Рішення № 85868461, 14.11.2019, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/16363/19

пр. № 2/759/6228/19

14 листопада 2019 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Бандури Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» (79000, м. Львів, а/с 45) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

у вересні 2019 р. позивач, звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 184816 грн 76 коп. та судовий збір по справі у розмірі 2772 грн 25 коп.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11.04.2013 між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №R53700413768B згідно якого банк надав відповідачу грошові кошти із щомісячною сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 24% річних, після чого 18.05.2016 ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали договір про відступлення права вимоги №1800516нв від 18.05.2016нв подальшому 20.05.2016 між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та ТОВ Компанія з управліннями активами «Прімоколект-Капітал» уклали договір купівлі-продажу №20/05/2016 від 20.05.2016, згідно якого останній статус кредитора та отримано право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ПАТ «ВТБ Банк» включно і до ОСОБА_1 .

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12.09.2019 у вказаній справі було відкрито провадження за правилами спрощеного провадження, без повідомленням сторін (а.с. 58).

Вивченням матеріалів встановлено, що дану справу можливо вирішити в спрощеному позовному провадженні, враховуючи положення ст. ст. 19, 274 ЦПК України, оскільки з урахуванням предмету та підстав позову, обраного позивачем способу захисту вона відноситься до справ незначної складності.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідачу було надано 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позов, однак відповідач не подав до суду відзив на позовну заяву, тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 11.04.2013 між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №R53700413768B згідно умов якого банк надав 100000 грн 00 коп. на строк по 11.04.2017 зі щорічною сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 24% річних або в іншому розмірі, передбаченому цим договором (а.с. 12-18).

В подальшому, 18.05.2016 між ПАТ «ВТБ Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» було укладено договір про відступлення права вимоги 180516нв, у відповідності до умов якого первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встанволені цим договором (п. 2 Договору) (а.с. 24-30).

20.05.216 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» та ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» було укладено договір купівлі-продажу (відступлення прав вимоги) № 20/05/2016-01, відповідно до якої кредитор «Фінансова компанія «Кредит Капітал» передав (відступив) новому кредиторові ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» за плату, а новий кредитор прийняв сукупність належних кредиторові прав грошової вимоги (права вимоги) до боржників (портфель заборгованості) (а.с. 31-43).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положенням статті 611 Цивільного кодексу України, визначено правові наслідки порушення зобов`язання. Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: 1.припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 1.зміна умов зобов`язання; 2.сплата неустойки; 3.відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 Цивільного процесуального кодексу України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, достатні докази - це докази, які наділені певними якісними характеристиками і належною значимістю та дають достатнє фактичне підґрунтя для вирішення справи у певний спосіб.

Так, позивачем в якості підтвердження наявності заборгованості відповідача за договором №R53700413768B копію вказаного договору та розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 30.08.2019, за яким відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 18481 грн 76 коп., а саме: заборгованість по тілу кредиту 95143 грн 28 коп. заборгованість по відсоткам 27040 грн 00 коп. та комісія 27040 грн 00 коп. (а.с. 51).

В той же час, вказаний розрахунок не може бути прийнятий судом в якості належного та достовірного доказу наявної суми кредитної заборгованості, оскільки належними та допустимими доказами, в розрізі заявлених позовних вимог є відомості які підтверджують відкриття на ім`я відповідача відповідного рахунку та виписка по даному рахунку, які і мали б підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та з якого суд мав би встановити який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником, чи сплачувались позичальником грошові кошти в рахунок погашення тіла кредиту та/або відсотків за користування кредитними коштами. В той же час, таких доказів позивач суду не надав, а розрахунок містить лише відомості про загальну суму заборгованості по тілу кредиту, загальну суму заборгованості по відсоткам та сумарну заборгованість по цим видам заборгованості, при цьому, не містить формули розрахунку відсотків, та фактично є калькуляцією вимог позивача.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

З урахуванням того, що позивачем не надано суду виписки з особового рахунку відповідача, позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у розрахунку.

Правову позицію з цього питання з аналогічними висновками висловлено Верховним Судом України у Постанові від 30.01.2018 у справі № 161/16891/15-ц, яка в силу Закону є обов`язковою до застосування цій справі, оскільки мають місце аналогічні по своїй суті фактичні обставини справи та відповідно правовідносини.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, враховуючи відсутність будь-яких заперечень щодо позовних вимог з боку відповідача, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал», відшкодування судових витрат не здійснюється.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 526, 610, 611, 612, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 82, 89, 133, 141, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» (79000, м. Львів, а/с 45) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В. Ул`яновська

Повний текст судового рішення складено 19.11.2019.