Рішення № 85866861, 13.11.2019, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

13 листопада 2019 року м. Чернігів

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Оленич Т. Г.

за участю секретаря судового засідання Хіловської І. Д.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №927/681/19

за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601

до відповідача: Приватного підприємства «Спеціальна Енергетична Компанія», вул. Любецька, буд. 60-А, м. Чернігів, Чернігівська область, 14021

про стягнення 1170703грн.36коп.

у присутності представників сторін:

від позивача: Петрука Я.Ю. - адвоката (довіреність №14-167 від 26.04.2019);

від відповідача: не з`явився.

Позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до відповідача про стягнення 1122802грн.47коп. боргу, 129470грн.01коп. пені, нарахованої за період з 26.11.2016 по 12.07.2018, 47694грн.27коп. трьох процентів річних, нарахованих за період з 26.11.2016 по 12.07.2018, та 165583грн.41коп. інфляційних втрат, обчислених за період з лютого 2017 року по липень 2018 року.

Позовні вимог обґрунтовані тим, що на підставі договору №2443/1617-ТЕ-39 постачання природного газу від 19.09.2016 та додаткової угоди №2 від 31.03.2017 до цього договору позивачем в період з жовтня 2016 року по травень 2017 року включно поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 4719014грн.96коп., про що складено акти приймання-передачі природного газу від 31.10.2016, від 30.11.2016, від 31.12.2016, від 31.01.2017, від 28.02.2017, від 31.03.2017, від 30.04.2017 та від 31.05.2017. За повідомленням позивача, відповідач оплату за переданий газ здійснив частково з порушенням строку, встановленого в п.6.1. договору, в зв`язку з чим виник борг у заявленій до стягнення сумі, який позивач і просить стягнути з відповідача, а також позивач застосовує до відповідача передбачені договором та законом заходи відповідальності у вигляді сплати пені, трьох процентів річних та інфляційних нарахувань і просить стягнути їх з відповідача в судовому порядку.

У відзиві на позов від 03.09.2019 за вих.№ 17/19 відповідач проти позовних вимог заперечує, зазначаючи, що сума заборгованості за договором №2443/1617-ТЕ-39 постачання природного газу від 19.09.2016 становить 298428грн.04коп., оскільки відповідачем сплачено позивачу на виконання вказаного договору 4719041грн.96коп. Заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідач вважає безпідставними з посиланням на Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

В письмових поясненнях по справі від 20.09.2019 №14/4-2627, які надійшли до суду 23.09.2019, позивач зазначає, що станом на 12.09.2019 заборгованість відповідача по оплаті вартості за поставлений газ становить 710189грн.03коп., та заперечує проти суми заборгованості, про яку вказав відповідач у відзиві на позов. При цьому позивач стверджує, що платіж на суму 262613грн.44коп., здійснений відповідачем 31.01.2019, зарахований в рахунок оплати поставленого газу, а платіж в сумі 411760грн.99коп. був направлений на оплату газу за іншим договором, оскільки в платіжному документі на перерахування цієї суми відповідачем у призначенні платежу вказано інший договір, а саме: договір №5231/18-ТЕ-39, на якій, за твердженням позивача, й була зарахована вищезазначена сума.

В зв`язку з неявкою представників обох сторін в підготовче засідання, призначене на 05.09.2019, підготовче засідання відкладено на 15.10.2019 о 15год.30хв., про що сторонам надіслані ухвали від 05.09.2019, якими сторони викликались в підготовче засідання. Ухвали суду отримані сторонами, що підтверджується наявними у справі рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

В підготовче засідання 15.10.2019 представники обох сторін вдруге не з`явились, про причини неявки суду не повідомлено, в зв`язку з чим судом відкладено підготовче засідання на 28.10.2019 о 12год.00хв. та направлено на адреси сторін ухвали від 15.10.2019, якими викликано сторін в засідання. Ухвали від 15.10.2019 отримані сторонами, про що свідчить рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу (а.с.97), та підписом представника позивача на оригіналі ухвали (а.с.95).

Крім того, в підготовчому засіданні 15.10.2019 судом постановлено ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів. Ухвалу занесено до протоколу судового засідання від 15.10.2019.

За клопотанням позивача, заявленого його представником в підготовчому засіданні, яке відбулось 28.10.2019, підготовче засідання відкладено на 05.11.2019.

Ухвала суду від 28.10.2019, якою відповідача викликано в підготовче засідання на 05.11.2019, отримана відповідачем 29.10.2019.

04 листопада 2019 року від позивача до суду надійшла заява від 01.11.2019 №14/4-432-19 про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить прийняти заяву про зменшення розміру позовних вимог на суму 294846грн.80коп., та стягнути з відповідача 710189грн.03коп. основного боргу, 129470грн.01коп. пені, 78705грн.12коп. 3% річних та 252339грн.20коп. інфляційних втрат.

В підготовчому засіданні 05.11.2019 присутній представник позивача підтримав заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Здійснивши аналіз змісту поданої позивачем заяви та заслухавши пояснення представника, суд дійшов висновку, що позивач зменшує розмір позовних вимог в частині суми основного боргу на 412613грн.44коп., та збільшує розмір позовних вимог в частині стягнення трьох процентів річних на 31010грн.85коп. за рахунок збільшення періоду нарахувань - по 12.09.2019, а також збільшує розмір позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат на 8677грн.79коп. за рахунок збільшення періоду нарахування - по серпень 2019 року. Заявлена до стягнення сума пені залишена позивачем без змін.

В цілому заявлена в позовній заяви сума позовних вимог зменшується на 294846грн.80коп.

В силу п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України позивач праві до закінчення підготовчого провадження, якщо справа розглядається в порядку загального позовного провадження, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

До заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог додано докази її направлення разом з новим розрахунком на адресу відповідача.

Заява підписана представником позивача, який діє на підставі довіреності №14-167 від 26.04.2019, в якій передбачені повноваження на підписання та подання від імені позивача заяв про зменшення розміру позовних вимог. Водночас, представник, яким підписано заяву про зменшення розміру позовних вимог, не є законним представником в розумінні ст.57 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, враховуючи, що заява про зменшення розміру позовних вимог подана з дотриманням правил, встановлених в ст.46 Господарського процесуального кодексу України, тому судом постановлено про прийняття зменшення розміру позовних вимог, що відображено в протоколі підготовчого засідання від 05.11.2019. В зв`язку з цим має місце нова ціна позову, яка становить 1170703грн.36коп., яка складається із: 710189грн.03коп. суми основного боргу, 129470грн.01коп. пені, 78705грн.12коп. трьох процентів річних, 252339грн.20коп. інфляційних втрат.

В підготовчому засіданні, яке відбулось 05.11.2019, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, яка занесена до протоколу судового засідання від 05.11.2019.

Розгляд справи по суті призначено на 13.11.2019 о 12год.00хв.

Ухвалою від 13.11.2019 в порядку ст.120, 121 Господарського процесуального кодексу України відповідач викликаний в судове засідання по розгляду справи по суті, призначене на 13.11.2019 о 12год.00хв., копія якої направлена відповідачу рекомендованим листом за штрихкодовим ідентифікатором 1400046158867.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 1400046158867. Про поважність причин неявки відповідачем суд не повідомлено, жодних заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За правилами п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання.

З огляду на вищевикладене, враховуючи відсутність будь-яких повідомлень відповідача про наявність поважних причин неможливості забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання по розгляд справи по суті, приймаючи до уваги, що відсутність відповідача в засіданні не перешкоджає розгляду справи, а тому з метою уникнення затягування вирішення спору, судом постановлено протокольну ухвалу про здійснення розгляду справи по суті у відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи позивача, з`ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач у справі, постачальник за договором) та Приватним підприємством «Спеціальна Енергетична Компанія» (відповідач у справі, споживач за договором) укладено договір №2443/1617-ТЕ-39 постачання природного газу (далі за текстом - договір), за умовами якого позивач зобов`язувався поставити відповідачу у 2016-2017 роках природний газ, а відповідач, в свою чергу, зобов`язувався оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №226 «Питання акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» відбулась зміна типу акціонерного товариства в найменуванні Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з публічного на приватне, в зв`язку з чим суд доходить до висновку, що позивач є стороною договору №2443/1617-ТЕ-39 постачання природного газу від 19.09.2016 та йому належать права та обов`язки продавця, які виникли на підставі даного договору.

Відповідно до п.1.2. договору газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

За змістом п.2.1. договору продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року газ обсягом до 935тис.куб.м. (дев`ятсот тридцять п`ять тисяч куб.м), у тому числі за місяцями: жовтень 2016 року - 90тис.куб.м; листопад 2016 року - 140тис.куб.м; грудень 2016 року - 165тис.куб.м; січень 2017 року - 235тис.куб.м; лютий 2017 року - 160тис.куб.м; березень 2017 року - 145тис.куб.м.

Плановий обсяг за цим договором протягом місяця поставки може змінюватися за домовленістю сторін (п.2.3. договору). Допускається відхилення місячного обсягу переданого природного газу в розмірі + 5% (плюс/мінус п`ять відсотків), підтвердженого постачальником планового обсягу без узгодження сторін (п.2.3. договору).

Відповідно до п.3.4. договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.

Згідно із п.5.1. договору регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 року №758.

В силу п.5.2. договору ціна за 1000куб. м газу становить 4942,00грн., крім того податок на додану вартість - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40грн. (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять грн.40коп.).

В п.8.2. договору сторони визначили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з п.6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Додатковою угодою №2 від 31.03.2017 сторонами внесені зміни до п.2.1. розділу 2 договору, доповнивши пункт абзацом у наступній редакції: «Постачальник передає Споживачу в період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2017 року (включно) газ обсягом до 111ттис.куб.м (сто одинадцять тисяч куб.м), у тому числі по місяцях: квітень - 20,0тис.куб. м, травень - 20,0 тис.куб.м, червень - 17,0 тис.куб.м, липень - 17,0 тис.куб.м, серпень - 17,0 тис.куб.м, вересень - 20,0 тис.куб.м.

Також в цій угоди міститься умова щодо викладення пунктів 5.1., 5.2. в новій редакції:

« 5.1. Ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №187.

5.2. Ціна за 1000куб.м газу за цим договором з 01 квітня 2017 року становить 4942,00грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40грн. (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять грн. 40коп.)».

Відповідно до п.7 додаткової угоди №2 від 31.03.2017 сторони змінили визначений у п.8.2. договору розмір ставки, за якою має нараховуватися пеня у разі прострочення споживачем оплати, з 21% річних до 16,4% річних.

В п.8 додаткової угоди №2 від 31.03.2017 сторони виклали в новій редакції п.12.1. договору, а саме: «договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення».

Як вбачається з наданих до матеріалів справи копій примірників договору №2443/1617-ТЕ-39 постачання природного газу від 19.09.2016 та додаткової угоди до нього №2 від 31.03.2017, договір та додаткова угода підписанні сторонами та скріплені печатками, що свідчить про набрання ними чинності.

Доказів розірвання або визнання недійсними вказаних правочинів в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковими для виконання сторонами, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.

Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам, які скалися між сторонами та в яких виник спір, суд виходить з такого:

Об`єктом спірних відносин є постачання природного газу. Природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів. Вказана правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 18.01.2019 у справі №913/66/18.

Відповідно до ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір №2443/1617-ТЕ-39 від 19.09.2016 є договором постачання енергетичних ресурсів.

Згідно із ч.1, 2 ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Аналіз договору №2443/1617-ТЕ-39 від 19.09.2016 свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин, які виникли між сторонами у зв`язку з його укладенням, положень про купівлю-продаж, про договір поставки, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються також норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу та поставки.

За змістом ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання договору позивачем в період з жовтня 2016 року по травень 2016 року включно передано відповідачу природний газ загальною вартістю 4719014грн.96коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 381899грн.96коп., від 30.11.2016 на суму 721528грн.04коп., від 31.12.2016 на суму 1007806грн.25коп., від 31.01.2017 на суму 971678грн.24коп., від 28.02.2017 на суму 787883грн.29коп., від 31.03.2017 на суму 575646грн.13коп., від 30.04.2017 на суму 154030грн.28коп. та від 31.05.2017 на суму 118542грн.77коп.

Як вбачається зі змісту вищевказаних актів, в них відсутні застереження покупця щодо обсягу та вартості переданого природного газу, акти підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Факт передання позивачем відповідачу природного газу у визначених в актах обсягах та відповідної вартості відповідачем під час розгляду справи в місцевому господарському суді не оспорювався.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем належним чином виконано взяті на себе за договором зобов`язання в частині постачання природного газу відповідачу.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В пункті 6.1. договору сторонами встановлено, що оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст.251, 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Згідно із ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому в силу ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ч.1 ст.255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

З огляду на вищенаведену умову договору поставки та враховуючи правила обчислення строків, встановлені ст.253, 254 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку, що відповідач був зобов`язаний здійснити остаточний розрахунок за отриманий ним природний газ:

- по акту приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 - до 25 листопада 2016 року включно;

- по акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 - до 26 грудня 2016 року включно, оскільки останній день строку припадає на вихідний день (неділю);

- по акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2017 - до 25 січня 2017 року включно;

- по акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2017 - до 27 лютого 2017 року включно, оскільки останній день припадає на вихідний день (суботу);

- по акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 - до 27 березня 2017 року включно, оскільки останній день строку припадає на вихідний день (суботу);

- по акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 року - до 25 квітня 2017 року включно;

- по акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2017 - до 25 травня 2017 року включно;

- по акту приймання-передачі природного газу від 31.05.2017 - до 26 червня 2017 року включно, оскільки останній день строку припадає на вихідний день (неділю).

За повідомленням позивача, розрахунок за переданий відповідачу в період з жовтня 2016 року по травень 2017 року включно природний газ здійснено частково та з порушенням строку, встановленого в п.6.1. договору. Так, за період з 30.11.2016 по 31.01.2019 відповідачем сплачено 4008825грн.93коп., що підтверджується довідкою «Операції по договору « 2443/1617-ТЕ-39» Підприємство «Спеціальна Енергетична Компанія ПП» з 01.01.2016 по 31.06.2018» (а.с.39), довідкою «Операції по договору « 2443/1617-ТЕ-39» Підприємство «Спеціальна Енергетична Компанія ПП» з 01.10.2016 по 31.08.2019» (а.с.82) та банківськими виписками з рахунку позивача за період з 01.12.2016 по 23.11.2017 (а.с.40-49) і за період з 24.04.2019 по 24.04.2019 (а.с.83-84).

В зв`язку цим позивач з урахуванням прийнятого судом зменшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача 710189грн.03коп. боргу за поставлений відповідачу в період з жовтня 2016 року по травень 2017 року включно природний газ.

Відповідач, заперечуючи проти заявленої позивачем суми основного боргу, стверджує, що ним 19.04.2019 в рахунок оплати вартості поставленого йому газу сплачено грошові кошти в сумі 411760грн.99коп. При цьому відповідач посилається на роздруківку документу «Картка рахунку:631 Контрагенти: НАК «Нафтогаз України»: Договір 244/1617 за 01.01.2015 - 31.12.2019 ПП «Спеценергоком», в якому відображена банківська виписка БА-0000159 на суму 411761грн.99коп., та в стовбці «операції» зазначено: «НАК «Нафтогаз України договір 2443/1617 (19.09.16) казначейство 2018 0000000; 0000;256*3. за природний газ; згідно договору №5003/17».

Заперечення відповідача в цій частині судом до уваги не приймається, виходячи з такого.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом статей 76,77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які входять до предмета доказування докази, можуть бути встановлені на підставі належних та допустимих доказів. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Згідно з приписами Інструкції про безготівкові розрахунки в України, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2014 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976 (з подальшими змінами та доповненнями), одним із видів платіжних розрахунків при проведенні безготівкових платежів є платіжні доручення.

В силу п.3.1. вищевказаної Інструкції Платіжне доручення оформляється платником за встановленою формою, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів. Обов`язковим реквізитом платіжного доручення є «призначення платежу», який, згідно з п.3.7. цієї ж Інструкції, заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отже, враховуючи вищевикладене, належним доказом здійснення платежу є примірник (оригінал або копія) платіжного доручення, яке подавалось платником відповідній банківській установі для проведення платежу.

Відповідач не надав суду такий доказ, а відтак суд доходить висновку, що відповідачем не підтверджено допустимим засобом доказування факт перерахування в рахунок оплати вартості отриманого газу грошових коштів в сумі 411760грн.99коп.

Посилання відповідача на «Картку рахунку: 631» судом до уваги не приймається, оскільки такий документ є внутрішнім документом підприємства, який ведеться виходячи із обраної суб`єктом господарювання облікової політики.

Крім того, позивачем до пояснень по справі, які подані ним на відзив відповідача, додано копію банківської виписки з рахунку самого позивача за період з 24.04.2019 по 24.04.2019, із якої вбачається, що призначення платежу у платіжному документі, за яким відповідачем сплачено 411761грн., зазначено "за природний газ згідно договору №5231/18-ТЕ-39 від 02.10.2018".

Відповідач інших доказів оплати вартості отриманого від позивача природного газу, а також доказів, які спростовують наявність боргу в розмірі 710189грн.03коп., в ході розгляду даної справи в місцевому господарському суді не надав.

Отже, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за отриманий природний газ за договором №2443/1617-ТЕ-39 від 10.09.2016 в сумі 710189грн.03коп.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов`язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки на момент звернення позивача до суду з даним позовом строк виконання зобов`язання сплив, суд доходить висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині своєчасної оплати природного газу, що свідчить про неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором зобов`язань.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання по оплаті вартості отриманого від позивача природного газу в період з жовтня 2016 року по травень 2017 року включно на підставі договору №2443/1617-ТЕ-39 постачання природного газу від 19.09.2016, на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача боргу є правомірною та її належить задовольнити в сумі 710189грн.03коп.

Крім того, за порушення виконання зобов`язання зі своєчасної оплати переданого природного газу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 129470грн.01коп. пені, 78705грн.12коп. трьох процентів річних, 252339грн.20коп. інфляційних втрат.

При вирішенні питання про застосування до відповідача заходів відповідальності за порушення виконання зобов`язання, судом враховується, що 30 листопада 2016 року набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів ст.1 зазначеного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі ст.2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Водночас, відповідно до ч.3 ст.7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим законом.

Отже з аналізу вищенаведених положень Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» вбачається, що положення цього закону не розповсюджуються на заборгованість відповідача, яка є предметом розгляду в межах даної справи, оскільки не виконана одна із умов поширення дії цього закону на спірні відносини, а саме: сума грошових коштів, яку належало сплатити за жовтень 2016 року в строк до 25 листопада 2016 року не була погашена відповідачем до 30.11.2016 (до набрання чинності цим Законом). До зобов`язань відповідача щодо оплати вартості природного газу по поставках, починаючи з листопада 2016 року, положення ч.3 ст.7 вищевказаного Закону не застосовуються в силу наявності в цій статті обмежень щодо періоду, за який неустойка, інфляційні нарахування та проценти річних можуть бути списані або не нараховані.

Згідно із п.8.2. договору у разі прострочення споживачем оплати згідно з п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних (а з 01.04.2017 - в розмірі 16,4% річних, відповідно до умов додаткової угоди № 2 від 31.03.2017), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

З посиланням на вказану умову договору позивач просить стягнути з відповідача 129470грн.01коп. пені, нарахованої за період з 26.11.2016 по 26.12.2017.

В силу ст.611 Цивільного кодексу України правовим наслідком порушення зобов`язання є, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Відповідно до ч.3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, судом встановлено, що він здійснений з урахуванням умов договору та фактичних обставин справи, в межах строку, встановленого ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, та є арифметично вірним.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідачем не надано до справи заперечень проти обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку пені шляхом подання до суду відповідного контррозрахунку.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати вартості одержаного від позивача природного газу, а тому суд приходить до висновку, що вимога позивача в частині стягнення з відповідача 129470грн.01коп. пені є правомірною і задовольняється судом в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на дану цивільно-правову норму позивач просить стягнути з відповідача 78705грн.12коп. трьох процентів річних, нарахованих за період з 26.11.2016 по 12.09.2019, та 252339грн.20коп. інфляційних втрат, обчислених за період з грудня 2016 року по серпень 2019 року.

Здійснивши перевірку правильності обчислення позивачем процентів річних, судом встановлено, що розрахунки здійснені з урахуванням фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства та є арифметично вірними.

Щодо розрахунку інфляційних втрат суд при перевірці правильності обчислення інфляційної складової встановив, що при обчисленні інфляційних за зобов`язаннями лютого 2017 року та березня 2017 позивачем допущена арифметична помилка в бік збільшення нарахованих сум. Так, за зобов`язаннями за лютий 2017 року інфляційне збільшення за період з 01.05.2017 по 31.10.2017 на суму боргу 467883грн.29коп. становить 29867грн.16коп., а не 30137грн., 08коп., за період прострочення з 01.11.2017 по 31.10.2018 на суму заборгованості 274583грн.29коп. інфляційне збільшення становить 25955грн.08коп., а не 29474грн.07коп., яка вказано у розрахунку; за період з 01.11.2018 по 31.12.2018 на суму заборгованості 124583грн.29коп. інфляційне збільшення становить 2754грн.79коп, а не 4229грн.70коп. Крім того, за зобов`язаннями березня 2017 року за період з 01.01.2019 по 31.08.2019 на суму заборгованості 437615грн.98коп. інфляційне збільшення становить 13238грн.11коп., а не 14846грн.48коп., як вказано у розрахунку.

Відтак, сума інфляційних втрат за період з грудня 2016 року по серпень 2019 становить 245287грн.01коп.

Враховуючи, що факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання підтверджується матеріалами справи, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних задовольняється судом в повному обсязі, а вимога в частині інфляційних нарахувань - задовольняється частково в сумі 245287грн.01коп.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги належить задовольнити частково і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 710189грн.03коп. боргу, 129470грн.01коп. пені, 78705грн.12коп. трьох процентів річних та 245287грн.01коп. інфляційних втрат.

Згідно із ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог частково, сплачений за подання даного позову судовий збір у сумі 17454грн.76коп. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача. В іншій частині (105грн.79коп.) судовий збір покладається на позивача, тобто не підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст.13, 74, 76, 77, 78, 129, 165, 233, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 20077720) до Приватного підприємства «Спеціальна Енергетична Компанія» (вул. Любецька, б.60-А, м. Чернігів, ідентифікаційний код 35884309) про стягнення 1170703грн.36коп. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Спеціальна Енергетична Компанія», вул. Любецька, б.60-А, м. Чернігів (ідентифікаційний код 35884309) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001 (ідентифікаційний код 20077720) 710189грн.03коп. основного боргу, 129470грн.01коп. пені, 78705грн.12коп. трьох процентів річних, 245287грн.01коп. інфляційних втрат, 17454грн.76коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 20077720) до Приватного підприємства «Спеціальна Енергетична Компанія» (вул. Любецька, б.60-А, м. Чернігів, ідентифікаційний код 35884309) в частині стягнення 7052грн.19коп. інфляційних втрат відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

В судовому засіданні 13.11.2019 на підставі ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 25 листопада 2019 року.

Суддя Т. Г. Оленич