Ухвала суду № 85872126, 26.11.2019, Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 584/1250/19

Провадження № 2-др/584/2/19

УХВАЛА

26.11.2019 Путивльський районний суд Сумської області

в складі: головуючого - судді Токарєва С.М.

при секретарі Зікрати Я.В.

з участю: представника позивача Рубанець О.М.

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Путивль справу за заявою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

14.11.2019 до Путивльського районного суду Сумської області надійшла заява від Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк"), в якій вказане товариство просить ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 584/1250/19, яким вирішити питання щодо розподілу понесених позивачем судових витрат та зазначити складові заборгованості, що підлягають стягненню з відповідачів.

Свої вимоги мотивує тим, що 31.10.2019 рішенням Путивльського районного суду Сумської області позов АТ "Ощадбанк" до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості було задоволено частково та стягнуто з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за договором про іпотечний кредит у розмірі 49977,78 грн., а також стягнуто в дольовому порядку витрати по сплаті судового збору по 457,32 грн. з кожного відповідача. Відповідно до вказаного рішення, судом було встановлено, що відповідачами були подані письмові заяви, в яких вони просили розгляд справи проводити за їх відсутності, позов визнали, про правові наслідки визнання позову обізнані. Складаючи заяви про розгляд справи за їх відсутності та визнаючи позовні вимоги АТ "Ощадбанк", боржники фактично погодились з сумою позовних вимог, що визначена в позові, розмір яких складає 69977,78 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Однак, вирішуючи питання про судові витрати в справі, суд керувався положеннями ст. 141 ЦПК України, присуджуючи судові витрати позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим з відповідачів було стягнуто понесені позивачем судові витрати не в повному обсязі.

Так, в мотивувальній частині рішення суду зазначено, що відповідачем ОСОБА_1 , після подачі позивачем позову були надані суду квитанції про сплату 20000 грн. в рахунок погашення заборгованості. Однак, вказаний документ був наданий з порушенням процесуальних прав позивача, оскільки позивач квитанціїї про часткову оплату боргу не отримував. Таке порушення процесуальних прав, зокрема, вбачається з наступного.

У строк, встановлений судом відповідачі відзиву на позовну заяву не подавали. відповідно до ч. 9 ст. 83 ЦПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи і суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем докази часткового погашення заборгованості позивачу не надсилались.

Тому невиконання відповідачем вимог цивільного законодавства щодо долучення до матеріалів справи доказів про часткове погашення заборгованості зробило неможливим для представника позивача здійснити оцінку таких доказів та вжити заходи, направлені на уточнення розміру позовних вимог, в результаті чого судом було прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Надавши суду лише квитанції про сплату боргу на фоні поданих заяв про повне визнання позову, відповідач своїми конклюдентними діями лише підтвердив те, що він визнає позов повністю, частково сплативши заборгованість.

Представник АТ "Ощадбанк" в судовому засіданні подану заяву про ухвалення додаткового рішення у справі пдтримав у повному обсязі з підстав, викладених у зазначеній заяві.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідач ОСОБА_1 при розгляді заяви позивача про ухвалення додаткового рішення покладався на розсуд суду та суду пояснив, що 26.09.2019 ним було частково погашено заборгованість перед позивачем за договором про іпотечний кредит, а саме - на суму 20000 грн. та цього ж дня він надав суду відповідну квитанцію, щоб суд врахував вказану обставину при розгляді справи. Зазначену суму ним було внесено через відділення АТ "Ощадбанку", що знаходиться у м. Путивль.

Заслухавши пояснення представника АТ "Ощадбанк" та відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є солідарними боржниками, в судове засідання не з`явилися, звернулися до суду з письмовими заявами, в яких просили розгляд справи проводити за їх відсутності (а.с.127-129).

При цьому, як вбачається зі змісту вказаних письмових заяв, позов було визнано лише відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а відповідач ОСОБА_3 лише просила розглядати справу у її відсутність та не зазначала, що визнає позов, про що зазначено в описовій частині судового рішення.

З огляду на те, що позов було визнано лише двома з трьох відповідачів, які є солідарними боржниками, а також беручи до уваги, що відповідачем ОСОБА_1 було частково погашено заборгованість - на суму 20000 грн., то в суду були відсутні підстави для ухвалення рішення на підставі ст. 206 ЦПК України (у зв`язку з визнанням позову відповідачами), а відтак і відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 26.09.2019 відповідачем ОСОБА_1 через канцелярію суду було внесено заяву, в якій він клопотав про долучення до матеріалів справи квитанції про часткову сплату боргу (а.с.121-123).

Як вбачається із квитанції № 1790761919 від 26.09.2019 відповідачем ОСОБА_1 26.09.2019 на погашення боргу за кредит за договором № 52-073 від 26.12.2013 через Територіальне відокремлене безбалансове відділення № 10018/031 Філії Сумського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" було внесено 20000 грн.

Відповідно до положень ч. 9 ст. 83 ЦПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

31.10.2019 через канцелярію суду від представника АТ "Ощадбанк" до Путивльського районного суду Сумської області надійшла письмова заява, в якій останній просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Зважаючи на те, що вказані кошти відповідачем вносились через касу АТ "Ощадбанку", то копії вказаних квитанцій малися у позивача, тому в силу положень ч. 9 ст. 83 ЦПК України у суду були відсутні передбачені законом підстави, щоб не брати до уваги вказані квитанції, як докази часткового погашення заборгованості.

З огляду на таке, будучи обізнаним про часткове погашення заборгованості відповідачем ОСОБА_1 , позивач не був позбавлений права у встановленому законом порядку ініціювати питання щодо зменшення розміру позовних вимог або ж не підтримувати вказаних вимог, внаслідок їх часткового задоволення відповідачем після пред`явлення позову.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, АТ "Ощадбанк" просило суд стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку заборгованість за договором про іпотечний кредит № 52-073 від 26.12.2013 в розмірі 69977,78 грн. (а.с.2-4).

В той же час, з наданих відповідачем квитанцій вбачається, що після подачі позивачем позову відповідачем ОСОБА_1 було сплачено 20000 грн., що і стало підставою для часткового задоволення пред`явленого позову, про що зазначено в мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи викладене, судом не встановлено підстав, передбачених ст. 270 ЦПК України, за яких суд може ухвалити додаткове рішення. Таких підстав не містить і заява АТ "Ощадбанк".

Враховуючи викладене, в задоволенні заяви АТ "Ощадбанк" про ухвалення додаткового рішення необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 584/1250/19 за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку через Путивльський районний суд Сумської області до Сумського апеліційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-ти денний строк з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не було вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М.Токарєв