Рішення № 85862894, 25.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/351

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2019 року № 640/406/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «ОРТ-МЕДІА»

до Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРТ-МЕДІА» (надалі - позивач), адреса: 03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 136, адреса для листування: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 10, поверх 2 до Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, у якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 04.09.2018 р. № 0592481207 про застосування штрафу у розмірі 50 696, 52 грн. (надалі - ППР).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду адміністративної справи № 640/406/19 визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Аблова Є.В.

Ухвалою суду від 14.01.2019 р. Позовну заяву залишено без руху (відсутні докази сплати судового збору) та надано позивачу строк на усунення недоліків, визначених в ухвалі.

30.01.2019 р. до суду надійшла заява позивача на виконання ухвали суду від 14.01.2019 р., якою недоліки усунуті.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2019 р. № 812 адміністративна справа № 640/406/19 передана на повторний автоматичний розподіл між суддями у зв`язку з тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді Аблова Є.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду адміністративної справи № 640/406/19 визначено суддю Клочкову Н.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2019 р. прийнято до провадження адміністративну справу № 640/406/19 та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідач безпідставно склав акт камеральної перевірки з посиланням на таке правопорушення як несвоєчасна реєстрація податкових накладних, і як наслідок цього ППР є незаконним.

У відзиві на позовну заяву відповідач з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

20.07.2018 р. відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН) позивача за 2015-2016 роки.

За результатами перевірки складено Акт про результати камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «ОРТ-Медіа» (податковий номер - 36477269) за 2015-2016 року № 14588/26-15-12-07-20/36477269 від 20.07.2018 р. (надалі - Акт).

Згідно змісту Акту, згідно до ЄРПН податкові накладні, перелічені в ньому, виписані позивачем за травень, липень, серпень та листопад 2016 року зареєстровані в ЄРПН з порушенням законодавчо встановлених термінів, а саме: порушено терміни реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 506 965,16 грн.

На підставі Акту, відповідно до вимог п.201.10 ст. 201 ПК України, відповідач виніс ППР щодо застосування штрафу у розмірі 10% на суму 50 696,52 грн. (затримка до 15 календарних днів) за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в ЄРПН, яке позивач отримав 11.09.2018 р.

28.09.2018 р. позивач подав відповідачу заперечення на Акт. Рішенням про результати розгляду скарги № 37808/6/99-99-11-03-01-25 від 21.11.2018 р. ППР залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Вважаючи ППР протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідач прийняв ППР, яке позивач вважає протиправними, у зв`язку із чим оскаржив його до суду.

Позивач вважає ППР протиправним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Щодо незаконності ППР позивач у своєму позові посилається на наступні норми права.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до пп..20.1.4. п. 20.1. ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.75.1. ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п.пп.75.1.1. п. 75 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додатну вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів , в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення перевірки не обов`язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (п.76.1, п. 76.2 ст. 76 ПК України).

Крім цього, позивач зазначає, що пунктом 86.2 ст. 86.2 ПК України передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу.

Також в обґрунтування незаконності ППР позивач посилається на п.2.5.1 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця, затверджених Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 р. № 165, після закінчення строку, наданого платнику податків в інформаційному (електронному) повідомленні для самостійного виправлення помилок, проводиться камеральна (електронна) перевірка, за наслідками якої складається (формується): в разі встановлення помилок (порушень) в податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності - акт про результати камеральної перевірки; в разі відсутності помилок (порушень) в податковій звітності інспектор в тій частині перевіреної звітності, що заповнюється службовими особами Мін доходів, робить відмітку в графі «порушень (помилок) не виявлено», вказує дату проведення камеральної перевірки і ставить підпис; після впровадження в промислову експлуатацію АС «камеральна електронна перевірка» складається довідка про результати камеральної перевірки для платників податку, які надали декларацію в електронному виді з визначеною ІР-адресою.

Також у позовній заяві в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на п.4.5. Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими задекларовано від`ємне значення та / або бюджетне відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 19.06.2012 р. № 522, згідно якого результати камеральної перевірки оформлюються актом у разі: встановлення факту заниження (завищення) податкових зобов`язань або завищення (заниження) податкового кредиту та відповідно зменшення (збільшення) суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту або заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість; відмови у наданні бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість та виявлення заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування.

Як на висновок своїх обґрунтувань незаконності ППР, позивач посилається на Постанову Вищого адміністративного суду України у справі № 808/9261/16 від 08.06.2016 р., якою встановлено, що: «термін реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) не є даними податкової звітності, які досліджуються під час проведення камеральної перевірки, а Регламентом встановлений вичерпний перелік порушень в результаті виявлення яких контролюючий орган має право складати саме акт камеральної перевірки і до такого переліку порушень не відноситься порушення термінів реєстрації податкових накладних або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, а отже контролюючим органом безпідставно складено оскаржуваний акт камеральної перевірки з посиланням на таке порушення, як несвоєчасна реєстрація розрахунків коригування до податкових накладних, що є підставою для визнання протиправними дії контролюючого органу по складанню Акту про результати камеральної перевірки».

У своєму відзиві на адміністративний позов відповідач заперечує позовні вимоги позивача наступними аргументами та нормами чинного законодавства України.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну (розрахунок коригування) та зареєструвати її в ЄРПН.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН здійснюється не пізніше 15 календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів / послуг податкових накладних в ЄРПН та / або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податкові накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Порядок ведення ЄРПН встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними ЄРПН.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого ст. 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів / послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 % суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20% суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 % суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/ розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів ; 30% суми податку на додану вартість , зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів ; 40% суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50% суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/ розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, обґрунтовуючи позов позивач посилався на те, що відповідач не мав права проводити камеральну перевірку та складати АКТ, а порушення термінів реєстрації податкових накладних або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН не відноситься до порушень, які повинні перевірятися і встановлюватися під час проведення камеральної перевірки.

Відповідач, в свою чергу, заперечуючи проти позову, посилався на те, що під час проведення перевірки було встановлено порушення позивачем строків реєстрації податкових накладних, внаслідок чого оскаржуване ППР скасуванню не підлягає.

НОРМИ ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ СУДУ

Згідно з ч. 2. ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

За приписами п.75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

При цьому, п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст.75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Порядок проведення камеральної перевірки, в свою чергу, безпосередньо встановлено ст. 76 ПК України, п.п. 76.1 та 76.2 якої, передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст. 86 цього Кодексу.

При цьому, 01.01.2017 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797-VIII, яким до ПК України внесено зміни, зокрема щодо контрольно-перевірочної роботи.

Підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України доповнено другим абзацом відповідно до якого предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Аналіз зазначеної норми ПК України свідчить, що на момент проведення перевірки предметом камеральної перевірки окрім питань правильності оформлення податкових декларацій можуть бути і інші питання такі як своєчасність реєстрації податкових накладних.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 05.06.2018 р. у справі № 803/1315/17, від 11.09.2018 р. у справі №821/187/17.

Таким чином, суд відхиляє доводи позивача щодо того, що відповідач не мав права проводити камеральну перевірку та складати Акт, а порушення термінів реєстрації податкових накладних або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН не відноситься до порушень, які повинні перевірятися і встановлюватися під час проведення камеральної перевірки.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо доведеності складу податкового правопорушення, суд виходить із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, що згідно з ЄРПН податкові накладні, виписані позивачем за травень, липень, серпень та листопад 2016 року зареєстровані в ЄРПН з порушенням законодавчо встановлених термінів, а саме, порушено термін реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 506 965,16 грн.

- податкова накладна № 5 від 07.11.2016 р., зареєстрована позивачем 23.11.2016 р., порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 1 день;

- податкова накладна № 41 від 31.05.2016 р., зареєстрована позивачем 16.06.2016 р., порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 1 день;

- податкова накладна № 28 від 14.07.2016 р., зареєстрована позивачем 01.08.2016 р., порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 3 дні;

- податкова накладна № 40 від 15.07.2016 р., зареєстрована позивачем 01.08.2016 р., порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 2 дні;

- податкова накладна № 41 від 15.07.2016 р., зареєстрована позивачем 01.08.2016 р., порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 2 дні;

- податкова накладна № 42 від 15.07.2016 р., зареєстрована позивачем 01.08.2016 р., порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 2 дні;

- податкова накладна № 49 від 31.08.2016 р., зареєстрована позивачем 20.09.2016 р., порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 5 днів;

- податкова накладна № 50 від 31.08.2016 р., зареєстрована позивачем 30.09.2016 р., порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 15 днів.

Факт пропущення строків позивачем не заперечується.

Відповідно до п.201.10 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в ЄРПН.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Так, п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого ст. 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних розрахунках коригування - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних розрахунках коригування - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних розрахунках коригування - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Системний аналіз ст. 201, п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Суд відзначає, що факт несвоєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН позивачем не оспорюється, тому не підлягає доказуванню. Позивач не навів жодних доводів на спростування факту несвоєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Оскільки за порушення термінів реєстрації податкових накладних встановлена відповідальність згідно з положеннями п.120-1 ПК України, то застосування такої відповідальності контролюючим органом до позивача не суперечить вимогам ПК України.

Згідно з положеннями Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, до графи 8 податкових накладних вноситься - код ставки податку на додану вартість, за якою здійснюється оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, що постачаються.

Зокрема, у графі 8 зазначається код ставки: 20 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою; 7 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за ставкою 7 відсотків; 901 - у разі здійснення операцій з вивезення товарів за межі митної території України, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою; 902 - у разі здійснення операцій з постачання на митній території України товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою; 903 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування.

У справі, що розглядається, податкові накладні, які зареєстровані позивачем з порушенням граничного строку, встановленого пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), містять код ставки податку на додану вартість " 7" або " 20", що свідчить про те, що податкові накладні складені на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість.

Таким чином, судом доведено наявність складу податкового правопорушення у діях позивача.

З урахуванням встановлених під час судового розгляду фактичних обставин справи та враховуючи допущення позивачем порушення терміну реєстрації податкових накладних в ЄРПН, суд дійшов висновку про правомірність ППР.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРТ-Медіа» - відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова