Рішення № 85862421, 25.11.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2019 року Чернігів Справа № 620/2670/19

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Військової частини А1815 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути на його користь 53 913,44 грн у якості відшкодування майнової шкоди.

Позов мотивовано тим, що на час звільнення за шкоду, завдану державі в особі Військової частини А1815, яка виникла внаслідок втрати речового майна, яке відповідач отримував під час проходження військової служби, з його грошового забезпечення було утримано 716,56 грн, що підтверджено довідкою №578 від 14.08.2019. При цьому, сума невідшкодованої шкоди державі в особі Військової частини А1815 становить 53 913, 44 грн, що підтверджено копією Книги грошових стягнень та нарахувань за 2019 рік. Станом на день звернення до суду зазначена шкода відповідачем в добровільному порядку не відшкодована.

Ухвалою судді від 27.09.2019 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Також встановлено відповідачу 15-дений строк з дня вручення вказаної ухвали для надання відзиву на позов.

У встановлений ухвалою про відкриття провадження строк, відповідач відзив на позов не подав. Про розгляд справи двічі повідомлявся належним чином. До суду поштовим відділенням передано конверти з довідкою «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення». Враховуючи наведене, розгляд справи проводиться за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що 20.03.2018 на підставі наказу командира Військової частини А1815 №69 сержанта ОСОБА_1 було звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу військової частини А1815.

Відповідно до наказу командира Військової частини А1815 від 16.03.2018 №274 відповідача було притягнуто до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державі в особі військової частини А1815, яка виникла внаслідок втрати речового майна, яке він отримував під час проходження військової служби.

На час звільнення за шкоду, завдану державі в особі Військової частини А1815, яка виникла внаслідок втрати речового майна, яке відповідач отримував під час проходження військової служби з його грошового забезпечення було утримано 716 ( сімсот шістнадцять ) грн 56 коп., що підтверджено довідкою №578 від 14.08.2019.

Сума невідшкодованої шкоди державі в особі Військової частини А1815 становить 53 913 (п`ятдесят три тисячі дев`ятсот тринадцять) грн. 44 коп., що підтверджено копією Книги грошових стягнень та нарахувань за 2019 рік.

З метою досудового врегулювання спору Військовою частиною А1815 була направлена претензія за № 2645 від 14.08.2019 на зареєстровану адресу проживання відповідача. Проте станом на день звернення до суду відповіді військова частина А1815 не отримала.

Оскільки відповідач добровільно сплачувати заборгованість наміру не має, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зважає на наступне.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч.1 ст.2 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень)).

Частиною 2 ст.4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Також згідно п.2 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Пунктом 17 ч.1 ст.3 КАС України встановлено, що публічною службою є, серед іншого, військова служба.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори з приводу прийняття громадян на військову службу, її проходження, звільнення з військової служби.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, військова частина звернулася до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь держави в особі позивача матеріальні збитки в розмірі 53 913,44 грн, зумовлені нестачею речового майна, яке було видано відповідачу.

Суд зазначає, що вирішення питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача збитків, спричинених ним державі під час проходження військової служби, нерозривно пов`язане з наданням судом оцінки правомірності наказу командира військової частини, тобто наказу суб`єкта владних повноважень, про притягнення відповідача до матеріальної відповідальності.

Так, загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.

Відповідно до ст.11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (ст.16 Статуту).

Згідно із ст.26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно абз.1 п.2 Розділу І Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95-ВР (втрата чинності 31.10.2019) (далі - Положення, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Приписами п.3 Розділу І Положення передбачено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди. Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов`язки. Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов`язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності.

Згідно п.4 Розділу І Положення встановлено, що відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов`язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоду.

Відповідно до п.13 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі, зокрема, недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

Відповідно до п.17 Розділу IV Положення командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння матеріальної шкоди зобов`язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини.У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом.

Пунктом 18 Розділу IV Положення визначено, що розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов`язаного до матеріальної відповідальності. Розслідування провадиться посадовою особою, компетентною у питаннях обліку, зберігання та використання відповідного майна або яка має вищу юридичну освіту. Забороняється доручати розслідування посадовій особі, яка є підлеглою чи безпосереднім начальником військовослужбовця чи військовозобов`язаного, призваного на збори, дії яких необхідно розслідувати, а також посадовим особам, які є співучасниками заподіяння матеріальної шкоди чи зацікавлені в результатах розслідування.

Розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного заподіяно шкоду; вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов`язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки (п.19 Розділу IV Положення).

Отже, до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки та наявності взаємозв`язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.

Суд констатує, що на підставі рапорта старшого лейтенанта ОСОБА_2 від 26.02.2018 (а.с.20) прийнято наказ від 26.02.2018 №351 «Про призначення службового розслідування».

12.03.2018 відповідно до рапорту від 12.03.2018 №845 винесено наказ за №405 «Про продовження терміну службового розслідування». 16.03.2018 складено Акт службового розслідування, з якому вбачається наступне.

В ході проведення службового розслідування було встановлено, що сержант ОСОБА_1 отримав костюм для захисту від води - 1 к-т - на речовому складі військової частини - польова пошта В4264 10.02.2017 згідно атестата на речове майно №693 від 13.03.2017, з яким прибув 14.03.2018 у Військову частину А1815 для проходження подальшої військової служби на посаду геодезиста БУАР, рюкзак військовий Польща - 1 шт; мішок спальний - 1шт, шолом кевларовий - 1шт, бронежилет «Корсар МЗС 1 -4» - 1 к-т - на речовому складі Військової частини А1815 згідно накладної №1320 від 11.05.2017, костюм для захисту від води - І к-т - на речовому складі Військової частини А1815 згідно роздавальної відомості №269 від 09.09.2017, перебуваючи в зоні АТО.

При цьому, при переміщенні позивача з посади геодезиста БУАР на посаду навідника 3 танкового взводу 2 танкової роти 1 танкового батальйону Військової частини А1815 відповідно до наказу командира Військової частини А1815 від 16.05.2017 №107 інвентарне майно було залишене позивачем в підрозділі БУАР. Відповідач нікому це майно не передав.

З особистих пояснень сержанта ОСОБА_1 стало відомо, що речове майно він отримав, будучи військовослужбовцем БУАР . При переводі його в 1 танковий батальйон для подальшого проходження служби в травні 2017 року він залишив вище вказане майно в підрозділі БУАР, нікому його не передав та нікому про це не повідомив.

З особистих пояснень заступника командира 2 танкової роти з морально психологічного забезпечення молодшого лейтенанта ОСОБА_1 стало відомо, що сержант ОСОБА_1 прибув на посаду навідника 3 танкового взводу 2 танкової роти без інвентарного речового майна. Костюм для захисту від води - 1 к-т сержант ОСОБА_1 отримав в вересні 2017 року, перебуваючи в зоні АТО та втратив його там в жовтні 2017 року.

З особистих пояснень командира 2 танкової роти лейтенанта ОСОБА_5 стало відомо, що сержант ОСОБА_1 прибув для проходження подальшої військової служби на посаду навідника 3 танкового взводу 2 танкової роти без інвентарного речового майна. Костюм для захисту від води - 1 к-т сержант ОСОБА_1 отримав в вересні 2017 року, перебуваючи в зоні ОСОБА_1 та втратив його там в жовтні 2017 року .

З особистих пояснень начальника речової служби Військової частини А1815 старшого лейтенанта ОСОБА_2 стало відомо, що сержант ОСОБА_1 прибув у Військову частину А1815 із військової частини-польова пошта В4264 14.03.2017 з речовим майном згідно атестата на речове майно від 13.03.2017 №693, зокрема, з костюмом для захисту від води - 1 к-т. У військовій частині А1815 відповідач отримав інвентарне речове майно згідно накладної від 11.05.2017 №1320 та роздавальної відомості від 09.09.2017 №269: костюм для захисту від води - 1 к-т; рюкзак військовий Польща - 1 шт; мішок спальний - 1шт; шолом кевларовий - 1 шт; бронежилет «Корсар МЗС 1-4» - Ік-т;

Вище перераховане майно сержант ОСОБА_1 на речовий склад під час здачі посади не здав.

На підставі наведеного, позивачем зроблено висновок про втрату речового майна відповідачем, яке сталося в результаті безвідповідального ставлення до виконання своїх службових обов`язків сержанта ОСОБА_1 , який всупереч ст.11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України не забезпечив належного збереження військового майна.

Так, суд зазначає, що службове розслідування за фактом нестачі речового майна у Військовій частині А1815 проведено в строк, визначений Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95.

Проте, у відповідності до вимог п.3 та п.19 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95 службовим розслідуванням не встановлено необхідні елементи для притягнення відповідача до матеріальної відповідальності, а саме заподіяння прямої дійсної шкоди та причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди, в чому полягає матеріальна шкода; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного заподіяно шкоду; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки (п.19 Розділу IV Положення).

Так дійсно, саме відповідач є матеріально-відповідальною особою за втрату речового майна, оскільки на нього покладено обов`язок берегти державне майно, яке йому ввірене. Втім, позивачем не встановлено факту втрати речового майна, окрім водозахисного костюма, що не спростовано відповідачем. Щодо решти речового майна, з Акту службового розслідування виключно вбачається про те, що відповідач не виконав обов`язку щодо його передачі, залишивши речове майно в підрозділі БУАР.

Наявність або відсутність залишеного речового майна відповідача в підрозділі БУАР, позивачем не досліджувалась, обставини щодо цього не встановлювались.

Суд вважає, що встановлені в ході службового розслідування обставини не можуть свідчити про втрату речового майна, а відтак і про заподіяння прямої дійсної шкоди Військовій частині А1815 у тому розмірі, який заявлений до стягення.

Слід наголосити, що згідно п.25 Положення утримання грошового нарахування за наказом про відшкодування заподіяної шкоди провадиться щомісячно у розмірі 20 відсотків, а у разі відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок розкрадання, умисного пошкодження військового майна, - у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення (заробітку).

Так, до моменту виключення відповідача зі списків, з відповідача утримувалось грошове забезпечення у розмірі 716,56 грн. При цьому, вартість втрачено відповідачем водозахисного костюму складає 1 500,00 грн (згідно розрахунку а.с.29).

Тобто, відповідач повністю не відшкодував завдану шкоду в цій частині, а тому остання підлягає стягненню в судовому порядку у розмірі 783, 44 грн.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

З огляду на вказане вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

При цьому, підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки згідно ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Військової частини А1815 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 783, 44 грн (сімсот вісімдесят три гривні 44 коп.) у якості відшкодування майнової шкоди на користь Військової частини А1815.

В решті позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцять днів з дня отримання його копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач - Військова частина А 1815 (вул.Танкістів, смт.Гончарівське, Чернігівський район, Чернігівська область, р/р 35222060000462 в ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, код ЄДРПОУ 07880688).

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).

Повне рішення суду складено 25.11.2019.

Суддя Л.О. Житняк