Рішення № 85871476, 19.11.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2575/19

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Савченко А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Грасовський Д.О. за довіреністю №389 від 20.03.2019р.

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України” до приватного підприємства „Стивідорна компанія сенат” про стягнення 14 892,65 грн., –

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Адміністрація морських портів України” в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (далі по тексту – ДП „Адміністрація морських портів України”) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до приватного підприємства „Стивідорна компанія сенат” (далі по тексту – ПП „Стивідорна компанія сенат”) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 14 892,65 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 11 200,32 грн., пені у розмірі 351,28 грн., трьох відсотків річних у розмірі 920,02 грн. та збитків від інфляції у розмірі 2 421,03 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору про надання послуг №47-П-ДБФ-17 від 31.12.2017р. в частині оплати вартості наданих позивачем послуг.

ПП „Стивідорна компанія сенат” не скористалось наданим законом правом на участь свого представника у судовому процесі. При цьому, суд зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Оскільки ПП „Стивідорна компанія сенат” не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

31.12.2017р. між ДП „Адміністрація морських портів України” (Адміністрація) та ПП „Стивідорна компанія сенат” (Підприємство) було укладено договір про надання послуг №47-П-ДБФ-17, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Адміністрація надає Підприємству послуги, за переліком та кількістю встановленому додатком №1 до договору, який є невід`ємною частиною договору, а Підприємство приймає і оплачує послуги на умовах договору. Надання послуг, що не обумовлені додатком №1 до договору відбувається на підставі письмової домовленості між сторонами шляхом листування або підписання окремих додатків до договору.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 договору про надання послуг №47-П-ДБФ-17 від 31.12.2017р. здавання Адміністрацією послуг та приймання їх результатів Підприємством оформлюється актом наданих послуг, який оформлюється Адміністрацією щомісячно. Акт наданих послуг не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним, направляється Підприємству. Розрахунки за договором здійснюються Підприємством згідно тарифів зазначених у додатку №1 до договору, в безготівковій формі шляхом перерахування Підприємством грошових кощіїв на розрахунковий рахунок Адміністрації не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним. Підставою для оплати послуг є підписаний сторонами акт наданих послуг та виставлений на підставі цього акту рахунок.

Згідно з п. п. 4.1 - 4.3 договору про надання послуг №47-П-ДБФ-17 від 31.12.2017р. у випадку порушення договору сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору. У разі прострочення оплати за користування інфраструктурою, Підприємство сплачує пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Положеннями п. 7.1 договору про надання послуг №47-П-ДБФ-17 від 31.12.2017р. даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє до 31.12.2018р. включно.

17.05.2018р. ДП „Адміністрація морських портів України” звернулось до ПП „Стивідорна компанія сенат” із претензією №12-09-11-860/18, відповідно до якої вимагало сплатити заборгованість за договором №47-П-ДБФ-17 від 31.12.2017р. згідно виставлених рахунків: №БДФ 00000163 від 31.01.2018р. на суму 246,67 грн., №БДФ 00000190 від 31.01.2018р. на суму 8233,48 грн., №БДФ 00000296 від 28.02.2018р. на суму 7436,69 грн., №БДФ 00000736 від 30.04.2018р. на суму 7967,88 грн.

Листом №40 від 30.05.2018р. ПП „Стивідорна компанія сенат” у відповідь на претензію №12-09-11-860/18 від 17.05.2018р. повідомило, що заборгованість, зокрема, за договором №47-П-ДБФ-17 від 31.12.2017р. виникла у зв`язку зі складним фінансовим становищем. При цьому, відповідачем було вказано, що ним будуть вжиті заходи щодо виконання прийнятих на себе зобов`язань з оплати вартості наданих позивачем послуг.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами по справі були підписані наступні акти наданих послуг: акт №123 від 31.01.2018р. на суму 246,67 грн., акт №148 від 31.01.2018р. на суму 8 233,48 грн., акт №256 від 28.02.2018р. на суму 7436,69 грн., акт №433 від 31.03.2018р. на суму 8233,48 грн. Крім того, позивачем було виставлено відповідачеві наступні рахунки: №163 від 31.01.2018р. на суму 246,67 грн., №190 від 31.01.2018р. на суму 8 233,48 грн., №296 від 28.02.2018р. на суму 7436,69 грн., №481 від 31.03.2018р. на суму 8233,48 грн.

На підставі платіжного доручення №1577 від 16.05.2019р. ПП „Стивідорна компанія сенат” було сплачено заборгованість за договором №47-П-ДБФ-17 від 31.12.2017р. на суму 12 950,00 грн.

01.10.2018р. між сторонами по справі було укладено додаткову угоду до договору про надання послуг №47-П-ДБФ-17 від 31.12.2017р., відповідно до умов якої сторонами було викладено п. 1.1 у новій редакції, якою передбачено, що Адміністрація надає Підприємству послуги, за переліком та кількістю встановленому додатком № 1 до договору, що с невід`ємною частиною договору, а Підприємство приймає і оплачує послуги па умовах договору. Послуга з використання обладнання Білгород-Дністровської філії ДП „АМПУ” для освітлення території п/п «Бугаз» за 1 прожекторну щоглу надається Підприємству на підставі письмових заявок. Заявка надається до канцелярії Адміністрації або на електронні адреси не пізніше, ніж за дві доби до дати надання послуг. Уточнення або скасування заявки допускається не пізніше, ніж за одну добу до дати надання послуг.

Згідно з п. п. 2.1, 2.1 договору про надання послуг №47-П-ДБФ-17 від 31.12.2017р. в редакції додаткової угоди від 01.10.2018р. здавання Адміністрацією послуг та приймання їх результатів Підприємством оформлюється актом наданих послуг, який оформлюється Адміністрацією щомісячно або за інший період. Акт наданих послуг не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітнім місяцем або періодом, направляється Підприємству. Розрахунки за договором здійснюються Підприємством згідно тарифів зазначених у додатку №1 до договору в безготівковій формі шляхом перерахування Підприємством грошових коштів на розрахунковий рахунок Адміністрації не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітнім місяцем або періодом. Підставою для оплати послуг є підписаний сторонами акт наданих послуг та виставлений на підставі цього акту рахунок.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди від 01.10.2018р. до договору про надання послуг №47-П-ДБФ-17 від 31.12.2017р. дана додаткова угода є укладеною з моменту її підписання сторонами та, згідно ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, застосовується до відносин між сторонами, що виникли до її укладення, а саме з 01 квітня 2018 року.

Шляхом укладання додаткової угоди від 29.12.2018р. до договору про надання послуг №47-П-ДБФ-17 від 31.12.2017р. сторонами було продовжено строк дії договору до 31.12.2019р.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ПП „Стивідорна компанія сенат” позивачем було наголошено, що відповідачем так і не було у повному обсязі оплачено вартості наданих ДП „Адміністрація морських портів України” за договором №47-П-ДБФ-17 від 31.12.2017р. послуг, що і стало підставою для звернення до суду із даними позовними вимогами з метою захисту порушених прав позивача.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем прийняті на себе зобов`язання з надання послуг, передбачених умовами договору №47-П-ДБФ-17 від 31.12.2017р. були виконанні у повному обсязі, що підтверджується підписаними між сторонами по справі актами наданих послуг на загальну суму 24150,32 грн. Проте, відповідачем у порушення зобов`язань, прийнятих на себе за договором №47-П-ДБФ-17 від 31.12.2017р. було частково оплачено вартість наданих позивачем послуг на суму 12 950,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1577 від 16.05.2019р.

З викладених обставин позовні вимоги ДП „Адміністрація морських портів України” до ПП „Стивідорна компанія сенат” про стягнення суми основного боргу у розмірі 11 200,32 грн. підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

З посиланням на умови п. 4.3 договору про надання послуг №47-П-ДБФ-17 від 31.12.2017р., а також приписи чинного законодавства ДП „Адміністрація морських портів України” було нараховано відповідачу до сплати пеню у загальному розмірі 351,28 грн., яка була розрахована позивачем на суму боргу у розмірі 7436,69 грн. (рахунок №296 від 28.02.2018р.) протягом періоду з 27.08.2018р. по 25.09.2018р. та на суму боргу у розмірі 8233,48 грн. (рахунок №481 від 31.03.2018р.) протягом періоду з 27.08.2018р. по 25.10.2018р.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки – грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” (з наступними змінами і доповненнями) огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд дійшов висновку, про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку пені. Наведене має наслідком необхідність задоволення заявлених ДП „Адміністрація морських портів України” до ПП „Стивідорна компанія сенат” позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення на користь позивача пені і розмірі 351,28 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості наданих послуг позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано відповідачу до сплати три відсотки річних у розмірі 920,02 грн. та збитки від інфляції у розмірі 2 421,03 грн.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних, які були розраховані за рахунками №163 від 31.01.2018р. та №190 від 31.01.2018р. протягом періоду з 26.02.2018р. по 15.05.2019р., за рахунком №296 від 28.02.2018р. протягом періоду з 26.03.2018р. по 27.08.2019р., за рахунком №481 від 31.03.2018р. протягом періоду з 26.04.2018р. по 27.08.2019р., господарський суд дійшов висновку, що правильним розміром трьох відсотків річних є сума 911,02 грн. Наведе має наслідком необхідність часткового задоволення заявлених ДП „Адміністрація морських портів України” позовних вимог у названій частині.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції, господарський суд дійшов висновку, що правильним розміром збитків від інфляції є сума 2 077,81 грн. Господарський суд зауважує, що позивачем було помилково здійснено нарахування збитків від інфляції за рахунком №163 від 31.01.2018р. та рахунком №190 від 31.01.2018р. з урахуванням травня 2019р., оскільки заборгованість за вказаними рахунками була сплачена 16.05.2019р., тобто існувала до 15.05.2019р., що, з урахуванням необхідності здійснювати нарахування збитків від інфляції виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, свідчить про необхідність часткового задоволення заявленого ДП „Адміністрація морських портів України” до ПП „Стивідорна компанія сенат” позову у названій частині вимог.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених державним підприємством „Адміністрація морських портів України” в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України” до приватного підприємства „Стивідорна компанія сенат” позовних вимог шляхом присудження до стягнення на користь позивача суми основного боргу у розмірі 11 200,32 грн., пені у розмірі 351,28 грн., трьох відсотків річних у розмірі 911,02 грн., збитків від інфляції у розмірі 2 077,81 грн. відповідно до ст. ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 615, 617, 901, 903, 905, 907 ЦК України, ст. ст. 179, 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". В решті позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства „Стивідорна компанія сенат” /67772, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Приморська, 1, ідентифікаційний код 40209636/ на користь державного підприємства „Адміністрація морських портів України” /01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, ідентифікаційний код 38727770/ в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України” /67701, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд. 81, ідентифікаційний код 38728376/ суму основного боргу у розмірі 11 200,32 грн. /одинадцять тисяч двісті грн. 32 коп./, пеню у розмірі 351,28 грн. /триста п`ятдесят одна грн. 28 коп./, три відсотки річних у розмірі 911,02 грн. /дев`ятсот одинадцять грн. 02 коп./, збитки від інфляції у розмірі 2 077,81 грн. /дві тисячі сімдесят сім грн. 81 коп./, судовий збір у розмірі 1 875,57 грн. /одна тисяча вісімсот сімдесят п`ять грн. 57 коп./.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25.11.2019р.

Суддя С.П. Желєзна