Вирок № 85875969, 26.11.2019, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/752/17

Провадження № 1-кп/499/3/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.11.2019 року смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області в складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю учасників кримінального провадження: секретаря судового засідання Дібрової О.І., прокурора Ходоровського Я.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого Крамаренка Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іванівка Іванівського районну Одеської області кримінальну справу за об`єднаними кримінальними провадженнями №12017160290000333, №12017160290000293, №12017160290000292, №12017160290000368 та №12017160290000324 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця АДРЕСА_5, українця, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , має на утриманні неповнолітню дитину, не одруженого, з неповною середньою освітою, інваліда другої групи, офіційно не працюючого, раніше судимого 13.12.2016 року Іванівським районним судом Одеської області за ч.1 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 1 рік,

у вчинені злочинів передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.289 КК України

ВСТАНОВИВ:

Так, обвинувачений ОСОБА_1 , будучи судимим за злочин проти власності, маючи не зняту та не погашену судимість, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, скоїв однорідні злочини за наступних обставин.

Так, 27.07.2017 року близько 09:00 години, точний час судом не встановлено, обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, прийшов до будинку своєї тітки ОСОБА_2 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та почав кликати її. Після того, як ОСОБА_1 зрозумів, що ОСОБА_2 немає вдома, шляхом розбиття віконного скла у приміщенні кухні, відкрив двері будинку зсередини та потрапивши у приміщення кухні, таємно викрав звідти алюмінієву каструлю об`ємом п`ять літрів та чавунний казан об`ємом п`ять літрів, після чого покинув територію домоволодіння ОСОБА_2 , а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, своїми злочинними діями ОСОБА_1 спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 435,00 грн.

Надалі, продовжуючи свою злочину діяльність, направлену на заволодіння чужим майном, цього ж дня, 27.07.2017 року близько 10:00 годин обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, пішов до гаражного приміщення свого знайомого ОСОБА_3 , який розташований за адресою АДРЕСА_5 Зайшовши до приміщення гаражу через незачинену бокову хвіртку, в приміщенні гаражу побачив зварювальний апарат рожевого кольору марки ТЕХ АС ТА 00012 та ящик з гідравлічним комплектом для ремонту кузовних деталей автомобілю «sturn», та з метою особистої наживи, таємно викрав з даного приміщення вищевказані речі, та в подальшому розпорядився ними на власний розсуд, а саме зварювальний апарат реалізував ОСОБА_4 , а гідравлічний інструмент ОСОБА_5 .

Таким чином ОСОБА_1 своїми умисними діями спричинив потерпілому ОСОБА_3 , матеріальну шкоду на загальну суму 1773,00 грн.

Також, у судовому засіданні було встановлено, що наприкінці липня 2017 року, точну дату та час не представилося можливим встановити, ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись біля гаражного масиву в АДРЕСА_5 поряд зі своїм сараєм, згадав, що неподалік в гаражному приміщенні ОСОБА_6 зберігає свій мопед помаранчевого кольору, після чого у нього виник умисел на заволодіння даним транспортним засобом. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 підійшов до приміщення даного гаражу та шляхом збиття навісного замку на металевих дверях гаражу за допомогою молотку потрапив у середину гаражу, звідки викотив мопед марки «Suzuki Letz 2», серійний номер шасі НОМЕР_1 та відкотив його приблизно на 50 метрів від гаражу. Надалі, він був зупинений місцевими мешканцями та викрадений мопед був повернутий.

Своїми злочинними діями обвинувачений ОСОБА_1 спричини потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 5500,00 грн.

У судовому засіданні було встановлено, що наприкінці липня 2017 року, точну дату та час не представилося можливим встановити, ОСОБА_1 , продовжуючи свою злочину діяльність, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, повертаючись з смт. Іванівка Іванівського району Одеської області до місця свого мешкання, зайшов до своєї знайомої ОСОБА_7 , яка мешкає в АДРЕСА_4 , для того щоб випити води. Зайшовши на території домоволодіння та поспілкувавшись з ОСОБА_7 , ОСОБА_1 помітив на території подвір`я вищевказаного домоволодіння велосипед марки «України», який належить ОСОБА_8 та у нього виник умисел на викрадення даного велосипеду для особистого користування. Надалі, впевнившись, що ОСОБА_7 за ним не спостерігає, непомітно для неї, викотив даний велосипед з подвір`я та сівши на нього попрямував в сторону смт. Радісне. По дорозі до дому, ОСОБА_1 зустрів свого знайомого ОСОБА_9 та реалізував вищевказаний велосипед останньому за 100,00 грн.

Своїми злочинними діями ОСОБА_1 завдав потерпілому ОСОБА_8 матеріальних збитків на суму 654,00 грн.

Надалі, продовжуючи свою злочинну діяльність, 08.08.2017 року приблизно о 18 годині 30 хвилин ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння в с. Знам`янка Іванівського району Одеської області біля магазину «Хозтовари» по вул. Генерала Плієва помітив мопед та сумку коричневого кольору, яка знаходилася між кермом та сидінням, таємно для оточуючих, керуючись корисливими мотивами, викрав з мопеду сумку коричневого кольору, в якій знаходилися ремонтні ключі, яка належала ОСОБА_10 та покинув місце злочину. В подальшому ОСОБА_1 реалізував викрадене майно місцевому мешканцю ОСОБА_11 за 40,00 грн.

Своїми злочинними діями ОСОБА_1 завдав потерпілому ОСОБА_10 матеріальних збитків на суму 646,00 грн.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у скоєних злочинах визнав частково, посилаючись на ту обставину, що внаслідок приймання ліків та вживання алкоголю не розумів значення свої дій та надав наступні покази.

Щодо епізоду викрадення майна ОСОБА_2 вказав, що числа не пам`ятає, він дізнався що у нього рецидив туберкульозу та випив горілки, у зв`язку з чим не розумів що робить. Показав, що прийшов до тітки ОСОБА_2 , покликав її, але вона не вийшла, після чого розбив вікно, щоб зайти до кухні та почекати її там. Однак, не дочекавшись її взяв на кухні казан, вийшов з двору та пішов далі. Навіщо брав речі ОСОБА_2 , пояснити не може. Казан недалеко від будинку тітки він викинув біля забору, приблизно метрів 20 від будинку, оскільки казан був йому не потрібен. Він вважає що це все наслідки приймання ним ліків від туберкульозу та горілки.

Щодо епізоду викрадення майна ОСОБА_3 показав, що наприкінці липня 2017 року він прийшов до свого знайомого ОСОБА_3 до гаражу, однак його там не було, гараж був відчинений та він взяв в гаражі два пластикових ящика де була сварка та ще якийсь інструмент, який він залишив поряд в кущах, а з сваркою пішов до магазину, купив там пива та зустрів там мешканця села, якому продав сварку за 1000 грн. Потім повернувся до місця, де залишив інший інструмент, забрав його та йшов далі, після чого його також продав. Умисел на викрадення майна виник у нього уже безпосередньо в гаражному приміщенні. Шкоду потерпілому відшкодував в повному обсязі. При повторному допиті зазначив, що зайшов до приміщення гаражу через хвіртку, нікого не було, злочин був вчинений в той же день що й при викрадені майна у ОСОБА_2 . ОСОБА_1 вказав, що в той день просто ходив по смт. Радісне. Кошти у розмірі 700-800 грн. за реалізацію викраденого майна забрали поліцейські. Вину по даному епізоду визнає, розкаюється.

Щодо епізоду заволодіння транспортним засобом ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , показав, що дійсно в кінці липня 2017 року він прийшов до гаражного приміщення, вибив замок молотком, та викотив звідти мопед помаранчевого кольору, який був у не справному стані, були лише колеса та рама, також зазначив, що він вважає, що це було викрадення майна, а не заволодіння транспортним засобом, та показав, що злочин довести до кінця він не зміг, оскільки його зупинили та забрали мопед назад. Також пояснив, що гараж потерпілого знаходиться поряд з його гаражем, не розумів навіщо зірвав з дверей гаражу замок молотком, після того, як люди почали кричати, він повернув мопед назад, купив новий замок, вибачився перед потерпілим. Вчинив злочин, бо був п`яний, при цьому розумів, що гараж та мопед йому не належить. Котив мопед сам не знає куди.

По епізоду викрадення майна ОСОБА_8 , ОСОБА_1 у судовому засіданні показав, що число не пам`ятає, влітку, він йшов з смт. Іванівка з лікарні, був в стані алкогольного сп`яніння, зайшов до знайомої бабусі води попити в с. Баранове, виходячи з двору та помітив велосипед «України», який стояв на вулиці та взяв його, для того щоб доїхати додому, оскільки у нього була дуже хвора нога. Після чого він доїхав на велосипеді до с. Сухомлинове, та віддав його за 100,00 грн. знайомому ОСОБА_9 , який вже помер. Вказав, що не розумів що відбувалося, оскільки приймав дві несумісні терапії від ВІЧ та туберкульозу. Хотів доїхати лише додому, не розумів що велосипед не нього. Вказав що в с .Сухомлинове йому вже стало важко їхати під гору в смт. Радісне, та хотів його викинути, але зустрів знайомого та зрозумів, що може виручити за нього кошти. Зазначив, що велосипед повернуто, претензій потерпілий до нього не має. Перед потерпілим вибачився. Визнає свою провину в повному обсязі, розкаюється.

По епізоду викрадення майна ОСОБА_12 , ОСОБА_1 показав, що був в с. Знам`янка, вкрав сумку, по даному епізоду нічого не пам`ятає, тільки зі слів інших осіб, сам факт не заперечує, однак нічого пояснити не може. Знає, що сумку вже повернуто.

Також у судовому засіданні ОСОБА_1 посилався на ту обставину, що злочини він вчиняв під дією несумісних препаратів, які йому призначив лікар, оскільки він є хворою людиною, разом з тим відмовився від виклику у судове засідання відповідного лікаря, інших заяв та клопотань до суду не надав, вважав за можливе закінчити судове слідство, на чому також наполягав його захисник.

У судовому засіданні обвинувачений та його захисник просили суд обрати обвинуваченому покарання не пов`язане з позбавленням волі, оскільки внаслідок тяжких хвороб обвинуваченого, останній за станом здоров`я не може перебувати в місцях позбавлення волі.

Потерпіла ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, заяв та клопотань не надала, про причини неявки не повідомляла.

Потерпілий ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте раніше надавав до суду заяву про слухання справи у його відсутність, так як він зайнятий на роботі, міру покарання обвинуваченому просив призначити на розсуд суду.

Потерпілий ОСОБА_6 у судове засіданні не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, при допиті раніше у судовому засіданні показав суду, що коли він був на роботі в м. Одесі, йому подзвонив вітчим ОСОБА_13 та повідомив, що вкрали його мопед. Мопед був помаранчевий, у справному стані та знаходився в гаражі під замком. На місці злочину не був, був в м. Одесі на заробітках. Йому інші люди сказали, що ОСОБА_1 котив днем його мопед. Мопед повернуто йому на зберігання. Претензій до обвинуваченого не має, просив суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_8 у судове засіданні не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, при допиті раніше у судовому засіданні показав суду, що у 2017 році літом, він поїхав на велосипеді «України» на роботу залишив у бабусі в с. Баранове, коли повернувся, то виявив, що велосипед відсутній, бабуся вказала, що заходив до неї її знайомий, попити води, а потім різко зник, він знайшов ОСОБА_1 , однак той сказав що нічого не брав, був п`яний, та потім зізнався що він викрав велосипед та передав іншій особі в с. Сухомлинове, а потім потерпілий знайшов свій велосипед в с. Сухомлинове, та відкупив назад за 150,00 грн. Зазначив, що велосипед був у доброму стані. ОСОБА_1 кошти йому не повернув, однак матеріальних претензій до нього не має, просить призначити йому мінімальну міру покарання.

Потерпілий ОСОБА_10 у судове засіданні не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, при допиті раніше у судовому засіданні показав суду, що у 2017 році літом, він разом зі своїм напарником по роботі, електриком ОСОБА_14 приїхали на мопеді в с. Знам`янка до магазину, щоб купити дроти, мопед та сумку з інструментами залишили на вулиці, а коли повернулися, виявили, що сумка зникла. Через деякий час його знайомив ОСОБА_14 дізнався, що дані інструменти викрадені ОСОБА_1 та продані іншій особі з с. Зиминове. Після чого та особа, якій було продано викрадені інструменти повернув їх потерпілому через його знайомого ОСОБА_14 , матеріальних претензій до обвинуваченого не має, просить призначити йому мінімальну міру покарання.

Вирішуючи питання про причетність ОСОБА_1 до вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України по епізоду викрадення майна ОСОБА_2 та наявності в його діях складу кримінального правопорушення, окрім зізнавальних показів обвинуваченого ОСОБА_1 , судом було досліджено наступні докази та надано відповідну правову оцінку, встановлені обставини, які підтверджуються даними доказами.

Досліджені у судовому засіданні заява про вчинене кримінальне правопорушення від 27.07.2017 року, витяг з ЄДРД від 28.07.2017 року за правовою кваліфікацією вчиненого діяння за ч.3 ст.185 КК України підтверджують, що потерпіла зверталась із заявою щодо скоєння відносно неї кримінального правопорушення, та орган досудового розслідування правомірно приступили до розслідування кримінального правопорушення, вірно визначено правову кваліфікацію вчиненого діяння, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 був раніше засуджений за злочин проти власності.

Дослідженим у судовому засіданні протоколом огляду місця події від 27.07.2017 року, де об`єктом огляду був житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 , де мешкає потерпіла ОСОБА_2 , підтверджується факт розбиття вікна та проникнення до будинку сторонньої особи.

Відповідно до постанови про визнання й залучення речових доказів до кримінального провадження від 28.07.2017 року, протоколу огляду речових доказів від 28.07.2017 року, протоколу огляду місця події та заяви ОСОБА_1 про добровільну видачу викрадених речей, зберігальної розписки потерпілої та протоколу пред`явлення речей до впізнання від 29.08.2017 року, потерпілою ОСОБА_2 шляхом огляду пред`явлений для впізнання, було впізнано її казан об`ємом п`ять літрів та алюмінієву каструлю об`ємом п`ять літрів, які напередодні було у неї викрадено, що підтверджує встановлені у судовому засіданні обставини, тобто що викрадене ОСОБА_1 майно належало потерпілій, які були повернуті потерпілій для відповідального зберігання до вирішення справи по суті.

Дослідженим у судовому засіданні висновком товарознавчого дослідження №01082017-3 підтверджується розмір шкоди заподіяної ОСОБА_1 в наслідок його злочинних дій потерпілій ОСОБА_2 на суму вартості казану у розмірі 435,00 грн., отже підтверджується кваліфікація вчиненого правопорушення.

Відповідно до даних про судимість ОСОБА_1 , останній був засуджений 13.12.2016 року Іванівським районним судом Одеської області за ч.1 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 1 рік, що підтверджує наявність в діях ОСОБА_1 такої кваліфікуючої ознаки, як повторність.

Суд вважає, що досліджені у судовому засіданні докази є належними, так як стосуються даного кримінального провадження, докази також є допустимі так як вони отриманні у порядку, встановленому КПК України, та є достовірними так як вони узгоджуються із іншими доказами.

Виходячи із наведеного суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, вважає, що сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку дають законні підстави суду по факту викрадення майна у потерпілої ОСОБА_2 визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, а саме - таємне викрадення чужого майна(крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена повторно.

Вирішуючи питання про причетність ОСОБА_1 до вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України по епізоду викрадення майна ОСОБА_3 та наявності в його діях складу кримінального правопорушення, судом, окрім зізнавальних показів обвинуваченого ОСОБА_1 , було досліджено наступні докази та надано відповідну правову оцінку, встановлені обставини, які підтверджуються даними доказами.

Досліджені у судовому засіданні заява про вчинене кримінальне правопорушення від 27.07.2017 року, витяг з ЄДРД від 28.07.2017 року за правовою кваліфікацією вчиненого діяння за ч.2 ст.185 КК України підтверджують, що потерпілий звертався із заявою щодо скоєння відносно нього кримінального правопорушення, та орган досудового розслідування правомірно приступили до розслідування кримінального правопорушення, вірно визначено правову кваліфікацію вчиненого діяння, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 був раніше засуджений за злочин проти власності.

Дослідженим у судовому засіданні протоколом огляду місця події від 27.07.2017 року, де об`єктом огляду був гараж під АДРЕСА_5, відповідно до якого було встановлено відсутність викрадених речей.

Відповідно до заяви про добровільну видачу речей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від 27.07.2017 року, та протоколу добровільної видачі від 27.07.2017 року, протоколів пред`явлення речей до впізнання, постанови про визнання й залучення речових доказів до кримінального провадження від 29.07.2017 року, зберігальної розписки потерпілого встановлено, що викрадені речі, а саме зварювальний апарат рожевого кольору марки ТЕХ АС ТА 00012 та ящик з гідравлічним комплектом для ремонту кузовних деталей автомобілю «sturn» були видані особами, які напередодні придбали їх у ОСОБА_1 , потерпілим було впізнано вищевказані речі, які було у нього викрадені, що підтверджує встановлені у судовому засіданні обставини, тобто що викрадене ОСОБА_1 майно належало потерпілому, які були повернуті потерпілому для відповідального зберігання до вирішення справи по суті.

Дослідженим у судовому засіданні висновком товарознавчого дослідження №01082017-9 підтверджується розмір шкоди заподіяної ОСОБА_1 в наслідок його злочинних дій потерпілому ОСОБА_3 на суму вартості зварювального апарату у розмірі 1773,00 грн., отже підтверджується кваліфікація вчиненого правопорушення.

Відповідно до даних про судимість ОСОБА_1 , останній вчинив злочин в період іспитового строку, будучи засудженим за корисливий злочин, що підтверджує наявність в діях ОСОБА_1 такої кваліфікуючої ознаки, як повторність.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав суду, що влітку 2017 року він пішов з дружиною до магазину в смт. Радісне, та коли виходив з магазину, його зустрів ОСОБА_1 та запропонував купити в нього сварку нову, жовтуватого кольору, пояснивши, що дану сварку отримав на роботі в м. Одесі на стройці за роботу. Він забрав сварку за 1000,00 грн. у ОСОБА_1 , який був тверезий повністю та у нього з собою була лише сумка з сваркою. Через пів години до нього прийшов ОСОБА_3 та сказав що це його сварка, вони викликали поліцію, та він віддав сварку поліції.

Суд вважає, що досліджені у судовому засіданні докази є належними, так як стосуються даного кримінального провадження, докази також є допустимі так як вони отриманні у порядку, встановленому КПК України, та є достовірними так як вони узгоджуються із іншими доказами.

Виходячи із наведеного суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, вважає, що сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку дають законні підстави суду по факту викрадення майна у потерпілого ОСОБА_3 визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, а саме - таємне викрадення чужого майна(крадіжка), вчинена повторно.

Вирішуючи питання про причетність ОСОБА_1 до вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України по епізоду незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_6 та наявності в його діях складу кримінального правопорушення, судом, окрім зізнавальних показів обвинуваченого ОСОБА_1 , було досліджено наступні докази та надано відповідну правову оцінку, встановлені обставини, які підтверджуються даними доказами.

Дослідженим у судовому засіданні протоколом огляду місця події від 21.08.2017 року та фототаблицями до нього, де об`єктом огляду був гараж у гаражному масиві біля в АДРЕСА_5, відповідно до якого було оглянуто мопед помаранчевого кольору «Suzuki Letz 2» та встановлено його повну укомплектованість.

Інші докази по даному кримінальному провадженні судом не досліджувалися у зв`язку з визнанням ОСОБА_1 своє провини, разом з тим, щодо посилання ОСОБА_1 на ту обставину, що мопед був у несправному стані та розібраний, отже мала місце крадіжка майна, а не заволодіння транспортним засобом, суд вказує на наступне.

У постанові Пленуму від 23.12.2005 року №14 у п.15 Верховний Суд зазначив, що незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК) слід розуміти як умисне, протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі (з місця стоянки чи під час руху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантажування на інший транспортний засіб, примусового відсторонення зазначених осіб від керування, примушування їх до початку чи продовження руху тощо. Таке заволодіння може бути вчинене таємно або відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням насильства або погроз.

Цей злочин визнають закінченим з моменту, коли транспортний засіб почав рухатись унаслідок запуску двигуна чи буксирування, а якщо заволодіння відбувається під час руху транспортного засобу, - з моменту встановлення контролю над ним.

Згідно з п. 1.10 Правил дорожнього руху транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Тимчасова несправність або відсутність певних деталей на транспортному засобі, свідчить лише про певний технічний стан цього транспортного засобу.

Сам факт можливості або неможливості експлуатації транспортного засобу не є кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ст. 289 КК України.

Оскільки у судовому засіданні було встановлено та підтверджено вищевказаним протоколом огляду місця подції, що предмето злочину був саме мопед, посилання ОСОБА_1 на неправильну кваліфікацію його діяння суд до уваги не приймає.

Відповідно до даних про судимість ОСОБА_1 , останній вчинив злочин в період іспитового строку, будучи засудженим за корисливий злочин, що підтверджує наявність в діях ОСОБА_1 такої кваліфікуючої ознаки, як повторність.

Також, вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України підтверджується показами свідка ОСОБА_13 , який показав, що він був на роботі у липні 2017 року та йому зателефонував сусід і сказав, що мопед, який належить його пасинку ОСОБА_6 вкрали та котять його щоб сховати, затримав ОСОБА_1 його сусід через метрів 50 від гаражу, після чого він прийшов з роботи та змусив ОСОБА_1 закотити мопед назад. При цьому, гараж був відчинений, на дверях був збитий замок. До цього мопед знаходився в гаражі, двері були зачиненні на замок.

Суд вважає, що досліджені у судовому засіданні докази є належними, так як стосуються даного кримінального провадження, докази також є допустимі так як вони отриманні у порядку, встановленому КПК України, та є достовірними так як вони узгоджуються із іншими доказами.

Виходячи із наведеного суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, вважає, що сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку дають законні підстави суду по факту незаконного заволодіння транспортним засобом у потерпілого ОСОБА_6 визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, а саме - незаконне заволодіння транспортним засобом, тобто умисне, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника всупереч його волі, вчинене з проникненням у сховище, повторно.

Вирішуючи питання про причетність ОСОБА_1 до вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України по епізоду викрадення майна ОСОБА_8 та наявності в його діях складу кримінального правопорушення, судом, окрім зізнавальних показів обвинуваченого ОСОБА_1 , було досліджено наступні докази та надано відповідну правову оцінку, встановлені обставини, які підтверджуються даними доказами.

Досліджені у судовому засіданні виписку з ЄО від 05.09.2017 року, витяг з ЄДРД від 06.09.2017 року за правовою кваліфікацією вчиненого діяння за ч.2 ст.185 КК України підтверджують, що потерпілий звертався із заявою щодо скоєння відносно нього кримінального правопорушення, та орган досудового розслідування правомірно приступили до розслідування кримінального правопорушення, вірно визначено правову кваліфікацію вчиненого діяння, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 був раніше засуджений за злочин проти власності.

Відповідно до протоколу добровільної видачі від 06.09.2017 року, постанови про визнання й залучення речових доказів до кримінального провадження від 06.09.2017 року, зберігальної розписки потерпілого та висновком товарознавчого дослідження №241117-1 підтверджується розмір шкоди заподіяної ОСОБА_1 в наслідок його злочинних дій потерпілому ОСОБА_8 , якому було завдано збитків на суму вартості велосипеду у розмір 654,00 грн., отже підтверджується кваліфікація вчиненого правопорушення.

Відповідно до даних про судимість ОСОБА_1 , останній вчинив злочин в період іспитового строку, будучи засудженим за корисливий злочин, що підтверджує наявність в діях ОСОБА_1 такої кваліфікуючої ознаки, як повторність.

Суд вважає, що досліджені у судовому засіданні докази є належними, так як стосуються даного кримінального провадження, докази також є допустимі так як вони отриманні у порядку, встановленому КПК України, та є достовірними так як вони узгоджуються із іншими доказам та показами обвинуваченого.

Виходячи із наведеного суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, вважає, що сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку дають законні підстави суду по факту викрадення майна у потерпілого ОСОБА_8 визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.185 КК України, а саме - таємне викрадення чужого майна(крадіжка), вчинена повторно.

Вирішуючи питання про причетність ОСОБА_1 до вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України по епізоду викрадення майна ОСОБА_10 та наявності в його діях складу кримінального правопорушення, судом було досліджено наступні докази та надано відповідну правову оцінку, встановлені обставини, які підтверджуються даними доказами.

Досліджені у судовому засіданні заява про вчинене кримінальне правопорушення від 16.08.2017 року, витяг з ЄДРД від 17.08.2017 року за правовою кваліфікацією вчиненого діяння за ч.2 ст.185 КК України підтверджують, що потерпілий звертався із заявою щодо скоєння відносно нього кримінального правопорушення, та орган досудового розслідування правомірно приступили до розслідування кримінального правопорушення, вірно визначено правову кваліфікацію вчиненого діяння, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 був раніше засуджений за злочин проти власності.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 21.08.2017 року, постанови про визнання й залучення речових доказів до кримінального провадження від 21.08.2017 року, зберігальної розписки потерпілого та висновком товарознавчого дослідження №07092017-2 підтверджується розмір шкоди заподіяної ОСОБА_1 в наслідок його злочинних дій потерпілому ОСОБА_10 , якому було завдано збитків на суму вартості викраденого майна у розмір 646,00 грн., отже підтверджується кваліфікація вчиненого правопорушення.

Відповідно до даних про судимість ОСОБА_1 , останній вчинив злочин в період іспитового строку, будучи засудженим за корисливий злочин, що підтверджує наявність в діях ОСОБА_1 такої кваліфікуючої ознаки, як повторність.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав суду, що влітку 2017 року він перебуваючи в с. Знам`янка зустрів ОСОБА_1 , який попросив у нього грошові кошти, однак він йому відмовив, та ОСОБА_1 запропонував йому купити у нього коричневу сумку з інструментами, на що він погодився та заплатив ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 50,00 грн. Через декілька днів він дізнався, що у особи в с. Знам`янка було викрадено інструменти, та розуміючи, що вони наразі знаходяться у нього, повернув їх своєму знайомому ОСОБА_14 . При цьому зазначив, що при зустрічі ОСОБА_1 на його думку перебував в стані алкогольного сп`яніння.

Суд вважає, що досліджені у судовому засіданні докази є належними, так як стосуються даного кримінального провадження, докази також є допустимі так як вони отриманні у порядку, встановленому КПК України, та є достовірними так як вони узгоджуються із іншими доказами.

Виходячи із наведеного суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, вважає, що сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку дають законні підстави суду по факту викрадення майна у потерпілого ОСОБА_10 визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, а саме - таємне викрадення чужого майна(крадіжка), вчинена повторно.

Посилання ОСОБА_1 на ту обставину, що злочини він вчиняв під дією несумісних препаратів, які йому призначив лікар, оскільки він є хворою людиною, та внаслідок чого не міг усвідомлювати значення своїх дій, суд розцінює як спосіб захисту та можливості уникнення покарання, оскільки жодними належними та допустимими доказами у судовому засіданні не підтверджено.

При призначенні покарання суд у відповідності до Кримінального Кодексу України виходячи із загальних засад призначення покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У відповідності до ст.66 КК України суд констатує про відсутність пом`якшуючих обставин при вчиненні злочинів ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_1 є вчинення злочинів в стані алкогольного сп`яніння, рецидив злочинів, та за ч.3 ст.185 КК України - вчинення злочину повторно.

Відповідно до обвинувальних актів, обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого є також вчинення злочинів повторно, разом з тим суд не може визнати дану обставину обтяжуючою при вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.289 КК України, оскільки в даних випадках дана обставина застосовується при кваліфікації вчинених злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд також враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, а саме те, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин та середньої тяжкості, особу винного, а саме те, що він раніше судимий, не працює, характеризується посередньо, матеріальна шкода завдана злочинами відшкодована, перебуває на обліку у лікаря нарколога, а також ту обставину, що він має на утриманні неповнолітню дитину та має ряд тяжких захворювань, та ту обставину, що злочини вчинені в період іспитового строку за вироком Іванівського районного суду Одеської області від 13.12.2016 року, зважаючи на встановлене, суд приходить до переконання, що обвинуваченому потрібно призначити міру покарання в межах мінімального строку, визначеного санкцією ст.185 КК України та ст.289 КК України з застосуванням положення ч.1 ст.70 КК України та ч.1,4 ст.71 КК України.

Долю речових доказів вирішити відповідно до положень ст.100 КПК України.

Цивільні позови по справі не заявлялись.

Витрати на залучення експертів відсутні.

Що стосується міри запобіжного заходу, то суд зважаючи на обставини вчинення правопорушення, застосування неодноразових приводів у судові засідання відносно обвинуваченого, беручи до уваги, що ОСОБА_1 з метою уникнення покарання зможе переховуватися від органу виконання покарань, суд вважає за необхідне до вступу вироку в законну силу обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 369, 370, 373-374, 377 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочині передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України та призначити йому покарання:

за ч.2 ст.185 КК України - позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

за ч.3 ст.185 КК України - позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;

за ч.2 ст.289 КК України - позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

У відповідності до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України призначити остаточне покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Іванівського районного суду Одеської області від 13.12.2016 року, відповідно до якого ОСОБА_1 було засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України та призначено покарання у позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців та на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнено з випробувальним терміном на 1 роки, визначивши остаточно ОСОБА_1 до відбуття покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

Обрати ОСОБА_1 міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу у виді тримання під вартою в Одеському слідчому ізоляторі управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області, взявши під варту із зали суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту фактичного затримання в залі суду тобто з 26.11.2019 року.

Судові витрати по справі відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Речові докази по справі вважати повернутими за належністю.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Іванівський районний суд Одеської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому, а також не пізніше наступного дня після ухвалення направити учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

Суддя І. В. Погорєлов