Рішення № 85862437, 12.11.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2019 року Чернігів Справа № 620/2436/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Житняк Л.О.,

за участі секретаря Чоботар А.С.,

представника позивача Михайлюка С.І.,

представника відповідача Полегешко Л.А.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжинтепломережі" до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніжинтепломережі" (далі – Товариство, ТОВ «Ніжинтепломережі») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі – ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області: від 18.03.2019 №00000791400 про застосування штрафу на загальну суму 2 229 640,60 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що у Товариства не було достатньо коштів для подання податкових накладних для реєстрації у граничні терміни, у зв`язку із значною заборгованістю місцевих бюджетів з відшкодування пільг і субсидій, наданих населенню на відшкодування комунальних послуг. У даному випадку захист прав покупців на податковий кредит не міг бути реалізований своєчасно не через волю позивача. Тобто, вини позивача у несвоєчасній реєстрації податкових накладних немає. При цьому слід зазначити, що контрагент не міг користуватися правом на податковий кредит лише тимчасово. Після усунення обставин, які зумовили обмеження права на податковий кредит, права отримувача були відновленими самим позивачем без примусу. Контрагенти будь-яких претензій до позивача з цього приводу не заявляли. А отже, зазначені в акті перевірки податкові накладні не підлягали наданню отримувачу (покупцю), а тому контрагент позивача, так само як і державний бюджет, не зазнав шкоди у зв`язку із невключенням сум ПДВ до податкового кредиту.

За наведених обставин вважає, що відсутнє пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються (штрафні санкції, їх розмір) та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття такого заходу. Тобто за допомогою штрафу неможливо досягти мети, з якою позивач позбавляється права власності. Право позивача на власність порушується при відсутності до цього інтересів суспільства. Такий штраф для позивача є надмірним тягарем та не узгоджується з інтересами громади по забезпеченню теплопостачання.

Ухвалою судді від 19.08.2019 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження у відкритому підготовчому засіданні. Ухвалою суду від 09.10.2019 продовжено термін підготовчого провадження на тридцять днів. Ухвалою суду від 30.10.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові та заяві про уточнення (зміну) підстав позову.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, надав відзив та зазначив, що позивач не склав та не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкові накладні, що повинні бути виписані на операції з безоплатного постачання послуг. Також, за період з 01.07.2017 по 30.09.2018 позивач несвоєчасно реєстрував податкові накладні, за що до нього застосовано штрафні санкції.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначив, що відзив не містить заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права, що слід розцінювати як визнання доводів позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

ГУ ДФС у Чернігівській області проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинтепломережі» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2017 по 30.09.2018, валютного законодавства за період з 01.07.2017 по 30.09.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2017 по 30.09.2018 відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами перевірки складено Акт від 28.02.2019 №123/14/32750668, в якому зазначено про порушення позивачем, зокрема:

- п.188.1 ст.188, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 258 512, 00 грн , в т.ч. за липень 2018 року на суму 258 512, 00 грн;

- п.134 ст.134, пп.140.5.9 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в загальній сумі 1 292 560 грн, в тому числі 9 місяців 2018 року у сумі 1 292 560 грн;

- пп.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755 (зі змінами та доповненнями) не зареєстровано податкові накладні.

До таких висновків відповідач дійшов виходячи з наступного.

В ході проведення перевірки було встановлено, що підприємство протягом періоду, що перевірявся, передало з оренди основні засоби, що є частиною орендованого цілісного майнового комплексу.

Відповідно до Договору оренди цілісного майнового комплексу від 24.12.2003 Виконком Ніжинської міської ради передає, а ТОВ «Ніжинтепломережі» приймає у строкове платне користування цілісний майновий комплекс КП «Ніжинтеплосервіс». В липні 2018 року відповідно до актів приймання-передачі основних засобів №8, №9, №10, №11 від 04.07.2018 ТОВ «Ніжинтепломережі» передало на користь УЖКГ та Ніжинської міської ради (код за ЄДРПОУ 32009931), з оренди будівлю котельної з тепловими мережами, що є частиною орендованого цілісного майнового комплексу (ЦМК). Протягом періоду використання цілісного майнового комплексу ТОВ «Ніжинтепломережі» проведено його поліпшення загальною вартістю 1 292 560,17 грн.

При передачі об`єкта у власність УЖКГ та Ніжинської міської ради (код за ЄДРПОУ 32009931) без надання компенсації зі сторони отримувача, ТОВ «Ніжинтепломережі» не відображено податкові зобов`язання з податку на додану вартість.

З метою з`ясування причин не відображення податкових зобов`язань при передачі основних засобів з оренди на суму поліпшень на підприємство було направлено запит від 15.02.2019 б/н. У відповідь листом №01-07/351 від 19.02.2019 підприємство повідомило, що податкові зобов`язання з ПДВ не нараховувало відповідно до пп.197.1.16 ст.197 Податкового кодексу України.

Проте, на думку відповідача, вищеописані послуги не підпадають під дію пп.197.1.16 п.197.1 ст.197 Податкового кодексу України, а тому останній дійшов висновку про заниження податкових зобов`язання з ПДВ на загальну суму 258 512 грн, в тому числі за липень 2018 року в сумі 258 512 грн.

Разом з тим, в результаті порушень, описаних в Акті, встановлено порушення щодо відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. ТОВ «Ніжинтепломережі» не склало та не зареєструвало в Єдиному реєстрі податкові накладні, що повинні бути виписані на операції з безоплатного постачання послуг.

Отже, в порушення п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ «Ніжинтепломережі» не зареєстровано податкові накладні на загальну суму ПДВ 258 512 грн, в тому числі за липень 2018 року на суму 258 512 грн.

Також під час перевірки встановлено, що ТОВ «Ніжинтепломережі» за період з 01.07.2017 по 30.09.2018 несвоєчасно реєструвало податкові накладні. Перелік несвоєчасно зареєстрованих податкових накладних наведено у додатку 5 до акту перевірки.

На підставі вказаних висновків акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 18.03.2019 №00000791400 про застосування штрафу на загальну суму 2 229 640,60 грн.

Вважаючи вищевказане податкове повідомлення-рішення протиправними, Товариство звернулось до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пп.14.1.60 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

У відповідності до положень п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.201.10 цієї статті Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Статтею 120-1.1 Податкового кодексу України встановлена відповідальність за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкових накладних.

Зокрема, у відповідності із вказаною нормою порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого ст.201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

При цьому, у разі реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної до початку проведення перевірки, предметом якої є дотримання вимог цього Кодексу щодо своєчасності реєстрації таких документів в Єдиному реєстрі податкових накладних, штрафні санкції, передбачені п.120-1.2 цієї статті, не застосовуються.

Згідно п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 Кодексу. При цьому постачання товарів/послуг включає в себе безоплатну передачу майна іншій особі, постачання послуг іншій особі на безоплатній основі (пп."в" пп.14.1.185, пп."в" пп.14.1.191 п.14.1 ст.14 Кодексу).

Відповідно до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

Враховуючи вищевикладене, якщо платником-орендарем понесено витрати на поліпшення об`єкта оренди та такі витрати не компенсовані орендодавцем, то при поверненні об`єкта оренди таке поліпшення вважається безоплатно наданою послугою, яка підлягає оподаткуванню ПДВ за основною ставкою, виходячи з ціни придбання товарів/послуг, використаних для такого поліпшення.

Відповідно до пп.197.1.16 п.197.1 ст.197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування ПДВ операції з безоплатної передачі в державну власність чи комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність об`єктів усіх форм власності, які перебувають на балансі одного платника податку і передаються на баланс іншого платника податку, якщо такі операції проводяться за рішенням Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, прийнятим у межах їх повноважень.

Норми цього підпункту Кодексу поширюються також на операції з безоплатної передачі об`єктів з балансу юридичної особи будь-якої форми власності на баланс іншої юридичної особи, яка перебуває в державній або комунальній власності, що проводяться за рішенням органу державної влади України або органу місцевого самоврядування, прийнятим у межах їх повноважень, та за рішенням юридичних осіб, у разі передачі основних засобів інфраструктури залізничного транспорту, незалежно від того, чи є суб`єкти операції платниками податку.

Проте, послуги щодо передачі об`єкта у власність УЖКГ та Ніжинської міської ради (код за ЄДРПОУ 32009931) без надання компенсації зі сторони отримувача, в результаті чого ТОВ «Ніжинтепломережі» не відображено податкові зобов`язання з податку на додану вартість, не підпадають під дію пп.197.1.16 п.197.1 ст.197 Податкового кодексу України, а тому позивач мав би скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкові накладні (ЄРПН), що повинні бути виписані на операції з безоплатного постачання послуг.

Враховуючи вищевикладене підприємством порушено пп.188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 258 512,00 грн, в тому числі за липень 2018 року в сумі 258 512,00 грн.

Зазначене порушення позивачем визнається. При цьому, останній просить скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафу у розмірі 129 256,00 грн (згідно розрахунку до Акту перевірки від 28.02.2019 №123/14/32750668 а.с.36) з підстав того, що розрахунок по ст.120-2 Податкового кодексу України у вказаному Акті перевірки не визначався, а вказані у податковому повідомленні-рішенні 50% штрафних санкцій, передбачених абз.2 п.120-1.2 ст.120-1 цього Кодексу без попереднього винесення податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов`язання – є протиправним.

Суд вказане обґрунтування до уваги не приймає в силу встановленого факту порушення пп.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, а також враховуючи сталу судову практику про те, що недоліки при складанні розрахунку, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення, не тягнуть автоматичне скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

Також суд звертає увагу представника позивача на помилковість його міркувань щодо необхідності попереднього винесення податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов`язання на операції з безоплатного постачання послуг В даному випадку суд вважає, що нарахування штрафних санкцій є дискреційним повноваженням відповідача при встановленні саме порушення щодо складання та реєстрації в ЄРПН податкових накладних, що повинні бути виписані на операції з безоплатного постачання послуг і є правомірними.

Тому, податкове повідомлення-рішення у вказаній частині за не складання та не реєстрацію податкової накладної скасуванню не підлягає, оскільки вказані позивачем доводи не спростовують факту допущення ним правопорушення.

Також, позивачем не заперечується реєстрація податкових накладних, перелік яких наведений в Акті перевірки від 28.02.2019 №123/14/32750668, з порушенням встановлених законом термінів, однак суд звертає увагу на таке.

Так, вищевказаними нормами ст.120-1.1 Податкового кодексу України передбачена відповідальність за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого ст.201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

У свою чергу, податкові накладні, які складені позивачем у відповідності до п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, не підлягали наданню отримувачу (покупцю).

Як вірно зауважив представник позивача, передбачаючи для платника ПДВ відповідальність за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних у ЄРПН законодавець переслідував мету захисту прав та законних інтересів покупців товару, які є платниками ПДВ, адже згідно абз.2 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України виключно податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Натомість, у тих випадках коли податкові накладні не надаються отримувачу (покупцю), тобто не слугують підставою для нарахування сум податку, які включаються до податкового кредиту, відповідна мета відсутня.

Крім того, згідно абз.21 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. В той же час, контролюючим органом не встановлена неповнота декларування позивачем своїх податкових зобов`язань та порушення прав контрагента позивача.

За таких обставин, суд погоджується із доводами Товариства, що оскільки контрагенти позивача не зазнали шкоди від несвоєчасної реєстрації податкових накладних з ПДВ в ЄРПН, позивачем відображені та сплачені податкові зобов`язання, а відтак бюджет не зазнав втрат, застосування до позивача штрафних санкцій не є доцільним.

У судовому засіданні представник відповідача, із посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569, якою затверджено Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість, зазначив, що платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкову накладну у разі якщо сума, зазначена в такій податковій накладній, є не меншою ніж сума на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Однак, аналізуючи наведене та наявні у матеріалах справи докази, суд звертає увагу на те, що на електронному рахунку Товариства не було достатньо коштів для подання податкових накладних для реєстрації у граничні терміни. Відсутність коштів пов`язана із наявністю перед позивачем заборгованості місцевих бюджетів із відшкодування пільг і субсидій, наданих населенню на відшкодування комунальних послуг.

При цьому, така заборгованість значно перевищувала суми податків, на які платник податків має право зареєструвати податкові накладні. Товариство має непокриті збитки за 2017 рік у розмірі 60479 тис.грн, за 2018 рік – 62414 тис.грн. Товариство перебуває у процесі провадження у справі про банкрутство з 2013року (ухвала господарського суду Чернігівської області від 11.07.2019). Заборгованість по особових рахунках населення, ЖБК, пільгах, субсидіях, бюджетів усіх рівнів, бюджетних установ, інших споживачів за листопад 2017 року становила 13 363 664,67грн, грудень 2017 року – 25 474 983,73 грн, січень 2018 року – 37 056 454,55 грн, лютий 2018 року – 42 975 550,98 грн, березень 2018 року – 53 861 607,28 грн, квітень 2018 року – 35 829 009,37 грн, травень 2018 року – 23 761 145,02 грн, червень 2018 року – 20 869 829,58 грн, липень 2018 року – 17 456 805,43 грн, серпень 2018 року – 14 472 879,78 грн, вересень 2018 року – 11 955 361,35грн. (відповідні звіти та докази наявні в матеріалах справи, а.с.143-160).

Так, п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України встановлено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.109.2 ст.109 Податкового кодексу України, вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідальності за порушення податкового законодавства властиві правовідновувальна і каральна функції, що обумовлює наявність в податковому праві санкцій, спрямованих на відновлення порушених фіскальних прав держави, примусове виконання обов`язків, усунення протиправних станів, а також наявність санкцій, що впливають на правопорушника з метою загальної та приватної превенції. Так, санкції, встановлені в статтями 116-118, 124-129 Податкового кодексу України, носять каральний характер, інші спрямовані на заповнення фінансових втрат держави.

Згідно загальної теорії права санкцією визнаються закріплені в нормах права розпорядження про заходи примусу за невиконання обов`язків з метою захисту прав інших осіб.

Санкції в залежності від способів, якими вони служать охороні податкових правовідносин, поділяються на два види:

1) правовідновувальні, реалізація яких спрямована на усунення шкоди, заподіяної протиправним діянням фінансовим інтересам держави, примусове виконання невиконаних податкових обов`язків, а також на відновлення порушених фіскальних прав держави;

2) каральні (штрафні), реалізація яких спрямована на попередження податкового правопорушення, а також на виправлення і перевиховання порушників податкового законодавства. З аналізу наведеної норми вбачається, що податкове правопорушення – це діяння яке посягає на важливі для держави суспільні відносини, порушення яких є шкідливим як для держави так і суспільства.

Порушення податкового законодавства неминуче завдає шкоди фіскальним інтересам держави, тому завдання податкових санкцій полягає в максимальній нейтралізації майнових втрат казни, у відновленні порушених прав та покарання правопорушника. Податковим кодексом України вимагається від постачальників товарів (робіт, послуг) вчасно, у порядку, встановленому податковим законодавством, реєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні при здійсненні операцій з постачання товарів (робіт, послуг). Однак, на переконання суду, відсутність причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю платника (за відсутності його вини) з порушенням строків реєстрації податкових накладних фактично унеможливлює притягнення останнього до юридичної відповідальності у вигляді застосування штрафних санкцій.

Наведеної позиції дотримується і Верховний Суд у постановах від 26.06.2018 (справа №808/2127/17), від 11.09.2018 (справа №826/9114/16).

Враховуючи наведене та встановлені в ході судового розгляду справи обставини, суд вважає, що застування до Товариства штрафних санкцій є необґрунтованим.

У пункті 55 рішення від 22.11.2007 у справі «Україна-Тюмень» проти України» Європейський суд з прав людини нагадав, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v.Sweden), Series А no.52, р.26, параграф 69).

Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому у побудові статті 1 Першого протоколу, включно із другим реченням, яке необхідно розуміти в світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (рішення від 20.11.1995 у справі «Прессос Компанія Нав`єра С.А. та інші проти Бельгії» (Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium)).

При цьому, застосовуючи практику Європейського суду з прав людини, слід звернути увагу на рішення «Серков проти України», у якому, з посиланням на правові позиції у рішеннях Європейського суду з прав людини, встановлено порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, на підставі чого органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку.

До того ж, при ухваленні рішення суд враховує, що на майновий стан позивача впливає специфіка діяльності ТОВ «Ніжинтепломережі» та інші фактори, незалежні від Товариства.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки затримка у реєстрації податкових накладних виникла не з вини платника податку, не призвела до втрат бюджету України та порушення прав контрагентів, у контролюючого органу відсутні підстави для застосування до ТОВ «Ніжинтепломережі» штрафних санкцій, а тому позовні вимоги належить задовольнити частково та визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 18.03.2019 №00000791400 в частині застосування штрафу у розмірі 2 100 384,60 грн.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинтепломережі» до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 18.03.2019 №00000791400 в частині застосування штрафу у розмірі 2 100 384,60 грн (два мільйони сто тисяч триста вісімдесят чотири гривні 60 коп.)

В решті позову – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинтепломережі» 17 271,16 грн (сімнадцять тисяч двісті сімдесят одна гривня 16 коп.) судових витрат, відповідно до частини задоволених вимог.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжинтепломережі" (вул.Глібова, 1, м.Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ 32750668);

Відповідач - Головне управління ДФС у Чернігівській області (вул. Реміснича,11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183).

Повний текст рішення складено 25.11.2019.

Суддя Л.О. Житняк