Постанова № 85868372, 22.11.2019, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 752/20362/18

Провадження № 1-кп/362/348/19

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

22 листопада 2019 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

судді – Марчука О.Л.,

при секретарі – Лущик Т.М.,

за участю прокурора – Яценка В.І.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Приймака О.Ю.,

потерпілих – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника потерпілих – Волошина О.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Київської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 420 181 000 000 000 15 від 09.01.2018 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Охільки Прилуцького району Чернігівської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 384 КК України,

В С Т А Н О В И В:

30 травня 2019 року Васильківським міськрайонним судом Київської області отримано вказаний обвинувальний акт та ухвалою вказане кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.

Під час підготовчого судового засідання прокурор, потерпілі та їх представник вважали за можливе призначити судовий розгляд у вказаному кримінальному провадженні.

Захисник обвинуваченого заявив усне клопотання про повернення обвинувального акта прокурору з підстав його невідповідності вимогам пункту 5 частини другої статті 291 КПК України.

Обвинувачений підтримав клопотання свого захисника.

Інших будь-яких заяв чи клопотань від учасників процесу не надійшло.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, приходить до наступних висновків.

Пункт 5 частини другої статті 291 КПК України передбачає, що обвинувальний акт також має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Згідно із пунктами першим і другим частини першої статті 91 КПК України, у кримінальному провадженні також підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Отже, в порушення вказаної норми Кримінального процесуального закону, при складанні обвинувального акту, не дотримано наведених вимог пункту 5 частини другої статті 291 КПК України, оскільки, при викладені у обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, не зазначено обставин незаконного проведення ОСОБА_1 обшуку житла за адресою: АДРЕСА_2 .

За нормами Глави 5 Розділу І КПК України, хід і результати проведення такої процесуальної дії як обшук мають бути зафіксовані у відповідному протоколі.

Натомість, в обвинувальному акті не міститься інформації про складення протоколу за результатами обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , проведеного 29 грудня 2017 року з 07 години 40 хвилин по 10 годину 12 хвилин на виконання ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва.

Тобто, обставини проведення ОСОБА_1 незаконного обшуку житла потерпілих не встановлено прокурором та, як наслідок не описано їх в обвинувальному акті з конкретним і детальним викладом фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України.

Зокрема, обшук вважається незаконним, якщо він здійснений:

1)приватною особою;

2)службовою особою, у т.ч. з правоохоронних органів, яка не має права його проводити;

3) службовою особою, яка відповідно до закону наділена правом проведення обшуку (слідчим, працівником органу дізнання), але:

а) за відсутності підстав для проведення обшуку;

б) з порушенням процесуального порядку його проведення (без участі понятих, без складання протоколу, без роз`яснення обшукуваним, понятим і відповідним представникам їхніх прав тощо).

Так, в обвинувальному акті лише констатується як факт, що відбувся: «незаконне проведення ОСОБА_1 обшуку за адресою: АДРЕСА_2 .

Однак, в порушення вимог пункту 5 частини другої статті 291 КПК України, обвинувальний акт не містить викладу фактичних обставин вчиненого ОСОБА_1 діяння, що кваліфіковано як незаконне проведення обшуку службовою особою, а саме: не зазначено, чи мав ОСОБА_1 підстави для проведення вказаного обшуку, чи було проведено такий обшук із дотриманням або порушенням положень КПК України.

Стосовно обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України судом встановлено наступне.

Частина 2 статті 384 КК України встановлює кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання свідка, потерпілого, завідомо неправдивий висновок експерта, складені для надання або надані органу, що здійснює досудове розслідування, виконавче провадження, суду, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України, подання завідомо недостовірних або підроблених доказів, завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, поєднане з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів.

Тобто, суб`єкт вказаного злочину спеціальний; ним може бути осудна особа, яка дає показання як свідок чи потерпілий у справі, призначена експертом, оцінювачем або залучена як перекладач.

Проте, у кримінальному провадженні відносно потерпілого ОСОБА_2 ОСОБА_1 не був свідком, потерпілим, експертом, оцінювачем і/або перекладачем.

У зв`язку з цим, суд переконаний, що ОСОБА_1 не виконав об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України, оскільки він не є суб`єктом вчинення даного злочину.

Одночасно, слід наголосити на тому, що вказані дії обвинувачено в обвинувальному акті кваліфіковано як «складання завідомо неправдивого показання свідка … », тоді як диспозиція ч. 2 ст. 384 КК України визначає «завідомо неправдиве показання свідка … ».

Як наслідок, в обвинувальному акті прокурор помилково кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 384 КК України із застосуванням слова «складання», при тому, що наведена норма кримінального закону не передбачає відповідальності особи за «складання неправомірного показання свідка», а встановлює кримінальну караність діяння за «завідомо неправдиве показання свідка».

Фактично, в порушення вимог пункту 5 частини другої статті 291 КПК України, обвинувальний акт не містить викладу фактичних обставин вчиненого ОСОБА_1 діяння, що кваліфіковано за ч. 2 ст. 384 КК України, оскільки він не є суб`єктом даного злочину.

В частині обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України суд вбачає такі невідповідності фактичним обставинам справи.

Насамперед, в порушення вимог пункту 5 частини другої статті 291 КПК України, обвинувальний акт не містить викладу фактичних обставин вчиненого ОСОБА_1 діяння, що кваліфіковано за ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки він не містить даних про те, чи мав право ОСОБА_1 складати наведені офіційні документи, чи здійснював він як слідчий досудове розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 263 КК України, чи мав право ОСОБА_1 здійснювати допити у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 263 КК України.

При цьому, прокурором не надані відповідну правову оцінку питанню, чи є протокол слідчої дії офіційним документом в розумінні кримінального закону, чи це є документ вчинення процесуальної дії у відповідному кримінальному провадженні.

Вказані вище обставини прямо свідчать про неконкретність обвинувачення, що безумовно вплине на судовий розгляд.

Окрім цього, обвинувальний акт не відповідає вимогам закону через відсутність формулювання конкретного обвинувачення та не розкриття характеру дій обвинуваченого по суті кожного із злочинів, у вчинені яких він обвинувачується.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт не відповідає положенням статті 291 КПК України, оскільки фактичні обставини кримінальних правопорушень викладені неповно, не відображають усіх фактичних обставин, що вчинені ОСОБА_1 суспільно-небезпечних дій та не містять їх належної кримінально-правової кваліфікації, яка б відповідала нормам кримінального закону.

Зазначене, в подальшому перешкоджатиме належному, справедливому і об`єктивному судовому розгляду, що у свою чергу, унеможливить належне забезпечення та суворе дотримання процесуальних прав всіх учасників судового провадження.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт відносно обвинуваченого не відповідає вимогам статті 291 КПК України, а тому, його слід повернути прокурору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 291, 314, 369 КПК України,

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 420 181 000 000 000 15 від 09.01.2018 року відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 384 КК України – повернути прокурору.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала не набрала законної сили.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя

Повний текст ухвали складено 25 листопада 2019 року.