 КПК України та недостатність застосування до обвинуваченої інших більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Вирішуючи питання щодо доцільності обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, Колегія суддів виходить з наступного.

Як слідує з матеріалів провадження, ухвалою попереднього складу Колегії суддів від 18.10.2019 року, обвинуваченому ОСОБА_3 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, з покладенням відповідних обов`язків, строком до 16.12.2019 року.

Між тим, обґрунтовуючи необхідність обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурор Драгоєв О.М. у своєму клопотанні зазначає про існування ризиків переховування обвинуваченого від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілого та свідків, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Попри те, як слідує з обвинувального акту та встановлено під час підготовчого провадження, обвинувачений ОСОБА_3 є раніше не судимою особою, одружений та має 2-х неповнолітніх дітей, забезпечений місцем реєстрації та проживання в м.Одесі, що за своєю сукупністю обумовлює достатню міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці проживання.

На підставі викладеного, при вирішенні доцільності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_3 , Колегією суддів приймається до уваги наявність у останнього місця реєстрації і постійного проживання в м.Одесі, його сімейний стан та відсутність порушень запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту, покладених на за ухвалою попереднього складу Колегії суддів від 18.10.2019 року, а також недоведеність прокурором Драгоєвим О.М. під час розгляду вказаного клопотання ризиків, передбачених ст.177 КПК України та недостатність застосування до обвинуваченої інших більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Аналогічної правової позиції дійшов Європейський суд з прав людини у Рішенні від 14.10.2010 року (справа Хайредінов проти України).

За п.21 рішення ЄСПЛ у справі «Подвезько проти України», Суд встановив, що ч.3 статті 5 Конвенції вимагає надання переконливого обґрунтування органами влади будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є. Аргументи «за» і «проти» звільнення (з-під варти), включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою.

Слід також зауважити на тому, що згідно рішення Конституційного суду України №14-рн/2003 від 08.07.2003 року у справі про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу, тяжкість злочину не визначається законом як підстава для застосування запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.

На підставі наведеного, оцінивши в сукупності викладені законодавчі вимоги та практику ЄСПЛ, приймаючи до уваги викладені в обвинувальному акті фактичні обставини інкримінованих обвинуваченим ОСОБА_6 й ОСОБА_3 злочинів, їх особу та враховуючи мінімізацію на даному етапі провадження ризиків, передбачених ст.177 КПК України, у взаємозв`язку із тим, що прокурором Драгоєвим О.М. в судовому засіданні недостатність застосування відносно зазначених обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не доведено, Колегія суддів незважаючи на тяжкість кримінальних правопорушень у конкретному випадку і у контексті ч.4 ст.194 цього ж Кодексу, доходить висновку про те, що для забезпечення належного виконання вказаними обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, достатнім й обґрунтованим уявляється застосування до них більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, із залишенням клопотань прокурора без задоволення.

Керуючись ст.ст.26, 31, 171, 177-178, 181-183, 315, 369-372, ч.2 ст.376, Главою 18 КПК України, Колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 Драгоєва М.О. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.189, ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_2 , обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.187 КК України, - задовольнити частково, а клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , обвинуваченої у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.187 КК України, та стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.189, ч.4 ст.187 КК України, - залишити без задоволення, негайно звільнивши обвинувачену ОСОБА_6 з-під варти в залі суду.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в «ОУВП №21» Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, строком на 60 днів, тобто до 17 січня 2020 року.

Відповідно до ч.3 ст.183, ч.5 ст.182 КПК України, ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», визначити розмір застави, як альтернативного виду запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченими ОСОБА_1 й ОСОБА_2 обов`язків, передбачених ч.7 ст.42 КПК України, - у розмірі 500 (п`ятсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, кожному, що складає 1003500 (один мільйон три тисячі п`ятсот) гривень.

Роз`яснити кожному з обвинувачених ОСОБА_1 й ОСОБА_2 , що згідно зі ст.182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків, а застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), після чого обвинувачений звільняється з-під варти.

У разі внесення застави, покласти на кожного з обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступні обов`язки: повідомити прокурора, суд про своє місце проживання та прибувати за кожною вимогою до прокурора, суду; не відлучатися з міста Одеси без дозволу прокурора, суду; повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування із потерпілими та свідками в даному провадженні.

В силу ч.ч.8, 10 ст.182 КПК України, роз`яснити кожному з обвинувачених ОСОБА_1 й ОСОБА_2 , що якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора чи суду без поважних причин або не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України і використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору, а у разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ст.194 цього Кодексу.

Клопотання прокурора Драгоєва М.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України, ОСОБА_5 , обвинуваченої у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.146 КК України, - задовольнити.

Застосувати до обвинувачених: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем їх фактичного проживання за адресами: АДРЕСА_10 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_8 , відповідно, - строком до 17.01.2020 року, поклавши на кожного з вказаних осіб наступні обов`язки:

1.заборонити кожному з обвинувачених залишати місце свого проживання за відповідною адресою в період часу з 22:00 до 06:00 години;

2.повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

3.утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими, потерпілим, свідками та експертами у цьому кримінальному провадженні;

4.прибувати до прокурора, суду за викликом прокурора, суду.

Роз`яснити кожному з обвинувачених: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за їх поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вони перебувають, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на них зобов`язань.

Виконання ухвали доручити працівникам Хмельницького ВП Малиновського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області, Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області, Приморського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області, відповідно. Ухвала підлягає негайному виконанню органом внутрішніх справ.

Строк дії ухвали закінчується 17.01.2020 року.

Копії ухвали направити до «ОУВП №21» Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України та для виконання до Хмельницького ВП Малиновського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області, Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області, Приморського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області, а також надати іншим заінтересованим особам.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення й оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя : В.В.Шурупов

судді: С.С.Аліна

О.В.Деркачов