Рішення № 85871453, 15.11.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2019 року Справа № 915/1511/19

м.Миколаїв

Суддя Господарського суду Миколаївської області Ржепецький В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661)

в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” (55001, Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, проммайданчик, ідентифікаційний код 20915546)

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства “Артур” (ідентифікаційний код 23084212, юридична адреса: 56400, Миколаївська область, Доманівський район, с. Богданівка, поштова адреса: 55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, проммайданчик, 8, а/с 85).

про: стягнення заборгованості по відшкодуванню плати за землю,

за участі представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Григор`єв В.В., згідно ордеру, -

встановив:

30.05.2019 Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 32/8421 від 17.05.2019 про стягнення з Селянського (фермерського) господарства “Артур” заборгованості по відшкодуванню плати за землю за період з червня 2016 по грудень 2017 року на суму 92976,52 грн, інфляційних втрат у розмірі 20185,10 грн, 3% річних у розмірі 5395,33 грн, пені у розмірі 13454,80 грн, штрафу у розмірі 6508,31 грн та судових витрат у розмірі 2077,80 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано посиланням на норми ст. ст. , 15, 19, 526, , 530, 546, 611, 632, 651 Цивільного кодексу України, с. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» та мотивовано тим, що з 01.01.2016 у зв`язку зі збільшенням нормативної грошової оцінки земельних ділянок та затвердженням рішення Южноукраїнської міської ради від 25.06.2015 № 1550, за землі енергетики 3%, щомісячна вартість послуг в 2016 році становить 661,11 грн., але всупереч умовам договору №36083 від 25.02.2015, додатку №1 від 25.02.2015 та рішення господарського суду Миколаївської області від 12.12.2017 у справі №915/1085/17 відповідач з червня 2016 року не здійснює відшкодування плати за землю, чим порушує умови договору та права позивача.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2019, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1511/19 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 04.06.2019 позову заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання до суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 04.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №915/1511/19, задоволено клопотання позивача та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, визначено відповідачу 5-денний строк від дня отримання ухвали для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, постановлено розгляд справи здійснювати без проведення судового засідання, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті.

14.06.2019 відповідачем подано до суму клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

20.06.2019 судом постановлено ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 15 липня 2019 року о 12:00 год.

15.07.2019 відповідачем подано до господарського суду відзив на позовну заяву, яким відповідач позовні вимоги не визнає, просить суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Заперечення обгрунтовано посиланням на те, що відповідач свої зобов`язання щодо відшкодування плати за землю (земельний податок) за період з червня 2016 року по грудень 2017 року виконав відповідно до умов Договору № 36083від 25.02.2015 та рішення Господарського суду Миколаївської області по справі № 915/1085/17 від 12.12.2017 в повному обсязі, що підтверджується наступним:

- угодами про поступку права на вимоги від 03.06.2016 №01/2016 та від 17.08.2017 №08/2017, укладеними між ТОВ «Компані «Євродор» та СФГ «АРТУР», згідно з якими СФГ «АРТУР» набуло право вимоги зі стягнення заборгованості за виконані роботи, про що було повідомлено позивача по справі та позивач вище вказану переуступку визнав;

- відповідно до взаємо заліку зобов`язань позивач зарахував в рахунок відшкодування плати за землю кошти в загальному розмірі 39351,71 грн, про що свідчить акт звірки взаєморозрахунків.

- зміни до договору на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області по справі № 915/1085/17 від 12.12 2017 (набрало законної сили 02.01.2018 року) почали діяти з 02.01.2018 року відповідно до ч. 5 ст. 188 ГК України.

10.09.2019 позивачем подано суду відповідь на відзив, якою позивач не погоджується з запереченнями відповідача щодо необгрунтованості позовних вимог та зазначає наступне:

- на підставі рішення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 25.06.2015 « 1550 «Про встановлення ставок місцевих податків і зборів та затвердження Положень про місцеві податки і збори» позивачем змінено розмір відшкодування плати за землю. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2017 у справі №915/1085/17 визнано укладеною Додаткову угоду №2 від 18.04.2017 з Додатком №1 до неї до Договору №36083 від 25.02.2015 про відшкодування плати за землю (реєстр НАЕК №57-123-SD-15-01351 від 17.04.2015), укладеного між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” та Селянським (фермерським) господарством “Артур”. Рішення суду відповідач не оскаржував, отримані рахунки не оплатив, акти про надання послуг не підписав, користувався майном до 31.12.2017. Рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.03.2018 позов було задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 11499,46 грн. у зв`язку з відсутністю підстав для здійснення відшкодування в іншому розмірі, ніж встановлено договором, до внесення до нього відповідних змін. Зазначене, на думку позивача, повністю спростовує факт виконання відповідачем умов договору №36083 від 25.02.2015;

- відповідач мав заборгованість по відшкодуванню плати за землю по договору №34897 від 20.06.2014 року перед позивачем, а позивач мав заборгованість перед ТОВ «Компанією «Євродор», на підстав укладених в 2016 та 2017 роках договорів на ремонт технологічних доріг №04/2016/10 від 15.04.2016 року та №04/2017/2 від 24.04.2017 року. Позивачем було проведено взаємозалік зустрічних однорідних вимог.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві стосовно того, що відповідно до актів виконаних робіт вартість робіт позивачем не сплачена, а саме, за договором №04/2016/10 від 15.04.2016 року борг складає 99171,60 грн., а за договором №04/2017/2 від 24.04.2017 року борг складає 106062,00 грн., на думку позивача, спростовуються тим, що 25.06.2016 на адресу відповідача позивачем було направлено заяву №51/8898 про припинення зобов`язань заліком зустрічних однорідних вимог по договору №36083 від 25.02.2015 року на суму 29663,63 гри., яка була отримана відповідачем 30.06.2016 року. Посилаючись на норми ст. ст. 202, 203, 205 ЦК України, позивач зазначає, що відповідно чинного законодавства правочин являється правомірним, якщо він не оскаржений у судовому порядку. Залік не оскаржений. Отже, правочин є правомірним;

- до відзиву відповідачем було долучено акт звірки за період з січня 2016 по грудень 2018 року, в якому зазначено, що позивач відповідно до взаємозаліку зобов`язань зарахував в рахунок відшкодування плати за землю 39351,71 грн., із яких: відповідач визнає лише зараховані кошти на суму 29481,10 грн., а сума 6237,58 грн. вважає переплатою по договору. Залік зустрічних однорідних вимог оформлений протоколом №12 від 04.07.2016 року. За даними бухгалтерського обліку позивача на 01.07.2019 року борг відповідача перед позивачем по виставленим рахункам з січня 2016 року по грудень 2018 року, складає 128695,20 грн.; залік проведено на суму 39351,71 грн, сума боргу відповідача перед позивачем складає 92976,52 грн, про що свідчить акт звірки від 09.09.2019 підписаний двома сторонами.

Ухвалою суду від 10.09.2019, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відкладено розгляд справи на 23.09.2019.

20.09.2019 на адресу суду засоби електронного зв`язку надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи: документів, що підтверджують проведення взаємозаліку, доказів оплати відповідачем заборгованості до договору №36083 від 25.02.2015 за період з червня по грудень 2016 року та січень 2017 року на суму 11876,97 грн відповідно до рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.03.2018 у справі №915/117/17.

23.09.2019 судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 17.10.2019.

17.10.2019 розгляд справи по суті відкладено на 12.11.2019.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді у справі 12.11.2019 у відрядженні, розгляд справи по суті призначено на 15.11.2019 о 11:10 год, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 07.11.2019.

15.11.2019 на електронну адресу суду від представника позивача надійшли документи:

- клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. У клопотанні представник позивача також зазначає, що позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі;

- клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, які неможливо було подати раніше та які мають велике значення для розгляду справи по суті;

- письмові пояснення в порядку п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

У судовому засіданні 15.11.2019 представник відповідача позовні вимоги заперечує з підстав, викладених у відзиві.

Позивач правом участі у судовому засіданні не скористався, клопотанням від 15.11.2019 представник позивача просив суд розглянути справу без його участі.

Стосовно клопотання позивача від 12.11.2019 про приєднання до матеріалів справи доказів, а саме: розрахунку суми заборгованості по кожному рахунку, з підтвердженням даних сум та посиланням на первинні документи; довідки про взаєморозрахунки між позивачем та ТОВ «Компанія «Євродор» за період з 01.04.2016 року по 31.10.2019 року; довідки про взаєморозрахунки між позивачем та відповідачем за період 01.06.2016 року по 31.10.2019 року; копії заяви відповідача №27/10/17 від 27.10.2017 року про припинення зобов`язань заліком зустрічних однорідних вимог на суму 7714 71 грн; копії заяви відповідача №27/12-1 від 27.12.2017 року про припинення зобов`язань заліком зустрічних однорідних вимог на суму 24698 24 грн; копії заяви позивача №51/4870 від 27.03.2018 року про припинення зобов`язань заліком зустрічних однорідних вимог на суму 73649,05 грн; копії листа відповідача №28/07/3 від 28.07.17; письмових пояснень позивача №32/124 від 12.11.2019, суд зазначає, що зазначені докази позивачем надіслано відповідачеві.

Представник відповідача надав пояснення, що йому відомий зміст зазначених доказів, не заперечує проти задоволення клопотання позивача та приєднання їх до матеріалів справи.

Отже, суд вважає необхідним долучити їх до матеріалів справи та вважає, що відсутні підстави не брати зазначені докази до уваги.

За приписами ч. 2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

За таких обставин, розгляд справи відбувся саме в даному судовому засіданні.

15.11.2019 за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

15.01.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (Орендодавець) та Селянським фермерським господарством “Артур”, м. Южноукраїнськ Миколаївської області (Орендар) було укладено договір оренди державного нерухомого майна № РОФ-1321 з договором про внесення змін до нього від 27.02.2015 № 1, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно – Домобудівний комбінат (розширення) замощення з огорожею загальною площею 6608,9 кв. м. (271,92 пог. м) (інвентарний № 10203747/5, реєстровий № 24584661.9ДЯМХКШ1179), до складу якого входить: бетонне замощення № 1 площею 6035 кв. м, замощення з відсіву № 1-4, площею 573,9 кв. м, залізобетонна огорожа № 7, довжиною 126,72 пог. м, залізобетонна огорожа № 8, довжиною 138,35 пог. м та металеві ворота № 5, довжиною 6,85 пог. м, розташований за адресою: Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, проммайданчик 24, що знаходиться на балансі Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” та обліковується у Відокремленому підрозділі “Южно-Українська атомна електрична станція” (п.1.1.).

Договір оренди укладено сторонами строком на 2 роки 364 дні, з 15.01.2015 року по 13.01.2018 року включно (п. 10.1).

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

На виконання умов договору оренди Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області передало Селянському фермерському господарству “Артур”, м. Южноукраїнськ Миколаївської області означене майно, що підтверджується актом приймання-передавання від 15.01.2015, підписаним обома сторонами договору оренди та погодженим балансоутримувачем – Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція”.

25.02.2015 між Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Київ в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція”, м. Южноукраїнськ Миколаївської області (Сторона-1) і Селянським фермерським господарством “Артур”, м. Южноукраїнськ Миколаївської області (Сторона-2) було укладено договір про відшкодування плати за землю № ПУ-36083, відповідно до умов якого Сторона-2 користується земельною ділянкою площею 7626 кв. м., розташованою за адресою: Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промисловий майданчик, 24, для складування сипучих матеріалів і відшкодовує Стороні-1 відповідну плату за землю. Земельна ділянка перебуває у постійному користуванні Сторони-1 у відповідності до державного акту від 19.04.1995 ІІ-МК-002166 “На право постійного користування земельною ділянкою” (п.1).

Згідно з пунктами 2.1-2.2 договору від 25.02.2015 № ПУ-36083 розмір відшкодування плати за землю визначається на підставі “Розрахунку відшкодування плати за землю під час користування Селянським фермерським господарством “Артур”, м. Южноукраїнськ Миколаївської області земельною ділянкою, що знаходиться у постійному користуванні Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Київ в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція”, м.Южноукраїнськ Миколаївської області для складування сипучих матеріалів” (додаток 1) та орієнтовно становить 43557 грн. 29 коп., в тому числі ПДВ 20% – 7259 грн. 55 коп. Оплату послуг по договору Сторона-2 здійснює щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Сторони-1 на підставі акту, підписаного сторонами, та пред`явленого рахунку протягом 14-ти календарних днів з моменту отримання Стороною-2 рахунку на оплату.

Пунктом 3.2 договору від 25.02.2015 № ПУ-36083 визначено, що Сторона-1 бере на себе зобов`язання письмово повідомляти Сторону-2 про перегляд розміру відшкодування плати за землю. Розмір відшкодування плати за землю переглядається у випадку зміни розміру земельної ділянки, щорічних ставок земельного податку за користування цією ділянкою, або її індексації, відповідно до нормативно-правових документів.

Розділом 4 договору від 25.02.2015 № ПУ-36083 визначено відповідальність сторін за договором, зокрема, передбачено можливість стягнення пені та збитків за неналежне виконання зобов`язань за договором.

Зі змісту пункту 5.1 договору від 25.02.2015 № ПУ-36083 вбачається, що цей договір складено на період дії договору оренди державного нерухомого майна від 15.01.2015 № РОФ-1321.

Відповідно до пункту 6.2 договору від 25.02.2015 № ПУ-36083 зміни та доповнення в договір вносяться за взаємною згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою.

Розділом 7 договору від 25.02.2015 № ПУ-36083 встановлено порядок врегулювання розбіжностей.

Так, всі суперечки і розбіжності, які можуть виникнути по договору або у зв`язку з ним, вирішуються Сторонами в претензійному порядку, передбаченому чинним законодавством України. Претензія підлягає розгляду в місячний термін, який обчислюється з дня отримання претензії. У разі не задоволення претензії або неотримання відгуку у встановлений термін, а також неможливості врегулювання розбіжностей у претензійного порядку, суперечка вирішується в судовому порядку.

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 25.06.2015 № 1550 встановлено з 01.01.2016 ставки за землю (земельного податку та орендної плати за землю) та затверджено Положення про плату за землю, згідно з пунктом 5.1 якого ставка плати за землі, зокрема, енергетики, для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Така зміна обумовила збільшенням з 01.01.2016 нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка використовується відповідачем, що підтверджується поданим позивачем витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованим станом на 01.01.2016.

У зв`язку з ухиленням відповідача від підписання додаткової угоди від 29.02.2016 № 1 до договору від 25.02.2015 № ПУ-36083, якою передбачалось збільшити вартість розміру відшкодування плати за землю до суми 141115,30 грн. з ПДВ та застосувати зазначений розмір плати до відносин, що виникли між сторонами з 01.01.2016, а також відповідного додатку № 1 до вищевказаної додаткової угоди, в якому визначено з 01.01.2016 вартість відшкодування плати за землю за місяць у сумі 5206,12 грн. з ПДВ, позивач звернувся за захистом прав та законних інтересів до господарського суду.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2017 у справі №915/1085/17 визнано укладеною Додаткову угоду №2 від 18.04.2017 з Додатком №1 до неї до Договору №36083 від 25.02.2015 про відшкодування плати за землю (реєстр НАЕК №57-123-SD-15-01351 від 17.04.2015), укладеного між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” та Селянським (фермерським) господарством “Артур”.

Зазначене рішення суду відповідачем не оскаржене та набрало законної сили.

Відповідно до п. 1 зазначеної додаткової угоди №2 від 18.04.2017 з Додатком №1, у зв`язку із збільшенням з 01.01.2017р. нормативної грошової оцінки земельних ділянок на коефіцієнт індексації 1,06 Сторони домовилися викласти Додаток №1 до Договору №36083 від 25.02.2015р. в новій редакції, яка додається до даної Додаткової угоди.

Відповідно до п.2.1 додаткової угоди №2 з додатком №1 до договору №ПУ-36083 розмір відшкодування плати за землю визначається на підставі «Розрахунку відшкодування плати за землю» під час користування СФГ «Артур» земельною ділянкою (додаток №1) та орієнтовно становить 144994,61 грн., в тому числі ПДВ 20%) - 24165,77 грн. У зв`язку з тим, що за січень - березень 2017 року були нараховані відшкодування без урахування змін з 01 січня 2017 році, то різницю вартості в місяць визначити з розрахунку: 4598,73 грн. - 4338,43 грн. = 260,30 грн. (без ПДВ), крім того ПДВ 20% - 52,06 грн. Всього - 312,36 грн., з ПДВ 20%.

Згідно нової редакції Додатку №1 до Договору №36083 від 25.02.2015р. з 01.01.2016 по 31.12.2016 вартість відшкодування плати за землю за місяць з урахуванням ПДВ становить 5206,12 грн., з 01.01.2017 по 31.12.2017 – 5518,48 грн.

Позивачем надсилались відповідачу рахунки: №РС, 16-4381 від 30.06.2016 року на суму 5206,12 грн., №РС,16-4587 від 31.07.2016 року на суму 5206,12 гри., №РС,16-4722 від 31.08.2016 року на суму 5206,12 грн., №РС,16-4902 від 30.09.2016 року на суму 5206,12 грн., №РС, 16-5066 від 31.10.2016 року на суму 5206,12 грн., №РС,16-5283 від 30.11.2016 року на суму 5206,12 грн., №РС,16-5517 від 31.12.2016 року на суму 5206,12 грн., №РС, 17-22 від 31.01.2017 року на суму 5206,12 грн, №РС, 17-272 від 28.02.2017 на суму 5206,12 грн, №РС-, 17-591 від 31.03.2017 на суму 5206,12 грн, №РС, 17-953 від 30.04.2017 на суму 5518,48 грн, №РС, 17-954 від 18.04.2017 на суму 312,36 грн, №РС, 17-955 від 18.04.2017 на суму 312,36 грн, №РС, 17-956 від 18.04.2017 на суму 312,36 грн, №РС, 17-1060 від 31.05.2017 на суму 5518,48 грн, №РС, 17-1369 від 30.06.2017 на суму 5518,48 грн, №РС, 17-1434 від 31.07.2017 на суму 5518,48 грн, №РС, 17-1596 від 31.08.2017 на суму 5518,48 грн, №РС, 17-1791 від 30.09.2017 на суму 5518,48 грн, №РС, 17-1975 від 31.10.2017 на суму 5518,48 грн, №РС, 17-2186 від 30.11.2017 на суму 5518,48 грн, №РС, 17-2400 від 31.12.2017 на суму 5518,48 грн, в яких розмір відшкодування плати за землю було зазначено з урахуванням змін нормативної грошової оцінки. Відповідач такі рахунки одержував, про що свідчать рекомендовані повідомлення додані позивачем до позовної заяви, але не сплачував.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.03.2018 у справі №915/117/17 частково стягнуто з Селянського (фермерського) господарства “Артур” на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська АЕС” заборгованість за договором № 36083 від 25.02.2015 про відшкодування плати за землю в розмірі 11499,46 грн., з яких: 9688,08 грн. – основний борг, 670,04 грн. – пеня, 392,83 грн. – інфляційні втрати, 70,34 грн. – 3% річних, 678,17 грн. – штраф; та 377,51 грн. судового збору.

Рішення суду відповідачем не оскаржене та набрало законної сили.

На виконання п.2.2 Договору №36083 від 25.02.2015р. на адресу відповідача супровідним листом №51/3957 від 12.03.2018 були направлені акти про відшкодування плати за землю за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень - 2016 року; січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень - 2017 року.

Зазначений лист відповідачем отримано 15.03.2018, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення 55001 16951070, однак зазначені акти не підписані та не повернуті позивачеві.

Будь-які заперечення щодо підписання цих актів з боку відповідача в матеріалах справи відсутні, що свідчить про мовчазну згоду з боку одержувача відповідної кореспонденції.

25.10.2018 позивачем направлено відповідачеві претензію № 32/17716 від 23.10.2019 про сплату боргу та штрафних санкцій, у зв`язку з несвоєчасною сплатою відшкодування плати за землю.

Відповідачем зазначену претензію отримано 29.10.2019, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення 55001 17135552.

Відповідач залишив претензію без реагування, що і стало підставою для звернення підприємства до господарського суду з цим позовом.

Предметом даного спору є майнова вимога про стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню плати за землю за період з червня 2016 року по грудень 2017 року на суму 92976,52 грн.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами ст.15 Закону України «Про оренду землі» та ст.284 ГК України однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю -це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно зі ст.632 ЦК України у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Дію договору оренди № РОФ-1321 від 15 січня 2015 року, укладеного між РВФДМ України по Миколаївській області та СФГ «Артур» припинено з 01 січня 2018 року, що підтверджується копією договору від 31 грудня 2017 року про дострокове припинення дії договору №РОФ-1321 від 15 січня 2015 року.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).

Згідно ч. 4 ст. 631 ЦК України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Отже, враховуючи наведені вище приписи законодавства, умови договору від 25.02.2015 № ПУ-36083 щодо визначеного в додатку № 1 до договору розміру відшкодування плати за землю та умови п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди №2 з додатком №1 до договору №ПУ-36083, яку визнано укладеною рішенням господарського суду Миколаївської області від 12.12.2017 у справі №915/1085/17, виставлені відповідачеві рахунки та акти, а також рішення господарського суду Миколаївської області від 01.03.2018 у справі №915/117/17 про часткове стягнення заборгованості, позивачем правомірно визначено заборгованість з відшкодування плати за землю за період з червня 2016 року по грудень 2017 року, яка згідно розрахунку наведеного у позовній заяві та перевіреного судом становить 92976,52 грн.

Стосовно заперечень відповідача про відсутність заборгованості по відшкодуванню плати за землю у зв`язку із припиненням зобов`язань заліком зустрічних однорідних вимог суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Компанія «Євродор» в 2016 та 2017 роках укладалися договори на ремонт технологічних доріг №04/2016/10 від 15.04.2016 року на суму 99171,60 грн. та №04/2017/2 від 24.04.2017 на суму 106062,00 грн.

В подальшому між ТОВ «Компанія «Євродор» та СФГ «АРТУР» було укладено угоди про поступку права на вимоги від 03.06.2016 р. №01/2016 та від 17.08.2017 р. №08/2017, згідно з якими СФГ «АРТУР» набуло право вимоги зі стягнення заборгованості за виконані роботи.

Оскільки, відповідач мав заборгованість по відшкодуванню плати за землю по договору №36083 від 25.02.2015 року перед позивачем, а позивач мав заборгованість перед ТОВ «Компанія «Євродор», на підставі укладених в 2016 та 2017 роках договорів №04/2016/10 від 15.04.2016 та №04/2017/2 від 24.04.2017, позивачем було проведено взаємозаліки зустрічних однорідних вимог на суму 99171,60 грн та 106062,00 грн, по декількох договорах, укладених між позивачем та відповідачем, у тому числі по спірному договору №36083 від 25.02.2015 року.

Зазначене підтверджується доданими позивачем до матеріалів:

- довідкою позивача про взаєморозрахунки між позивачем та відповідачем та період з 01.06.2016 року по 31.10.2017 року;

- заявою позивача №51/8898 від 25.06.2016 року про припинення зобов`язань заліком зустрічних однорідних вимог на суму 29663,63 гри. (відшкодування плати за землю за період з жовтня 2015 року по травень 2016 року по договору №36083 від 25.02.2015 року) копія долучена до матеріалів справи);

- заявою відповідача №27/10/17 від 27.10.2017 року про припинення зобов`язань заліком зустрічних однорідних вимог на суму 8435,29 грн (за договорами №06-05/ПУ-278883 від 31.05.2011, №РОФ-1080 від 01.06.2012, №РОФ-1321 від 15.01.2015);

- заявою відповідача №27/12-1 від 27.12.2017 року про припинення зобов`язань заліком зустрічних однорідних вимог на суму 24698,24 грн (за договорами: №06-05/ПУ-27883 від 31.05.2011, №06-25/ПУ-29349 від 31.01.2012, №РОФ-1080 від 01.06.2012, №РОФ-1321 від 15.01.2015, №58 від 01.07.2009, а також за рішенням господарського суду Миколаївської області від 28.03.2017 у справі №915/118/17 та постанови ВГСУ від 26.10.2017 у справі №915/118/17);

- заявою позивача №51/4870 від 27.03.2018 року про припинення зобов`язань заліком зустрічних однорідних вимог на суму 73649,05 грн. (заборгованість за договором №34897 від 26.04.2014 про відшкодування плати за землю та у відповідності до рішення господарського суду Миколаївської області від 06.12.2017 у справі №915/1086/17).

Таким чином, з зазначеного витікає, що за договором №36083 від 25.02.2015 залік зустрічних однорідних вимог проведено на суму 29663,63 грн.

Крім того, за даними бухгалтерського обліку позивача погашено 9688,08 грн. заборгованості за рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.03.2019 у справі №915/117/17).

Отже, відповідно до взаємозаліку зобов`язань позивач зарахував в рахунок відшкодування плати за землю кошти в загальному розмірі 39351,71 грн, що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період січень 2016 року – грудень 2018 року (т. 2, а.с. 127-128).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором №36083 від 25.02.2015 в сумі 92976,52 грн підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Стаття 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання по сплаті відшкодування по платі за землю, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 20185,10 грн та 3% річних в сумі 5395,33 грн.

Судом за допомогою комп`ютерної програми «Законодавство» встановлено правильність здійсненого позивачем розрахунку, отже позовні вимоги в цій частині законні, обгрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу суд зазначає наступне.

Положеннями статті 216, частини першої статті 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (частина перша статті 230 ГК).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частин 2, 3 статті 549 ЦК України).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути викопано.

Відповідно до п. 4.1. Договору № ПУ-36083 від 25.02.2015 за несвоєчасну оплату відшкодування плати за землю Сторона-2 сплачує Стороні-1 пеню у розмірі 0,1 % за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7%.

Позивач згідно розрахунку, що міститься у позовній заяві, нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 13454,80 грн.

Суд перевіривши правильність нарахування позивачем пені, заявленої до стягнення, встановив, що останній під час проведення розрахунку пені допустив помилку, а саме: за рахунком №РС, 16-5517 від 21.12.2016 (отриманий 25.01.2017, останній день сплати 08.02.2017) нарахував пеню за період з 09.02.2017 по 09.12.2017, що становить 304 дні, замість шести місяців, що не відповідає приписам ч. 6 ст. 232 ГК України.

З огляду на викладене, суд здійснив власний розрахунок пені та встановив, що розмір пені за зазначеним вище рахунками в мешах шестимісячного строку нарахування у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, становить 13109,84 грн та вбачає наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 13109,84 грн, нарахованої за несвоєчасне виконання умов договору.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 13109,84 грн., в задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 344,96 грн. слід відмовити.

Позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 6508,31 грн суд вважає таким, що відповідають вимогам зазначених вище правових норм, п. 4.1. Договору №ПУ-36083 від 25.02.2015, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 129, 201-241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства “Артур” (ідентифікаційний код 23084212, юридична адреса: 56400, Миколаївська область, Доманівський район, с. Богданівка, поштова адреса: 55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, проммайданчик, 8, а/с 85) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” (55001, Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, проммайданчик, ідентифікаційний код 20915546):

- основний борг у сумі 92976,52 грн,

- інфляційні втрати у розмірі 20185,10 грн,

- 3% річних у розмірі 5395,33 грн,

- пеню у розмірі 13109,84 грн,

- штраф у розмірі 6508,31грн,

- судові витрати у розмірі 2072,63 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

5. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” (55001, Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, проммайданчик, ідентифікаційний код 20915546),

відповідач: Селянське (фермерське) господарство “Артур” (ідентифікаційний код 23084212, юридична адреса: 56400, Миколаївська область, Доманівський район, с. Богданівка, поштова адреса: 55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, проммайданчик, 8, а/с 85).

Повний текст судового рішення складено і підписано 25.11.2019.

Суддя В.О. Ржепецький