Рішення № 85870187, 25.11.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2019м. ДніпроСправа № 904/3316/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Іскович К.В.

за позовом Фізичної особи-підприємця Алєксєєнко Наталії Анатоліївни, Дніпропетровська область, с. Лубянка

до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-канализаційного господарства "Дніпро-Західний Донбасс", Дніпропетровська область, с. Воронове

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фізична особа-підприємець Безштанько Інна Миколаївна, Дніпропетровська область, с. Луб`янка

про визнання претензії щодо виконання розрахунку витрат води протиправною

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Стремоухова І.П., довіреність №б/н від 01.07.2019;

від третьої особи: не з`явився;

вільний слухач: ОСОБА_1

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Алєксєєнко Наталія Анатоліївна звернулася до господарського суду з позовною заявою до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбасс", в якій просить суд визнати претензію № 391/1 від 14.02.2019 Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» щодо виконання розрахунку витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу за безоблікове водокористування за період з жовтня 2018 року по лютий 2019 року - протиправною та зобов`язати його визначити обсяг водоспоживання фізичній особі - підприємцю Алєксєєнко Наталії Анатоліївні, за період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року за нормами споживання.

Також в позовній заяві позивач просить суд витребувати в Державному міжрайонному підприємстві водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» наступні докази:

- оперативний журнал диспетчерської служби структурного підрозділу ДМП ВКГ «ДЗД», який обслуговує споживачів на території Лубенської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, за вересень-жовтень 2018 року;

- посадову інструкцію чергового персоналу ДМП ВКГ «ДЗД», який обслуговує вузли обліку системи водопостачання та водовідведення на мережі споживачів Синельниківського району Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 01.08.2019 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Алєксєєнко Наталії Анатоліївни № б/н від 30.07.2019 залишено без руху. Запропоновано Фізичній особі-підприємцю Алєксєєнко Наталії Анатоліївні усунути недоліки позовної заяви № б/н від 30.07.2019 шляхом подання до суду платіжного документу, який підтверджує факт сплати судового збору у встановленому чинним законодавством розмірі (доплатити 1 921,00 грн.) у строк до 15.08.2019 включно.

09.08.2019 до господарського суду від позивача надійшла заява про відмову від частини позовних вимог, в якій позивач зазначає, що відсутня можливість сплатити судовий збір у розмірі 1 921,00 грн., у зв`язку із чим просить суд прийняти відмову від позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача визначити обсяг водоспоживання фізичній особі - підприємцю Алєксєєнко Наталії Анатоліївні, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року за нормами споживання. В іншій частині позовну заяву розглянути в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 19.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Прийнято відмову Фізичної особи-підприємця Алєксєєнко Наталії Анатоліївни від позовних вимог в частині зобов`язання відповідача визначити обсяг водоспоживання фізичній особі - підприємцю Алєксєєнко Наталії Анатоліївні, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року за нормами споживання. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фізичну особу-підприємця Безштанько Інну Миколаївну. У задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін - відмовлено. Розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання, яке відбудеться 11.09.2019.

Ухвалою суду від 11.09.2019 відкладено підготовче засідання на 02.10.2019.

02.10.2019 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач безпідставно намагається перекласти власну недбалість з технічного стану, збереження і цілісності засобів обліку питної води, споруд та обладнання їх з`єднань, які знаходяться у нього на балансі. Позивач повідомляє про здійснення телефонної розмови з нібито диспетчером ДЗД на ім`я « ОСОБА_2 » мобільний номер НОМЕР_2 . Але, як на 30.09.2018, так і по теперішній час диспетчери з таким ім`ям відсутні, номер диспетчерської служби Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас», який діє з жовтня 2013 року -0676417482, яким володіють старости територіальних громад, в тому числі Лубянської, яка була присутня при складанні акту від 30.08.2018. Крім того, журнал реєстрації скарг споживачів питної води Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас», який знаходиться за юридичною адресою підприємства, не містить записів аварійної події за адресою знаходження магазину с. Лубянка, вул. Калініна, 12а, як у вересні, так і у жовтні 2018 року скарги відсутні. Враховуючи викладене, відповідач вважає вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Ухвалою суду від 02.10.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 17.11.2019 включно та відкладено підготовче судове засідання на 30.10.2019.

Ухвалою суду від 30.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 25.11.2019.

31.10.2019 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що посилання відповідача на те, що у нього в штаті немає диспетчера на ім`я ОСОБА_2 , не підтверджено жодним належним та допустимим доказом (належним чином завірена копія штатного розкладу підприємства тощо), тобто це ствердження є лише припущенням відповідача. Твердження відповідача про те, що в журналі реєстрації скарг споживача питної води відсутні записи про аварійну ситуацію у вересні та жовтні, також не можуть бути взяті до уваги, оскільки ці слова знову нічим не підтверджені.

У судове засідання 25.11.2019 представник позивача не з`явився, 20.11.2019 подав до суду заяву, в якій просив 25.11.2019 провести судовий розгляд справи по суті без позивача та його представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

У судове засідання 25.11.2019 з`явився представник відповідача.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2011 між Фізичною особою-підприємцем Алєксєєнко Н.А. (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) (споживач) та Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбасс" (виробник) було укладено договір про надання послуг № 1073 (далі - договір).

Виробник зобов`язується надати споживачу послугу з водопостачання, здійснивши забір води з джерел питного водопостачання, довести її якість до вимог на питну волу, що відповідає вимогам ГОСТ-2874-82 „Питна вода", гігієнічним вимогам до якості води у відповідності до діючих законодавчих норм та правил у тому числі і санітарних затверджених на території України, на межі розподілу балансової належності мереж сторін, в обумовлений даним договором період та об`ємі (п. 1.1. договору).

Споживач зобов`язується, на умовах даного договору, прийняти на межі розподілу балансової належності мереж сторін, обумовлений щомісячний об`єм питної води та сплатити надану виробником послугу з централізованого питного водопостачання за встановленою ціною та обумовлений термін (п. 1.2. договору).

Виходячи з технічних можливостей виробника та встановлених уповноваженим державним органом лімітів споживання води споживачу, та з урахуванням заявленого споживачем необхідного обсягу питної води, сторони визначили наступний режим водоспоживання споживача за періодами та граничним об`ємам надання послуг з водопостачання: січень - 3 м.куб., квітень - 3 м.куб., липень - 4 м.куб., жовтень - 3 м.куб., лютий - 3 м.куб., травень - 3 м.куб., серпень - 4 м.куб., листопад - 3 м.куб., березень - 3 м.куб., червень - 3 м.куб., вересень - 4 м.куб., грудень - 3 м.куб. Всього: 1кв - 9 м.куб., 2кв - 9 м.куб., 3 кв. - 12 м.куб., всього 4кв. - 9 м.куб. Всього вода питна в кількості 39 м.куб на рік (п. 2.1. договору).

Кількість отриманої споживачем води визначається за показниками повірених у встановленому порядку, водолічильників споживача, розташованих: с. Лубянка, вул. Калініна, 12а, опломбованих виробником, про що складається акт за підписами повноважних представників сторін (п. 3.1. договору).

Зняття контрольних показників водолічильників за місячний період, розташування яких зазначено в пункті 3-1 даного договору здійснюється щомісячно, 25 числа облікового місяця, повноважними представниками сторін, про що складається двосторонній акт про кількість наданих послуг, за їхніми підписами завіреними печатками сторін (п. 3.2. договору).

Вартість послуги з централізованого питного водопостачання визначається в порядку встановленому чинним законодавством України (п. 4.1. договору).

Вартість послуги з водопостачання на момент підписання договору складає 5 грн.424коп., в т.ч. 20 % податку на додану вартість 0 грн. 904 коп. за один метр кубічний питної води. Зміна встановленої ціни набирає чинності з моменту підписання додаткової угоди про узгодження ціни (п. 4.2. договору).

Розрахунок за послуги водопостачання, здійснюється споживачем, на підставі рахунку виробника в порядку попередньої оплати, суму якої виробник визначає до 10-го числа поточного місяця за об`ємами водоспоживання споживача у минулому місяці. Кінцевий розрахунок за фактично надані послуги водопостачання повинен бути здійснений споживачем у повному розмірі до 5-го числа місяця наступного за розрахунковим (п. 4.3. договору).

Виробник зобов`язаний: забезпечити виробництво та надання послуг з централізованого водопостачання відповідно до умов даного договору та за умови виконання споживачем своїх договірних зобов`язань; надавати споживачу необхідну інформацію про якість, вартість та режими надання послуг з водопостачання; здійснювати контроль за технічним станом, відновлення своїх водопровідних мереж, споруд та обладнання для забезпечення виконання договірних зобов`язань; вирішувати ситуаційні питання, пов`язані з порушенням функціонування централізованих систем водопостачання (аварійні ситуації) (п. 5.2. договору).

Споживач зобов`язаний: у встановлений даним договором термін здійснювати оформлення актів про кількість наданих послуг з водопостачання та своєчасно оплачувати отримані послуги на умовах даного договору; з метою забезпечення стабільної роботи та виконання взятих сторонами договірних зобов`язань дотримуватись визначені об`ємів водоспоживання, зазначених в пункті 2.1. даного договору, а у разі необхідності власними силами та засобами забезпечувати кількісне регулювання об`єму водоспоживання та тиск; забезпечити цілісність та належне збереження засобів обліку питної води, не перешкоджати доступу до представникам виробника, своєчасно забезпечувати представництво своєї сторони при складанні акту кількість наданих послуг з централізованого питного водопостачання; своєчасно виконувати ремонт, державну повірку засобів обліку, за 10 діб письмово погодити з виробником виклик представника для зняття пломб та подальшої їх установки після проведення повірки (п. 5.4. договору).

Сторони несуть відповідальність за не виконування чи неналежне виконування прийнятих за даним договору зобов`язань відповідно до чинного законодавства України (п. 6.1. договору).

Виробник несе відповідальність за технічний стан трубопроводів, за якість питної води тільки в водопровідних мережах, які перебувають на його балансі та ним експлуатуються (п. 6.2. договору).

Споживач несе відповідальність за технічний стан водопровідних, мереж, які знаходяться у нього на балансі та його території, за збереження і цілість засобів обліку питної води, їх пломб і з`єднань, запірної арматури, манометрів та другого обладнання, водомірних вузлів незалежно від місця його розташування (п. 6.3. договору).

Межею відповідальності за технічний стан і експлуатацію водопровідних мереж, споруд та обладнання встановлюється межа розподілу балансової належності мереж сторін, визначена додатком №1 до даного договору. Кожна сторона відповідальна за якнайшвидший ремонт водопровідних мереж, в межах встановленої балансової належності, які забезпечують виконання прийнятих за даним договором зобов`язань сторін (п. 6.4. договору).

Дія даного договору триває з 01.01.2011 по 31.12.2011. Якщо за два місяці до закінчення строку дії даного договору жодна із сторін не виявила наміру розірвати його дію, внести зміни чи припинити договір вважається пролонгованим на тих же умовах на такий же термін (п. 9.2. договору).

Зміни та доповнення можуть бути внесені у даний договір тільки за письмовою домовленістю сторін, при цьому додаткова угода набирає чинності з моменту належного її оформлення уповноваженими представниками сторін (п. 9.3. договору).

Усі правовідносини, що виникають з даного договору або пов`язані з ним, у тому числі з дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням даного договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору, регламентуються даним договором та відповідними нормами чинного законодавства України (п. 10.1. договору).

30.09.2018 при намаганні перекрити доступ води у приміщення сталася поломка вентиля і вода почала затоплювати приміщення магазину з товаро-матеріальними цінностями за адресою: с. Лубянка, вул. Калініна, 12а.

Позивач стверджує, що оскільки демонтувати пошкоджений вентиль без порушення цілісності пломби на лічильнику води ЛК-15Х, № 6173297 неможливо, орендар приміщення ОСОБА_5 зателефонувала по мобільному телефону до диспетчера ДМП ВКГ «ДЗД» на ім`я ОСОБА_2 за номером НОМЕР_2 і повідомила про цю аварійну ситуацію. Вона запропонувала працівнику виїхати на місце події для зняття пломби та опломбування лічильника після заміни вентиля. Представник ДМП ВКГ «ДЗД» повідомив, що зараз він виїхати в с. Лубянка не має можливості і надав свою згоду на самостійне зняття пломби на лічильнику та усунення аварійної ситуації, а пізніше, коли у нього з`явиться час, він відвідає місце аварійної ситуації та опломбує лічильник.

Як зазначає позивач, ця телефонна розмова відбулася у приміщенні магазину та у присутності декількох осіб, а саме: власника приміщення Алєксєєнко Н.А. ; орендаря приміщення ОСОБА_5 ; продавця магазину ОСОБА_6. ; представника старостинського округу № 5 Раївської сільської об`єднаної територіальної громади ОСОБА_8 ; мешканки сіла ОСОБА_9 ; мешканців села, покупців ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які одразу склали відповідний акт (а.с. 23).

Позивач наголошує, що в чинному законодавстві форма дозволу виробником на зняття пломби не встановлена, що дає законні підстави вважати таким дозволом усну згоду виробника, надану в телефонному режимі. Однак, незважаючи на те, що зняття пломби з лічильника води відбулося відповідно вимог чинного законодавства, відповідач почав відмовлятися від надання ним дозволу на зняття пломби і у зв`язку з цим направив претензію № 391/1 від 14.02.2019 (а.с. 30-31), в якій повідомив, що позивачу необхідно в найкоротший термін звернутися до абонентського відділу для вирішення питання безоблікового водокористування за період з жовтня 2018 року по лютий 2019 року.

Позивач вважає, що не допускав самовільного зняття пломби з вузла обліку води, а здійснив таке зняття відповідно до вимог закону за дозволом відповідача, у зв`язку із чим просить суд визнати претензію № 391/1 від 14.02.2019 Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» щодо виконання розрахунку витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу за безоблікове водокористування за період з жовтня 2018 року по лютий 2019 року - протиправною.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 затверджені "Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" (далі - Правила 190).

Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила) визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод. (п.1.1. Правил 190).

Договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги" (п. 2.1. Правил 190).

Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (п. 2.2. Правил 190).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Засоби обліку в місцях їх приєднання до трубопроводів повинні бути опломбовані представником виробника і захищені від несанкціонованого втручання в їх роботу, яке може порушити достовірний облік кількості отриманої води. Засувки на обвідних лініях повинні бути опломбовані виробником. Неопломбовані засоби обліку до експлуатації не допускаються (п. 5.10. Правил 190).

Споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з`єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування. Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника. У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил (п. 5.18. Правил 190).

Водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними (п. 3.2. Правил 190).

У разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу (п. 3.3. Правил 190).

Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць (п. 3.4. Правил 190).

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Господарський суд зазначає, що при розгляді даної категорії спорів необхідно враховувати загальні приписи ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України. При вирішенні спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, яка відображена у постанові від 03.09.2019 у справі № 917/1258/18.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів ст. 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес позивача (у даному випадку стосовно визнання претензії № 391/1 від 14.02.2019 Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» щодо виконання розрахунку витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу за безоблікове водокористування за період з жовтня 2018 року по лютий 2019 року - протиправною) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/15567/17.

Отже, саме на Фізичну особу-підприємця Алєксєєнко Наталію Анатоліївну, як позивача, покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Як вказано вище, позивач просить суд визнати претензію № 391/1 від 14.02.2019 Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» щодо виконання розрахунку витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу за безоблікове водокористування за період з жовтня 2018 року по лютий 2019 року - протиправною.

Господарський суд зазначає, що відповідно до претензії № 391/1 від 14.02.2019 (а.с. 30-31) Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» повідомило Фізичну особу-підприємця Алєксєєнко Наталію Анатоліївну про необхідність в найкоротший термін звернення до абонентського відділу підприємства для вирішення питання безоблікового водокористування з жовтня 2018 року по лютий 2019 року.

Господарський суд наголошує, що вимоги щодо сплати боргу за безоблікове водокористування претензія № 391/1 від 14.02.2019 не містить.

Жодних актів обстеження, тощо, якими б було зафіксовано пошкодження пломб вузла обліку води сторонами до суду не надано.

Докази проведення засідання технічної комісії з розгляду такого акту, за результатами якого комісією було б прийнято рішення про проведення розрахунку суми боргу за послуги водопостачання та водовідведення у відповідності з п. 3.3, 3.4. Правил, у зв`язку із порушенням позивачем п. 5.18 «Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», та визначено його розмір в матеріалах справи відсутні.

Претензія № 391/1 від 14.02.2019 не містить жодної інформації щодо виконання відповідачем розрахунку витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу за безоблікове водокористування за період з жовтня 2018 року по лютий 2019 року.

Господарський суд зазначає, що сам по собі факт направлення позивачу претензії, в якій відповідач повідомив позивача про необхідність звернення до абонентського відділу підприємства для вирішення питання безоблікового водокористування, не свідчить про прийняття рішення технічної комісії відповідача про проведення розрахунку суми боргу за послуги водопостачання та водовідведення у відповідності з п. 3.3, 3.4. Правил 190 у зв`язку із порушенням позивачем п. 5.18 Правил 190, визначення розміру заборгованості, та не свідчить про виникнення обов`язку позивача сплатити таку заборгованість.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позивач не довів, яким чином факт направлення претензії № 391/1 від 14.02.2019 порушує його права чи законні інтереси зі сторони відповідача.

Разом з тим правове значення при вирішенні спору між сторонами має і обраний позивачем спосіб захисту, який є неналежним з огляду на наступне.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з`ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально - правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права суд приймає рішення про відмову у позові. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. (п.1 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України).

Стаття 20 Господарського кодексу України також передбачає відповідні способи захисту цивільних прав та інтересів шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Системний аналіз вказаних законодавчих норм у сукупності дозволяє дійти висновку про те, що господарюючий суб`єкт має право на судовий захист своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів у спосіб, визначений законом.

Обраний позивачем спосіб захисту, зокрема, шляхом визнання претензії № 391/1 від 14.02.2019 Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» (щодо виконання розрахунку витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу за безоблікове водокористування за період з жовтня 2018 року по лютий 2019 року) протиправною фактично направлений на встановлення факту, який судом може бути здійснений лише в порядку оцінки доказів під час вирішення спору про захист права чи охоронюваного законом інтересу у межах належного способу захисту.

Вимога про визнання претензії № 391/1 від 14.02.2019 Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас», щодо виконання розрахунку витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу за безоблікове водокористування за період з жовтня 2018 року по лютий 2019 року - протиправною взагалі не відповідає способам захисту, встановленими статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.

Згідно з підпунктом 4.3. пункту 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові.

Також Господарський суд зазначає, що з аналізу норм ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України вбачається, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Верховенство права, як основоположний принцип судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення від 09.12.2010 у справі «Буланов та Купчик проти України» (пункт 36), яке набуло статусу остаточного 09.03.2011, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v Croatia), № 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 30.05.2013 в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32), яке набуло статусу остаточного 30.08.2013, визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, господарський суд встановив, що позивач не довів належними доказами порушення його прав, однак ураховуючи наведене, господарський суд вважає за доцільне зазначити, що такий спосіб захисту як визнання претензії № 391/1 від 14.02.2019 Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» (щодо виконання розрахунку витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу за безоблікове водокористування за період з жовтня 2018 року по лютий 2019 року) протиправною не є ефективним і можливим з точки зору подальшого примусового виконання судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення його права чи охоронюваного законом інтересу відповідачем на момент звернення до господарського суду та відповідно необхідність його відновлення, у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В позовній заяві позивач просить суд витребувати в Державному міжрайонному підприємстві водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» наступні докази:

- оперативний журнал диспетчерської служби структурного підрозділу ДМП ВКГ «ДЗД», який обслуговує споживачів на території Лубенської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, за вересень-жовтень 2018 року;

- посадову інструкцію чергового персоналу ДМП ВКГ «ДЗД», який обслуговує вузли обліку системи водопостачання та водовідведення на мережі споживачів Синельниківського району Дніпропетровської області.

Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Господарський суд зазначає, що в даному випадку інформація, яка міститься в оперативному журналі диспетчерської служби структурного підрозділу ДМП ВКГ «ДЗД», який обслуговує споживачів на території Лубенської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, за вересень-жовтень 2018 року та посадовій інструкції чергового персоналу ДМП ВКГ «ДЗД», який обслуговує вузли обліку системи водопостачання та водовідведення на мережі споживачів Синельниківського району Дніпропетровської області, не вплине на результат вирішення спору, у зв`язку із чим суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про витребування доказів.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у розмірі 1 921,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 26.11.2019

Суддя І.В. Мілєва