Рішення № 85872250, 25.11.2019, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/7851/19

Провадження №2/592/3264/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі головуючого Костенка В.Г., за участю секретаря судового засідання Денисенка В.М., у відкритому судовому засіданні розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить сягнути з відповідачки заборгованість у сумі 14 394 грн. 04 коп. та понесені витрати.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 11.05.2010 уклав з відповідачкою договір № б/н, відповідно до якого надав кредит у розмірі 5 000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за його використання згідно «Умов та правил надання банківських послуг» на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти. Відповідачка порушила взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, не повертає кредит та не сплачує відсотки за користування. Станом на 05.05.2019 відповідачка має заборгованість 14 394 грн. 51 коп. та складається: із заборгованості за тілом кредиту в сумі 3 281 грн. 37 коп., заборгованості за простроченим тілом кредиту - 3 419 грн. 51 коп., заборгованості по нарахованим відсоткам за користування кредитом - 00 грн. 00 коп., нарахованої пені за прострочене зобов`язання - 5 393 грн. 98 коп., нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. - 1 137 грн. 56 коп., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 661 грн. 62 коп. - штраф (процентна складова).

Відповідачка відзиву не подавала.

В судовому засіданні відповідачка позов визнала частково. Так погодилася з заборгованістю станом на 31.10.2015, тобто 4759 грн. 48 коп. по кредиту та 191 грн. 04 коп. по відсоткам. Вважала необґрунтованою заборгованість за період з 01.11.2015 по 05.05.2019. Разом з цим погодилася з тим, що користувалася кредитними коштами та повертала, як зазначено у таблиці. Втім вважала, що відсотки нараховувалися невірно та заборгованість штучно збільшена.

Ухвалою суду від 09.09.2019 явка представника позивача було визнано обов`язковою, однак представник не з`явився.

В останнє судове засідання сторони не з`явилися.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований, але підлягає частковому задоволенню, з таких підстав:

Судом встановлено, що 11.05.2010 відповідачка подала позивачу на його бланку анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. У заяві друкованим шляхом заповнена інформація про відповідача, а саме: ім`я, паспортні дані, рнокпп, місце проживання, телефонний номер, інформація про соціальний статус; заява власноруч підписана відповідачем.

У заяві містяться види банківських послуг, які можна отримати. Відповідачка виявила бажання оформити на її ім`я кредитку: платіжна картка Кредитка «Універсальна» з лімітом по картці 500 грн..

Бланк анкети-заяви містить відомості про те, що заявник надає згоду на підписання цією заявою договору про надання банківських послуг на Умовах і Правилах ПриватБанку які розміщені на відповідному сайті.

11.05.2010 під підпис відповідачку ознайомлено з умовами кредитування. Зокрема встановлено процентну ставку 2,5 % у місяць із розрахунку 360 днів у році. За невиконання умов встановлені пеня та штрафи 500 грн. + 5% від суми заборгованості з урахуванням процентів та комісії.

Інших письмових угод до цієї заяви, щодо надання кредиту, суми кредиту, вартості послуг, періоду повернення, відповідальності тощо між сторонами не укладалося.

За підрахунками позивача станом на 05.05.2019 заборгованість відповідачки становить 14 394 грн. 51 коп. та складається: із заборгованості за тілом кредиту в сумі 3 281 грн. 37 коп., заборгованості за простроченим тілом кредиту - 3 419 грн. 51 коп., заборгованості по нарахованим відсоткам за користування кредитом - 00 грн. 00 коп., нарахованої пені за прострочене зобов`язання - 5 393 грн. 98 коп., нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. - 1 137 грн. 56 коп., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 661 грн. 62 коп. - штраф (процентна складова).

З розрахунку наданого позивачем за період по 31.10.2015 вбачається, що борг по кредиту становить 4 759 грн. 48 коп., по відсоткам 191 грн. 04 коп.( розрахунок заборгованості за договором у формі таблиця). Зазначена заборгованість визнана відповідачкою.

З розрахунку наданого позивачем за період з 01.11.2015 по 05.05.2019 вбачається, що банк нараховував відповідачці відсотки за користування кредитом у розмірі більшому ніж погоджено письмово, тобто більше 2,5%, а саме з 2,9% по 3,6%. З розрахунку вбачається, що позивач погашав заборгованість по відсоткам за рахунок кредита (колонка 4 розрахунку у виді таблиці) за період з 01.11.2015 по 05.05.2019, тобто включав нараховані відсотки у тіло кредита, та відповідно знов на збільшене тіло кредита нараховував відсотки. Також вбачається, що відповідачка використовувала кошти позивача у сумі 1 178 грн. 42 коп. (колонка 3 розрахунку за період 01.11.2015 по 05.05.2019). У період з 01.11.2015 по 05.05.2019 відповідачка сплатила 7 571 грн. 01 коп. (колонка 21 розрахунку за період 01.11.2015 по 05.05.2019).

Встановлені факти підтверджуються копією заяви, довідкою про «Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витягом з Умов і правил надання банківських послуг, розрахунками заборгованості.

Поряд з цим позивачем всупереч положенням ст.ст. 80, 81, 83, 177 ЦПК України не надано доказів того, що між сторонами укладені договори, щодо зміни розміру процентної ставки більше 2,5%.

Із встановленого вбачається, що спірні правовідносини між сторонами є цивільними і врегульовані ст.ст. 207, 526, 549, 551, 626, 628, 638, 633, 634, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України,

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка(штраф) поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

З наведених положень закону і встановлених фактів вбачається, що позивач діяв з порушенням закону та умов договору коли погашав відсотки за рахунок тіла кредиту та нараховував відсотки за користування кредитом у розмірі більше 2,5 %. У зв`язку з цим заявлена позивачем заборгованість є необґрунтованою.

Дослідження розрахунку заборгованості позивача є певною мірою ускладненим. Втім провівши розрахунок згідно умов, які прийняті відповідачкою суд дійшов наступного. Так сторонами визнано, що станом на 31.10.2015 борг по кредиту становить 4 759 грн. 48 коп., по відсоткам 191 грн. 04 коп., а тому суд не аналізує цю заборгованість.

За період з 01.11.2015 по 05.05.2019 судом проведено розрахунок заборгованості з урахуванням сум, які визнані сторонами та які брала відповідачка як кредит (1 178 грн. 42 коп.) і сум які вона сплачувала (7 571 грн. 01 коп.). При проведенні підрахунку виходячи з процентної ставки 2,5 % станом на 05.05.2019 борг становить, по кредиту 2 393 грн. 12 коп., по процентам 201 грн. 09 коп. Докладний розрахунок через складність у рішенні навести неможливо. Суд звертає увагу, що розрахунок позивача вже визнаний як необґрунтований.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Наведена позиція зазначена у рішенні Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15.

Ураховуючи наведене слід відмовити у задоволенні позову щодо стягненні пені у розмірі 5 393 грн. 98 коп. і 1 137 грн. 56 коп..

Таким чином з відповідача підлягають стягненню штраф у розмірі 500 грн. та плюс 5 відсотків від суми боргу, який встановлений судом. Розмір штрафу у відсотках становить 129 грн. 71 коп.( (2 393,12+201,09)х5/100), а не як заявлено позивачем 661 грн. 62 коп.

Таким чином позов підлягає задоволенню лише у частині стягнення боргу по тілу кредиту у сумі 2 393 грн. 12 коп., по процентам 201 грн. 09 коп., штрафів 500 грн. та 129 грн. 71 коп., а всього 3 223 грн. 92 коп., що становить 22,4 % від заявленої ціни позову 14 394 грн. 04 коп..(3223,92*100/14394,04)

Крім того слід стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати пропорційно задоволеному, тобто у розмірі 430 грн. 30 коп., що становить 22,04 % від сплаченої суми судового збору 1 921 грн..

На підставі зазначеного і керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 76-81, 141, 89, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (місцезнаходження м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (місцезнаходження м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по тілу кредиту у сумі 2 393 грн. 12 коп., по процентам 201 грн. 09 коп., штрафів 500 грн. та 129 грн. 71 коп., відшкодування витрат 430 грн. 30 коп., а всього 3 654 грн. 22 коп..

Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (місцезнаходження м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) про стягнення коштів у іншій частині.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 26.11.2019.

Суддя В.Г. Костенко