Рішення № 85876874, 24.10.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ ____________________

Справа № 521/17438/17

Номер провадження№ 2/521/497/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

судді - Маркарової С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Іськової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

позивач: ПАТ «Сбербанк»

відповідач: ОСОБА_1

предмет позову: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

23.10.2017 року ПАТ «Сбербанк» звернулось із вищезазначеним позовом.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що 23.01.2015 року між ПАТ «Дочірній Банк Сбербанк Росії» (правонаступник ПАТ«Сбербанк») та відповідачем був укладений договір №42714-ФО/2015/44.

За умовами договору банк надав відповідачу строковий кредит, а остання зобов`язалась сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 33% на рік.

Посилаючись на порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору, позивач просив стягнути на свою користь наявну за договором заборгованість у загальному розмірі 79 895, 28 грн. , яка складається з:

- заборгованість за кредитом - 63 615, 33 гривень;

- проценти за користування кредитом - 9 505, 20 гривень;

- пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитом - 5 095, 24 гривень;

- пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 1 259, 52 гривень;

- штраф за прострочення сплати основної суми кредиту - 419, 99 гривень.

Окрім задоволення позовних вимог банк просив присудити на свою користь понесені судові витрати на оплату судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала.

Представник відповідача в судовому засіданні при ухвалені рішення просила суд враховувати факт звернення банку до ОСОБА_1 із достроковою вимогою в порядку статі 1050 ЦК України, що впливає на період нарахування заборгованості, застосувати практику ВС про неможливість одночасного застосування штрафу та пені, врахувати стан здоров`я відповідача.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні докази суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, 23.01.2015 року між ПАТ «Дочірній Банк Сбербанк Росії» (правонаступник ПАТ«Сбербанк») та відповідачем був укладений кредитний договір №42714-ФО/2015/44.

Строк договору обумовлений сторонами як 22.01.2020 року, проценти за користування кредитом визначені в розмірі 33% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Договір сторонами не оспорюється.

Банк виконав умови договору, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 93 160, 86 гривень, що визнано відповідачем в процесі розгляду справи.

Відповідно до п.10.1 кредитного договору за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань позичальник зобов`язаний сплачувати у відповідності до вимог чинного законодавства України Банку пеню в розмірі 0,2 відсотка від простроченої суми за кожний день прострочення будь-якого платежу, передбаченого цим Договором.

За п.10.3 кредитного договору нарахування пені, яка передбачена цим Договором починається з дня прострочення виконання зобов`язання та припиняється в момент позичальником зобов`язання, за невиконання якого така пеня була застосована до Позичальника, або з дати визначеної рішенням Банку про незастосування пені.

Так, згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

За наданим банком розрахунком позовних вимог

- заборгованість за кредитом становить 63 615, 33 гривень, за процентами за користування кредитом - 9 505, 20 гривень, за пенею за прострочення повернення заборгованості за кредитом - 5 095, 24 гривень, пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 1 259, 52 гривень, штраф за прострочення сплати основної суми кредиту - 419, 99 гривень.

Період заборгованості визначений банком з квітня 2017 року по жовтень 2017 року.

Поряд із тим, 20.07.2017 року банк звернувся до ОСОБА_1 в порядку ч.2 статті 1050 ЦК України із достроковою вимогою про повернення повної суми заборгованості по кредиту.

Вказані обставини підтверджуються змістом вимоги (а.с. 45) та не оспорюються банком.

Так, суд погоджується із доводами представника відповідача, що після того як кредитор направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту, він змінив термін повернення кредиту, передбачений кредитним договором, а сам кредитний договір припинив свою дію з дати направлення вимоги про дострокове погашення кредиту.

Оскільки кредитний договір з вищевказаної дати вимоги банку припинив свою дію, у банку відсутні підстави для стягнення з цієї дати.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються тільки частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначене узгоджується зокрема із Постановою Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, Постановою Верховного Суду по справі № 175/4753/15-ц від 6.02.2019 року.

Виходячи з розрахунку банку до суми заборгованості відповідача входить : заборгованість за кредитом (тіло) 63 615 грн. 33 коп., відсотки за користування до 20.07.2017 року - 1 749 грн. 43 коп. + 1 807 грн. 73 коп. + 1 749 грн. 42 коп.

Окрім того, суд погоджується із позицією відповідача, яка узгоджується із постановою Верховного Суду від 19.09.2018 року, зокрема, у справі № 664/2784/15-ц про неможливість одночасного застосування в кредитних зобов`язаннях штрафу та пені в період до 20.07.2017 року.

Так, за загальним правилом цивільно-правова відповідальність - це покладення на порушника невигідних правових наслідків, що ґрунтуються на умовах договору або на законі, та, які полягають у позбавленні його певних прав або у заміні невиконання обов`язку новим, або у покладенні на цю особу нового додаткового обов`язку.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором - свідчить про недотримання імперативних положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Отже, чинним законодавством запроваджено заборону одночасного застосування подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Відповідальність боржників, яка запроваджена двома різними умовами договору, але водночас надає підстави для її застосування за одне й те саме правопорушення, що полягає у сплаті неустойки (окремо й штрафу, й пені) у випадку прострочення зобов`язань позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та штрафних санкцій у строки, визначені цим договором.

Окрім цього, у рішенні №76596860 у ЄДРСР, Верховний Суд встановив, що в жодному нормативно-правовому акті та акті судової практики не закріплено висновку про те, який же вид неустойки (штраф чи пеня) підлягає стягненню, у разі посилання суду на ст. 61 Конституції України, та який критерій має бути застосовано для його вибору.

Водночас, суд дійшов висновку, що тлумачення ст. 3 та 549 ЦК України дозволяє стверджувати, що при виборі того який вид неустойки (штраф чи пеня) повинен стягуватися, слід враховувати справедливість і розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Тому в кожному випадку окремо необхідно визначати, стягнення якого виду неустойки (штрафу чи пені) є нерозумним і несправедливим, в тому числі, з урахуванням їх розміру.

Так, розмір пені в період до 20.07.2017 року за розрахунком банку складає 500 грн. 93 коп.+440 грн. 43 коп. + 335 грн. 77 коп.+ 465 грн. 17 коп. + 368 грн. 78 коп. = 2111 грн. 08 коп.

Штраф за вказаний період становить 59 грн. 99 коп. + 60 грн. + 60 грн. =179 грн. 99 коп.

Оскільки за розрахунком позивача пеня нарахована фактично двічі за один період, суд вважає справедливим, розумним стягнути пеню тільки за другою таблицею розрахунку, що становить 500 грн. 93 коп.+440 грн. 43 коп. + 335 грн. 77 коп. = 776 грн. 20 коп.

Враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має бути виконане відповідачем належним чином відповідно до договору та актів цивільного законодавства, заборгованість по кредитному зобов`язанню підлягає стягненню з відповідача в частині основного боргу за тілом кредиту, пені та відсотків за період до 20.07.2017 року в розмірі 63 615 грн. 33 коп. + 1 749 грн. 43 коп. + 1 807 грн. 73 коп. + 1 749 грн. 42 коп. + 776 грн. 20 коп. = 69 698, 20 грн.

При вирішенні спору суд враховує, що зменшення заборгованості з урахуванням стану здоров`я особи передбачено законом у певних випадках в "деліктних зобов`язаннях", поряд із тим, до договірних зобов`язань не застосовується.

Так, вимоги відповідача про зменшення кредитної заборгованості на розсуд суду через стан її здоров`я є безпідставними, що не позбавляє ОСОБА_1 права звернення до суду із заявою про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду в порядку ст. 435 ЦПК України.

Судові витрати по оплаті судового збору, документально підтверджені позивачем згідно квитанції № 72390791 підлягають присудженню на його користь пропорційно до задоволеної частини вимог відповідно до ст.141 ЦПК України в розмірі 1 400 грн.

Керуючись Главою 9 Розділу ІІІ ЦПК України, ст.ст. 352, 354 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ПАТ «Сбербанк» про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 )на користь Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» (код ЄДРПОУ 25959784, рахунок № НОМЕР_2 ) заборгованість за договором №42714-ФО/2015/44 від 23.01.2015 року у загальному розмірі 69 698, 20 грн.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 )на користь Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» (код ЄДРПОУ 25959784, рахунок № НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1400 гривень.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені ст.ст.354, 355 ЦПК України:

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м.Одеси.

Суддя: С.В. Маркарова

Повний текс рішення виготовлений 07.11.2019 року