Рішення № 85876984, 18.11.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/1190/19

Справа № 522/1809/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Грищук В.О.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 01.02.2018 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення частини заборгованості за договором позики у розмірі 5000 грн., що на день подання позовної заяви складає 143 726,24 грн., проценти за користування позикою в розмірі 609 950,54 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.10.2017 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, за умова якого позивач надав ОСОБА_2 позику в розмірі 500 000 доларів США, яку він зобов`язався повернути в строк до 01.12.2018 року. Договір укладеній в письмовій формі у вигляді розписки. Відповідач ухиляється виконувати умови договору та на численні усні звернення позивача кошти не повертає. Посилаючись на ст. 1048 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача проценти за період з 06.10.2017 року по 26.01.2018 року у розмірі 609 950,54 грн.

Справа надійшла до провадження судді Загороднюка В.І. та ухвалою від 06.02.2018 року провадження у справі відкрите.

ОСОБА_2 не погоджуючись з ухвалою про відкриття провадження у справі подав 04.09.2018 року апеляційну скаргу, яку було повернуто апелянту ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 22.12.2018 року.

Справа повернулася до Приморського районного суду м. Одеси та на підставі розпорядження керівника апарату суду від 21.01.2019 року №315/19 по справі було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, в результаті якого справа надійшла до провадження судді Бондаря В.Я.

Ухвалою суду від 23.01.2019 року справа прийнята до провадження судді та призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 07.03.2019 року.

Ухвалою суду від 07.03.2019 року було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 19.04.2019 року.

У зв`язку з неявкою учасників справи у судове засідання 19.04.2019 року розгляд справи було відкладено на 27.06.2019 року.

24.06.2019 року ОСОБА_2 повторно подав апеляційну скаргу на ухвалу про відкриття провадження.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.07.2019 року було відмовлено ОСОБА_2 у відкритті апеляційного провадження.

Справа повернулася до Приморського районного суду м. Одеси та була призначено до розгляду у судовому засіданні на 02.09.2019 року.

ОСОБА_2 30.08.2019 року подав апеляційну скаргу на ухвалу суду про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.09.2019 року відмовлено ОСОБА_2 у відкритті апеляційного провадження, застосовано до ОСОБА_2 захід процесуального примусу у формі штрафу у розмірі 1921 грн.

Справа надійшла до Приморського районного суду м. Одеси та була призначена до розгляду у судовому засіданні на 18.11.2019 року.

У судове засідання 18.11.2019 року учасники справи не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися у встановленому законом порядку.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст. 280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 05.10.2017 року ОСОБА_2 склав розписку, згідно якої вказав, що отримав у борг у ОСОБА_1 500 000 доларів США, та зобов`язався повернути кошти у строк до 01.12.2018 року.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно договору позики від 05.10.2017 року грошві кошти мають бути повернені до 01 грудня 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій кількості, такого само роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 14-134цс18 також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року в справі №373/2054/16-ц.

Втім, позивач просить стягнути заборгованість надану у доларах США, у гривнях.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Розмір процентів, розрахований позивачем становить 609 950,54 грн. Відповідач доказів, щоб спростували такий розмір процентів, суду не представив.

Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 та 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Квитанцією №15019768 від 26.01.2018 року підтверджується, що ОСОБА_1 при зверненні до суду оплатив суму судового збору у розмірі 7 536,78 гривні.

За таких обставин, зважаючи, що позов підлягає задоволенню, сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 3, 16, 509, 524, 525, 526, 530, 536, 549, 550-551, 610-612, 625-626, 629, 638, 639, 1048, 1050, 1052 ЦК України ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) частину заборгованості за Договором позики від 05.10.2017 року в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) доларів США в перерахунку на гривню за офіційним курсом Національного банку України на день ухвалення рішення, що становить 121 100 (сто двадцять одна тисяча сто) гривень 66 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) проценти за користування позикою у розмірі 609 950 (шістсот дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) гривень 54 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 7 536 (сім тисяч п`ятсот тридцять шість) гривень 78 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 26.11.2019 року.

Суддя: В.Я. Бондар