Рішення № 85862978, 25.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2019 року № 826/13009/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Лисун А.А., представника позивача Чернікова А.В., представника відповідача Шевчук О.П., представника третьої особи Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Онопченко М.С., у відсутність інших учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернулася в суд за позовом до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві (ГУ Держгеокадастру у м. Києві), в якому просить:

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у м. Києві скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер №8000000000:90:061:0046, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Правова позиція позивача зводиться до того, що у користуванні її матері, ОСОБА_3 , перебуває земельна ділянка, яка спочатку, а саме з 1958 року перебувала у користуванні її прабабусі. Позивач має нотаріально посвідчену заяву своєї матері, якою остання надала їй дозвіл на відведення відповідної ділянки у власність (приватизацію). Наразі, землекористувачем ділянки є мати позивача. При цьому, невідома їхній сім`ї особа, ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), намагається відвести у власність відповідну земельну ділянку, яка знаходиться у користуванні їхньої сім`ї, без отримання згоди матері позивача, як землекористувача. При цьому, в основу правової позиції позивача покладено те, що у випадку, якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника, - така реєстрація підлягає скасуванню. В зв`язку з тим, що відповідну заяву позивача відповідачем залишено без задоволення, позивач звернулась в суд з даним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2018 у справі відкрито провадження та залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Київську міську раду та Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2018 до участі у справ в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 .

В судовому засіданні позивач та її представники позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав наведених у заявах по суті спору й просили їх задовольнити.

В свою чергу представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог посилаючись на обставини та підстави, що наведені у заявах по суті спору.

Так, відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що чинним законодавством визначено чіткий перелік підстав, настання яких, передбачає скасування державної реєстрації земельної ділянки. Водночас, чинним законодавством не передбачено скасування державної реєстрації земельної ділянки з інших підстав, ніж ті що визначено Законом. Крім того, в ГУ Держгеокадастру у м. Києві відсутні відомості та інформація про вину заявника щодо не проведення державної реєстрації прав на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:061:0046 протягом року з моменту проведення її державної реєстрації. Також відповідач зазначає, що тільки після державної реєстрації права та отримання правовстановлюючого документа, особа набуває статус власника чи землекористувача земельної ділянки. Позивачем не надано до суду жодного правовстановлюючого документа про те, що саме вона чи хтось з членів її сім`ї є користувачем відповідної земельної ділянки. Відповідна земельна ділянка знаходиться у комунальній власності міста Києва, а тому суб`єктом, який наділений повноваженнями розпоряджатися нею та надавати її у власність юридичним чи фізичним особам у відповідності до вимог статей 9 та 122 Земельного кодексу України є Київська міська рада.

Представник Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) позицію відповідача підтримала і також просила в задоволенні позову відмовити.

Представники Київської міської ради та ОСОБА_2 в засідання не прибули.

Отже, заслухавши пояснення представників учасників справи, розглянувши подані до матеріалів справи документи, суд встановив наступне.

Державним кадастровим реєстратором ГУ Держгеокадастру у м. Києві на підставі технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:061:0046, площею 0,0960 га. Цільове призначення - 02.01 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Позивач у справі стверджує, що користувачем земельної ділянки, в рамках якої сформовано земельну ділянку, реєстрацію якої здійснено в Державному земельному кадасті, є її матір - ОСОБА_3 , оскільки вона користується нею на даний час, а раніше, з 1958 року, цією ділянкою користувалась її прабабуся - ОСОБА_4 . Позивач вказує, що її матір є спадкоємицею за своєю бабусею - ОСОБА_4 за заповітом від 13.08.1985. Відповідну обставину позивач підтверджує копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.08.1985, що видане державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори.

Позивач, стверджуючи про користування земельною ділянкою її матір`ю посилається на документи, які вважає такими, що підтверджують користування відповідною земельною ділянкою її прабабусею, а саме довідку Хотівської с/г артілі імені Леніна №1468 від 21.11.1961 та виданий Архівним відділом Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області архівний витяг №579 від 01.08.2006 з протоколу №10 поширеного засідання правління колгоспу «РОДІНА» с. Хотов Києво-Святошинського району, яке відбулося в с. Чапаєвці від 6-10.04.1958 на якому ухвалили закріпити землекористування ОСОБА_4 залишивши у користуванні 0,25 га.

З огляду на наведені обставини, позивач звернулась до ГУ Держгеокадастру у м. Києві із заявою від 12.06.2018 про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:061:0046, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У заяві про скасування державної реєстрації земельної ділянки, позивач посилається на частину 1десяту статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пункт 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 в редакції від 09.12.2017, якими передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, зокрема у разі якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника, а також на відсутність передбаченої статтею 50 Закону України «Про землеустрій» обов`язкової нотаріально посвідченої згоди землекористувача, якої ОСОБА_2 від її матері ніколи не отримував.

Листом від 04.07.2018 №Л-428/О-500/6-18, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.06.2018 (вх.№Л-428/0/5-18), останню повідомлено, що підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:061:0046, згідно з підпунктом 2 пункту 114 Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 відсутні, оскільки в ГУ Держгеокадастру у м. Києві відсутня інформація про те, з чиєї вини не були зареєстровані речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:061:0046.

Не погоджуючись з такою позицією суб`єкта владних повноважень, ОСОБА_1 звернулася до суду.

Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, виходить з наступного.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру врегульовує Закон України «Про Державний земельний кадастр».

Статтею 1 Закону визначено, що державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера;

Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою, серед іншого, особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи (частина третя статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;

документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа (частина четверта статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви:

перевіряє відповідність документів вимогам законодавства;

за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації (частина п`ята статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Процедуру Державної реєстрації земельної ділянки врегульовано також Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, відповідно до частини третьої статті 5 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (пункти 107-111).

Таким чином, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Відповідно до частини дев`ятої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Так, згідно статей 1, 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пунктів 29, 30, 34 Порядку ведення Державного земельного кадастру, кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Кадастровий номер земельної ділянки присвоюється за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється.

Частиною сімнадцятою статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що інформація про дату реєстрації заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, вхідний номер, стислий зміст заяви, а також інформація про наслідки її розгляду підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки (частина восьма статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Водночас, земельну ділянку, як об`єкт цивільних прав визначено статтею 79 Земельного кодексу України відповідно до якої, - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

В свою чергу, формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, присвячено статтю 79-1 Земельного кодексу України, якою визначено, що:

1. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

2. Формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

3. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

4. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Водночас, в силу частини дев`ятої наведеної статті земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Поряд із цим, згідно статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (стаття 126 Земельного кодексу України).

Виходячи з системного аналізу правових норм, суд доходить висновку про те, що витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку не є правовстановлюючим документом у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а відтак не породжує виникнення у особи, в даному випадку, третьої особи - ОСОБА_2 речових прав.

Не є користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:061:0046 і позивач у справі, або будь-хто інший, як не є власником будь-якої земельної ділянки, на межі якої накладається ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:061:0046. Не вбачається на відповідній земельній ділянці і наявність будь-якого майна, що належить позивачу у справі або будь-кому іншому.

Документи, на які посилається позивач (довідка Хотівської с/г артілі імені Леніна №1468 від 21.11.1961 та виданий Архівним відділом Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області архівний витяг №579 від 01.08.2006 з протоколу №10 поширеного засідання правління колгоспу «РОДІНА» с. Хотов Києво-Святошинського району, яке відбулося в с. Чапаєвці від 6-10.04.1958), не є документами, які встановлюють за будь-ким речові права на користування земельною ділянкою. Більш того, сама позивач вважає користувачем земельної ділянки свою матір, що саме по собі виключає можливість порушення її прав, як позивача у справі.

Окрім того, згідно даних міського земельного кадастру спірна земельна ділянка обліковується, як землі не надані у власність чи користування. Відтак власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:061:0046, який наділений повноваженнями розпоряджатися нею та надавати її у власність юридичним чи фізичним особам у відповідності до вимог статей 9 та 122 Земельного кодексу України є Київська міська рада.

За змістом пункту 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 №376, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Так, як встановлено судом, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:061:0046 межує лише з землями, що не надані у власність чи користування та землями загального користування (на кадастровому плані позначено літерами від Б до В; пров. Залежний) (а.с. 14).

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

Водночас, згідно частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи встановлені обставини, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що права позивача державною реєстрацією земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:061:0046, площею 0,0960 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не порушено, як не порушено їх і тим, що таку реєстрацію не скасовано за відповідною її заявою.

В контексті таких висновків, суд також враховує, що посилання на судову практику позивачем судом не приймається до уваги, оскільки правовідносини в іншій справі є відмінними від правовідносин, що склалися в рамках даної справи.

Так, посилання на постанову у справі №826/5562/17 не обґрунтоване, оскільки у наведеній постанові спірні правовідносини склалися навколо того, що на спірній ділянці знаходилось нерухоме майно належне на праві власності позивачу. Суд виходив із того, що формування спірної земельної ділянки з усталеними межами фактично позбавляє позивача права здійснити державну реєстрацію земельної ділянки, на якій розташована належна йому нежитлова будівля. Більш того, на даний час відповідне рішення суду скасовано за результатами перегляду Великою Палатою Верховного Суду від 11.09.2019, а провадження у справі закрито в зв`язку вирішенням в її рамках приватноправового спору.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, обґрунтованості аргументів сторін та третіх осіб, суд доходить висновку про те, що вимоги позивача задоволенню не підлягають, внаслідок чого не підлягають розподілу і понесені позивачем судові витрати.

На підставі вкладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 КАС України,

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити дії, - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 69; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39802366).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Київська міська рада (місцезнаходження юридичної особи: 01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 22883141).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (місцезнаходження юридичної особи: 01601, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 32-а; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 26199097).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_3 ).

Повний текст рішення складено й проголошено в судовому засіданні 25.11.2019.

Суддя О.М. Чудак